Постанова

від 28.05.2020 по справі 923/1079/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/1079/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого судді : Колоколова С.І.

суддів : Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача- Зінкевич Д.С., ордер ХС № 68219, дата видачі: 11.12.2019р.;

від відповідача - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гермес Плюс"

на рішення Господарського суду Херсонської області від „27" лютого 2020р., повний текст якого складено та підписано „10" березня 2020р.

у справі № 923/1079/19

за позовом Приватного підприємства "Гермес Плюс"

до Херсонської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення,

головуючий суддя - Немченко Л.М.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Херсонської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 28.05.2020 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2019 Приватне підприємство "Гермес Плюс" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до Херсонської міської ради про визнання незаконним та скасування повністю рішення ХХХІ сесії Херсонської міської ради VII скликання від 27.09.2019 №2160 Про припинення Приватному підприємству "Гермес Плюс" строку дії договору оренди земельної ділянки .

Позовні вимоги мотивовано тим, що договір оренди між сторонами було укладено на 5 років до 18.10.2009р., а постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2011р. у справі №2а-11/11, яка набрала законної сили 19.07.2012, поновлений з 19.07.2012р. на 5 років, тобто до 19.07.2017р., та у подальшому з мовчазної згоди на підставі ч.6 ст.33 ЗУ Про оренду землі також поновлений на 5 років до 19.07.2022 року, тому рішення сесії Херсонської міської ради від 27.09.2019 №2160 є незаконним, оскільки порушує права позивача на поновлення договору оренди від 18.10.2004р. на 5 років після його закінчення - 19.07.2022р.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.02.2020 по справі №923/1079/19 (суддя Немченко Л.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення його прав та інтересів спірним рішенням Херсонської міської ради, з огляду на те, що після закінчення дії договору оренди сторони не уклали жодного разу додаткової угоди про продовження дії договору на тих самих умовах та той самий строк.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "Гермес Плюс" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 27.02.2020 у справі №923/1079/19 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, підлягає скасуванню.

Скаржник в апеляційній скарзі наводить доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві та додаткового зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуване рішення Херсонської міської ради не порушило прав позивача.

Крім того, скаржник вважає, що суд невірно застосував положення ч.5 ст.33 ЗУ Про оренду землі та не застосував положення ч.6 ст.33 ЗУ Про оренду землі , не звернув увагу на те, що підстави передбачені у ч.5 і ч.6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , не пов`язані одна з одною.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Гермес Плюс" на рішення Господарського суду Херсонської області від „27" лютого 2020р. у справі №923/1079/19; призначено розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Гермес Плюс" на 28 травня 2020 року об 11:30 год.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПП "Гермес Плюс".

18.05.2020 року від Приватного підприємства "Гермес Плюс" надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому останній просить провести судове засідання в режимі відеоконференції, а забезпечення судового засідання доручити Новокаховському міському суду Херсонській області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 задоволено клопотання Приватного підприємства "Гермес Плюс" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції; призначено апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гермес Плюс" до розгляду в режимі відеоконференції на 28 травня 2020 року о 11:30 год. та доручити Новокаховському міському суду Херсонській області (пр. Дніпровський, 1-а, м.Нова Каховка, Херсонська обл., 74900) забезпечити проведення судового засідання у справі № 923/1079/19 в режимі відеоконференції в приміщенні Новокаховського міського суду Херсонській області.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції 28.05.2020 представник скаржника, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представника скаржника у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, у серпні 2010 року Приватне підприємство Гермес Плюс звернулось до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Херсонської міської ради про визнання нечинним рішення ХХХІІ сесії Херсонської міської ради V скликання від 08.12.2009 №1354 Про припинення строку дії договору оренди земельної ділянки .

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2011 року у справі № 2а-11/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2012 року, Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2011 року у справі № 2а-11/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2012 року, встановлено наступне.

03 грудня 2004 року між Акціонерним товариством Сигма та Приватним підприємством Гермес Плюс були укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, за якими ПП Гермес Плюс набуло право власності на будівлю столової в„– 9 , яка розташована за адресою: м . Херсон , вул. Суворова, 11/15 та квартиру в„– 41 в будівлі № 17, в м. Херсоні. Рішенням Херсонської міської ради від 07 вересня 2004 року № 622 було вилучено з постійного користування AT Сигма земельну ділянку площею 0,1110 га. по вул. Суворова, 11/15 в м. Херсоні та надано її в оренду строком на 5 (п`ять) років позивачу під реконструкцію існуючого кафе з надбудовою житлових поверхів.

