Постанова

від 05.03.2020 по справі 347/77/13- ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/77/13- ц

Провадження № 22-ц/4808/318/20

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

05 березня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю: представника АТ ВТБ Банк - Безега Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою АТ ВТБ Банк , заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, за апеляційною скаргою представника АТ ВТБ Банк на ухвалу Косівського районного суду, постановлену суддею Крилюк М.І. 12 грудня 2019 року,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року представник АТ ВТБ Банк звернувся до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі №347/77/13-ц від 15 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ВТБ Банк заборгованості у розмірі 832 105 грн та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку із втратою його оригіналу.

Ухвалою Косівського районного суду від 12 грудня 2019 року у задоволенні заяви представника АТ ВТБ Банк відмовлено.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, представник АТ ВТБ Банк подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема, зазначає представник апелянта, судом першої інстанції не прийнято до уваги того, що банк не отримував ані копії постанови про повернення виконавчого документа, ані оригіналу виконавчого листа. При цьому, представник апелянта вказує, що доказів скерування позивачу вказаних документів та доказів вручення виконавчого листа АТ ВТБ Банк орган державної виконавчої служби не надав. Представник АТ ВТБ Банк також звертає увагу апеляційного суду й на те, що у зв`язку із втратою виконавчого документа до виконання у Банку не було об`єктивної можливості пред`явити його до примусового виконання у передбачений законом строк для пред`явлення виконавчого документа, а тому у заяві про видачу дубліката виконавчого листа АТ ВТБ Банк просило одночасно поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Також, на думку представника апелянта, у суду першої інстанції були підстави для задоволення його заяви про видачу дубліката виконавчого листа, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення виконавчого листа та зворотного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення АТ ВТБ Банк . Посилаючись на необґрунтованість ухвали суду, представник АТ ВТБ Банк просить її скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляв.

В судовому засіданні представник АТ ВТБ Банк апеляційну скаргу з вищенаведених підстав підтримала. Додатково зазначила, що виконавчий лист на адресу банку не повертався, про що було складено відповідний акт. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про видачу дублікату виконавчого листа у даній справі.

Заінтересована особа ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 13 лютого та 05 березня 2020 року, не з`являвся з невідомих причин, хоч судові повідомлення йому було направлено у встановленому законом порядку завчасно. Крім того, ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд даної справи в порядку ч.11 ст. 128 ЦПК України Отже, є правові підстави для розгляду справи за відсутності заінтересованої особи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ ВТБ Банк , перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви представника АТ ВТБ Банк про видачу дублікатів виконавчих листів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого документа до виконання після закінчення строку встановленого для його пред`явлення до виконання, а зазначені заявником причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є неповажними, оскільки представником банку не представлено жодних доказів на підтвердження наведених обставин. Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що АТ ВТБ Банк не надав будь-яких письмових доказів того, чому лише із поручителя ОСОБА_1 слід стягувати заборгованість, оскільки за рішенням Косівського районного суду від 01 березня 2013 року заборгованість була стягнута з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку. Однак, повністю погодитись із цими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не може з огляду на таке.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окрім цього, Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року №3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку із статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Судовий порядок видачі дубліката та апеляційне оскарження ухвали суду про видачу або відмову в його видачі є гарантією права кожного на судовий захист, стабільності та законності у виконанні судових рішень.

Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, має бути виконане.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що рішенням Косівського районного суду від 01 березня 2013 року задоволено позов ПАТ ВТБ Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановлено стягнути в солідарному порядку із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в користь ПАТ ВТБ Банк заборгованість у розмірі 832 105 грн. Цим же рішенням із відповідачів на користь позивача стягнуто по 1 720,50 грн судових витрат з кожного (а.с. 10-13) .

Із змісту листа Косівського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області на запит представника АТ ВТБ Банк вбачається, що на підставі зазначеного рішення Косівським районним судом були видані виконавчі листи №347/77/13-ц про стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості, які перебували на виконанні. Однак, дані виконавчі листи не були виконані, у зв`язку з чим виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ ВТБ Банк заборгованості 04 вересня 2013 року було завершене на підставі п.2 ч.1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження . При цьому, Косівський РВ ДВС зазначив, що копії матеріалів виконавчих проваджень немає можливості надати у зв`язку із їх знищенням за закінченням терміну зберігання (а.с.4, 5). З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що встановити факт відправлення на адресу стягувача постанови про завершення виконавчого провадження та оригіналів виконавчих документів не являється можливим.

Із змісту п.п. 17.4 п.1 Перехідних положень ЦПК України вбачається, що у разі втрати виконавчого документа саме суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Апеляційний суд зауважує, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано втрачені виконавчі листи. Оскільки метою отримання дубліката виконавчого листа є забезпечення виконання, що є можливим лише в межах встановлених законом строків пред`явлення виконавчих документів, нормами ЦПК України не заборонено подання заяви про видачу дублікату виконавчого листа разом із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання.

Разом з тим, видача дубліката виконавчого листва і поновлення строку для пред`явлення його до виконання є окремими процесуальними питаннями, вирішення кожного з яких залежить від наданих заявником відповідних доказів. Відмова суду в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (як і звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого документа після закінчення строку пред`явлення його до виконання без заяви про поновлення такого строку) само по собі не може бути підставою для позбавлення стягувача процесуального права на отримання дубліката виконавчого листа.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про те, що стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого документа до виконання після закінчення строку встановленого для його пред`явлення до виконання.

Як встановлено судом першої інстанції і не заперечується жодною із сторін спору, виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ВТБ Банк заборгованості за кредитним договором був повернутий на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (чинного станом на 04.09.2013 року).

Статтею 47 Закону України Про виконавче провадження (чинного на момент завершення виконавчого провадження) врегульовано порядок повернення виконавчого документу стягувачу. Зокрема, п.2 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 21 квітня 1999 року, чинній на момент завершення виконавчого провадження), встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. При цьому, ч. 5 вищезазначеної статті передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, тобто протягом одного року.

Також слід зазначити, що ч.3 ст. 23 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 21 квітня 1999 року, чинній на момент повернення виконавчого листа), встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Аналогічне положення міститься також і в ч.5 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження в діючій редакції Закону.

Отже, ВТБ Банк вправі був повторно пред`явити виконавчий документ про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості до виконання протягом одного року з дня його повернення, тобто до 04 вересня 2014 року.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та об`єктивні докази того, що копії будь-яких документів виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 , зокрема постанова державного виконавця про повернення виконавчого листа та власне виконавчий лист, були вручені АТ ВТБ Банк .

За правилами ч.1 ст. 31 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 21 квітня 1999 року, чинній на момент завершення виконавчого провадження), копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, які відповідно до статті 47 цього Закону надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Такі ж правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012 (провадження № 61-2884св18), від 12 березня 2018 року у справі № 583/1828/17-ц (провадження № 61-894св17), від 21 березня 2018 року № 6-676/10 (провадження № 61-5166св18), від 24 квітня 2018 року № 161/1441/14-ц (провадження № 61-835св18), від 15 серпня 2018 року № 2-1976/10 (провадження № 61-22036св18).

Апеляційний суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази вручення АТ ВТБ Банк поштового відправлення, а саме постанови про повернення виконавчого листа та оригіналу виконавчого листа. А тому немає підстав стверджувати те, що вони отримані стягувачем, і що ним не втрачено виконавчі листи.

Окрім того, відсутність оригіналу виконавчого листа №347/77/13-ц за адресою стягувача підтверджується також долученими представником АТ ВТБ Банк довідкою №589/1-2 від 18 лютого 2020 року та актом про втрату виконавчого листа від 18 лютого 2020 року.

Зважаючи на вищенаведене, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи зворотного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви АТ ВТБ Банк про видачу дублікату виконавчого листа, оскільки відсутні відомості про отримання банком згаданих виконавчих документів.

Також колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо ненадання АТ ВТБ Банк будь-яких письмових доказів того, чому лише із поручителя ОСОБА_1 слід стягувати заборгованість, оскільки за рішенням Косівського районного суду від 01 березня 2013 року заборгованість була стягнута з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку.

З цього приводу апеляційний суд зауважує, що дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №2-1316/736/11.

Приймаючи до уваги вище викладене, а також враховуючи, що виконавчий документ був втрачений не з вини стягувача, у зв`язку з чим АТ ВТБ Банк був позбавлений пред`явити вказаний документ до примусового виконання у передбачений законом строк, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в даній справі постановив ухвалу з порушенням вимог норм матеріального і процесуального права. Тому ухвала не може бути залишена в силі і підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника АТ ВТБ Банк задовольнити.

Ухвалу Косівського районного суду від 12 грудня 2019 року в даній справі скасувати. Постановити нову ухвалу.

Заяву АТ ВТБ Банк про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання задовольнити.

Поновити АТ ВТБ Банк строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Видати АТ ВТБ Банк дублікат виконавчого листа №347/77/13-ц від 15 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ВТБ Банк кредитної заборгованості на підставі рішення Косівського районного суду від 01 березня 2013 року у справі за позовом ПАТ ВТБ Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 березня 2020 року.

Суддя-доповідач В.А. Девляшевський

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк