Постанова від 04.03.2020 по справі 922/1881/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2020 р. Справа № 922/1881/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів: За участю секретаря судового засідання: від позивача: від відповідача: від третьої особи на стороні позивача: від третьої особи на стороні відповідача: Чернота Л. Ф . Білецька А. М., Пушай В. І. Телеснюк І.В. Мизиненко Д. В. (адвокат), договір №10/07 від 10.07.2019 року про надання правової допомоги, ордер на надання правової допомоги від 10.07.2019 року, свідоцтво №7102/10 від 19.10.2018 року про право на заняття адвокатською діяльністю, видане на підставі рішення №62 від 19.10.2018 року Ради адвокатів Київської області, посвідчення адвоката №7102/10 від 19.10.2018 року Сафронова К. В., довіреність №1338/119/01/26-2019 від 05.11.2019 року Кухтик В. М. (адвокат), довіреність №1-2016 від 27.12.2019 року, свідоцтво серія ДН №4813 від 26.04.2017 року про право на заняття адвокатською діяльністю, видане на підставі рішення №20 від 26.04.2017 року Ради адвокатів Донецької області не з`явились розглянувши апеляційну скаргу (вх.№3433Х/3) Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2019 року (повне рішення складено 11.10.2019 року) у справі за позовом до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: про №922/1881/19 (суддя - М. І. Шатерніков) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач", м. Харків Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ, в особі Філії "Оператор газотранспортної системи України", м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю "Благогаз Збут", м. Львів стягнення 1 347 404,30 грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мегагаз Постач , м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовом вих. №264 від 13.06.2019 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків про стягнення заборгованості за фактично поставлений природний газ у січні - квітні 2019 року в розмірі 1 253786,88 грн. та нарахованих на цю заборгованість 6767,91 грн. інфляційних втрат та 16 028,52 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.10.2019 року (суддя М. І. Шатерніков, повне рішення складено 11.10.2019 року) у справі №922/1881/19 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегагаз Постач, м. Харків 1 323 025,51 грн. фактичної заборгованості за фактично поставлений природний газ у січні-квітні 2019 року та 6 698,31 грн. 3% річних.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегагаз Постач, м. Харків 19 945,86 грн. судового збору та 15 712,09 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків 07.11.2019 року звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №955/119-26/04-2019 від 07.11.2019 року, в якій просить:

- прийняти до провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2019 року у справі №922/1881/19 в частині задоволених позовних вимог;

- змінити судове рішення в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегагаз Постач , м. Харків фактичної заборгованості за фактично поставлений природний газ у січні-квітні 2019 року та стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків 944 373,68 грн.;

- скасувати судове рішення в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегагаз Постач , м. Харків 6 698,31 грн. 3% річних;

- змінити судове рішення в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегагаз Постач , м. Харків витрат на професійну правничу допомогу адвоката та стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків 7 000,00 грн.

Також, просить суд провести судове засідання у справі за участю представника Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин ч. 2 статті 1213 Цивільного кодексу України, не врахувавши в порушення норм процесуального права висновки Верховного суду щодо її застосування, а також не застосував норму, викладену в чатсині 4 статті 613 Цивільного кодексу України та стягнув витрати на правничу допомогу адвоката.

Зокрема скаржник зазначає, що суд першої інстанції, правильно встановивши об`єми поставленого позивачем відповідачеві за відсутністю договірних правовідносин природного газу протягом січня-квітня 2019 року та пославшись на регулювання спірних правовідносин положеннями ст. ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, при визначенні вартості відшкодування поставленого газу не врахував положення ч. 2 статті 1213 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що вартість безпідставно набутого (збереженого) майна, що підлягає відшкодуванню визначається станом на момент розгляду справи про повернення майна. Зважаючи на це, скаржник стверджує, що суд першої інстанції відповідно до наведеної норми повинен був стягнути з відповідача відшкодування вартості поставленого газу за ціною, відповідно до прейскуранту НАК Нафтогаз України , яка була станом на момент розгляду даної справи, а саме станом на червень 2019 року. Проте, всупереч цієї норми, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача відшкодування вартості поставленого природного газу за ціною, яка визначалась НАК Нафтогаз у відповідних місяцях споживання, а саме: січні-квітні 2019 року.

Також, скаржник посилається на те, що, встановивши прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з повернення безпідставно збережених грошових коштів та стягнувши у зв`язку з цим на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховані на прострочену суму 3% річних та інфляційні втрати, суд першої інстанції не застосував положення ч. 4 статті 613 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, боржник за грошовим зобов`занням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.При цьому скаржник зазначає, що прострочення кредитора -позивача полягає в його неправомірних діях, через які між сторонами не було укладено договір постачання природного газу з вини саме позивача, а саме ,через невідповідність його пропозиції умовам тендерної документації, в той час як відповідач діяв відповідно до законодавства та мав намір укласти договір та здійснювати оплату поставленого газу відповідно до умов договору.

