Постанова

від 27.02.2020 по справі 5015/2687/11(21/35)

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2020 р. Справа №5015/2687/11(21/35)

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Матущака О.І.

суддів: Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

за участю розпорядник майна боржника ПрАТ ВНК Розточчя СТ - Зубачик В.Р.;

від кредиторів:

ПрАТ Оргхім - Москаль Д.М.(адвокат);

від інших учасників справи про банкрутство - не з`явились

розглянувши апеляційні скарги: 1. Приватного акціонерного товариства "Оргхім", м. Івано-Франківськ б/н від 04.11.2019 (Вх. ЗАГС №01-05/3936/19 від 05.11.2019)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект", м. Донецьк б/н від 07.11.2019 (вх. №ЗАГС 01-05/4044/19 від 12.11.2019)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.10.2019 (суддя Морозюк А.Я., повний текст ухвали - 25.10.2019)

у справі № 5015/2687/11(21/35)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплект", м. Донецьк

про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ", смт. Шкло, Яворівський район, Львівська область

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.03.2009 порушено провадження у цій справі про банкрутство ВАТ Виробничо-наукова компанія Розточчя СТ за заявою ініціюючого кредитора в порядку та на умовах передбачених ст.ст. 11, 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою того ж суду від 30.04.2009 введено процедуру розпорядження майном боржника а розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сторонського А.П.

Оголошення про порушення справи про банкрутство боржника опубліковано 19.05.2009 в газеті Урядовий Кур`єр .

Ухвалою від 25.12.2009, з урахуванням ухвали від 13.01.2010 про виправлення описки, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого окрім ініціючого кредитора, внесено вимоги ПрАТ Оргхім м. Івано-Франківськ, тобто апелянтів.

Неодноразово, упродовж грудня 2010 року по вересень 2015 в процедурі розпорядження майном, тричі судом першої інстанції затверджувалася мирова угода, провадження у справі припинялося, проте, у двох випадках такі ухвали скасовувалися судом апеляційної інстанції з надсиланням справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду, а одному випадку ухвала суду першої та постанова апеляційної інстанції про затвердження мирової угоди були скасовані постановою Вищого господарського суду України, а справа повернута для подальшого розгляду на стадію розпорядження майном до суду першої інстанції.

Ухвалою від 18.12.2018 звільнено від обов`язків попереднього розпорядника майна Борсука В.Б. та призначено новим розпорядником майна, арбітражного керуючого Зубачика В.Р.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.10.2019 затверджено звіт розпорядника майна арбітражного керуючого Зубачика В.Р. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури розпорядження майном у сумі 77 364 грн. та в черговий раз затверджено мирову угоду від 09.09.2019, укладену між ПрАТ Виробничо-наукова компанія Розточчя СТ та конкурсними кредиторами боржника в особі голови комітету кредиторів, представника АТ НДІ С.А. ОСОБА_1 , за участі третьої особи-1 - інвестора ТОВ Альфа та третьої особи-2 - ТОВ Торговий дім ВО ЛЗА . У зв`язку із затвердженням мирової угоди, вказаною ухвалою також припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів та закрито провадження у справі.

Вказана ухвала загалом мотивована тим, що розпорядником майна дотримано умов та порядку скликання комітету кредиторів на засіданні якого переважною більшістю голосів прийнято рішення про укладання мирової угоди, умови якої відповідають та не суперечать вимогам ст.ст. 35-37 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції що діяла до 19.01.2013.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, конкурсними кредиторами ПрАТ Оргхім м. Івано-Франківськ ТОВ Будкомплект м.Донецьк подано апеляційні скарги у яких просять оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про повернення справи на подальший розгляд до місцевого суду на стадію розпорядження майном.

