Рішення

від 25.02.2020 по справі 911/2733/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/2733/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КПМ БІЗНЕС ГРУП , м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ , Київська область, Білоцерківський район, м. Узин

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача: Ю.А.Ульянчук

від відповідача: не явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КПМ БІЗНЕС ГРУП (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою №1 від 23.10.2019 року (вх. №2841/19 від 01.11.2019 року) до Товариства з додатковою відповідальністю УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором №2611/1 від 26.11.2018 року в розмірі 1173864,43 грн., з яких 768713,23 грн. заборгованості за поставлений товар, 231709,12 грн. пені, 115306,35 грн. штрафу, 19775,94 грн. 3% річних та 38356,79 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №2611/1 від 26.11.2018 року щодо оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 18.11.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2733/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.12.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103271136572, у судове засідання 10.12.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Представник позивача у судовому засіданні 10.12.2019 року подав клопотання про продовження строків підготовчого провадження у справі №911/2733/19 на тридцять днів.

Ухвалою суду від 10.12.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/2733/19 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 28.01.2020 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103271677883, у судове засідання 28.01.2020 року повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу №911/2733/19 до судового розгляду по суті на 25.02.2020 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 25.02.2020 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 25.02.2020 року позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач належним чином та завчасно повідомлявся про розгляд справи, а також керуючись ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов`язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 25.02.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю КМП Бізнес Груп (за договором - постачальник) та Товариством з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат (за договором - покупець) 26.11.2018 року укладено Договір поставки №2611/1 (далі - Договір), згідно умов п.1.1. якого, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, встановлених в даному Договорі, передати вугільну продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар, найменування, асортимент, кількість, строки і спосіб поставки якого вказані в Специфікації (ях) (далі - Специфікація) і сплатити товар на умовах цього Договору.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору, ціна на товар встановлюється відповідно до Специфікації на кожну партію товару. Загальна сума Договору складає сукупність сум вартості товару в національній валюті України по всіх Специфікаціях, що додаються до цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, кожна партія товару може поставлятись покупцю залізничним транспортом навалом в справних відкритих піввагонах з люками, які відкриваються, на умовах FCA (станція відправлення) або СРТ (станція місця призначення); на умовах поставки EXW (франко-склад вантажовідправника); автомобільним транспортом вантажовідправника і за його рахунок на умовах поставки DAP (склад вантажоодержувача); залізничним транспортом навалом в справних відкритих піввагонах з люками, які відкриваються, або автомобільним транспортом вантажовідправника і за його рахунок на умовах DAT (склад вантажоодержувача) згідно Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року. Найменування, асортимент і кількість кожної партії товару, що замовляється, термін і пункт доставки, спосіб доставки товару вказується в Специфікації.

Товар поставляється покупцю партіями, термін поставки якої визначається сторонами в Специфікаціях, але не може бути більше 15 календарних днів з дня отримання заявки покупця. Постачальник здійснює поставки кожної партії товару з додачею необхідної документації на товар: рахунок-фактура (рахунок), видаткова накладна, податкова накладна, акт прийому-передачі партії товару, інша товаросупровідна документація (п.п. 3.3., 3.4. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору, термін оплати кожної партії товару, в т.ч. провізної плати по доставці товару - протягом 5 календарних днів з дня отримання товару покупцем або в інший термін, який буде узгоджено сторонами в Специфікації.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що оплата товару здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого до оплати рахунку (рахунку-фактури).

У пункті 8.2. Договору сторони погодили, що Договір вступає в силу з дня його підписання і скріплення печаткою сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині грошових зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно Специфікацій №1 сторони домовились про поставку коксу доменного 25+ ТУ322-00190443114-96 у кількості 69 т. за ціною 8000,00 грн. за одиницю з ПДВ загальною вартістю 552000,00 грн. Строк постачання - листопад-грудень 2018 року. Форма оплати товару - з моменту поставки товару протягом 5-ти банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури.

Згідно Специфікацій №2 сторони домовились про поставку коксу доменного 25+ ТУ322-00190443114-96 у кількості 30 т. за ціною 7230,00 грн. за одиницю з ПДВ загальною вартістю 216900,00 грн. Строк постачання - грудень 2018 року. Форма оплати товару - з моменту поставки товару протягом 5-ти банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури.

Як зазначає позивач, на виконання своїх зобов`язань за Договором ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 768713,23 грн., що підтверджується видатковою накладною №1811281 від 28.11.2018 року, №1812031 від 03.12.2018 року, товарно-транспортними накладними №1 від 28.11.2018 року, №2 від 28.11.2018 року, №1 від 03.12.2018 року, які підписано повноважними представниками обох сторін та скріплено їх печатками, а також рахунки на оплату №1811281 від 28.11.2018 року на суму 552160,27 грн., №1812032 від 03.12.2018 року на суму 216552,96 грн.

Крім того, на підтвердження поставки товару, позивачем до матеріалів справи долучено Договори-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг №115 від 26.11.2018 року, №116 від 26.11.2018 року, №117 від 29.11.2018 року на перевезення вантажу (кокс доменний 25+), акт приймання №117 від 03.12.2018 року виконаних послуг за Договорами №115 від 26.11.2018 року, №116 від 26.11.2018 року, №117 від 29.11.2018 року, рахунок №117 від 03.12.2018 року.

В матеріалах справи також наявний підписаний представниками сторін Акт звірки взаємних розрахунків від 21.08.2019 року, який підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 768713,23 грн.

Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 27.08.2019 року (докази надіслання наявні в матеріалах справи), в якій просив сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 768713,23 грн. Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Оскільки, в порушення умов Договору, відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 768713,23 грн., а також, 231709,12 грн. пені, 115306,35 грн. штрафу, 19775,94 грн. 3% річних, 38356,79 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач здійснив поставку товару відповідачу згідно видаткових накладних №1811281 від 28.11.2018 року, №1812031 від 03.12.2018 року, товарно-транспортних накладних №1 від 28.11.2018 року, №2 від 28.11.2018 року, №1 від 03.12.2018 року, а відповідач своєчасно не оплатив поставлений товар.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар у сумі 768713,23 грн. станом на день прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт поставки позивачем товару відповідачу документально підтверджено, отримання відповідачем товару не спростовано, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 768713,23 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку із невиконанням умов Договору, позивач просить стягнути з відповідача 231709,12 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за період з 09.12.2018 року по 17.10.2019 року та 115306,35 грн. штрафу, передбаченого п. 6.4 Договору, який розраховано у розмірі 15% вартості поставленого та неоплаченого товару на суму 768713,23 грн. за період з 09.12.2018 року по 17.10.2019 року, у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Згідно п. 6.4 Договору, у разі прострочення платежу покупець сплачує на вимогу постачальника штраф у розмірі 15% вартості поставленого неоплаченого товару та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що встановлена і діє в період прострочення за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що пеню нараховано на заборгованість відповідача, в порушення вимог ст. 232 ГК України, більше ніж за 6 місяців, в той час, як умови Договору не містять інших застережень та погоджених сторонами пунктів щодо строків нарахування пені, а також, при здійсненні розрахунку, позивачем невірно визначено періоди нарахування пені.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно вірного розрахунку, здійсненого судом, розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, складає 1281,09 грн. за рахунком №1811281 від 28.11.2018 року на суму 552160,27 грн. за період з 04.12.2018 року по 04.06.2019 року складає 99056,04 грн., за рахунком №1812032 від 03.12.2018 року на суму 216552,96 грн. за період з 09.12.2018 року по 09.06.2019 року складає 38819,34 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Також, до стягнення з відповідача підлягає штраф, що передбачений пунктом 6.4 Договору за прострочення строків оплати товару у розмірі 15% від несвоєчасно оплаченої суми, нарахований позивачем у розмірі 115306,35 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 38358,79 грн. інфляційних втрат та 19775,94 грн. 3% річних нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 768713,23 грн. за період з 09.12.2018 року по 17.10.2019 року згідно виконаного ним розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що розмір 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за рахунком №1811281 від 28.11.2018 року на суму 552160,27 грн. за період з 04.12.2018 року по 04.06.2019 року та за рахунком №1812032 від 03.12.2018 року на суму 216552,96 грн. за період з 09.12.2018 року по 09.06.2019 року є більшим, однак, позивачем розмір 3% річних визначено у сумі 38358,79 грн., а розмір інфляційних втрат у сумі 19775,94 грн., тому, стягненню підлягають зазначені суми, оскільки, суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 29700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2019 року між Адвокатським об`єднанням СОТА (об`єднання) та ТОВ КМП Бізнес Груп (клієнт) укладено Договір №11102019 про надання правничої допомоги, відповідно до умов п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, що визначені Договором, Об`єднання за завданням Клієнта зобов`язується здійснювати захист, представництво або надавати інші види правової допомоги Клієнту па підставі заявок на отримання юридичних послуг, підписаної сторонами. Також, до матеріалів справи додано Додаткову угоду №11102019/2 від 11.10.2019 року до Договору №11102019 від 11.10.2019 року про надання правничої допомоги, згідно п. 1. якої Клієнт доручає та оплачує, а Об`єднання приймає на себе зобов`язання надати послуги, а саме, послуги з правничої допомоги щодо стягнення заборгованості згідно Договору №2611/1 від 26.11.2018 року на користь Клієнта. Перелік послуг з погодинним відображенням змісту витраченого часу зазначено пп. 1.1. п. 1 Додаткової угоди.

В якості доказу надання юридичних послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 29700,00 грн., до матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги №11102019 від 11.10.2019 року, Додаткову угоду №11102019/2 від 11.10.2019 року до Договору №11102019 від 11.10.2019 року про надання правничої допомоги, акт здачі-приймання послуг від 17.10.2019 року до Додаткової угоди №11102019/2 від 11.10.2019 року до Договору про надання правничої допомоги, ордер серія КС №607428 від 11.10.2019 року (копія), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4544/10 від 19.05.2011 року (копія), платіжне доручення №512 від 21.10.2019 року (копія) про оплату 29700,00 грн.

Однак, судом встановлено, що до матеріалів справи не подано належних доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, оскільки, копія платіжного доручення №512 від 21.10.2019 року про сплату 29700,00 грн., не завірена належним чином, зокрема не містить відмітки/печатки банку, а на вимогу суду оригінал такого платіжного доручення представником позивача надано не було.

Враховуючи наведене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних доказів надання правової допомоги адвокатом та доказів понесення позивачем заявлених витрат, у суду відсутні підстави для їх розподілу між сторонами.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КПМ БІЗНЕС ГРУП до Товариства з додатковою відповідальністю УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ про стягнення 1173864,43 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ (09161, Київська область, м. Узин, вул. В.Симиренка, буд. 2, код ЄДРПОУ 00372536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КПМ БІЗНЕС ГРУП (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код ЄДРПОУ 41781927) 768713 (сімсот шістдесят вісім тисяч сімсот тринадцять) грн. 23 коп. основного боргу, 137875 (сто тридцять сім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн. 38 коп. пені, 115306 (сто п`ятнадцять тисяч триста шість) грн. 35 коп. штрафу, 19775 (дев`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн. 94 коп. 3% річних, 38356 (тридцять вісім тисяч триста п`ятдесят шість) грн. 79 коп. інфляційних втрат та 16200 (шістнадцять тисяч двісті) грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.03.2020 року.

Суддя Д.Г. Заєць