Крім цього. скаржник зазначив про помилковість та невідповідність матеріалам справи висновку суду першої інстанції, що відповідачем не наведено обставин, які могли стати підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Скаржник зазначає, що відповідно до договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням ТАУЕР , позивач зобов`язаний сплачувати послуги адвокатського об`єднання тільки за представництво його інтересів у судових зхасіданнях, а тому витрати на сплату послуг представництва у підготовчих засіданнях 10.07.2019; 13.08.2019; 28.08.2019 не є судовими витратами позивача на правничу допомогу і не повинні стягуватися з відповідача. Крім цього представник позивача у підготовчому засіданні 13.08.2019 заявив клопотання про витребування доказів, не скориставшись наданим йому п.1. ч. 1 статті 20 Закону України Про адвокатуру правом звернення з відповідним адвокатським запитом до осіб, які мають відповідні докази, внаслідок чого справа не була вирішена по суті 13.08.2019, а відбулося відкладення підготовчого засідання на 28.08.2019 та судового засідання на 17.09.2019.

Також скаржник зазначає, що кошти в сумі 1921 грн. як витрати на складання процесуальних документів, також не підлягають відшкодуванню як судові витрати. так як представником позивача було складено процесуальний документ-відповідь на відзив, без повноважень на це, оскільки цей документ відправлений на адресу відповідача 09.08.2019 тобто до укладення додаткової угоди від 19.08.2019 до договору про надання правової допомоги, якою представника позивача було уповноважено представляти інтереси позивача в господарському процесі.

Зважаючи на це, відповідач стверджує, що суд першої інстанції повинен був стягнути з нього на користь позивача замість заявлених позивачем 15712,09 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 7000 грн. витрат за участь адвоката у судових засіданнях 17.09.2019 та 03.10.2019.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2019 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф., головуючий суддя (доповідач), судді: Білецька А. М., Медуниця О. Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2019 року у справі №922/1881/19 залишено без руху та зобов`язано заявника сплатити судовий збір у розмірі 29 918,79 грн. за подання апеляційної скарги і надати належні докази такої оплати, а також надати належні докази направлення копії апеляційної скарги з додатками до неї на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Благогаз Збут , м. Львів.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Медуниці О. Є., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 року, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/1881/19, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Чернота Л. Ф., судді: Білецька А. М., Пушай В. І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 року Головному управлінню Національної поліції в Харківській області, м. Харків поновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2019 року (повне рішення складено 11.10.2019 року) у справі №922/1881/19; відкрито апеляційне провадження у справі №922/1881/19 та встановлено учасникам справи строк до 22.01.2020 року включно для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

Ухвалою Східного апеляційного гсоподарського суду від 23.01.2020 розгляд апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2019 року у справі №922/1881/19 призначено на 05.02.2020 р. о 14:30 год.

24.01.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

05.02.2020 в судовому засіданні було оголошено перерву до 26.02. 2020 р. о 14:30 год.

26.02.2020 в судовому засіданні було оголошено перерву до 04.03.2020 р. о 14:30 год.

У судовому засіданні 04.03.2020 р. представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив змінити судове рішення в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегагаз Постач , м. Харків фактичної заборгованості за фактично поставлений природний газ у січні-квітні 2019 року та стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків 944 373,68 грн.;

скасувати судове рішення в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегагаз Постач , м. Харків 6 698,31 грн. 3% річних; змінити судове рішення в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Мегагаз Постач , м. Харків витрат на професійну правничу допомогу адвоката та стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків 7 000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 04.03.2020 р. проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи на стороні позивача просить розглянути апеляційну скаргу у відповідності до вимог до діючого законодавства України.

Представник третьої особи на стороні відповідача в судове засідання 04.03.2020 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отримавши апеляційну скаргу сторони не були позбавлені можливості дізнатися в суді апеляційної інстанції про подальший перебіг питання щодо зазначеної апеляційної скарги та своєчасно ознайомлюватися з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 04.03.2020, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представника третьої особи, на стороні відповідача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність представника третьої особи у даному випадку, не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог на стороні позивача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.

Позивач-ТОВ "МЕГАГАЗ ПОСТАЧ" є суб`єктом господарювання, що заснований у 2016 році, статутними видами діяльності якого є, зокрема, виробництво газу; розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (основний).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом січня-квітня 2019 року приймав участь у відкритих торгах за процедурою державної закупівлі, замовником якої був відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківській області на закупівлю природного газу, а саме:

- За процедурою державної закупівлі UA-2018-11-30-001710-с. Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАГАЗ ПОСТАЧ" за результатом оцінки тендерних пропозицій, яка проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації, 17 грудня 2018 року був визначений учасником з найбільш економічно вигідною тендерною пропозицією, що має найнижчу ціну.

За результатом розгляду тендерної пропозиції на відповідність вимогам тендерної документації, наданої учасниками за предметом закупівлі, протоколом засідання тендерного комітету Головного управління Національної поліції в Харківській області, 20 грудня 2018 року було відхилено тендерну пропозицію, як ТОВ МЕГАГАЗ ПОСТАЧ , так і іншого учасника закупівлі. Торги не відбулися;

- За процедурою державної закупівлі UA-2018-12-22-002511-b. Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАГАЗ ПОСТАЧ" за результатом оцінки тендерних пропозицій, яка проводиться автоматично електронною системою закупівель на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених замовником у тендерній документації, 10 січня 2019 року був визначений учасником з найбільш економічно вигідною тендерною пропозицією, що має найнижчу ціну.