Такі апеляційні скарги загалом мотивовані тим, що:

- розпорядником майна не повідомлено про скликання комітету кредиторів саме на 09.09.2019 усіх його членів, внаслідок чого був відсутнім третій член комітету кредиторів - ГУ ПФУ у Львівській області, а присутні члени комітету кредиторів АТ НДІ С.А. Республіка Польща та ТОВ Торговий дім ТДК є пов`язаними через боржника особами;

- на представника конкурсного кредитора АТ НДІ С.А. ОСОБА_1 , який має переважну більшість голосів у комітеті кредиторів над усіма іншими членами комітету кредиторів, у матеріалах справи відсутня довіреність на представництво інтересів у засіданнях комітету кредиторів;

- розпорядник майна (арбітражний керуючий) Зубачик В.Р. порушив визначений ч.1 ст. 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції що діяла до 19.01.2013 п`ятиденний строк подання для затвердження до суду мирової угоди з дати її укладання;

- всупереч вимог ст. 524 ЦК України та ч.2 ст. 198 ГК України, зобов`язання за умовами мирової угоди не може виконуватися у іноземній валюті, а тільки у національній валюті - гривні;

- третя особа-1 (інвестор) ТОВ Альфа Республіка Польща та третя особа-2 ТОВ Торговий дім ВО ЛЗА с.Муроване Пустомитівського району Львівської області не можуть бути гарантами виконання умов мирової угоди боржником, що передбачено підписаними ними письмовими гарантійними зобов`язаннями без номера та дати як додаток до мирової угоди, оскільки в силу ст. 560 ЦК України гарантом може бути лише фінансова установа, якими такі треті особи не є.

- за умовами мирової угоди третя особа-2 ТОВ Торговий дім ВО ЛЗА має виконувати грошові зобов`язання разом із боржником перед кредиторами щодо погашення їх грошових вимог, проте, відповідальність за невиконання таких грошових зобов`язань третьої особи-2 не передбачена.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до апеляційного суду 02.12.2019, голова комітету кредиторів, представник АТ НДІ С.А. ОСОБА_1 зазначив, що мирова угода відповідає вимогам чинного законодавства, тому судом першої інстанції правомірно затверджена, а порушення розпорядником майна п`ятиденного строку на передання для її затвердження до суду не може бути самостійною і достатньою підставою для її скасування.

Аналогічного змісту заперечення щодо апеляційних скарг подано до суду апеляційної інстанції того ж 02.12.2019 і боржником, у якому також додатково зазначено, що оскільки кредитор АТ НДІ С.А. Республіка Польща не є резидентом, тому розрахунки з ним повинні проводитися у валюті, яка була визначена у зобов`язанні, що не виконане боржником, і таке виконання не суперечить вимогам чинного законодавства.

В адресу апеляційного господарського суду від кредитора - ГУ ПФУ у Львівській області 21.02.2020 та від розпорядника майна (арбітражного керуючого) Зубачика В.Р. 25.02.2010 надійшли відзив на апеляційні скарги та заперечення на апеляційні скарги. Оскільки такі документи сторонами провадження у справі про банкрутство подані поза межами строку, встановленого ухвалами суду апеляційної інстанції від 20.11.2019 та 02.12.2019 про відкриття проваджень за апеляційними скаргами, тому в силу ч.2 ст. 207 ГПК України, вони залишаються без розгляду.

В день розгляду справи у суді апеляційної інстанції, розпорядником майна (арбітражним керуючим) Зубачиком В.Р. подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із неотриманням ним відповіді на поданий до основного конкурсного кредитора АТ НДІ С.А. запит про те, чи дійсно його представник ОСОБА_1 був повноважним представником на зборах комітету кредиторів 09.09.2019, на якому прийнято рішення про схвалення умов мирової угоди, а також, що представник такого кредитора хоче бути у судовому засіданні і висловити свою думку щодо оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Розглянувши вказане клопотання, судом апеляційної інстанції враховується таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ГПК України , неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість з`явлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Із клопотання розпорядника майна не вбачається будь-яких підстав і обставин неможливості прибути у судове засідання представника забезпеченого і конкурсного кредитора. Враховуючи зазначене, а також те, що додаткові докази з урахуванням вимог ч.1 ст. 269 ГПК України, які планує подати розпорядник майна у наступному судовому засіданні не подавалися суду першої інстанції, повинні були бути подані в межах строку, встановленого ухвалами суду апеляційної інстанції від 20.11.2019 та 02.12.2019 про відкриття проваджень за апеляційними скаргами, тому колегія суду апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Присутні в судовому засіданні представники учасників провадження у справі про банкрутство підтримали відповідно доводи та заперечення, викладені у апеляційних скаргах, а розпорядник майна підтримав доводи, викладені у відзивах на апеляційні скарги.