На підставі вказаного рішення, 18 жовтня 2004 року між Херсонською міською радою та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1110 кв.м., яка знаходиться у місті Херсоні по вул. Суворова, 11/15, який було зареєстровано у Херсонській міській філії Державного підприємства Херсонський регіональний центр державного земельного кадастру.

01 жовтня 2009 року ПП Гермес Плюс звернулось до Херсонської міської ради із заявою про поновлення укладеного між ними договору земельної ділянки від 18 жовтня 2004 року, при цьому продовжуючи користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, що підтверджується відповідними платіжними документами за жовтень - грудень 2009 року.

Рішенням XXXII сесії Херсонської міської ради V скликання від 08 грудня 2009 року № 1354 Про припинення строку дії договору оренди земельної ділянки , було припинено договір оренди земельної ділянки після закінчення строку його дії, укладений з Приватним підприємством Гермес Плюс (код ЗКПО 32627773) на земельну ділянку площею 0,1110 га. під реконструкцію існуючого кафе з надбудовою житлових поверхів по вул. Суворова, 11/15, визнано таким, що втратив чинність із моменту закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, пункт 14 рішення міської ради від 07.09.2004 року № 622 про надання Приватному підприємству Гермес Плюс в оренду земельної ділянки, площею 0,1110 га., під реконструкцію існуючого кафе з надбудовою житлових поверхів по вул. Суворова, 11/15, визнано таким, що втратив чинність з моменту закінчення строку дії, договір оренди земельної ділянки, укладений Херсонською міською радою та Приватним підприємством Гермес Плюс , зареєстрований у Херсонській міській філії Державного підприємства Херсонський регіональний центр державного земельного кадастру , про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 02.11.2004 року № 040471300299 та зобов`язано Приватне підприємство Гермес Плюс у місячний термін із моменту прийняття рішення повернути земельну ділянку на умовах, визначених договором оренди та передати її до земель запасу міської ради.

Самарським районним судом м. Дніпропетровська встановлено, що строк дії договору оренди, укладеного між ПП Гермес Плюс`та Херсонською міською радою сплив 07 вересня 2009 року. Після спливу строку його дії ПП Гермес Плюс фактично продовжувало користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату. Заперечення від Херсонської міської ради протягом місяця з дня закінчення строку оренди, тобто до 07 жовтня 2009 року у вигляді листів-повідомлень не надходило.

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2011 року у справі № 2а-11/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2012 року, визнано незаконним (нечииним) з моменту його прийнятт рішення ХХХІІ сесії Херсонської міської ради V скликання від 08.12.2009 №1354 Про припинення строку дії договору оренди земельної ділянки , в частині:

- припинення договору оренди земельної ділянки після закінчення строку його дії, укладений з Приватним підприємством Гермес Плюс (код ЗКПО 32627773) на земельну ділянку площею 0,1110 га. під реконструкцію існуючого кафе з надбудовою житлових поверхів по вул. Суворова, 11/15.

- визнання таким, що втратив чинність із моменту закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, пункт 14 рішення міської ради від 07.09.2004 року № 622 про надання Приватному підприємству Гермес Плюс`в оренду земельної ділянки, площею 0,1110 га., під реконструкцію існуючого кафе з надбудовою житлових поверхів по вул. Суворова, 11/15.

- визнання таким, що втратив чинність з моменту закінчення строку дії, договір оренди земельної ділянки, укладений Херсонською міською радою та Приватним підприємством Гермес Плюс , зареєстрований у Херсонській міській філії Державного підприємства Херсонський регіональний центр державного земельного кадастру , про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 02.11.2004 року № 040471300299.

- зобов`язання Приватного підприємства Гермес Плюс`у місячний термін із моменту прийняття рішення повернути земельну ділянку на умовах, визначених договором оренди та передати її до земель запасу міської ради.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Розділом 3 договору оренди від 18 жовтня 2004 року передбачено, що він укладається на строк 5 (п`ять) років та діє до 07.09.2009р.

Постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2011 року у справі № 2а-11/11 набрала законної сили 19.07.2012р. відповідно до ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на той час, тому, на підставі цього рішення суду договір оренди від 18.10.2004р. був поновлений саме з 19 липня 2012 року на 5 років, тобто до 19 липня 2017року.

Пунктом №1 рішенням XXXI сесії VII скликання № 2160 від 27.09.2019р. Херсонської міської ради Про припинення приватному підприємству ГЕРМЕС ПЛЮС строку дії договору оренди земельної ділянки вирішено: припинити строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного Херсонською міською радою та приватним підприємством ГЕРМЕС ПЛЮС (код ЄДРПОУ-32627773)-площею 0,1110 га. по вул. Суворова, 11/15 під реконструкцію існуючого кафе з надбудовою житлових поверхів у зв`язку із закінченням строку дії договору, на підставі ст. 31 Закону України Про оренду землі .