Протоколом засідання тендерного комітету Головного управління Національної поліції в Харківський області № 199/к від 18.02.2019 року було скасоване рішення про визначення переможцем відкритих торгів на закупівлю та прийняття про намір укласти договір з ТОВ "МЕГАГАЗ ПОСТАЧ". Проте, за результатом розгляду тендерної пропозиції на відповідність вимогам тендерної документації, інших учасників за предметом закупівлі, тендерним комітетом Головного управління Національної поліції в Харківській області, 19-22 лютого 2019 року було відхилено тендерну пропозицію інших учасників закупівлі. Торги не відбулися;

За процедурою державної закупівлі UA-2019-02-28-000874-а. Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАГАЗ ПОСТАЧ" було надано свою тендерну пропозицію щодо участі у торгах. Проте переможцем відкритих торгів за предметом закупівлі - ДК 021:2015 02120000-6 Газове паливо було визнано ТОВ "Благогаз ЗБУТ" та прийнято рішення про намір укласти з ним договір про закупівлю за результатами торгів.

02 квітня 2019 року між ТОВ "Благогаз ЗБУТ" та Головним управлінням Національної поліції в Харківській області було укладено договір №89 на закупівлю природного газу, в рамках якого ТОВ "Благогаз ЗБУТ" у квітні 2019 року поставив Головному управлінню Національної поліції в Харківській області природний газ в об`ємі 1,083 тис.м.куб. При цьому, у наданих ТОВ "Благогаз ЗБУТ" поясненнях, останній зазначає, що відповідно до п. 1.4 договору №89 місце поставки газу об`єкти споживача у м. Харкові та у Харківській області, проте Головне управління Національної поліції в Харківській області не подав повного переліку ЕІС-кодів окремих точок споживання, тому товариством з обмеженою відповідальністю "Благогаз ЗБУТ" було поставлено природний газ лише по ПАТ "Харківміськгаз".

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт відсутності між позивачем та відповідачем підписаного договору на поставку природного газу у період з січня 2019 р. по квітень 2019 р. І зазначений факт підтверджується самим сторонами.

Проте, позивач наполягає, що ТОВ "МЕГАГАЗ ПОСТАЧ", враховуючи вимоги чинного законодавства України, що регулюють відносини на ринку природного газу, з метою недопущення залишення державної установи без опалення та, як наслідок, зриву покладених на останню правоохоронних функцій та обов`язків:

- 19.12.2018 р. Оператору ГТМ - АТ "УКРТРАНСГАЗ" було подано номінацію на Головне управління Національної поліції в Харківський області з обсягами природного газу на січень 2019 р. кількістю 47,500 тис. куб. м.;

- 19.01.2019 р. Оператору ГТМ - АТ "УКРТРАНСГАЗ" було подано номінацію на Головне управління Національної поліції в Харківський області з обсягами природного газу на лютий 2019 р. кількістю 21,000 тис. куб. м.;

- 19.02.2019 р. - подана номінація на березень 2019 року кількістю 20,000 тис. куб. м.;

- у квітні 2019 було подано номінацію на Головне управління Національної поліції в Харківський області з обсягами природного газу на квітень 2019 р. кількістю 9,257 тис. куб. м.

Вищезазначені номінації були підтверджені Оператору ГТМ - АТ "УКРТРАНСГАЗ", при цьому позивач, не вчинив дії з припинення/обмеження Головного управління Національної поліції в Харківський області з постачання природного газу, шляхом зняття лімітів, виходячи з того, що внаслідок таких дій, був би обмежений або зірваний процес виконання владних повноважень державною установою, зупинено теплогенеруюче і технологічне обладнання, і саме головне - у зимову пору року залишилися б на невизначений час без опалення підрозділи Національної поліції. А відтак, у січні-квітні 2019 р. постачання природного газу на об`єкти Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснювало ТОВ "МЕГАГАЗ ПОСТАЧ".

Так, за допомогою електричних мереж ТОВ "ТАНДЕМ ІНВЕСТБУД" було поставлено електричну енергію субспоживачам в наступних обсягах:

Позивач наполягає, що ТОВ "МЕГАГАЗ ПОСТАЧ" відповідачу було розподілено природний газ наступним чином:

- у січні 2019 року - 37,877 тис. куб. м природного газу, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу на загальну суму 448 206,15 грн.;

- у лютому 2019 року - 40,408 тис. куб. м природного газу на загальну суму 463 027,19 грн.;

- у березні 2019 року - 34,983 тис. куб. м природного газу на загальну суму 342 553,54 грн.;

- у квітні 2019 року - 9,257 тис. куб. м природного газу на загальну суму 69238,66 грн.