Дослідивши усі матеріали справи в сукупності з доводами та запереченнями представників учасників провадження у справі про банкрутство, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість апеляційних скарг, відповідно про їх задоволення із скасуванням ухвали суду першої інстанції в частині затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні клопотання комітету кредиторів про затвердження мирової угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на доводи та вимоги апеляційних скарг, предметом апеляційного перегляду є оскаржувана ухвала суду першої інстанції лише в частині затвердження мирової угоди, припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та закриття провадження у справі за наслідками затвердження мирової угоди.

Окрім встановленого і зазначеного вище, суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову, враховує також таке.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, в адресу місцевого господарського суду розпорядником майна (арбітражним керуючим) Зубачиком В.Р. подано клопотання №02-01/5 від 17.09.2019 про призначення до судового розгляду та затвердження мирової угоди, схваленої комітетом кредиторів на зборах 09.09.2019, укладеної між боржником і кредиторами та за участю третіх осіб-інвесторів. До клопотання додано примірник мирової угоди від 09.09.2019, письмове зобов`язання боржника погасити зобов`язання першої черги незабезпечені заставою, письмову згоду кредитора, вимоги якого забезпеченні заставою від 09.09.2019, протокол засідання комітету кредиторів боржника від 09.09.2019.

Згідно вказаного вище протоколу зборів комітету кредиторів від 09.09.2019 р. за участю голови комітету кредиторів представника АТ НДІ С.А. (10452 голосів), члена комітету кредиторів - представника ТОВ Торговий дім ТДК (235 голосів, з яких не погашено 198) прийнято більшістю голосів окрім інших, рішення: затвердити проект тексту мирової угоди в редакції від 09.09.2019; укласти мирову угоду в редакції від 09.09.2019 р.; клопотати перед Господарським судом Львівської області про розгляд та затвердженням мирової угоди відповідно до норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у редакції до 19.01.2013.

Дослідивши умови мирової угоди, встановлено, що вона ґрунтується на відстроченні виконання зобов`язань на строк 12 місяців з дня набрання чинності коштами, наданими (залученими) третіми особами взамін за передачу третім особам непрофільних активів боржника (п. 1.1).

Так, за умовами пункту 3.1 боржник зобов`язується протягом 12 місяців з дня набрання чинності мирової угоди сплатити АТ НДІ С.А. (або особі вказаній АТ НДІ С.А. або правонаступнику) 10 452 278,96 грн, що становить повне погашення усіх вимог включених до реєстру першої черги погашення, забезпечених заставою. Пунктом 3.2 передбачено, що станом на дату укладання мирової угоди, вимоги включені до реєстру вимог другої та третьої черги погашення оплачені боржником у повному обсязі, а у п. 3.3 передбачено, що станом на дату укладання мирової угоди конкурсні вимоги четвертої черги погашені боржником частково у розмірі 1 387 436,80 грн. Сумарно залишок боргу перед конкурсними кредиторами четвертої черги, що підлягають погашенню на умовах цієї мирової угоди становить 7 284 043,91 грн. Згідно п. 3.4 боржник зобов`язується після повного погашення вимог попередніх черг приступити до погашення вимог четвертої черги та погасити їх повністю не пізніше 12 місяців із дня набрання чинності мирової угоди, сплачуючи вимоги кредиторам четвертої черги (їх правонаступникам) пропорційною до їх частки боргу.