За пунктом № 2 рішення сесії визнати таким, що втратив чинність з моменту закінчення строку дії, договір оренди земельної ділянки, укладений Херсонською міською радою та приватним підприємством ГЕРМЕС ПЛЮС (код СДРПОУ -32627773), зареєстрований у Херсонській міській філії Державного підприємства Херсонський регіональний центр земельного кадастру , про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 02.11.2004р ; 040471300299, площею 0,1110 га. по вул. Суворова, 11/15 під реконструкцію існуючого кафе з надбудовою житлових поверхів.

Позивач, звертаючись до господарського суду в межах справи №923/1079/19 вказує, що він як Орендар продовжував користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди , який припав на 19.07.2017р., але протягом одного місяця в період часу з 19.07.2017р. по 19.08.2017р., тобто після закінчення строку дії договору , не отримав від орендодавця Херсонської міської ради письмових заперечень у вигляді листа-повідомлення, тому договір оренди від 18.04.2004р. був поновлений на 5 (п`ять) років з 19.07.2017року до 19.07.2022року на підставі ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Позивач доводить, що враховуючи те, що строк дії договору оренди спливає 19.07.2022, у відповідності до положень 4.1,2 ст. 33 Закону України Про оренду землі , орендар ПП Гермес Плюс у випадку наміру скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця - Херсонську міську раду до спливу строку договору оренди землі, тобто до 19.07.2022, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, тобто до 19.06.2022.

На думку позивача, в свою чергу, орендодавець - Херсонська міська рада в місячний строк з дня отримання від орендаря ПП Гермес Плюс листа-повідомлення та проекту додаткової годи, це орієнтовно в період часу з 19.06.2022 до 19.07.2022, має призначити та провести сесію, на якій прийняти одне з передбачених частиною 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі рішень, зокрема і про припинення ПП Гермес Плюс строку дії договору оренди земельної ділянки від 18.04.2004.

На думку позивача, призначення і проведення сесії з питання припинення дії договору оренди земельної ділянки у інший, ніж встановлений ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі місячний строк під час дії договору оренди земельної ділянки від 18.04.2004р., тобто до дня отримання від орендаря листа-повідомлення та проекту додаткової угоди за місяць до закінчення строку дії договору оренди 19.06.2022 порушує права ПП Гермес Плюс на оренду земельної ділянки. Також, відповідач порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду у майбутньому питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

Визначений наведеною нормою порядок є відмінним від передбаченого положеннями ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки передбачає право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яке виникає після закінчення строку дії відповідного договору оренди земельної ділянки і орендар продовжує користуватись цією ділянкою, за відсутності заперечення орендодавця про поновлення цього договору, яке має бути надане протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди.

Позивач звертає увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Позивач доводить, що відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді".

Підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у ч. 5 і ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не пов`язані одна з іншою.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 12.06.2019 у справі №917/67/18.

Позивач також зазначає, що вказане положення ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" має значення в тому, що договір оренди укладено 18.10.2004р. на 5 років до 18.10.2009р., а постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2011 року у справі № 2а-11/11, яка набрала законної сили 19.07.2012р. поновлений з 19 липня 2012 року на 5 років, тобто до 19 липня 2017 року та у подальшому з мовчазної згоди на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі також поновлений на 5 років до 19.07.2022року, тому рішення сесії Херсонської міської ради від 27.09.2019р. № 2160 є незаконним, оскільки порушує права позивача на поновлення договору оренди від 18.10.2004р. на 5 років після його закінчення 19.07.2022р.

Крім того, позивач вказує, що на спірній земельній ділянці знаходяться об`єкт нерухомості, який належить позивачу на праві власності.

Посилаючись на норми ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України позивач доводить, що одностороння безпідставна відмова відповідача від продовження договору оренди землі у даному випадку нівелює правомірні, гарантовані законом та умовами договору сподівання позивача на продовження дії договору та фактично є втручанням у право власності останнього, оскільки відсутність правової підстави користування земельною ділянкою унеможливлює реалізацію позивачем правомочностей мирного володіння та користування розташованим на ній нерухомим майном.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №923/410/16.

Також позивач просить врахувати практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно - правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі Трегубенко проти України ).

