Рішення

від 03.03.2020 по справі 916/3916/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3916/19

За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м.Одеса, 65039; код ЄДРПОУ 26302595)

До відповідача: Одеського відділення Українського благодійного фонду сприяння і соціального захисту сімей загиблих у боротьбі зі злочинністю співробітників МВС та надання допомоги органам і підрозділам "МИЛОСЕРДЯ" (вул. Чорноморського козацтва, 43, м.Одеса, 65003; код ЄДРПОУ 25431178)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Ісак Д.П.

Представники:

Від позивача: Коваль І.В. - згідно довіреності №01-36/2 від 15 01.2020р.

Від відповідача: Мазяр В.Д. - довіреність від 27.02.2019р.; керівник - Сусорова Л.А.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Коваль І.В. - згідно довіреності №01-36/2 від 15 01.2020р.

Від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі-Департамент), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеського відділення Українського благодійного фонду сприяння і соціального захисту сімей загиблих у боротьбі зі злочинністю співробітників МВС та надання допомоги органам і підрозділам правоохоронних та силових структур МИЛОСЕРДЯ (далі- Одеське відділення Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ ) про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 77 632 грн 23 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3916/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 28.01.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2020р. судове засідання відкладено на 18.02.2020р. у зв`язку із неявкою представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2020р. судове засідання відкладено на 27.02.2020р. у зв`язку із неявкою представників сторін. У судовому засіданні 27.02.2020р. судом оголошено перерву до 03.03.2020р.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, що надійшла до суду 17.02.2020р.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 28.01.2020р., додаткових письмових поясненнях, що надані до сулу 27.02.2020р.

Позивач у справі зазначив, що 27 липня 2016р. між Департаментом (Орендодавець) та Одеським відділенням Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ (Орендар) був укладений Договір оренди №02/83 нежилого приміщення, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху №501, загальною площею 46,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Чорноморського козацтва, 43, у зв`язку з чим у відповідача виникло зобов`язання щодо сплати орендної плати у визначеному у Договорі розмірі. Зокрема, умовами п.2.2 Договору визначено, що за орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1 155 грн 63 коп. (без урахування ПДВ та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач зазначив, що у зв`язку із невиконанням Орендарем зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати, Департамент своїм листом від 11.04.2017р. за вих.№01-13/1459 повідомив Орендаря про відмов від Договору оренди №02/83 від 27.07.2016р. Повідомлення було отримане Орендарем 26.04.2017. За таких обставин, позивач зазначив, що Договір оренди №02/83 від 27.07.2016р. є розірваним з 26.04.2017р.

За умовами п.4.7 Договору після закінчення строку дії договору оренди чи у випадку його дострокового розірвання Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати обєкта оренди.

Крім того, ст.795 Цивільного кодексу встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Але, Одеське відділення Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ свого обов`язку щодо повернення обєкта оренди за актом приймання передачі у зв`язку із розірванням Договору оренди не виконало.

Позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Одеської області від 12.09.2017р. у справі №916/1631/17, яке набрало законної сили, позовні вимоги Департаменту задоволено: стягнуто з Одеського відділення Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ на користь Департаменту заборгованість з орендної плати у розмірі 7 604 грн 67 коп., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 744 грн 81 коп., нараховану за період з 16.12.2016р. по 30.06.2017р. та неустойку у розмірі 4 867 грн, нараховану за період з 12.05.2017р. по 30.06.2017р. Крім того, виселено Одеське відділення Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ з орендованого нежитлового приміщення першого поверху №501, загальною площею 46,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Чорноморського козацтва, 43.

Зазначене рішення суду відповідачем не було виконано добровільно, примусове виселення відбулося 14.06.2019р., що підтверджується Актом державного виконавця Другого суворовського ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області.

Позивач зазначає, що відповідно до п.4.10 Договору оренди №02/83 від 27.07.2016р. у випадку припинення дії цього Договору у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання Договору Орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

Крім того, згідно ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача оплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З урахуванням зазначеного, Департамент нарахував відповідачу неустойку у розмірі 77 632 грн 23 коп. за період з 01.07.2017р. по 14.06. 2019р. (дата фактичної передачі об`єкту Департаменту).

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію за №01-13/4282 від 06.09.2019р., яка залишена без відповіді та задоволення.

Неоплату відповідачем неустойки позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних інтересів, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з Одеського відділення Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ на користь Департаменту неустойку у розмірі 77 632 грн 23 коп.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що Департамент, як представницький орган місцевого самоврядування, самостійно вирішує питання місцевого значення для захисту прав жителів чи добровільних об`єднань відповідно до чинного законодавства.