При цьому, при розрахунку вартості природного газу позивачем використано прейскурант НАК "НАФТОГАЗ України" щодо ринкових цін природного газу як товару з урахуванням ПДВ (без урахування тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами) для споживачів, які не підпадають під дію Положення про покладання обов`язків на суб`єктів природного газу, за яким за умови оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки газу:

- за січень 2019 р. ціна природного газу з ПДВ становить 11 833,20 грн.;

- за лютий 2019 р. ціна природного газу з ПДВ становить 11 458,80 грн.;

- за березень 2019 р. ціна природного газу з ПДВ становить 9 792,00 грн.;

- за квітень 2019 р. ціна природного газу з ПДВ становить 7479,60 грн.

15.04.2019 року ТОВ "МЕГАГАЗ ПОСТАЧ" надіслав Споживачу лист з вимогою оплати за фактично спожитий природний газ за січень, лютий, березень 2019 року на загальну суму 1 253 786,88 гривень.

03.06.2019 року за №950/119/04/50-2019 Головне управління Національної поліції в Харківській області надало відповідь про відсутність договірних відносин та юридичних підстав щодо взяття бюджетних зобов`язань та здійснення оплати за розподілений природний газ у січні - березні 2019 року.

Враховуючи нездійснення оплати за фактично поставлений природний газ відповідачем, тобто наявність невиконаних грошових зобов`язань, позивачем з посиланням на положення ст. 625 ЦК України, крім суми основного боргу, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання ним грошового зобов`язання, а саме 3% річних з 01.02.2019 р. по 01.08.2019 р. у розмірі 16426,88 грн., та застосовано індекс інфляції на суму заборгованості за січень-березень за період з січня по лютий 2019 р. та на суму заборгованості за квітень 2019 р. за період з січня по травень 2019 р. у загальному розмірі 7951,88 грн.

Зазначені обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача вартості рпоставленого природного газу та здійснених на цю суму нарахувань в порядку положень ст. 625 Цивільного кодексу України, що і стало підставою для подання позову у дній справі.

Відповідно до статі статі 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні судового рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Виходячи з норм Господарського процесуального кодексу України, такими межами є фактичні підстави позову-фактичні обставини, якими позивач обгрунтовує свои вимоги та предмет позову-матеріально-правова вимога щодо захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Натомість відповідно до п. 3 ч. 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд сам вирішує, яку правову норму належить застосовувати до спірних правовідносин та відпоідно до статті 236 цього Кодексу, вимога щодо законності рішення передбачає його ухвалення відповідно до норм матеріального і процесуального права.

Тому правові підстави позову не входять в межі позову, й відповідно суд при ухваленні рішення зобов`язаний самостійно надати кваліфікацію спірним правовідносинам та не є обмеженим в застосуванні до цих відносин правовими нормами, на які послався позивач в позовній заяві.

В постанові від 09.11.2016 р. у справі № 922/210/15 Верховного суду України висловив правову позицію, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

При цьому відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за фактично поставлений поза межами договірних правовідносин природний газ та нарахованих за прострочення цього грошового зобов`язання інфляційних втрат та 3% річних.

Позивачем здійснено постачання природного газу відповідачу у період з січня по квітень 2019 року у зазначених в позовній заяві об`ємах.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Вимога щодо стягнення заборгованості за фактично поставлений природний газ, виходячи з наведеного у статті 509 Цивільного кодексу України загального поняття зобов`язання, є вимогою про виконання обов`язку зі сплати грошей(грошового зобов`язання) за поставлений природний газ.

Зазначена вимога грунтується на позадоговірних правовідносинах сторін з оплати фактично поставленого позивачем відповідачу природного газу, який спожито останнім.

При цьому позивач в позовній заяві не послався на правові норми, на підставі яких він просить суд зобов`язати відповідача виконати виконати грошове зобов`язання.

Проте, відповідно до вищенаведених норм процесуального права, при ухваленні рішення, суд зобов`язаний самостійно надати кваліфікацію спірним правовідносинам, застосувавши норми права відпоідіно до характеру спірних правовідносин та не є обмеженим в застосуванні до цих відносин правовими нормами, на які послався позивач в позовній заяві.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам з оплати поставленого поза межами договірних правовідносин природного газу, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вони охоплюються регулювнаням глави 83 Цивільного кодексу України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна (кондикційні правовідносини) виникають за наявності наступних умов: 1) збільшення або збереження майна однією особою -набувачем 2) зменшення або незбільшення майна у іншої особи -потерпілого; 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача зменшенням або вiдсутністю збільшення майна на стороні потерпілого 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану осіб на час такої зміни, або правова підстава для цього повинна згодом відпасти.

При цьому, не має правового значення, наслідком поведінки набувача чи потерпілого стала зазначена зміна майнового стану цих осіб.

Як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, спірні правовідносини не можуть кваліфікуватися за нормою статті 1166 Цивільного кодексу України як деліктні,тобто які виникають із зобов`язань із завдання майнової шкоди, оскільки в діях відповідача відсутній делікт-склад цивільного правопорушення.

Тому відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема ст.ст. 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.ст.216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Натомість, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що зазначені умови виникнення зобов`язання у зв`язку із збереженням майна без достатньої правової підстави наявні у спірних правовідносинах щодо безоплатного та бездоговірного споживання відповідачем поставленого йому позивачем природного газу.

