Постанова

від 02.03.2020 по справі 909/971/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2020 р. Справа №909/971/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - М.Б. Желік

- Н.М. Кравчук

секретаря судового засідання: К. Кострик

Розглянувши апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз»

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019

у справі №909/971/19

за позовом: АТ «Укртрансгаз»

до відповідача: Комунального підприємства «Комунальник -1»

про: зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно та стягнення вартості безпідставно набутого майна в сумі 285765,45 грн.

за участю представників:

від позивача - не з`явився.

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019, суддя Кобецька С.М.., в позові Акціонерного товариства "Укртрансгаз" було відмовлено.

З даним рішенням не погодилося АТ «Укртрансгаз» оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом неповно з`ясовано всі обставини справи, висновки не відповідають обставинам справи та рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 50, 51, 86, 236 ГК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2019 справу №909/971/19 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Мирутенко О.Л. - головуючий суддя, Данко Л.С. Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Укртрансгаз» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 року у справі №909/971/19. Витребувано з Господарського суду Івано-Франківської області матеріали справи №909/971/19.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 було призначено справу до розгляду на 10.02.2020.

Розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №28 від 07.02.2020 у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів-членів колегії Данко Л.С. та Скрипчук О.С. було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №909/971/19.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2020 справу №909/971/19 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Мирутенко О.Л. - головуючий суддя, Кравчук Н.М., Желік М.Б.

Розгляд справи розпочався спочатку.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 розгляд апеляційної скарги АТ «Укртрансгаз» було відкладено на 02.03.2020.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» слід задовольнити частково, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 у справі №909/971/19 - скасувати, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Комунальник-Т" в якій просило суд зобов`язати КП "Комунальник-Т" повернути АТ "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 42,763тис.куб.м. та стягнути з КП "Комунальник-Т" вартість безпідставно набутого майна в сумі 285 765,45грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказував на те, що між АТ "НАК" Нафтогаз України" (продавець) та АТ "Укртрансгаз" (покупець/позивач) укладено договір про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ від 31.01.2017. Згідно з умовами цього договору продавець передає у власність покупцю у січні - квітні 2017 року природний газ в обсязі 1 600 000 тис.куб.м. для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування, а покупець приймає та оплачує його вартість на умовах цього договору. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу у значенні Кодексу газотранспортної системи, а після переходу права власності покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (пункти 1.1., 2.1., 3.1. договору).

У відповідності до актів приймання - передачі від 31.01.2017, від 28.02.2017 (а.с.15-16) АТ "НАК" Нафтогаз України" передав, а АТ "Укртрансгаз" прийняв у січні 2017 року природний газ в обсязі 731 439,744тис.куб.м., у лютому 2017 року - в обсязі 643 105,799тис.куб.м. При цьому позивач вказував, що відповідач безпідставно набув з газотранспортної системи, оператором якої є АТ "Укртрансгаз" природний газ у січні 2017 - 23,469 тис.куб.м., у лютому 2017 - 19, 294 тис.куб.м.

Судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю, проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Постановами КМУ № 758 від 01.10.2015 та № 187 від 22.03.2017 Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку при природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у період функціонування ринку природного газу п. 17 Положення № 758 та п. 12 Положення № 187 передбачено, що постачання ПАТ НАК Нафтогаз України природного газу (надання номінацій) виробнику теплової енергії здійснюється виключно у разі виконання останнім, як мінімум, двох умов: укладення з ПАТ НАК Нафтогаз України договору постачання природного газу відповідно до законодавства, а також забезпечення хоча б однієї з передбачених Положенням умов щодо розрахунків за газ.

Здійснення господарської операції є вольовою дією її учасників. Якщо мова йде про операцію поставки, то одна сторона (постачальник) має вчинити дії щодо розпорядження своїм майном. Постачальник як власник майна - природного газу, має право здійснювати своє право власності відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК), розпоряджатись своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК), Держава при цьому не втручається у здійснення власником права власності (ч. 6 ст. 319 ЦК). Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам.

У відповідності до п 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 17 Положення, постачання природного газу НАК Нафтогаз України виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації.

Примірний договір про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затверджений постановою № 357 Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016.

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затверджений постановою № 357 Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача з моменту передачі природного газу після підписання актів приймання - передачі. Грошові зобов`язання сторін, які уклали договір, виникають у випадку виконання однією стороною робіт, надання послуг, реалізації товару, якщо інше не передбачено договором (іншим правочином), а іншою - у випадку перерахування грошових коштів на виконання робіт, надання послуг, оплату товару, або за виконані роботи, отримані послуги, отриманий товар.

Тобто доказом який підтверджує факт поставки газу є підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, який фіксує проведення господарської операції.

Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку.

Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 договору.

Пунктом 3.4 договору постачання природного газу передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання - передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Таким чином, як вбачається із вищевикладеного, договір та інші правочини за своєю сутністю є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та свідчать про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне здійснення. Факт здійснення господарської операції підтверджується не укладенням договору, а вчиненням фактичних дій, що спричиняють рух активів та капіталу.

Виходячи з наведеного, висновки суду першої інстанції стосовно відбору природного газу відповідачем з ресурсу НАК Нафтогаз України не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджується жодними належними та допустими доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Главою 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) регулюють два види позадоговірних зобов`язань:

1) зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного набуття майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого);

2) зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).

Зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння. (Так, апеляційним судом встановлено, що відповідач за спірний період набув природний газ у обсязі 23469 тис.куб.м. та 19294 тис. куб.м.);

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. (В даному спорі відповідач здійснив відбір (споживання) природного газу з газотранспортної системи тобто з ресурсу позивача);

- по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. (Так, відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив у січні та лютому 2017 року відбір природного газу в обсязі 23469 тис.куб.м. та 19294 тис. куб.м. відповідно).

З огляду на зазначене, здійснений відповідачем відбір природного газу з ресурсу позивача за відсутності у відповідача постачальника природного газу за спірний період та будь-яких договірних відносин з позивачем, вказує на наявність умов, що є правовою підставою для застосування ст. 1212 ЦК України.

Зі звіту ПАТ Тисменицягаз про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень та лютий 2017 року (копії містяться в матеріалах справи, а.с. 17-22) вбачається, що відповідачем у січні та лютому 2017 року було здійснено відбір природного газу в обсязі 23469 тис.куб.м. та 19294 тис. куб.м. відповідно (графа Фактичний обсяг за місяць ВСЬОГО ), тоді як графа Підтверджений обсяг номінації ВСЬОГО для такого споживача на такі періоди містить показник 0 , тобто за спірний період до газотранспортної системи не було подано жодного обсягу природного газу жодним постачальником для КП Комунальник-Т .

Таким чином, у відповідача у вказаний період був відсутній підтверджений обсяг природного газу, тому були відсутні правові підстави для відбору природного газу, оскільки такий не подавався у газотранспортну систему для нього жодним постачальником.

Відтак, відбір природного газу в обсязі 23469 тис.куб.м. та 19294 тис. куб.м. був здійснений відповідачем з обсягів природного газу позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функції оператора ГТС.

Зокрема, підтвердженням права власності АТ Укртрансгаз на спірні обсяги природного газу є договір №1701001564-ВТВ про закупівлю природного газу від 31.01.2017, укладений між ПАТ НАК Нафтогаз України (далі - продавець) та ПАТ Укртрансгаз (далі- покупець), відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві у січні-квітні 2017 року природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до абз. З п. 3.1. вказаного договору право власності на газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці. На якій відбувається передача природного газу, у значені Кодексу.

В абз.2 п. 3.2. зазначеного договору встановлено, що підписаний сторонами акт приймання - передачі газу підтверджує виконання продавцем своїх зобов`язань в частині поставки природного газу у відповідному місці в обсязі, зазначеному в акті приймання- передачі.

Згідно з актами приймання-передачі від 31.01.2017 та від 28.02.2017, складеними та підписаними уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками, ПАТ НАК Нафтогаз України передав, а ПАТ Укртрансгаз прийняв у січні та лютому 2017 року імпортований природний газ ввезений на митну територію України ПАТ НАК Нафтогаз України .

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідач набув природний газ позивача за спірний період в обсязі 23,469 тис. куб м. та 19,294 тис. куб. м. без будь-якої підстави.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідач не повернув позивачу спірні обсяги природного газу відібрані із газотранспортної системи у січні та лютому 2017 року та не здійснив компенсацію вартості відібраного газу у спірному обсязі, що є підставою для захисту порушеного права позивача у судовому порядку.

Матеріали справи містять належні докази, що свідчать про відбір КП Комунальник-Т у січні та лютому 2017 року природного газу із газотранспортної системи без наявних для цього правових підстав.

Таким чином, судом першої інстанції не враховано, що без підтверджених обсягів для потреб відповідача на відповідний календарний період (січень, лютий 2017 року) останній не має права використовувати (споживати) природний газ, власником якого є позивач, та дійшов хибного висновку про те, що в даному випадку відсутні умови для застосування кондикційного зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України, рішення з господарського спору повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Тобто прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права; на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог суперечить принципам справедливого судового розгляду у контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, не з`ясувавши обставин, які входили до предмета доказування в даній справі, не перевіривши й не оцінивши відповідні докази, суд першої інстанції припустився порушення й ст. 86 ГПК України щодо оцінки судом доказів на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та ч. 5 ст. 236 ГПК України стосовно ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача є альтернативними, оскільки позивач - АТ «Укртрансгаз» просив зобов`язати КП "Комунальник-Т" повернути АТ "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 42,763тис.куб.м. та стягнути з КП "Комунальник-Т" вартість безпідставно набутого майна в сумі 285 765,45грн. Тобто позивач не ставив альтернативну вимогу, а просив повернути майно та стягнути кошти (а.с. 4-5).

З огляду на викладене, колегія Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 по справі №909/971/19 винесене без повного встановлення всіх обставин справи з порушенням вказаних норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Апеляційний суд постановляє нове рішення яким позов АТ «Укртрансгаз» задовольняє частково.

Апеляційним судом встановлено , що відповідач - КП Комунальник-Т використав спірні обсяги природного газу в опалювальному сезоні 2017 року, а тому повернути їх в натурі не має фізичної можливості. Таким чином підлягає задоволенню позовна вимога АТ Укртрансгаз про стягнення з відповідача 285765,45 грн. вартості спожитого природного газу.

Стягнути з Комунальне підприємство Комунальник-Т на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз 285765,45 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 42,763 тис. куб. метрів.

В решті вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 269,270,275,277,281,282 ГПК України Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2019 року у справі №909/971/19 скасувати.

Постановити нове рішення. Позов АТ «Укртрансгаз» задовольнити частково.

Стягнути з Комунальне підприємство Комунальник-Т на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз 285765,45 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 42,763 тис. куб. метрів.

Постанова набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: М.Б. Желік

Н.М. Кравчук

«Повний текст постанови виготовлено 10.03.2020»