19 серпня 2003р. між КП ДЕЗ Пересипське (Орендодавець) та Одеським відділенням Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ (Орендар) був укладений Договір №3 оренди нежитлового приміщення, згідно якого Орендар, на підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації №989р від 19.08.2003р., отримав в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху №501, загальною площею 46,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Чорноморського козацтва, 43, строком до 19.08.2005р.

01 серпня 2006р. голова Суворовської районної адміністрації прийняв розпорядження №706 щодо укладення договору оренди з Одеським відділенням Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ на нежитлові приміщення першого поверху №501, загальною площею 46,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Чорноморського козацтва, 43, строком до 10.07.2016р.

Натомість, 19.09.2007р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (правопопередник Департаменту) (Орендодавець) та Одеським відділенням Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ (орендар) було укладено додаткове погодження до Договору №3 оренди нежитлового приміщення від 19.08.2003р., яким змінено назву Орендодавця, встановлено строк дії Договору - до 15.09.2010р. та встановлено орендну плату у розмірі 1 грн у рік за все приміщення на строк дії Договору на підставі рішення Одеської міської ради №1464-У від 04.07.2007р. Про пільги по орендній платі політичним партіям, громадським та благодійним організаціям .

У подальшому, 27 липня 2016р. між Департаментом (Орендодавець) та Одеським відділенням Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ (Орендар) був укладений Договір оренди №02/83 нежилого приміщення, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху №501, загальною площею 46,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Чорноморського козацтва, 43.

Відповідач зазначає, що орендоване приміщення у 2003 році при передачі в оренду потребувало капітального ремонту, який було проведено відповідачем, як добросовісним орендарем за власні кошти у період з 19.08.2003р. по грудень 2016р. Загальна сума витрат на капітальний ремонт склала 78 465 грн 25 коп. (еквівалент 15 445 дол.США). З урахуванням зазначеного, вартість об`єкту оренди значно збільшилася і Орендар розраховував на постійне використання приміщення для розміщення організації.

Крім того, відповідач наголошує, що у зв`язку із виконанням рішення Господарського суду Одеської області щодо виселення Одеського відділення Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ з орендованого приміщення зникло майно організації, що було прийнято на відповідальне зберігання посадовими особами Департаменту.

Також, із посиланням на практику Європейського суду з прав людини, відповідач вважає, що він, як добросовісний орендар, має право розраховувати на отримання рішення влади на списання заборгованості за фактичне користування приміщенням. При цьому, відповідач наголошує, що ненадання Одеською міською радою пільги по орендній платі на 2018 рік підтверджує недобросовісність позивача.

Розглянув матеріали справи, виходячи з пояснень представників сторін, суд встановив, що починаючи з 2003р. Одеське відділення Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ було орендарем нежитлових приміщень першого поверху №501, загальною площею 46,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Чорноморського козацтва, 43.

27 липня 2016р. між Департаментом (Орендодавець) та Одеським відділенням Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ (Орендар) був укладений Договір оренди №02/83 нежилого приміщення, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху №501, загальною площею 46,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Чорноморського козацтва, 43, з метою розміщення благодійного фонду.

За приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, виходячи з зазначених положень законодавства, правовідносини, що виникли між сторонами за Договором оренди №02/83 від 27.07.2016р., були орендними.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з положень ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, уклавши Договір оренди №02/83 від 27.07.2016р. сторони за цим Договором прийняли на себе певні права та обов`язки, які мали виконувати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.09.2017р. у справі №916/1631/17, яке набрало законної сили, позовні вимоги Департаменту задоволено: стягнуто з Одеського відділення Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ на користь Департаменту заборгованість з орендної плати у розмірі 7 604 грн 67 коп., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 744 грн 81 коп., нараховану за період з 16.12.2016р. по 30.06.2017р. та неустойку у розмірі 4 867 грн, нараховану за період з 12.05.2017р. по 30.06.2017р. Крім того, виселено Одеське відділення Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ з орендованого нежитлового приміщення першого поверху №501, загальною площею 46,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Чорноморського козацтва, 43.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що 11.04.2017р. на адресу відповідача Департаментом надіслано повідомлення №01-13/1459 про відмову від Договору в порядку ст.782 Цивільного кодексу України та здійснення фактичного повернення орендованого приміщення співробітникам Департаменту за актом приймання-передачі. У рішенні зазначено, що це повідомлення отримано відповідачем 26.04.2017р. та встановлено, що з цієї дати договір оренди слід вважати розірваним.

У рішенні суду у справі №916/1631/17 також зазначено, згідно з п.4.7 Договору відповідач був зобов`язаний повернути приміщення за актом приймання -передачі протягом 15 днів з дати розірвання Договору, тобто до 11.05.2017р. З урахуванням зазначеного, на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, з Одеського відділення Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ на користь Департаменту було стягнуто неустойку за невиконання обов`язку щодо повернення речі у розмірі 4 867 грн, нараховану за період з 12.05.2017р. по 30.06.2017р.