Так, внаслідок постачання позивачем відповідачеві природного газу та його споживання останнім відбувся перехід майнових благ (природного газу) з майнової сфери позивача (потерпілого) у власність відповідача (набувача).

Такий перехід відбувся за відсутності зустрічного задоволення з боку відповідача, тобто безоплатно, внаслідок чого позивач як суб`єкт підприємницької діяльності, який відповідно до Закону України Про ринок природного газу за ліцензією здійснює оплатне постачання природного газу, не отримав відповідний грошовий еквівалент, а тому відповідач зберіг грошові кошти, у вигляді плати за поставлений позивачем природний газ за рахунок позивача.

Правові підстави для зміни майнового стану сторін внаслідок безоплатного бездоговірного споживання відповідачем поставленого позивачем природного газу відсутні з початку існування спірних правовідносин, оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції, відсутні підстави для одержання відповідачем прав користування газом поставленого позивачем безоплатно, як і відсутні правові підстави для звільнення відповідача від плати за таке користування.

При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано зауважив, що сам факт несплати відповідачем за поставлений газ свідчить про втрату позивачем майна (грошових коштів у вигляді оплати за поставлений газ), яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування , що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини і такий стан речей очевидно не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Разом із тим у спірний період відсутній і договір, як підстава для вчинення таких дій.

Відповідно до ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постановах від 21.06.2016 у справі №910/2753/16 та від 29.05.2019 у справі №906/567/18 Верховний суд застосував до подібних правовідносин щодо оплати фактично поставленого природного газу саме норми глави 83 Цивільного кодексу України, які регулюють зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, незалежно від того чи посилався на ці норми позивач.

З обставин справи вбачається, що позивачем були вчинені дії щодо реалізації свого права на участь у відкритих торгах за процедурою державної закупівлі природного газу, замовником якого виступив відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківський області.

Проте, протягом спірного періоду договір щодо закупівлі природного газу не був укладений, через невідповідність поданої позивачем пропозиції тендерній документації.

При цьому судом першої інстанції правомірно враховано наступне.

Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" суб`єктами ринку природного газу є оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про ринок природного газу", ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципами відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

Пунктами 6, 17 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що газорозподільна система - це технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам; оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах (ст. 37 Закону України "Про ринок природного газу").

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про ринок природного газу", права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також, договором розподілу природного газу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 р. № 717-р "Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року", з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2018/19 року, операторам газорозподільних мереж заборонено відключення та обмеження енергопостачання об`єктів теплогенеруючих та теплопостачальних організації від системи розподілу газу в опалювальний сезон нижче технологічного мінімуму споживання природного газу. Місцевим держадміністраціям та виконавчим органам сільських, селищних та міських рад рекомендовано першочергово розпочати опалювальний сезон у закладах загальної середньої та дошкільної освіти, закладах охорони здоров`я та інших закладах соціальної сфери, обладнаних автономними системами опалення.

Як вказує позивач, не дивлячись на відсутність договірних відносин, ТОВ "МЕГАГАЗ ПОСТАЧ" не вчинив дії з припинення/обмеження відповідачу з надання послуг з постачання природного газу, шляхом зняття лімітів, у зв`язку з чим, позивач поставив відповідачу газ протягом січня-квітня 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу у січні 2019 року 37,877 тис. куб. м природного газу, у лютому 2019 року 40,408 тис.куб.м природного газу, у березні 2019 року 34,983 тис.куб.м, у квітні 2019 року 9,257 тис. куб. м природного газу.

Поставка вказаних об`ємів газу підтверджується відомостями оператора ГРМ ТОВ "Укртрансгаз".

Відповідач підтверджує споживання зазначених об`ємів природного газу протягом спірного періоду.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015р. за № 1379/27824, затверджено Кодекс газорозподільних систем (надалі - Кодекс ГРС), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем (п. 2 гл. 1 розділу І Кодексу ГРС).

Дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників. Крім того, цим Кодексом регулюються взаємовідносини: між оператором газорозподільної системи і газодобувними підприємствами та виробниками біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел, які підключені (приєднуються) до газорозподільної системи; між оператором газорозподільної системи та несанкціонованими споживачами, які втручаються в роботу газорозподільної системи, у тому числі шляхом самовільного під`єднання несанкціонованого газопроводу (п. 3 гл. 1 розділу І Кодексу ГРС).

Відповідно до п. 3 глави 2 розділу І Кодексу ГРС основними функціями оператора ГРМ є, зокрема: забезпечення балансування між об`ємами і обсягами передачі природного газу до ГРМ (від ГРС, ГДП, ВБГ, інших ГРМ) та об`ємами і обсягами передачі природного газу з ГРМ (споживачам, для транзиту в інші ГРМ); формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу по об`єктах суб`єктів ринку природного газу, які знаходяться на ліцензованій території Оператора ГРМ та/або які замовили розподіл природного газу ГРМ у відповідному періоді.

Згідно з п. 1 глави 3 розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг N2496 від 30.09.2015 р., підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача.

За відсутності у Споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.