Згідно пункту 3.8 погашення вимог АТ НДІ С.А. буде здійснюватися на розрахунковий рахунок АТ НДІ С.А. (або іншої вказаної особи) в євро по курсу встановленому НБУ на дату проведення розрахунків, у тому числі, може проводитись безпосередньо з розрахункового рахунку третьої особи-1 - інвестора. Згідно з пунктом 3.9 погашення грошових зобов`язань четвертої та шостої черг погашення, що є предметом мирової угоди буде здійснюватися у гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки вказані кредиторами із рахунку Боржника або безпосередньо із розрахункового рахунку третьої особи 2 за рахунок коштів наданих третьою особою-1 - інвестором.

Згідно п. 4.1 погашення заборгованості, буде здійснено за рахунок коштів наданих (залучених) третьою особою-1 - інвестором взамін за частину непрофільних активів боржника згідно Таблиці 2 Перелік активів та ціна (додаток №2 до мирової угоди).

Пунктом 4.2 визначено, що перехід права власності на активи буде здійснюватися відповідно до правочинів укладених між боржником та третіми особами згідно до вимог законодавства України.

Перед розділом 6 мирової угоди Реквізити та підписи сторін , передбачено перелік додатків, які є невід`ємною частиною мирової угоди: додаток 1 Перелік кредиторів, розмір та графік погашення кредиторських вимог ; додаток 2 Перелік активів та ціна відчуження для розрахунків із третіми особами ; додаток 3 Гарантійне зобов`язання третьої особи-1 - інвестора .

Мирова угода підписана від імені кредиторів - головою комітету кредиторів, представником АТ НДІ С.А. Республіка Польща; від імені боржника головою правління, від імені третьої особи-1 - інвестора, головою правління ТОВ Альфа Республіка Польща; від третьої особи-2, директором ТОВ Торговий дім ВО ЛЗА - директором, а також розпорядником майна Зубачиком В.Р.

Згідно додатку №1 до мирової угоди, у боржника залишились непогашеними вимоги конкурсних кредиторів першої, четвертої та шостої черг загалом у сумі 17 736 939,07 грн, серед яких і апелянти: ПрАТ Оргхім у сумі 2 861 460,96 грн та ТОВ Будкомплект у сумі 3 108 000,00 грн.

Додатком № 2 до мирової угоди визначено перелік активів для розрахунків із третіми особами серед яких: майновий комплекс бази відпочинку Беркут за ціною 5 000 000 грн у формі корпоративних прав новоствореного підприємства; сертифікати консорціуму Трансмагістраль за ціною 5 830 000 грн. (583 шт. по 10 тис. грн кожен); частка в статуті ТОВ Львівські заводи автомобілебудування за ціною 12 348 650 грн., загалом на суму 23 178 650 грн.

Додатки №№ 1 та 2 до мирової угоди підписані тими ж посадовими особами та у такий же спосіб, що і мирова угода.

Згідно додатку до мирової угоди без номера і дати під найменуванням Гарантійне зобов`язання третіх осіб , третя особа-1 - інвестор: ТОВ Альфа Республіка Польща та третя особа-2: ТОВ Торговий дім ВО ЛЗА с. Муроване Пустомитівського району Львівської області беруть на себе зобов`язання надати боржнику грошові кошти у сумі 23 178 650,00 грн, з яких: 17 736 939,07 грн. направити на повне погашення вимог конкурсних кредиторів, перелік яких відображений в додатку № 1 до мирової угоди, а решта коштів залишаються у боржника на поповнення обігових коштів. Гарантійне зобов`язання вступає в дію одночасно із вступом в дію мирової угоди в редакції від 09.09.2019 та припиняє свою дію при повному виконанні мирової угоди або у зв`язку із визнанням мирової угоди недійсною. Вказаний додаток підписаний головою правління та директором третіх осіб.

Також до мирової угоди додано письмову згоду на її укладання від забезпеченого кредитора - АТ НДІ С.А., а також письмове зобов`язання боржника погасити зобов`язання першої черги не забезпечені заставою (витрати у процедурі розпорядження майном) протягом 30 календарних днів із дати вступу чинність ухвали про затвердження мирової угоди, розмір яких буде у майбутньому погоджений комітетом кредиторів.

