Рішення

від 27.02.2020 по справі 923/1079/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року м. Херсон Справа № 923/1079/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. за участю секретаря судового засідання Степанової Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Гермес Плюс" (49102, м. Дніпро, вул. Д.Галицького, буд. 2а, прим. 3-30, код ЄДРПОУ 32627773)

до Херсонської міської ради Херсонської області (73000, м. Херсон, пр. Ушакова, 37, код ЄДРПОУ 26347681)

про визнання незаконним та скасування рішення

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

в с т а н о в и в:

12.12.2019 Приватне підприємство "Гермес Плюс" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Херсонської міської ради (відповідач), яким просить визнати незаконним та скасувати повністю рішення ХХХІ сесії VІІ скликання № 2160 від 27.09.2019 Херсонської міської ради "Про припинення приватному підприємству "Гермес Плюс" строку дії договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 16.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 16.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 16.01.2020 розгляд справи відкладено та призначено підготовче засідання на 30.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21 лютого 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.02.2020 відкладено розгляд справи по суті на 27.02.2020.

Сторони, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.

24.02.2020 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі документами, також позивач просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі з викладених у ній підстав.

27.02.2020 в судовому засіданні згідно з приписами ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Виклад обставин справи

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2011 року у справі № 2а-11/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2012 року, відносно Приватного підприємства Гермес Плюс та Херсонської міської ради встановлено наступні обставини, які мають преюдиційне значення.

03 грудня 2004 року між Акціонерним товариством Сигма та Приватним підприємством Гермес Плюс були укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, за якими ПП Гермес Плюс набуло право власності на будівлю столової № 9, яка розташована за адресою: м. Херсон, вул. Суворова, 11/15 та квартиру № 41 в будівлі № 17, в м. Херсоні. Рішенням Херсонської міської ради від 07 вересня 2004 року № 622 було вилучено з постійного користування AT Сигма земельну ділянку площею 0,1110 га. по вул. Суворова, 11/15 в м. Херсоні та надано її в оренду строком на 5 (п'ять) років позивачу під реконструкцію існуючого кафе з надбудовою житлових поверхів.

На підставі вказаного рішення, 18 жовтня 2004 року між Херсонською міською радою та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1110 кв.м., яка знаходиться у місті Херсоні по вул. Суворова, 11/15, який було зареєстровано у Херсонській міській філії Державного підприємства Херсонський регіональний центр державного земельного кадастру.

01 жовтня 2009 року ПП ГЕРМЕС ПЛЮС звернулось до Херсонської міської ради із заявою про поновлення укладеного між ними договору земельної ділянки від 18 жовтня 2004 року, при цьому продовжуючи користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, що підтверджується відповідними платіжними документами за жовтень - грудень 2009 року.

Рішенням XXXII сесії Херсонської міської ради V скликання від 08 грудня 2009 року № 1354 Про припинення строку дії договору оренди земельної ділянки , було припинено договір оренди земельної ділянки після закінчення строку його дії, укладений з Приватним підприємством Гермес Плюс (код ЗКПО 32627773) на земельну ділянку площею 0,1110 га. під реконструкцію існуючого кафе з надбудовою житлових поверхів по вул. Суворова, 11/15, визнано таким, що втратив чинність із моменту закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, пункт 14 рішення міської ради від 07.09.2004 року № 622 про надання Приватному підприємству Гермес Плюс в оренду земельної ділянки, площею 0,1110 га., під реконструкцію існуючого кафе з надбудовою житлових поверхів по вул. Суворова, 11/15, визнано таким, що втратив чинність з моменту закінчення строку дії, договір оренди земельної ділянки, укладений Херсонською міською радою та Приватним підприємством Гермес Плюс , зареєстрований у Херсонській міській філії Державного підприємства Херсонський регіональний центр державного земельного кадастру , про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 02.11.2004 року № 040471300299 та зобов'язано Приватне підприємство Гермес Плюс у місячний термін із моменту прийняття рішення повернути земельну ділянку на умовах, визначених договором оренди та передати її до земель запасу міської ради.

Самарським районним судом м. Дніпропетровська встановлено, що строк дії договору оренди, укладеного між ПП Гермес Плюс та Херсонською міською радою сплив 07 вересня 2009 року. Після спливу строку його дії ПП ГЕРМЕС ПЛЮС фактично продовжувало користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату. Заперечення від Херсонської міської ради протягом місяця з дня закінчення строку оренди, тобто до 07 жовтня 2009 року у вигляді листів-повідомлень не надходило.