Оскаржуване рішення Херсонської міської ради № 2160 від 27.09.2019 р. є актом ненормативного характеру (індивідуальним) актом, який повинен відповідати Конституції України та законам України.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Таким чином, невідповідність акту органу місцевого самоврядування законам України є підставою для визнання його недійсним. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним, є також порушення у зв`язку з його прийняттям, прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З наведених підстав, ПП Гермес Плюс звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до відповідача Херсонської міської ради про визнання незаконним та скасування повністю рішення ХХХІ сесії Херсонської міської ради VII скликання від 27.09.2019 №2160 Про припинення Приватному підприємству "Гермес Плюс" строку дії договору оренди земельної ділянки .

Відповідач не погоджуючись із позовною заявою ПП "Гермес Плюс", у відзиві зазначив, що у відповідних рішеннях суду, строк дії договору оренди не був змінений, з огляду на це, він був продовжений (поновлений) не з 19.07.2012, а з 07.09.2009 і по 07.09.2014, чим порушено ч.1 ст.653 ЦК України.

Відповідач також звернув увагу, що листами від 18.09.2019 № 02-37-431 та від 30.09.2019 № 02-37-439 Херсонська міська рада повідомила позивача про заперечення щодо продовження терміну дії договору оренди та повідомила про прийняте рішенням щодо припинення вказаного договору.

Повідомлення про прийняте рішення щодо припинення договору оренди вручене позивачу 04.10.2019, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та поштовим повідомленням із відміткою про вручення.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ПП Гермес Плюс та відмовив у їх задоволенні.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Зазначені приписи узгоджуються із процесуальними нормами статті 5 ГПК України за змістом якої здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналізуючи доводи та міркування сторін, що були надані за час розгляду справи, а також докази та документи, що подані сторонами в підтвердження своїх позицій, а також враховуючи обставини, що встановлені судом за час розгляду господарської справи №923/1079/19, суд зазначає наступне.

Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст. 142, 143 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст.126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 3 договору оренди від 18.10.2004 узгоджено, що договір укладено на 5 (п`ять) років до 07.09.2009 року.

Статтями 16, 18 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення та державної реєстрації договору оренди) встановлено, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації. Укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки укладений 18.10.2004 року та зареєстрований у Херсонській міській філії ДП Херсонський регіональний центр державного земельного кадастру , про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис №040471300299 від 02.11.2004.

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок поновлення договору оренди земельної ділянки визначено ст.33 Закону України "Про оренду землі", якою регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (ч.ч. 1-5 цієї статті), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї статті).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Тобто, частиною 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди, до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі (письмово не повідомляючи орендаря про відмову в поновленні договору оренди). Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч.8 ст.33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Отже, слід чітко розрізняти підстави поновлення договору оренди землі, передбачені ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та ч. 6 вказаного Закону, оскільки вказані правові конструкції передбачають встановлення різних юридичних фактів.

Аналогічних правових висновків дотримується Верховний Суд у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №709/433/17, від 21.11.2018 №530/121/17, від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц, у постановах від 10.09.2018 року №920/739/17, від 18.12.2018 року №917/1393/17.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом під час розгляду справи, що позивач після закінчення строку дії договору оренди землі продовжував користуватися земельною ділянкою наданою в оренду та виконув умови договору оренди землі в частині сплати орендної плати.

Разом з тим в матеріалах справи відстуні докази того, що після закінчення строку дії договору оренди сторони уклали додаткову угоду про продовження дії договору на тих самих умовах та на той самий строк.

Іншого правочину, який би свідчив про наявність у позивача прав землекористувача земельної ділянки сторони не надали.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

В силу ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб`єкта господарювання, останній відповідно до ст. 20 цього Кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним (ч.2 ст.249 ГК України).

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Оскільки обов`язковою підставою визнання незаконним та скасування нормативно-правового акту або правового акту індивідуальної дії органу місцевого самоврядування є порушення прав чи законних інтересів суб`єкта господарювання, а при розгляді справи позивачем не було доведено наявність таких обставин, з якими закон безпосередньо пов`язує можливість визнання недійсним та скасування спірного рішення відповідача як органу місцевого самоврядування, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення рішення Херсонської міської ради від 27.09.2019 №2160 Про припинення Приватному підприємству "Гермес Плюс" строку дії договору оренди земельної ділянки .

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, № 303-А , п.29).

За таких обставин, аргументи скаржника суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняте рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в задоволені позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги ПП Гермес Плюс на рішення Господарського суду Херсонської області від 27.02.2020 у справі №923/1079/19.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд постановив:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гермес Плюс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 27.02.2020р. у справі №923/1079/19 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „01" червня 2020 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький