Постанова

від 04.03.2020 по справі 906/108/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Справа № 906/108/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Радабанк" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.11.2019 р. у справі № 906/108/19 (суддя Соловей Л.А., повний текст рішення складено 02.12.2019 р.)

за позовом акціонерного товариства "Акціонерний банк "Радабанк"

до відповідачів: 1) публічного акціонерного товариства "Вишевичі Агротехніка"; 2) приватного підприємства "Україна-Експерт-Центр"

про визнання дій протиправними, заборону вчинення дій

за участю представників сторін:

позивача - Нугаєва В.В.

відповідача - 1 - не з`явився;

відповідача - 2 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Акціонерний Банк "Радабанк" звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Вишевичі Агротехніка" та приватного підприємства "Україна-Експерт-Центр", в якому просить:

- визнати протиправними дії публічного акціонерного товариства "Вишевичі Агротехніка" із замовлення у приватного підприємства "Україна-Експерт-Центр" звіту про оцінку майна (комплекс будівель та споруд) від 25.05.2017 р. на підставі договору від 25.05.2017 р. № Н-047/05/2017;

- визнати протиправними дії приватного підприємства "Україна-Експерт-Центр" з оцінки комплексу будівель та споруд, що виконана на замовлення публічного акціонерного товариства "Вишевичі Агротехніка" на підставі договору від 25.05.2017 р. №Н-047/05/2017 та складання звіту про оцінку майна (комплекс будівель та споруд), дата проведення оцінки 25.05.2017 р., щодо визначення можливої ринкової вартості комплексу будівель та споруд;

- заборонити публічному акціонерному товариству "Вишевичі Агротехніка" повністю та частково використання звіту про оцінку майна (комплекс будівель та споруд), виконаного приватним підприємством "Україна-Експерт-Центр", дата проведення оцінки 25.05.2017 р., щодо визначення можливої ринкової вартості комплексу будівель та споруд, які розташовані за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н, с. Вишевичі, вул. Миру (Леніна), 42, з величиною вартості, отриманої внаслідок оцінки, 8050336 грн. без ПДВ, у т.ч. передавати будь-яким фізичним або юридичним особам, використовувати при вчинені цивільно-правових правочинів.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що дії відповідачів із замовлення та складання звіту про оцінку ринкової вартості комплексу будівель та споруд, які розташовані за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н., с. Вишевичі, вул. Миру (Леніна), 42 неправомірні, оскільки відповідач-1 не мав права замовляти оцінку даного майна, так як станом на момент замовлення оцінки, не був його власником, тоді як відповідач-2 виконав оцінку, використавши недостовірну інформацію про право власності на майновий комплекс; доступ відповідача-2 до такого майна власник не забезпечував; замовник оцінки мав на меті використати визначену ринкову вартість майнового комплексу для укладання цивільно-правових угод щодо майна без згоди на це власника.

Правовими підставами заявленого позову є положення ст. ст. 16, 319, 386, 391 ЦК України, ст. 20 ГК України. Позивач зазначає, що він має право звернутися до суду за захистом свого майнового права у спосіб, визначений ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України та вимагати в судовому порядку припинення відповідачами дій, які порушують право або створюють загрозу такого порушення. Вказує, що ст. 391 ЦК України надає право власнику майна право вимагати в судовому порядку усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а ст. 386 ЦК України надає право вимагати в судовому порядку встановлення заборони на вчинення іншою особою дій, які можуть порушити його право або вимагати від цієї особи вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.11.2019 р. у справі №906/108/19 в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позивачем не доведено достатніми та допустимими доказами факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідачів, оскільки сам по собі факт замовлення відповідачем-1, виконання та складання відповідачем-2 звіту про оцінку майна не призводить до порушення прав позивача, так як звіт про оцінку майна (комплекс будівель та споруд) лише відображає зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та станом на момент пред`явлення позову втратив чинність. Відтак, твердження щодо порушення прав позивача фактом існування оспорюваної оцінки є суб`єктивною думкою позивача, яка не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, акціонерне товариство "Акціонерний Банк "Радабанк" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що дії відповідача-1 із замовлення звіту про оцінку майна та дії відповідача-2 з оцінки та складання звіту є протиправними та вчиненні з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки замовник оцінки не був власником даного майна, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а оцінювач майна не пересвідчився у наявності у замовника оцінки права на її замовлення, що свідчить про неналежне виконання ними свої обов`язків. Оцінювач майна не здійснив його фактичного огляду, не звертався до позивача, як до його власника, щодо надання такого доступу, що є порушенням положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Національних Стандартів з оцінки майна.