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2011 року у справі № 2а-11/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2012 року, рішення Херсонської міської ради від 08 грудня 2011 року № 1354 було визнано протиправним в частині припинення договору оренди земельної ділянки від 18.10.2004р., визнання цього договору таким, що втратив чинність п. 14 рішення Херсонської міської ради від 07.09.2004р. № 622, визнання таким, що втратив чинність з моменту закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки та зобов'язання ПП Гермес Плюс повернути земельну ділянку та передати її до земель запасу міської ради.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Розділом 3 договору оренди від 18 жовтня 2004 року передбачено, що він укладається на строк 5 (п'ять) років та діє до 07.09.2009р.

Постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2011 року у справі № 2а-11/11 набрала законної сили 19.07.2012р. відповідно до ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на той час, тому, на підставі цього рішення суду договір оренди від 18.10.2004р. був поновлений саме з 19 липня 2012 року на 5 років, тобто до 19 липня 2017року.

Пунктом № 1 рішенням XXXI сесії VII скликання № 2160 від 27.09.2019р. Херсонської міської ради Про припинення приватному підприємству ГЕРМЕС ПЛЮС строку дії договору оренди земельної ділянки вирішено: припинити строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного Херсонською міською радою та приватним підприємством ГЕРМЕС ПЛЮС (код ЄДРПОУ-32627773)-площею 0,1110 га. по вул. Суворова, 11/15 під реконструкцію існуючого кафе з надбудовою житлових поверхів у зв'язку із закінченням строку дії договору, на підставі ст. 31 Закону України Про оренду землі .

За пунктом № 2 рішення сесії визнати таким, що втратив чинність з моменту закінчення строку дії, договір оренди земельної ділянки, укладений Херсонською міською радою та приватним підприємством ГЕРМЕС ПЛЮС (код СДРПОУ -32627773), зареєстрований у Херсонській міській філії Державного підприємства Херсонський регіональний центр земельного кадастру , про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 02.11.2004р ; 040471300299, площею 0,1110 га. по вул. Суворова, 11/15 під реконструкцію існуючого кафе з надбудовою житлових поверхів.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач вважає, що він як Орендар продовжував користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди , який припав на 19.07.2017р., але протягом одного місяця в період часу з 19.07.2017р. по 19.08.2017р., тобто після закінчення строку дії договору , не отримав від орендодавця Херсонської міської ради письмових заперечень у вигляді листа-повідомлення, тому договір оренди від 18.04.2004р. був поновлений на 5 (п'ять) років з 19.07.2017року до 19.07.2022року, на підставі ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі в редакції, чиннії на момент винесення оскаржуваного рішення у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Позивач вважає, що рішення Херсонської міської ради № 2160 від 27.09.2019р. Про припинення приватному підприємству ГЕРМЕС ПЛЮС строку дії договору оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним. У зв'язку з цим він звернувся до суду з позовними вимогами, за якими просив визнати незаконним та скасувати рішення Херсонської міської ради № 2160 від 27.09.2019р. Про припинення приватному підприємству ГЕРМЕС ПЛЮС строку дії договору оренди земельної ділянки . Свої вимоги позивач обґрунтовує нормами ст.33 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення, ст.13 Законом України "Про оренду землі" ч. 2 cт. 792 ЦК України

Позивач доводить, що враховуючи те, що строк дії договору оренди спливає 19.07.2022, у відповідності до положень 4.1,2 ст. 33 Закону України Про оренду землі , орендар ПП ГЕРМЕС ПЛЮС у випадку наміру скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця Херсонську міську раду до спливу строку договору оренди землі, тобто до 19.07.2022, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, тобто до 19.06.2022.

На думку позивача, в свою чергу, орендодавець Херсонська міська рада в місячний строк з дня отримання від орендаря ПП ГЕРМЕС ПЛЮС листа-повідомлення та проекту додаткової годи, це орієнтовно в період часу з 19.06.2022 до 19.07.2022 має призначити та провести сесію, на якій прийняти одне з передбачених частиною 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі рішень, зокрема і про припинення ПП ГЕРМЕС ПЛЮС строку дії договору оренди земельної ділянки від 18.04.2004.