Оператор ГРМ здійснює обмеження/припинення розподілу природного газу у разі відсутності номінацій, тобто підтвердженого обсягу природного газу Споживача на розрахунковий період.

Водночас, підставою для споживання природного газу з газорозподільної системи можливе за виконання певних умов, однією з яких є наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період. У разі її відсутності оператор газорозподільної системи зобов`язаний обмежити/припинити відбір газу.

Пунктом 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2496 ( далі - Правила № 2496 ), однією з підстав для постачання природного газу Споживачу вказано наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб Споживача.

Номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть, подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу (Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2019 р.)

В главі 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2493 (далі-Кодекс ETC) містяться визначення понять номінація та місячна номінація.

Так, місячна номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).

Номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного тазу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі, у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку ( за необхідності)

Відповідно до п. п. 1 - 3 Глави 1 розділу XI Кодексу ETC для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку.

Номінація повинна визначати обсяг природною газу по кожній точці входу та виходу (що може бути як фізичною, так і віртуальною), які замовляються замовником послуг транспортування. При цьому, якщо замовником послуг транспортування є постачальник, подана номінація повинна містити планові (замовлені) обсяги постачання природного газу у розрізі його споживачів та їх точок комерційного обліку (за необхідності) з визначенням їх ЕІС-кодів. Місячна номінація додатково містить аналогічну інформацію як для номінації, але у розрізі кожної доби.

Згідно з п. 2 глави 2 розділу XI Кодексу TTC місячна номінація на наступний газовий місяць приймається оператором газотранспортної системи в період з 15 по 20 число місяця (включно), що йде перед газовим місяцем транспортування. Оператор газотранспортної системи повинен повідомити замовника послуг транспортування про підтвердження або відхилення місячної номінації у строк до 25 числа (включно) місяця, що йде перед газовим місяцем транспортування.

Виходячи з аналізу вказаних норм, постачання природного газу здійснюється на підставі укладеного договору в порядку визначеному чинним законодавством, водночас, для узгодження розмірів поставки газу, постачальник, споживач та оператор ГРМ погоджують відповідні номінації, згідно яких встановлюються місячні ліміти щодо розподілення природного газу споживачам.

Номінація на поставку відповідачу газу у відповідних об`ємах у січні-квітні 2019 було погоджено оператором ГТМ АТ "Укртрансгаз", у зв`язку з чим і здійснювалось розподілення природного газу відповідачу у вказаний період.

Статтями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції правомірно на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів встановив факт поставки позивачем відповідачеві природного газу.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу за відсутності договірних правовідносин зазначених позивачем в позовній заяві об`ємів природного газу протягом спірного періоду-з січня по квітень 2019 року.

Як зазначено вище, відповідач підтверджує, в тому числі в апеляційній скарзі факт поставки йому відповідачем зазначених об`ємів природного газу та факт споживання ним зазначених об`ємів.

За викладених обставин, враховуючи наявність погоджених номінацій на січень - квітень 2019 та визнання відповідачем обставин споживання природного газу у об`ємах, зазначених у позовній заяві, суд першої інстанції на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів дійшов правомірного висновку про доведеність вищенаведених фактів та виникнення на їх підставі кондикційних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Господарский суд першої інстанції правомірно зазначив, що оскільки постачання природного газу у спірних правовідносинах здійснювалось без укладення відповідного договору, позивачем обґрунтовано застосовано при розрахунку вартості поставленого природного газу звичайні ціни на цей товар згідно з прейскурантомНАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (без урахування тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами) для споживачів, які не підпадають під дію Положення про покладання обов`язків на суб`єктів природного газу, за яким за умови оплати протягом або після періоду (календарний місяць) поставки газу.

Зазначена правова позиція щодо застосування у подібних правовідносинах прейскуранту цін НАК Нафтогаз України викладена, зокрема, в постановах від 21.06.2016 у справі №910/2753/16 та від 29.05.2019 у справі № 906/567/18.

При цьому, позивачем обгрунтований розрахунок позовних вимог у сумі 1323025,54 грн. з ПДВ, виходячи з вартості газу у відповідні місяці його споживання відповідачем.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи скаржника щодо того, що господарський суд першої інстанції в порушення вимог ч. 2 статті 1213 Цивільного кодексу України стягнув вартість фактично поставленого природного газу не за ціною, визначеною на момент розгляду даної справи (станом на червень 2019 року), а виходячи з цін, що діяли у відповідні місяці споживання (січень-квітень 2019 року). Оскільки зазначена норма регулює випадки вартісного відшкодування безпідставно набутого(збереженого) майна в разі неможливості його повернення в натурі , в той час як предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів, а не повернення безпідставно спожитого природного газу в натурі. При цьому, грошові кошти як специфічне майно та об`єкт цивільних прав(ст.ст. 190,192 ЦК України) не мають власної споживчої вартості, а є мірою вартості інших речей та завжди присутні в натурі, а тому до вимог про стягнення безпідставно набутого майна у формі грошових коштів не застосовуються положення ч. 2 статті1 213 Цивільного кодексу України щодо вартісного відшкодування майна.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 16426,88 грн. 3% річних за період з 01.02.2019 р. по 01.08.2019 р. та суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції, нарахування якого здійснено на суму заборгованості за січень-березень за період з січня по лютий 2019 р. та на суму заборгованості за квітень 2019 р. за період з січня по травень 2019 р. у загальному розмірі 7951,88 грн., слід зазначити наступне.