Апелянт вказує, що звіт про оцінку майна був використаний акціонером ПАТ "Вишевичі Агротехніка" ОСОБА_1, як підстава для звернення до суду з позовами у справах №906/450/17, № 906/469/17 та заявлення у вказаних справах клопотань про проведення судової оціночної експертизи та отримання висновку експерта, вартість майна відповідно до якого може суттєво відрізнятися від вартості майна, визначеної відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб`єктом оціночної діяльності, що фактично надає можливість заінтересованій особі скасувати будь-який правочин лише з підстав не згоди з вартістю відчуженого майна.

Скаржник вказує, що його фактично, всупереч положенням ст. 321 ЦК України, було позбавлено права власності на майновий комплекс (будівлі та споруди), що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-.н, с. Вишевичі, вул. Миру (Леніна), буд. 42 та порушені його права, що передбачені ст. ст. 317, 319, 325 ЦК України.

Апелянт зауважує, що з огляду на те, що договір від 25.05.2017 р. № Н-047/05/2017 та акт прийому-передачі послуг до договору, укладені між відповідачами щодо оцінки майна, не збереглися, то взагалі виникають сумніви щодо їх наявності, і як наслідок, наявності підстав для проведення такої оцінки та законності здійснення такої оцінки. Відсутність копії договору на проведення оцінки, замовлення оцінки не власником майна або відсутність у звіті відомостей, які б дозволи ідентифікувати замовника оцінки майна як особу, якій зазначене майно належить на законних підставах або у якої майно перебуває на законних підставах, або яка замовляє оцінку за дорученням зазначених осіб визначається рецензентом як порушення оцінювачем вимог ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" і, як наслідок, звіт про оцінку майна визнається таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Крім того, скаржник звертає увагу суду, що на даний час підстави набуття ним права власності на нерухоме майно (майновий комплекс) оскаржуються акціонером ПАТ "Вишевичі Агротехніка" ОСОБА_1, що підтверджується наявністю судових справ № 906/450/17, №906/469/17.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2020 р. скаржнику було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд апеляційної скарги на 12.02.2020 р. об 16:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.03.2020 р. о 14:30 год.; зобов`язано учасників справи надати суду до 04.03.2020 р. витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо комплексу будівель та споруд, які розташовані за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н, с. Вишевичі, вул. Леніна, 42, з інформацією щодо власника вказаного майна починаючи з 01.01.2015 р. по даний час.

Учасники справи вимог ухвали суду від 12.02.2020 р. не виконали. Разом з тим, в матеріалах справи наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо комплексу будівель та споруд щодо спірної будівлі Як стверджує представник апелянта цей висновок був поданий ними до суду першої інстанції і чинний на даний час,а відтак апеляційний господарський суд розглядає справу за наявними у усправі документами .

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 р. за клопотаннчм представника апелянта розгляд справи призначено в режимі відеоконференції, доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Дніпропетровської області.

Акціонерне товариство "Акціонерний банк "Радабанк" надіслало до суду додаткові письмові пояснення, в яких просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Позивач вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим внаслідок недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

Представник позивача в судових засіданнях 12.02.2020 р. та 04.03.2020 р. підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Відповідачі не забезпечили явку повноважних представників в судові засідання, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку,що стверджуєтьс наявними в матеріалах справи зворотніми повідомленнями про вручення поштових відправлень .

Поряд з цим, поштове відправлення (конверти) з рекомендованим повідомленням про вручення, якими надіслано ухвалу суду від 12.02.2020 на адресу ПАТ"Вишевичі агротехніка" повернулося на адресу суду апеляційної інстанції 24.02.2020 з відміткою органу зв`язку - "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" .