На думку позивача, призначення і проведення сесії з питання припинення дії договору оренди земельної ділянки у інший, ніж встановлений ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , місячний строк з під час дії договору оренди земельної ділянки від 18.04.2004р., тобто до дня отримання від орендаря листа-повідомлення та проекту додаткової угоди за місяць до закінчення строку дії договору оренди 19.06.2022 порушує права ПП ГЕРМЕС ПЛЮС на оренду земельної ділянки. Також, відповідач порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду у майбутньому питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

Визначений наведеною нормою порядок є відмінним від передбаченого положеннями ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки передбачає право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яке виникає після закінчення строку дії відповідного договору оренди земельної ділянки і орендар продовжує користуватись цією ділянкою, за відсутності заперечення орендодавця про поновлення цього договору, яке має бути надане протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди.

Позивач звертає увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Позивач доводить, що відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді".

Підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у ч. 5 і ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 12.06.2019 у справі №917/67/18.

Вказане положення ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" має значення в тому, що договір оренди укладено 18.10.2004р. на 5 років до 18.10.2009р., а постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2011 року у справі № 2а-11/11, яка набрала законної сили 19.07.2012р. поновлений з 19 липня 2012 року на 5 років, тобто до 19 липня 2017 року та у подальшому з Мовчазної згоди на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі також поновлений на 5 років до 19.07.2022року, тому рішення сесії Херсонської міської ради від 27.09.2019р. № 2160 є незаконним, оскільки порушує права позивача на поновлення договору оренди від 18.10.2004р. на 5 років після його закінчення 19.07.2022р.

Позивач доводить, що на спірній земельній ділянці знаходяться об'єкт нерухомості, який належить позивачу на праві власності.

Позивач посилається на норми ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України та доводить, що одностороння безпідставна відмова відповідача від продовження договору оренди землі у даному випадку нівелює правомірні, гарантовані законом та умовами договору сподівання позивача на продовження дії договору та фактично є втручанням у право власності останнього, оскільки відсутність правової підстави користування земельною ділянкою унеможливлює реалізацію позивачем правомочностей мирного володіння та користування розташованим на ній нерухомим майном.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №923/410/16.

Також позивач просить врахувати практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно - правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі Трегубенко проти України ).

Оскаржуване рішення Херсонської міської ради № 2160 від 27.09.2019 р. є актом ненормативного характеру (індивідуальним) актом, який повинен відповідати Конституції України та законам України.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Таким чином, невідповідність акту органу місцевого самоврядування законам України є підставою для визнання його недійсним. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним, є також порушення у зв'язку з його прийняттям, прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Стислий виклад позиції відповідача

Херсонська міська рада в повному обсязі заперечує щодо визнання незаконним та скасування рішення Херсонської міської ради від 27.09.2019 № 2160 Про припинення приватному підприємству ГЕРМЕС ПЛЮС строку дії договору оренди земельної ділянки з огляду на наступне.

Територіальній громаді міста Херсон належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1110 га за адресою: м. Херсон, вул. Суворова, 11/15.

18.10.2004 між Херсонською міською радою та Приватним підприємством Гермес Плюс укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 1110 кв.м. із постійного користування АТ Сигма під реконструкцією існуючого кафе з надбудовою житлових поверхів за відповідною адресою.

Строк дії договору визначено 5 років - до 07.09.2009.

За рішенням Херсонської міської ради від 08.12.2009 № 1354 строк оренди за вказаним договором визнано припиненим у зв'язку із закінченням терміну його дії.

Однак, за постановою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 12.01.2011, залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012, у справі № 2а-11/11, вказане рішення міської ради скасовано, спірний договір оренди вважається автоматично поновленим на тих же умовах, відповідно до частини 3 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Таким чином, термін дії договору продовжено у судовому порядку до 07.09.2014, та в подальшому, згідно з вимогами статті 33 Закону України Про оренду землі до - 07.09.2019.

Відповідач, звертає увагу суду на частину 2 статті 33 Закону де визначено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку оренди землі.

Відповідач доводить, що у данному випадку позивач таким правом по справі не скористався, будь-яких належних доказів до матеріалів справи не надав. Повідомлень до відповідача по справі щодо продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки не надходило, з огляду на це оскаржене рішення є законним та таким, яке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, який передбачений Конституцією України та Законами України.

Крім того, позивач у позовній заяві покладається на постанову Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 12.01.2011, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012, у справі № 2а-11/11, яке набрало законної сили 19.07.2012, і вказує, що відповідний спірний договір оренди був поновлений саме з 19.07.2012 на 5 років, і повинен бути закінчений до 19.07.2017.