Частиною. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно жо ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Господарським судом першої інстанції правомірно враховано правовий висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15 відносно того, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення, в тому числі - до зобов`язань щодо повернення безпідставно отриманих коштів відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України.

Крім того, враховано висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові №910/10156/17 від 10.04.2018, що у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Зважаючи на це, судом правомірно застосовано до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо періоду здійснених позивачем нарахувань, суд першої інстанції правомірно зазначив, що вимога позивача №238 від 15.04.2019 р. про сплату за фактично спожитий природний газ за період з січня по березень 2019 р. на загальну суму 1 253 786,88 грн., була отримана відповідачем 21.05.2019 року. У вказаній вимозі, позивач, посилаючись на приписи ст. 222 ГК України, вимагав у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги сплатити кошти за поставлений природний газ. Таким чином, відповідач прострочив виконання вказаного зобов`язання зі спливом вказано строку, тобто з 29.05.2019 року.

Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних з урахуванням визначеної судом дати початку прострочення - 29.05.2019 р. та враховуючи визначений позивачем періоду закінчення нарахування (01.08.2019 р.) та керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов`язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, прийшов до висновку про правомірність нарахування 3% річних за період прострочення з 29.05.2019 по 01.08.2019 р.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних нарахованих за прострочення оплати вартості фактично поставленого природного газу за квітень 2019 року та здійснених позивачем інфляційних нарахувань, то суд 1-ї інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки:

- нарахування інфляційних втрат за період січень-лютий 2019 року здійснені позивачем до виникнення прострочення відповідачача (з 29.05.2019 р.);

- нарахування інфляційних втрат на суму 69238,66 грн. фактично поставленого природного газу у квітні 2019 р. із визначенням періоду прострочення з 01.05.2019 р. щодо 3% річних та квітень-травень 2019 р. щодо інфляційних збитків, то позивачем не надано доказів надсилання відповідачу вимоги про сплату заборгованості, а відтак, керуючись приписами ст. 530 ЦК України, і не надано доказів початку перебігу строку прострочення в цей період.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції положення ч. 4 статті 613 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, боржник за грошовим зобов`занням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

В обгрунтування зазначених доводів скаржник зазначає, що прострочення кредитора -позивача полягає в його неправомірних діях, через які між сторонами не було укладено договір постачання природного газу з вини саме позивача, а саме, через невідповідність його пропозиції умовам тендерної документації, в той час як відповідач діяв відповідно до законодавства та мав намір укласти договір та здійснювати оплату поставленого газу відповідно до умов договору.

Проте, як зазначено вище, у спірних правовідносини сторін виникли кондикційні зобов`язання з відшкодуванн безпідставно збережених відповідачем грошових коштів, в яких позивач є кредитором(потерпілим), а відповідач-боржником(набувачем) безпідставно збережених за рахунок позивача грошових коштів.

Правові підстави для повернення відповідачем зазначених коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України не залежать від того, чи безпідставне збереження майна було результатом поведінки потерпілого чи набувача, а залежать від умов виникнення кондикційних зобов`язань, які наведено вище, і які наявні у спірних правовідносинах.

Ці правовідносини є позадоговірними.

Відповідно, правовідносини сторін щодо виконання позивачем зобов`язання з укладення договору природного газу у процедурі державної закупівлі, не стосуються предмету доказування у даній справі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у справі № 922/1881/19, суд першої інстанцї правомірно зазначив наступне.

Позивачем надано до суду попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15921,00 грн., яка складається з витрат за кожне судове засідання по 3500,00 грн.*3 та складання процесуальних документів 1921,00 грн.

Натомість відповідачем надано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 3500,00 грн. за участь адвоката адвокатського об`єднання "ТАУЕР" у судовому засіданні 17.09.2019 р. за наявності доказів здійснення витрат у цій сумі.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що у основному договорі не узгоджено сторонами (позивачем та адвокатським об`єднанням) надання правових послуг у господарському судочинстві та передбачена плата за участь у судових засіданнях, а не у попередніх засіданнях суду проведених в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, відповідачем у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката не наведено обставин, які у розумінні ч. 4 ст. 126 ГПК України, могли стати підставною для зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в порядку приписів ч. 5 ст. 126 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача на підтвердження витрат ТОВ "Мегагаз ПОСТАЧ" на професійну правничу допомогу при розгляді справи №922/1881/19 надав до матеріалів справи копію договору № 10/07 про надання правової допомоги від 10.07.2019р.; копію Акту надання послуг (правової допомоги) від 17.09.2019 р., копію виписки по особовому рахунку позивача щодо списання грошових коштів на користь адвокатського об`єднання "ТАУЕР" на суму 15921,00 грн.; копію свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю.