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 20.10.2015 р. між ПАТ "Акціонерний банк "Радабанк" та ПАТ "Вишевичі Агротехніка" укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя та додатковий договір №1 про внесення змін до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А. за реєстровим номером 3911, за умовами якого іпотекодавець передав право власності, а іпотекодержатель прийняв у власність належне іпотекодавцю на праві приватної власності нерухоме майно, майновий комплекс згідно інвентарної справи №4412 в цілому, загальною площею 6159,4кв.м., який знаходиться за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н., с. Вишевичі, вул. Леніна, 42, та розташований на земельній ділянці загальною площею 6,9400 га, у тому числі господарський двір 6,0759 га, забудована територія 0,8642 га за кадастровим номером 1825081801:03:001:0050 (попередній кадастровий номер 1825081801:03:002:0007).

Право власності на дане майно за позивачем було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 20.10.2015 р. № 45963497.

25.05.2017 р. між публічним акціонерним товариством "Вишевичі Агротехніка" (відповідач-1, замовник) та приватним підприємством "Україна-Експерт-Центр" (відповідач-2, виконавець оцінки) укладено договір № Н-047/05/2017 на проведення оцінки майна.

На виконання умов даного договору, приватним підприємством "Україна-Експерт-Центр" виконано звіт про оцінку майна щодо визначення можливої ринкової вартості комплексу будівель та споруд, що складається з 14 одиниць об`єктів нерухомого майна, які розташовані за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н., с. Вишевичі, вул. Леніна ,42, з величиною вартості, отриманої внаслідок оцінки, 8050336 грн. без ПДВ (т. 1, а.с.15-20).

Акціонер ПАТ "Вишевичі Агротехніка" ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд Житомирської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Вишевичі Агротехніка" про визнання недійсними рішень Наглядової ради, які оформлені протоколами №31 від 01.03.2013 р., №32 від 14.02.2014 р., №33 від 18.04.2014 р., №36 від 07.10.2015 р.(справа № 906/450/17)

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.11.2017 р. позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Вишевичі Агротехніка" про визнання недійсними рішення наглядової ради, які оформлені протоколами №31 від 01.03.2013 р., №32 від 14.02.2014 р., №33 від 18.04.2014р., №36 від 07.10.2015 р. задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції у справі №906/450/17 , ПАТ "АБ "Радабанк" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 р. у справі №906/450/17 було призначено комплексну судову економічну, оціночну та товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (43001, м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, 16) .

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 р. провадження у справі № 906/450/17 зупинено до отримання висновку експертизи; направлено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи № 906/450/17 для завершення виконання комплексної судової оціночної та товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 р.

В провадженні Господарського суду Житомирської області також перебуває справа №906/469/17 за позовом акціонера ПАТ "Вишевичі Агротехніка" ОСОБА_1 до ПАТ "Вишевичі Агротехніка" та ПАТ "Акціонерний Банк "Радабанк" про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 20.10.2015 р., та на підставі якого позивач набув право власності на майновий комплекс, розташований за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н., с. Вишевичі, вул. Леніна, 42 .

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.07.2018 р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2018, позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 20.10.2015 р. між публічним акціонерним товариством "Вишевичі Агротехніка" та публічним акціонерним товариством "Акціонерний Банк "Радабанк".

Постановою Верховного Суду від 14.11.2018 р. касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Радабанк" задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 р. та рішення Господарського суду Житомирської області від 18.07.2018 р. у справі скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.02.2019 р. зупинено провадження у справі № 906/469/17 до набранням законної сили судовим рішенням у справі №906/450/17 за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Вишевичі Агротехніка" про визнання недійсними рішень Наглядової ради, які оформлені протоколами №31 від 01.03.2013 р., №32 від 14.02.2014 р., №33 від 18.04.2014 р., №36 від 07.10.2015 р.

Згідно інформаційної довідки № 165167924 від 24.04.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 6159,4 кв.м., який знаходиться за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н., с. Вишевичі, вул. Леніна, 42 зареєстровано за ТОВ "Агровишмаш" (т. 1, а.с. 147-149).

Позовні вимоги позивача за своєю правовою природою стосуються встановлення неправомірності дій відповідачів із замовлення, виконання та складання звіту про оцінку майна та заборони відповідачу-1 використовувати даний звіт.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Дана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право (п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Частина 2 ст. 20 ГК України, як один із способів захисту прав і законних інтересів передбачає припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вказує, що правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно ч. 4 ст. 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (ч. 1 ст. 10 та ч. 1 ст. 11 даного Закону).

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 цього Закону передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 12 Закону).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Таким чином, звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 13.03.2018 р. у справі №914/881/17.

Оціюючи дії відповідача-1 щодо замовлення звіту пр оцінку, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 20.10.2015 р. між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого іпотекодавець передав право власності, а іпотекодержатель прийняв у власність належне іпотекодавцю на праві приватної власності нерухоме майно, майновий комплекс за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н., с. Вишевичі, вул. Миру (Леніна), 42.

Право власності за позивачем було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 20.10.2015 р. № 45963497.

Матеріалами справи стверджується, що на час замовлення звіту про оцінку майна від 25.05.2017 р. відповідач-1 не був власником майна, яке було предметом оцінки.

В свою чергу, в силу ст. 11 Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.

Таким чином, з аналізу даних положень закону можна дійти висновку, що замовниками оцінки є особи, яким майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.

Однак, вказане майно, на час здійснення оцінки, не належало відповідачу-1 на законних підставах та не перебувало у нього на законних підставах, а оцінка не проводилася за дорученням власника даного майна чи користувача, що не узгоджується з приписами ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

В свою чергу, колегія суддів апеляційного суду вказує, що визнання неправомірними даних дій відповідача-1 має доводитись як підстава позовних вимог направлених на відновлення права.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені у правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі заходи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб заходи правового захисту на національному рівні стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, що його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Встановивши наявність порушеного права позивача, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 р. у справі № 910/6642/18 (пункти 8.1 - 8.5 постанови). Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що обраний позивачем засіб юридичного захисту щодо визнання неправомірними дій відповідача -1 із замовлення звіту про оцінку є неефективним, оскільки не зможе забезпечити реального поновлення його прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Окрім того, судом апеляційної інстанції приймається до уваги, що в провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа № 906/469/17 за позовом акціонера ПАТ "Вишевичі Агротехніка" ОСОБА_1 до ПАТ "Вишевичі Агротехніка" та ПАТ "Акціонерний Банк "Радабанк" про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 20.10.2015 р., та на підставі якого позивач набув право власності на майновий комплекс, розташований за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н., с. Вишевичі, вул. Миру (Леніна), 42 .

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.07.2018 р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2018, позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений 20.10.2015 р. між публічним акціонерним товариством "Вишевичі Агротехніка" та публічним акціонерним товариством "Акціонерний Банк "Радабанк".

Постановою Верховного Суду від 14.11.2018 р. касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Радабанк" задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 р. та рішення Господарського суду Житомирської області від 18.07.2018 р. у справі скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.02.2019 р. зупинено провадження у справі № 906/469/17 до набранням законної сили судовим рішенням у справі №906/450/17 за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Вишевичі Агротехніка" про визнання недійсними рішень Наглядової ради, які оформлені протоколами №31 від 01.03.2013 р., №32 від 14.02.2014 р., №33 від 18.04.2014 р., №36 від 07.10.2015 р.

Таким чином, даними обставинами у справі підтверджується, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду питання щодо визначення власника майна щодо якого проводилася оцінка остаточно не вирішено та дані обставини є предметом дослідження у господарській справі № 906/469/17.

При цьому, згідно інформаційної довідки №165167924 від 24.04.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 6159,4 кв. м., який знаходиться за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н., с. Вишевичі, вул. Миру (Леніна), 42, який був предметом оцінки, зареєстровано за ТОВ "Агровишмаш" (т. 1, а.с. 147-149).

