Постанова

від 12.03.2020 по справі 347/77/13- ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/77/13- ц

Провадження № 22-ц/4808/319/20

Головуючий у 1 інстанції Гордій В. І.

Суддя-доповідач Василишин

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.,

суддів: Максюти І.О., Матківського Р.Й.,

секретаря Маслей А.М.

за участю представника банку - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуАТ «ВТБ Банк» на ухвалу Косівського районного суду від 28 листопада 2019 року у складі судді Гордія В.І., постановлену у м.Косів, у справі за заявоюАТ «ВТБ Банк» , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконачого документа до виконання,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року АТ «ВТБ Банк» звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконачого документа до виконання.

Заява обгрунтована тим, що 01.03.2013 року Косівським районним судом ухвалено рішення по справі №347/77/13-ц, яким позовні вимоги АТ «ВТБ Банк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованість в розмірі 832 105 грн.

На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий документ, який був направлений до РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області. У зв`язку з тим, що на адресу банку значний час не надходила інформація щодо стану виконавчого провадження, банк звернувся до виконавчої служби з запитом про отримання інформації.

12.07.2019 року виконавчою службою надано відповідь про те, що виконавче провадження завершене, а матеріали знищені, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

З наведених підстав заявник просив:

- видати дублікат виконавчого листа Косівського районого суду №347/77/13-ц, виданого 15.04.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ВТБ Банк» заборгованості у розмірі 832 105,0 грн.;

- визнати поважними причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа;

- поновити строк для пред`явлення виконавчого листа №347/77/13-ц, виданого 15.04.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ВТБ Банк» заборгованість у розмірі 832 105,0 грн.

Ухвалою Косівського районного суду від 28 листопада 2019 року у задоволенні заяви АТ «ВТБ Банк» , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконачого документа до виконання відмовлено.

Заявник із законністю винесеної ухвали не погодився, подав апеляційну скаргу.

Апелянт вказав, що банк не отримував ні копії постанови про повернення виконавчого документа, ні оригіналів виконавчого листа. Доказів скерування вказаних документів орган державної виконавчої служби не надавав. Відтак, на думку апелянта, виконавчий документ є втраченим. Станом на день звернення до суду із вищевказаною заявою є невиконаним у повному обсязі, а тому у банку з`явилась необхідність звернутись до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Апелянт посилається на положення ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» і вказує на те, що належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення стягувачу.

Виконавчий лист було звернуто до виконання, а згодом державним виконавцем прийнято рішення про його повернення, в силу чого, оригінал виконавчого листа мав бути вручений стягувачу у спосіб і у порядку, визначеному Законом. Доказів про вручення виконавчого листа АТ «ВТБ Банк» на запит органом ДВС не надано, що є підставою для видачі дубліката виконавчого листа. Апелянт при цьому посилається на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року у справі №2-3889/09.

У зв`язку з тим, що виконавчий документ був втрачений, так як ні у матеріалах виконавчого провадження, ні у банку його немає, у АТ «ВТБ Банк» не було об`єктивної можливості пред`явити вказаний документ до примусового виконання у передбачений законом строк.

Посилаючись на вказані обставини, апелянт просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою заяву АТ «ВТБ Банк» задоволити.

В засіданні апеляційного суду представник банку вимоги апеляційної скарги підтримала, просила її задоволити в повному обсязі.

Вислухавши доповідача, пояснення сторони, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції зіслався на положення п.17.4 Перехідних положень ЦПК України, що суд який видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку , встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а в даному випадку, такий строк уже закінчився, тому суд не має підстав для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, оскільки поважність причини пропуску строку заявником не доведено.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така постановлена з порушенням вимог ЦПК України.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України , статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

За статтею 18 ЦПК України , судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на значенні своєчасного виконання рішень суду для захисту прав та свобод людини і громадянина, зауважуючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною цивільного процесу, a несвоєчасне виконання судових рішень є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, і є порушенням права на суд. Так, у справі Хорнсбі проти Греції ЄСПЛ зауважив, що право на суд стало б ілюзорним, якщо б правова система держави дозволяла, щоб кінцеве та обов`язкове рішення суду залишалося невиконаним, що завдавало б шкоду одній зі сторін. Виконання рішень, ухвалених будь-яким судом, необхідно розглядати як невід`ємну частину судового розгляду для цілей статті 6 Конвенції. Така позиція ЄСПЛ підтримувалася судом також і у рішеннях Савіцький проти України, Кайсина та інші проти України заява № 46144/99, Іммобільяре Саффі проти Італії заява № 22774/93, Ромашов проти України, Дубенко проти України, Вассерман проти Росії, Малиновський проти Росії, Гіззатова проти Росії та ін.

Окрім цього, Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року №3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку із статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Судовий порядок видачі дубліката та апеляційне оскарження ухвали суду про видачу або відмову в його видачі є гарантією права кожного на судовий захист , стабільності та законності у виконанні судових рішень.

Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, має бути виконане.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Косівського районного суду від 01.03.2013 року задоволено позовні вимоги АТ «ВТБ Банк» та стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку заборгованість в розмірі 832 105 грн. (справа №347/77/13-ц), (а.с.8).

На підставі рішення суду 15.04.2013 року було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ВТБ Банк» заборгованості у розмірі 832 105,0 грн., який банком було пред`явлено до виконання.

08.07.2019 року представникАТ «ВТБ Банк» звернувся до Косівського районного ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області із запитом, в якому просив скерувати інформацію про хід виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №347/77/13-ц, виданого 15.04.2013 року Косівським районним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь АТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 832 105,0 грн. (а.с.4).

Листом Косівського районного ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 12.07.2019 року банку надано відповідь, з якої вбачається, що на виконанні у відділі перебували виконавчі листи №347/77/13-ц про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» . В ході проведення виконавчих дій виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 30.12.2013 року завершене на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» , діючого станом на 30.12.2013 рік. Копії матеріалів виконавчого провадження немає можливості надати, у зв`язку із знищенням по закінченні терміну зберігання (а.с.5).

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.02.2020 року витребувано у Косівського районного ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого 15.04.2013 року на виконання рішення Косівського районного суду від 01.03.2013 року у цивільній справі №347/77/13-ц в частині боржника ОСОБА_2 та наявні дані з спецрозділу АСВП щодо даного виконавчого провадження із зазначенням посилань на доступ до АСВП.

Навиконання ухвали суду Косівським районним ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області надано відповідь від 28.02.2020, з якої вбачається, що 08.05.2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлення сторонам виконавчого провадження.

30.12.2013 року, керуючись п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Крім того, суд повідомлено, що Косівським районним ВДВС ГТУЮ не має змоги надати копії постанов про відкриття викнавчого провадження від 08.05.2013 року та постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.12.2013 року по ВП 37861250, оскільки матеріали виконавчого провадження знищено, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що встановити факт відправлення на адресу стягувача постанови про завершення виконавчого провадження та оригіналів виконавчих документів не являється можливим.

Із змісту п.п. 17.4 п.1 Перехідних положень ЦПК України вбачається, що у разі втрати виконавчого документа саме суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст.12, ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76).

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано втрачені виконавчі листи. Оскільки метою отримання дубліката виконавчого листа є забезпечення виконання, що є можливим лише в межах встановлених законом строків пред`явлення виконавчих документів, нормами ЦПК України не заборонено подання заяви про видачу дублікату виконавчого листа разом із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання.

Разом з тим, видача дубліката виконавчого листва і поновлення строку для пред`явлення його до виконання є окремими процесуальними питаннями, вирішення кожного з яких залежить від наданих заявником відповідних доказів. Відмова суду в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (як і звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого документа після закінчення строку пред`явлення його до виконання без заяви про поновлення такого строку) само по собі не може бути підставою для позбавлення стягувача процесуального права на отримання дубліката виконавчого листа.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про те, що стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого документа до виконання після закінчення строку встановленого для його пред`явлення до виконання.

Як встановлено судом першої інстанції , виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ ВТБ Банк заборгованості за кредитним договором був повернутий на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (чинного станом на 04.09.2013 року).

Статтею 47 Закону України Про виконавче провадження (чинного на момент завершення виконавчого провадження) врегульовано порядок повернення виконавчого документу стягувачу. Зокрема, п.2 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 21 квітня 1999 року, чинній на момент завершення виконавчого провадження), встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. При цьому, ч. 5 вищезазначеної статті передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, тобто протягом одного року.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 21 квітня 1999 року, чинній на момент повернення виконавчого листа), встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Аналогічне положення міститься також і в ч.5 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження в діючій редакції Закону.

Отже, ВТБ Банк вправі був повторно пред`явити виконавчий документ про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості до виконання протягом одного року з дня його повернення, тобто до 04 вересня 2014 року.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та об`єктивні докази того, що копії будь-яких документів виконавчого провадження відносно ОСОБА_2 , зокрема постанова державного виконавця про повернення виконавчого листа та власне виконавчий лист, були вручені АТ ВТБ Банк .

За правилами ч.1 ст. 31 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 21 квітня 1999 року, чинній на момент завершення виконавчого провадження), копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, які відповідно до статті 47 цього Закону надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Такі ж правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012 (провадження № 61-2884св18), від 12 березня 2018 року у справі № 583/1828/17-ц (провадження № 61-894св17), від 21 березня 2018 року № 6-676/10 (провадження № 61-5166св18), від 24 квітня 2018 року № 161/1441/14-ц (провадження № 61-835св18), від 15 серпня 2018 року № 2-1976/10 (провадження № 61-22036св18).

В матеріалах справи відсутні докази вручення АТ ВТБ Банк поштового відправлення, а саме постанови про повернення виконавчого листа та оригіналу виконавчого листа. А тому немає підстав стверджувати те, що вони отримані стягувачем, і що ним не втрачено виконавчі листи.

Зважаючи на вищенаведене, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи зворотного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви АТ ВТБ Банк про видачу дублікату виконавчого листа, оскільки відсутні відомості про отримання банком згаданих виконавчих документів.

З огляду на встановлені обставини та також враховуючи, що виконавчий документ був втрачений не з вини стягувача, у зв`язку з чим АТ ВТБ Банк був позбавлений можливості пред`явити вказаний документ до примусового виконання у передбачений законом строк, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в даній справі постановив ухвалу з порушенням вимог норм матеріального і процесуального права. Тому ухвала не може бути залишена в силі і підлягає скасуванню із винесенням нової ухвали про задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу скаргуАТ «ВТБ Банк» задоволити.

Ухвалу Косівського районного суду від 28 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Заяву АТ «ВТБ Банк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконачого документа до виконання задоволити.

Поновити строк для пред`явлення виконавчого листа №347/77/13-ц, виданого 15.04.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ВТБ Банк» заборгованість у розмірі 832 105,0 грн.

Видати дублікат виконавчого листа Косівського районого суду №347/77/13-ц, виданого 15.04.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ВТБ Банк» заборгованості у розмірі 832 105,0 грн.;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «ВТБ Банк» витрати за розгляд справи в апеляційному суді в сумі 1921,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 березня 2020 року.

Суддя-доповідач: Василишин Л.В.

Судді: Максюта І.О.

Матківський