З наведених доказів вбачається, встановлено, що 10.07.2019 р. позивачем - ТОВ "Мегагаз ПОСТАЧ" було укладено договір з адвокатського об`єднання "ТАУЕР" (т.с. 1 а.с. 61 витяг), відповідно до якого об`єднання приймає на себе зобов`язався за дорученням клієнта про надання правової допомоги в інтересах клієнта на умовах, передбачених договором, у справі №922/1881/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз Постач" до Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення коштів.

В рамках вказаного вище договору рамках Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегагаз ПОСТАЧ" було надано правову допомогу у вигляді: ознайомлення на підприємстві з необхідними для надання правової допомоги документами та матеріалами 1 година вартість 960,50 грн.; складання відповіді на відзив у справі № 922/1881/19 1 година вартість 960,50 грн.; представництво клієнта у господарському судочинстві 10.07.19, 13.08.2019, 28.08.2019, 17.09.2019 на суму 14000,00 грн.

У відповідності до ст. 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність може здійснюватись адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 123 та статті 126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Крім того, відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Інтереси відповідача у даній справі представляє адвокат Мизиненко Д.В., ордер серії ХВ №1969/10/07 від 10.07.2019, договір про надання правової допомоги №10/07 від 10.07.2019, додаткова угода б/н від 19.08.2019

На підтвердження оплати отриманих від адвоката послуг до матеріалів справи надано виписку по рахунку за 16.09.2019 р. на суму 15921,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем документально підтверджено, що ним було сплачено 15921,00 грн. за надання правової допомоги у справі № 922/1881/19.

Вказана сума правомірно визнана судом першої інстанції співмірною та обґрунтованою з обсягом роботи виконаної адвокатом та підтвердженої матеріалами справи.

Доводів та доказів на спростування зазначеного відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04, п. 269) вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи викладені вище обставини та норми, суд першої інстанції правомірно зазначив, що понесені позивачем витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 15712,00 грн., з урахуванням зменшення пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які він просить стягнути з відповідача є обґрунтованими. Натомість доводи відповідача спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо того, що відповідно до договору про надання правової допомоги позивач зобов`язаний сплачувати послуги адвокатського об`єднання тільки за представництво його інтересів у судових зхасіданнях, а тому витрати на сплату послуг представництва у підготовчих засіданнях 10.07.2019; 13.08.2019; 28.08.2019 не є судовими витратами позивача на правничу допомогу і не повинні стягуватися з відповідача.

За змістом статей 183, 196 ГПК України, розгляд справи в господарському судочинстві , як у підготовчому провадженні, так і при розгляді справи по суті здійснюється у формі судових засідань.

Тому, зазначення в договорі про представництво адвокатом інтересів позивача в судових засіданнях охоплює участь його в будь-яких судових засіданнях, в тому числі під час підготовчого провадження,оскільки Договір не містить будь-яких оговорок щодо виду судових засідань, в яких приймає участь адвокат.

Доводи скаржника що представник позивача у підготовчому засіданні 13.08.2019 заявив клопотання про витребування доказів, не скориставшись наданим йому п.1. ч. 1 статті 20 Закону України Про адвокатуру правом звернення з відповідним адвокатським запитом до осіб, які мають відповідні докази, внаслідок чого справа не була вирішена по суті 13.08.2019, а відбулося відкладення підгтовчого засідання на 28.08.2019 та судового засідання на 17.09.2019 також відхиляються як необгрунтовані, оскільки зазначене клопотання заявлено відповідно до наданого ГПК України права, за відсутності доказів зловживання правом.

Також скаржник зазначив, що кошти в сумі 1921 грн. як витрати на складання процесуальних документів, а саме відповіді на відзив на позов не підлягають відшкодуванню як судові витрати через те, що цей документ складений представником позивача без повноважень на це, оскільки цей документ відправлений на адресу відповідача 09.08.2019 тобто до укладення додаткової угоди від 19.08.2019 до договору про надання правової допомоги, якою представника позивача було уповноважено представляти інтереси позивача в господарському процесі.

Зазначені доводи є безпідставними, оскільки складання представником-адвокатом процесуального документа до надання йому повноважень не є обставиною, яка звільняє клієнта від виконання своїх обов`язків щодо оплати послуг адвоката на складання відповідного документа, зокрема не свідчить про ненадання послуги.Також це не свідчить про наявнітсь обставин для зменшення судових витрат відповідно до ч. 4 статті 126 ГПК України, а тому ці витрати підлягають відшкодуванню як обгрунтовані згідно з наведеними вище правилами.

Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Згідно з приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір вник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що з огляду на те, що спір виник у зв`язку з неповернням відповідачем безпідставно збережених коштів у добровільному порядку понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлгають відшкодуванню відповідачем в повному обсязі.

Витрати на сплату судового збору підлягають розподілу між стронами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, а оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального права і процесуального права, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 86, 126, 129, 236, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області 03.10.2019 року (повне рішення складено 11.10.2019 року) у справі №922/1881/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області 03.10.2019 року (повне рішення складено 11.10.2019 року) у справі з№922/1881/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 04.03.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 10.03.2020 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя А.М. Білецька

Суддя В.І. Пушай