Слід зауважити, що Одеським відділенням Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ рішення Господарського суду Одеської області від 12.09.2017р. у справі №916/1631/17 оскаржено не було, у зв`язку з чим набрало законної сили 25.09.2017р.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням зазначеного, суд ще раз наголошує, що у зв`язку із відмовою Департаменту від Договору оренди №02/83 від 27.07.2016р. та отриманням відповідачем повідомлення про відмову 26.04.2017р., у Одеського відділення Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ виникло зобов`язання щодо повернення орендованого приміщення співробітникам Департаменту за актом приймання-передачі у строк до 11.05.2017р.

Як вже зазначалося вище, у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку щодо повернення об`єкту оренди за актом приймання -передачі у передбачений умовами Договору строк, рішенням Господарського суду Одеської області від 12.09.2017р. у справі №916/1631/17 з Одеського відділення Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ на користь Департаменту було стягнуто неустойку у розмірі 4 867 грн, нараховану за період з 12.05.2017р. по 30.06.2017р.

Предметом розгляду у справі №916/3916/19 є стягнення з Одеського відділення Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ на користь Департаменту неустойки у розмірі 77 632 грн 23 коп. за період з 01.07.2017р. по 14.06. 2019р. (дата фактичної передачі об`єкту Департаменту згідно акту державного виконавця).

Згідно з ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов`язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об`єкт оренди передбачено також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за якою в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, визначених договором оренди.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При цьому, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, встановлена ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, безумовно, є штрафною санкцією, адже, відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч.4 ст.291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Статтею 185 Податкового кодексу України визначені об`єкти нарахування податку на додану вартість.

Відповідно до ст.185 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01.01.2017р.) об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно із п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01.01.2017р.) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Отже неустойка не відноситься до об`єктів оподаткування, відтак, відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, ПДВ на неустойку не нараховується.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Базовою ставкою орендної плати за місяць згідно п.2.2 Договору оренди є 1 155 грн 63 коп. (без урахування ПДВ та індексу інфляції) - за перший місяць після підписання договору оренди приміщення, в подальшому згідно п.2.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць коригується на індекс інфляції.

Отже, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, встановлена ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є штрафною санкцією та відповідно до норм ст.185 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування ПДВ.

Нормами ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України передбачена неустойка за неповернення речі, а не орендна плата за користування орендованим майном (до складу якої входить податок на додану вартість).

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що у період до 25.09.2017р. ( дата набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/1631/17) існували правовідносини між Департаментом та Одеським відділенням Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ щодо неповернення об`єкту оренди, до яких має застосовуватися положення ст.785 Цивільного кодексу України.

Натомість, починаючи з 25.09.2017р. у Департаменту виникло право на примусове виселення Одеського відділення Українського благодійного фонду МИЛОСЕРДЯ з об`єкту оренди з урахуванням положень Закону України Про виконавче провадження . І позивачем взагалі необґрунтовано за яких причин відповідача було виселено лише 14.06.2019р. - майже через два роки після набрання законної сили судовим рішенням про виселення, що може свідчити про штучне створення неустойки з метою подальшого її стягнення.

З урахуванням зазначеного, враховуючи положення ст.2 ГПК України, відповідно до якої завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорі, суд вважає, що справедливим буде стягнення з відповідача неустойки за період з 01.07.2017р. по 29.09.2017р. у розмірі 7 176 грн 78 коп. ( липень 2017р.: 1208 грн 36 коп. х2= 2 416 грн. 72 коп.; серпень 2017р. - 1210 грн 78 коп. х2 = 2 421 грн 56 коп.; 29 днів вересня 2017р. - 1 169 грн 25 коп. х2 = 2 338 грн 50 коп.). У задоволенні іншої частини позову слід відмовити

З урахуванням зазначеного, позовна заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підлягає частковому задоволенню.

За приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Одеського відділення Українського благодійного фонду сприяння і соціального захисту сімей загиблих у боротьбі зі злочинністю співробітників МВС та надання допомоги органам і підрозділам правоохоронних та силових структур МИЛОСЕРДЯ про стягнення задовольнити частково.

2. Стягнути з Одеського відділення Українського благодійного фонду сприяння і соціального захисту сімей загиблих у боротьбі зі злочинністю співробітників МВС та надання допомоги органам і підрозділам правоохоронних та силових структур МИЛОСЕРДЯ (65003, м.Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 43, код ЄДРПОУ 25431178) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ( (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код ЄДРПОУ 26302595) неустойку у розмірі 7 176 грн 78 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повний текст складено 10 березня 2020 р.

Суддя Н.В. Рога