З урахуванням п.1.1. розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції що стала діяти з 19.01.2013, то відповідно до спірних правовідносин повинен застосовуватися зазначений Закон у редакції, що діяла до 19.01.2013 (надалі Закону про банкрутство), що правомірно враховано та застосовано судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Зокрема, згідно з ч.ч. 8 та 9 ст. 16 Закону про банкрутство, до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про підготовку та укладення мирової угоди. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

Відповідно до абзацу 18 ст. 1, ч.ч. 1-5 ст. 35 Закону про банкрутство, під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Згідно ч.ч.1, 4 ст. 37 Закону про банкрутство, мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов`язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов`язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Як видно із встановленого вище та враховуючи зазначені вище норми чинного спеціального законодавства, учасниками провадження у справі про банкрутство дотримано практично усіх вимог, що передбачають повноваження органу на прийняття рішення про укладання мирової угоди, щодо порядку скликання комітету кредиторів, оформлення мирової угоди, дотримання змісту та окремих її умов, що правомірно встановлено судом першої інстанції, проте, не дотримано вимог ч.4 ст. 37 Закону про банкрутство, враховуючи у сукупності і інші норми такого Закону виходячи із системного його аналізу.

Зокрема, оскільки згідно названої вище ч.4 ст. 37 Закону про банкрутство передбачена можливість укладання мирової угоди на умовах виконання зобов`язань боржника третіми особами та обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права, то відповідно такі умови повинні бути детально та зрозуміло регламентовані (виписані); не повинні суперечити одна одній, або виключати одна одну; у таких повинна бути передбачена відповідальність сторони мирової угоди, за невиконання чи неналежне виконання її умов; не повинні бути приховані інші умови майбутніх договорів відчуження активів боржника в замін на кошти, необхідні для погашення вимог кредиторів.

Зокрема, як правомірно зазначалося апелянтами, умови мирової угоди передбачено (п.п. 3.1 - 3.4) що боржник самостійно виконуватиме її умови шляхом безпосереднього погашення вимог забезпечених та конкурсних кредиторів упродовж 12-ти місяців з дня вступу у чинність мирової угоди. Разом з тим, згідно п.п. 3.8 та 3.9 таке погашення може відбуватися з банківських рахунків третіх осіб за рахунок коштів третьої особи-1 - інвестора. Також, у п.п. 4.1 та 4.2 мирової угоди беззаперечно стверджується про те, що погашення вимог кредиторів здійснюватиметься за рахунок грошових коштів третьої особи-1, отриманих як розрахунок за передачу профільних активів, перехід права власності на які буде додатково оформлено згідно додаткових угод.

У п. 5.1 передбачено відповідальність за неналежне виконання зобов`язань за умовами мирової угоди лише боржника та третьої особи-1 - інвестора, і не передбачено відповідальності третьої особи-2.

Окрім цього, у додатку № 2 як частини мирової угоди передбачено відчуження активів боржника на суму 23 178 650 грн, що значно перевищує вимоги усіх кредиторів, які за умовами мирової угоди повинні погашатися.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що передбачені вище пункти (умови мирової угоди) не відповідають вимогам ч.4 ст. 37 Закону про банкрутство та містять взаємовиключні положення (умови), оскільки:

- виконання вимог мирової угоди самим боржником та наявність можливостей на виконання такої, виключає взагалі участь у виконанні мирової угоди третіми особами та їх участь у справі як учасників провадження у справі про банкрутство;

- якщо умовами мирової угоди передбачено виконання зобов`язань третіми особами, то відповідно щодо кожної із них повинні зазначатися обставини можливості такого виконання та передбачатися конкретна відповідальність за її невиконання щодо кожної із третіх осіб;

- у разі виконання повністю або частини умов мирової угоди третіми особами, повинні бути передбачені конкретні дії чи заходи її сторонами щодо розрахунків боржника із такими третіми особами з метою запобігання новим зобов`язанням боржника, які він не в стані виконати (виключення заміни однієї процедури банкрутства, іншою).

З огляду на зазначені вище недоліки мирової угоди, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції та відповідно про невідповідність її вимогам чинного законодавства у означений частині, наслідком чого є задоволення апеляційних скарги із скасуванням оскаржуваної ухвали суду в частині затвердження мирової угоди, припинення дії мораторію та закриття провадження у справі.