Отже, вказане підтверджує, що позивач, станом на 24.04.2019 р. не є власником майна щодо якого здійснювалася оцінка, що, в свою чергу, виключає можливість порушення його прав чи інтересів саме як власника даного майна, про що він вказує в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача-2 щодо виконання та складання звіту про оцінки майна, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що звіт про оцінку майна був виконаний на підставі договору від 25.05.2017 р. № Н-047/05/2017 та замовником оцінки було надано суб`єкту оціночної діяльності документи, що підтверджують його право власності на спірне майно - витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №33203094 від 26.11.2011 р., про що вказано у самому звіті (т. 2, а.с. 42-56), що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 10 та ч. 1 ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Враховуючи те, що замовником були надані виконавцю документи, що підтверджують його право власності на спірне майно, тому у експерта були відсутні правові підстави, визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" для відмови у проведенні оцінки даного майна.

В свою чергу, апеляційним судом не встановлено обмежень щодо проведення оцінки майна, передбачених ст. 8 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Окрім того, судова колегія приймає до уваги, що відповідачами не заперечується, що між ними був укладений в письмовій формі договір від 25.05.2017 р. № Н-047/05/2017, на підставі якого виконувався звіт про оцінку майна. Разом з тим, в матеріалах даної справи відсутній примірник відповідного договору, оскільки останній, за посиланнями відповідачів, був втрачений.

Колегія суддів апеляційного суду, досліджуючи даний звіт, встановила, що оцінка майна здійснена відповідно до положень, зокрема, Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. №1440, Національний стандарт №2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. №1442, Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Отже, враховуючи те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором, тому він не створює для позивача жодних правових наслідків, як позитивних так і негативних, що виключає неправомірність дій відповідача-2 стосовно позивача у справі та є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Щодо позовної вимоги позивача про заборону відповідачу-1 повністю та частково використовувати звіт про оцінку майна, колегія суддів зазначає наступне.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Законодавчо визначені способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Відтак, суд не має права забороняти щось на майбутнє, оскільки для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому - невідомо, а визначені позивачем способи захисту порушеного права мають бути не абстрактними та формулюватися ним як завгодно, а визначені виключно законом.

Отже, враховуючи те, що законом не передбачено такого способу захисту права як заборона вчиняти певні дії у майбутньому, тому у задоволенні позовної вимоги про заборону відповідачу-1 повністю та частково використовувати звіт про оцінку майна - слід відмовити.

Окрім того, аналізуючи вимоги Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який передбачає, що у звіті про оцінку майна мають бути вказані дата оцінки, дата закінчення складання звіту, термін дії звіту (при потребі), можна дійти висновку, що термін (строк) дії звіту про оцінку майна не завжди вказується оцінювачем, адже відповідно до законодавства це потрібно робити лише при потребі.

Якщо оцінювач не зазначив термін (строк) дії звіту, він встановлюється згідно із законодавством. При відсутності вимог законодавства щодо терміну дії певного звіту про оцінку, користувач його визначає самостійно.

Матеріалами справи підтверджується, що даним звітом про оцінку майна встановлено, що він є дійсний на протязі терміну передбаченого чинним законодавством України.

Враховуючи те, що після моменту складення звіту про оцінку майна (25.05.2017 р.) пройшло більше ніж два роки, тому вказаний звіт не може бути актуальним при вчиненні цивільно-правових правочинів, тощо.

В свою чергу, посилання позивача на те, що звіт про оцінку майна був використаний акціонером ПАТ "Вишевичі Агротехніка" ОСОБА_1 у справах №906/450/17, № 906/469/17 не можуть бути підставою для задоволення позову про заборону відповідачу-1 використовувати звіт, оскільки такий спосіб захисту не передбачений законом. В свою чергу, даний звіт не має заздалегідь встановленої сили для суду, тому буде оцінений судом у даних справах разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 ГПК України.

З огляду на те, що відсутність порушеного права або інтересу чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позову у зв`язку з його юридичною та фактичною необґрунтованістю та недоведеністю позивачем, що обраний спосіб захисту спроможний ефективно захистити його права чи інтереси.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 21.11.2019 р. у справі № 906/108/19 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Радабанк" - без задоволення.

Судові витрати покладаються на позивача згідно ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Радабанк" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.11.2019 р. у справі № 906/108/19 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено 10 березня 2020р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гудак А.В.