Відповідач вважає, що дане бачення позивача не заслуговує на увагу. Оскільки відповідними рішеннями суду строк дії відповідного договору оренди не був змінений.

Відповідно до приписів частини 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Порядок набрання чинності рішенням суду встановлено процесуальним законодавством і не вирішується у судовому засіданні. В той же час, судом може бути встановлений момент у часі, з якого договір вважатиметься зміненим або розірваним.

Однак визначення цього моменту повинно бути обґрунтованим з посиланням на норми матеріального права, які передбачають певні обставини, з якими дата набрання чинності змін до договору є іншою від дати набрання чинності рішенням суду.

Відповідач доводить, що у данному випадку, у відповідних рішеннях суду, строк дії договору оренди не був змінений, з огляду на це, він був продовжений (поновлений) не з 19.07.2012, а з 07.09.2009 і по 07.09.2014, чим порушено ч.1 ст.653 ЦК України.

Відповідач по справі звертає увагу суду, що листами від 18.09.2019 № 02-37-431 та від 30.09.2019 № 02-37-439 Херсонська міська рада повідомила позивача про заперечення щодо продовження терміну дії договору оренди та повідомила про прийняте рішенням щодо припинення вказаного договору.

Повідомлення про прийняте рішення щодо припинення договору оренди вручене позивачу 04.10.2019, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та поштовим повідомленням із відміткою про вручення.

Відповідач зазначає, що навіть проаналізувавши позовну заяву, доказів що ПП Гермес Плюс звертався до Херсонської міської ради із повідомленням щодо наміру продовжити дію договору оренди земельної ділянки - відсутні.

Правові висновки суду та мотивувальна частина рішення.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

При розгляді даного спору суд перевірив наявність порушеного права та законних інтересів позивача за захистом яких він звернувся з позовною заявою до суду.

Слід зазначити, що частиною 2 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України визначено спосіб захисту цивільних прав та інтересів, якими, зокрема, є визнання недійсним повністю або частково актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що суперечать законодавству та порушують права і законні інтереси позивача.

Належним способом захисту слід вважати спосіб, який прямо передбачений законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів

Статтею 15 ЦК України також передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизначення або оспорювання. Під захистом слід розуміти дії уповноваженої особи, а також діяльність органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Між тим, як відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами у судовому процесі -позивачами та відповідачами- можуть бути особи, зазначені у статті4 цього Кодексу.

Згідно з п.2 ст.4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також вжиття передачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Зазначені вище чинні норми права передбачають необхідність доведення наявності порушень прав і інтересів позивача при його звернені з позовом до господарського суду.

Проаналізувавши чинне законодавство та встановлені факти суд прийшов до висновку, що позивач не довів факту порушення своїх прав та законних інтересів рішенням Херсонської міської ради № 2160 від 27.09.19, яке оскаржує.

Як витікає із матеріалів справи договір оренди земельної ділянки площею 1110 кв.м у м. Херсоні по вул. Суворова 11/15 між позивачем та Херсонською міською радою був укладений 18.10.2004, який був зареєстровано у Херсонській міській філії ДП Херсонський регіональний центр державного земельного кадастру 02.11.2004. Договір укладено на п'ять років до 07.09.2009 Після спливу дії договору позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував оренду плату.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

Таким чином норми статті 33 Закону України "Про оренду землі" дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку - це право повинно бути реалізовано до закінчення дії договору оренди на підставі звернення орендаря, а у другому - це право може настати у разі продовження орендарем користування землею за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного строку після закінчення строку договору оренди, але у будь-якому випадку з укладенням додаткової угоди.

Судом встановлено, що після закінчення дії договору 07.09.09 сторони не уклали жодного разу додаткової угоди про продовження дії договору на тих самих умовах та той самий строк. Зазначене свідчить, що дія договору закінчилася 07.09.2009, іншого правочину, який би свідчив про наявність у позивача прав землекористувача земельної ділянки сторони не надали.

При таких обставинах, оскаржуване рішення Херсонської міської ради не порушило прав позивача, у нього відсутні підстави для звернення до суду з позовом про оскарження рішення № 2160 від 27.09.2009.

За правилами статті 129 ГПК України, у разі відмови позивачу у задоволенні позову, судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України, суд

у х в а л и в :

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 10.03.2020

Суддя Л.М. Немченко