Приймаючи цю постанову, судом апеляційної інстанції не беруться до уваги як належні доводи апеляційних скарг в частині неналежного повідомлення розпорядником майна усіх кредиторів боржника про проведення 09.09.2019 засідання комітету кредиторів, оскільки не усі кредитори є членами комітету кредиторів, а про відсутність доказів належного повідомлення лише одного із трьох членів комітету кредиторів - ГУ ПФУ у Львівській області може повідомити (надати суду письмову чи усну інформацію) лише такий кредитор, що у матеріалах справи відсутнє.

Також, суд апеляційної інстанції вважає не належними доводами апелянтів те, що розрахунок з кредиторами повинен здійснюватися у національній валюті. Зокрема, відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

При цьому, судом апеляційної інстанції також враховується, що вказана вище норма цивільного законодавства, а також інші норми підзаконних нормативно-правових актів на які посилаються апелянти обґрунтовуючи неможливість проведення розрахунків боржника із нерезидентом у іноземній валюті, не містять прямої заборони щодо використання такого засобу платежу. Окрім цього, відповідно до ст.ст. 8 та 19 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином, використання іноземної валюти як засобу платежу, тим більше з огляду на те, що кредитор та інвестор не є резидентом і у нього відсутні відкриті рахунки у фінансово-кредитних установах України в національній валюті, передбачення у мировій угоді можливості проведення розрахунків у іноземній валюті, є правомірним.

Висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу чи розрахунки в іноземній валюті і порядку визначення у рішенні еквівалента суми боргу в національній валюті містяться також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц.

Беручи до уваги зазначене вище та враховуючи те, що хоча і не усі доводи апелянтів суд апеляційної інстанції врахував як обґрунтовані, проте зазначені вище невідповідності окремих положень мирової угоди вимогам чинного законодавства є достатніми для скасування висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що стало наслідком прийняття помилкової ухвали про затвердження мирової угоди, припинення дії мораторію та закриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 76, ч.ч 1, 2 ст. 77, ч.ч 1-3 ст. 86 ГПК України, дотримуючись принципу змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оскільки апелянтами доведено належними доказами та обставинами справи обґрунтованість вимог, викладених у апеляційних скаргах, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні клопотання комітету кредиторів про затвердження мирової угоди, припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки п-п 7 п-п.2 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір передбачено фіксовану ставку судового збору за подання апеляційних скарги на ухвали суду першої інстанції, а також враховуючи, що апеляційні скарги задоволені, відшкодування судового збору за подання апеляційних скарг, належить покласти на боржника.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства Оргхім м. Івано-Франківськ та Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомплект м. Донецьк - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.10.2019 у справі №5015/2687/11(21/35) скасувати в частині затвердження мирової угоди, припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та закриття провадження у справі.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання комітету кредиторів про затвердження мирової угоди від 09.09.2019, укладеної між ПрАТ Виробничо-наукова компанія Розточчя СТ та конкурсними кредиторами боржника в особі голови комітету кредиторів, за участі третьої особи-1 - інвестора ТОВ Альфа та третьої особи-2 - ТОВ Торговий дім ВО ЛЗА .

3. Справу повернути до суду першої інстанції для подальшого провадження на стадію розпорядження майном.

4. Стягнути (відшкодувати) як витрати першої черги згідно п-п. г) п.1) ч.1 ст. 31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції що діяла до 19.01.2013 з Приватного акціонерного товариства Виробничо-наукова компанія Розточчя СТ смт Шкло Яворівського району Львівської області на користь Приватного акціонерного товариства Оргхім м. Івано-Франківськ та Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомплект м. Донецьк суму по 1 921,00 грн. витрат за подання апеляційних скарг кожному.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок оскарження постанови у справах про банкрутство передбачено ГПК України з урахуванням особливостей Кодексу України з процедур банкрутства.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 10.03.2020.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді С.М.Бойко

Г.Г. Якімець