Рішення

від 05.03.2020 по справі 618/140/19

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 618/140/19

Провадження № 2/618/6/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року

Дворічанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є. О.,

за участю секретаря судового засідання Фролова А. О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Дворічна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО (далі - ПП СВФ Агро ), третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час реалізації своїх прав як власника земельної ділянки, а саме укладення договору оренди, йому стало відомо, що існує вже зареєстрований договір оренди земельної ділянки № 29 від 12.09.2009 з ПП СВФ Агро . Проте, вони договору оренди земельної ділянки № 29 від 12.09.2009 з ПП СВФ Агро не укладала та відповідно не підписувала, її волевиявлення на укладення цього договору відсутнє, що свідчить про грубе порушення норм Закону України Про оренду землі та ЦК України. У зв`язку з цим, просить суд визнати договір оренди земельної ділянки площею 5,6255 га, кадастровий номер 6321882500:02:000:0050, № 29 від 12.09.2009, укладений між ПП СВФ Агро та ОСОБА_2 , недійсним, витребувати з користування у ПП СВФ Агро вказану земельну ділянку на користь позивача, а також стягнути з відповідача всі понесені судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Парфенков І. С. у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив суд справу розглянути в його відсутність та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ПП СВФ Агро в судове засідання не з`явився, не повідомив про причини неявки, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повернуте до суду рекомендоване повідомлення про вручення судового відправлення, яке було отримане представником відповідача Нікітіною 18.02.2020.

Представник третьої особи - завідувач сектору державної реєстрації Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області Горделян А. О. в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив суд розглянути справу у його відсутність, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

28 березня 2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він, заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_2 , зазначив, що твердження позивача про те, що він не підписував договору оренди землі не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки в графі Реквізити та підписи сторін міститься підпис орендодавця - ОСОБА_2 . Окрім того, вказаний договір виконується сторонами вже понад 6 років. Факт існування договірних відносин між сторонами підтверджується довідкою про нарахування та виплату орендної плати, відомостями про отримання орендної плати позивачем та іншими доказами. За цей час ОСОБА_2 ні разу не заявляла, що вона не підписувала договір оренди. Отримання нею щороку орендної плати за договором оренди землі також свідчить про те, що позивач знала про укладення вказаного договору.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 210914 від 10 серпня 2005 року, виданого на підставі розпорядження голови Дворічанської районної державної адміністрації Харківської області від 12 січня 2005 року № 5, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,6255га, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, КСП Хвиля Революції кадастровий номер земельної ділянки - 6321882500:02:000:0050 (а. с. 6).

12 січня 2009 року між приватним підприємством сільськогосподарська виробнича фірма АГРО та від імені ОСОБА_2 укладено договір оренди землі № 29 відповідно до якого ОСОБА_2 надає, а ПП СВФ Агро приймає в строкове, на 10 років, платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 5,6255 га ріллі, кадастровий № 6321882500:02:000:0050, яка знаходиться на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області (а. с. 65-68).

Відповідно до акта прийому - передачі об`єкта оренди від 18.10.2012, орендодавець ОСОБА_2 , з одного боку, та орендар - ПП СВФ Агро , в особі директора Паталахи М. Д., з другого боку, орендодавець передає, а орендар приймає земельну ділянку площею 5,6255 га, кадастровий № 6321882500:02:000:0050. Земельна ділянка передається в такому якісному стані - придатна для сільськогосподарського використання (а. с. 70).

Згідно з актом визначення земельної ділянки в натурі від 15 листопада 2007 року, орендодавець ОСОБА_2 , з одного боку, та орендар - ПП СВФ Агро , в особі директора Паталахи М. Д., з другого боку, склали цей акт про визначення меж вказаних земельних ділянок загальною площею 5,6255 га, в тому числі ріллі - 5,6255 га, в натурі із земель власності, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області (а. с. 69).

У висновку судово-технічної експертизи документів № 13755/38/39 від 11 січня 2020 року по цивільній справі № 618/140/19 за позовом ОСОБА_2 до ПП СВФ Агро , третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, встановлено, що друковані тексти на першому та другому аркушах наданого на дослідження договору оренди землі № 29 від 12.01.2009, укладеному між ОСОБА_2 та ПП СВФ Агро , виконані за допомогою різних пристроїв, а саме: текст на сторінках першого аркуша - за допомогою електрофотографічного друкуючого пристрою - лазерного (світлодіодного) принтера або багатофункціонального друкуючого пристрою в режимі принтера; текст на сторінках другого аркуша є копією, виконаною за допомогою електрофотографічного аналогового копіювального апарату. Друкований текст першого та другого аркушів договору виконані у різний час. У наданому на дослідження договорі проводилася заміна першого аркуша (а. с. 87-98).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 вищезазначеного Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Однією з таких вимог, передбаченою ч. 3 ст. 203 ЦК України, є те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Представник позивача зазначає підставою визнання вказаного договору недійсним відсутність волевиявлення позивача, оскільки відповідач самовільно змінив його умови, та замінив першу сторінку договору, яка початково містила інший зміст.

Дійсно вказана обставина підтверджується висновком судово-технічної експертизи документів № 13755/38/39 від 11 січня 2020 року, в якій зазначено, що тексти на першому та другому аркушах договору надруковані у різний час, у наданому на дослідження договорі перший аркуш піддавався заміні.

На час розгляду справи встановити, який вигляд мав перший аркуш до його заміни, на момент підписання сторонами договору оренди земельної ділянки, не представляється можливим, оскільки жодна із сторін до суду його не надала.

Підмінивши першу сторінку договору,в якому містяться не тільки істотні умови договору оренди землі, якими відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, а також орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а й дата його складання, суд приходить до висновку про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення спірного договору на вказаних у ньому умовах.

Суд вважає, що заміна частини тексту договору без взаємної згоди сторін, вказує на порушення права позивача щодо вільного визначення умов договору і тим самим ставить під сумнів той факт, що волевиявлення ОСОБА_2 при укладенні договору було вільним і відповідало її внутрішній волі.

Враховуючи, що спірний договір оренди землі № 29 від 12 січня 2009 року піддавався зміні і на даний час встановити, які саме початкові умови він містив неможливо, суд приходить до висновку, що підпис ОСОБА_2 , який стоїть в договорі на підтвердження погодження сторонами його умов, не може свідчити, що її волевиявлення було вільним і відповідало її внутрішній волі. Таким чином, відповідно до положень ст. 203 ЦК України суд вважає, що є підстави для визнання даного договору недійсним.

Окрім того, дана позиція відповідає висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа № 479/1049/16-ц, провадження № 61-43242св18), де зазначено, що установивши під час розгляду справи факт відсутності волевиявлення орендодавця на укладення спірного договору оренди землі на умовах, що в ньому викладені, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання такого договору недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат, пов`язаних із проведенням судово-технічної експертизи документів в сумі 9420,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з вимогами ч. ч. 3, 4 ст. 139 ЦПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Вартість витрат на проведення судово-технічної експертизи документів № 13755/38/39 від 11.01.2020, проведеної судовим експертом ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, становить 9420,00 гривень, та сплачена позивачем відповідно до квитанції № 0.0.1427592895.1 від 05.08.2019, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на проведення експертизи в розмірі 9420,00 гривень.

Відповідно ч. 1 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

На підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час судового розгляду даної справи представником позивача були надані належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог, на підставі яких судом встановлені обставини та факти, що обґрунтовують вказані вимоги.

Представником відповідача, всупереч вимог ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог позивача не надано і в матеріалах справи не міститься. Доводи позивача, викладені в позові, відповідачем і матеріалами справи не спростовуються.

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилався представник позивача як на підставу своїх вимог, а представник відповідача, як на підставу своїх заперечень, приймаючи до уваги думку 3-ої особи, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази як кожен окремо так і в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в зв'язку з чим суд стягує з відповідача 1536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок судового збору на користь позивача.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача, в зв'язку з чим суд стягує з відповідача 9420,00 (дев`ять тисяч чотириста двадцять) гривень витрат, пов`язаних із проведенням судово-технічної експертизи документів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 133, 139, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п. 15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , до приватного підприємства Сільськогосподарська виробнича фірма АГРО , юридична адреса: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Гвардійський, буд. 10-Б, офіс 2, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області, юридична адреса: Харківська область, Дворічанський район, смт Дворічна, вул. Слобожанська, буд. 8 - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі № 29 від 12 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та приватним підприємством сільськогосподарська виробнича фірма АГРО , відносно земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,6255 га, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, кадастровий номер 6321882500:02:000:0050.

Зобов`язати приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма АГРО повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,6255 га, кадастровий номер 6321882500:02:000:0050.

Стягнути з приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма АГРО , юридична адреса: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, просп. Гвардійський, буд. 10-Б, офіс 2, код ЄДРПОУ 30877035, на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 1536 (однієї тисячі п`ятисот тридцяти шести) гривень 80 (вісімдесяти) копійок та суму витрат, пов`язаних із проведенням судово-технічної експертизи документів у розмірі 9 420 (дев`ять тисяч чотириста двадцять) гривень, всього суму в розмірі 10 956 (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 10 березня 2020 року.

Суддя Є. О. Бунін