Ухвала

від 04.03.2020 по справі 910/1164/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.03.2020Справа № 910/1164/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Приватного виконавця виконавчого округу в м. Києві Оліфера Олександра Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа

За позовом Акціонерного товариства "Європейський промисловий банк"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-АЛЬЯНС УКРАЇНА"

2. ОСОБА_1

про стягнення 341 230,18 доларів США та 5 037 371,05 грн.

За участі приватного виконавця Оліфера О. О.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Європейський промисловий банк", 1 лютого 2019 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-АЛЬЯНС УКРАЇНА", ОСОБА_1 про стягнення 341 230,18 доларів США та 5 037 371,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-АЛЬЯНС УКРАЇНА" умов Кредитного договору №008/009 КЛ про надання кредиту на умовах невідновлювальної відкличної кредитної лінії, у зв`язку з чим, Акціонерне товариство "Європейський промисловий банк" просить:

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-АЛЬЯНС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 - поручителя за Договором поруки №008/009КЛ/П, на користь Акціонерного товариства "Європейський промисловий банк" заборгованість за Кредитним договором №008/009 КЛ про надання кредиту на умовах невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 28.12.2017 в розмірі 341 230,18 доларів США та 5 037 371,05 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва №910/1164/19 від 03.07.2019 (суддя Блажівська О.Є.) стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-АЛЬЯНС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Європейський промисловий банк" 341 230 доларів США 18 центів та 5 037 371 грн. 05 коп. заборгованості за кредитним договором №008/009 КЛ від 28.12.2017, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-АЛЬЯНС УКРАЇНА" на користь Акціонерного товариства "Європейський промисловий банк" судовий збір у розмірі 104 959 грн 97 коп., стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Європейський промисловий банк" судовий збір у розмірі 104959 грн 97 коп.

27.09.2019 на виконання рішення суду були виданні відповідні накази.

25.02.2020 через відділ діловодства суду надійшло подання Приватного виконавця виконавчого округу в м. Києві Оліфера Олександра Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/3103 від 20.12.2019, у зв`язку із призначення судді Блажівської О.Є. членом Вищої ради правосуддя, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/1164/19.

В результаті повторного автоматизованого розподілу справи №910/1164/19, зазначена справа була передана на розгляд судді Лиськова М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 розгляд подання приватного виконавця у судовому засіданні на 04.03.2020.

В судове засідання 04.03.2020 приватний виконавець Оліфер О.О. з`явився, подання підтримав.

Розглянувши матеріали подання Приватного виконавця виконавчого округу в м. Києві Оліфера Олександра Олександровича, заслухавши пояснення приватного виконавця, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд вирішив відмовити у його задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Нормами п. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Приписами ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду України у листі від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Як вбачається з матеріалів подання, 02.10.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

04.10.2019 копії вказаної постанови направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення, ОСОБА_1 до виконання та до відома, за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 .

02.10.2019 з метою забезпечення виконання рішення суду приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та внесено обтяження до відповідних реєстрів.

02.10.2019 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до банківських установ на виконання.

02.10.2019 разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, приватним виконавцем боржнику направлено виклик, яким зобов`язано ОСОБА_1 з`явитись до приватного виконавця та надати підтвердження виконання виконавчого документу або надати пояснення з приводу не сплати заборгованості.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є співзасновником та керівником ТОВ "Марбо Україна", ЄДРПОУ: 414744115, адреса: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, офіс 501.

22.10.2019 приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено до ТОВ "Марбо Україна" до виконання та ОСОБА_1 до відома.

22.10.2019 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника - корпоративних прав, а саме частки в статутному фонді ТОВ "Марбо Україна" та направлено до: Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації до виконання, на адресу ОСОБА_1 , а також на адресу вказаного підприємства до відома.

24.10.2019 направлено виклик, яким зобов`язано ОСОБА_1 з`явитись до приватного виконавця та надати підтвердження виконання виконавчого документу або надати пояснення з приводу не сплати заборгованості.

15.11.2019 приватним виконавцем, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, направлено виклик та копію постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою місця можливого перебування боржника: Київська обл., Обухівський р-н., с. Козин, котеджне містечко "Дніпровська Хвиля".

Суд зазначає, що надсилання процесуальних документів на можливі адреси боржників не є належним та допустимим повідомленням боржників або інших учасників виконавчого провадження.

Крім цього, виконавець вказує на те, що боржник є співзасновником ТОВ "Подільська інвестиційна корпорація" (Хмельницька обл., Старосинявський р-н., с. Нова Синявка, вул. І. Франка, буд. 9) та відповідно до даних Укрпошти 23.11.2019 за вказаною адресою боржник отримав виклики приватного виконавця та копії постанов про відкриття виконавчого провадження.

Проте, суд зазначає що, отримання поштової кореспонденції товариством не є доказом повідомлення саме співзасновника даного товариства.

Окрім того, суд зазначає, що з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що ОСОБА_1 є засновником і ряду інших підприємств, зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонська гірнича компанія" (ідентифікаційний код: 39735562 , місцезнаходження: 30500, Хмельницька обл., Полонський район, місто Полонне, вулиця Декабристів, будинок 53); Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмашкомплектація" (ідентифікаційний код: 41153574, місцезнаходження: 01021, м. Київ, Печерський район, вулиця Кловський узвіз, будинок 13, н/п 1,2); Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівська гірнича компанія" (ідентифікаційний код: 39909948, місцезнаходження 30500, Хмельницька обл., Полонський район, місто Полонне, вулиця Декабристів, будинок 53).

За змістом ч. 2 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Крім того, суд враховує, що свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При чому, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (ч. 3).

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Тобто, наявність лише самого зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Судом встановлено, що у матеріалах подання відсутні докази того, що боржник вчиняє свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні.

Окрім того, суд зазначає, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачено право виконавця на привід боржника у разі його нез`явлення на виклик та право накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності, однак, неявка боржника на виклики приватного виконавця та ненадання відомостей про доходи не є підставою для застосування до боржника такого виключного заходу як обмеження виїзду за кордон.

Отже, суд приходить до висновку, що така обов`язкова умова для застосування тимчасових обмежень для виїзду за кордон, як ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, в розумінні ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , матеріалами справи не підтверджується. Більше того, Матеріали справи не містять доказів накладення державним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями, тощо.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Проте, всупереч наведеному, приватним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення боржником свідомих діянь, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення по цій справі.

Поряд з наведеним суд зазначає, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, закріплено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених приватним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.

Враховуючи наведені норми права та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 такого виключного заходу виконання судового рішення як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без наявності всіх обов`язкових умов для вжиття таких заходів, а тому суд відмовляє у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ( ОСОБА_1 ) без вилучення паспортного документа.

Також, суд повідомляє, що у відповідності до ст. 337 ГПК України, приватний виконавець не позбавлений права повторно звернутись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, у випадку отримання належних доказів ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу в м. Києві Оліфера Олександра Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.

Ухвала набирає законної сили 04.03.2020 та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.03.2020.

Суддя М.О. Лиськов