Постанова

від 02.03.2020 по справі 923/874/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/874/19

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Представники сторін в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.12.2019

та на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.12.2019

у справі №923/874/19

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна"

до відповідача: Приватного підприємства „Кеп-Херсон"

про відшкодування шкоди,

(суддя першої інстанції: Ярошенко В.П., дата та місце ухвалення рішення: 05.12.2019 року, Господарський суд Херсонської області, м.Херсон, вул.Театральна, 18)

15.10.2019 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна") звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Приватного підприємства Кеп-Херсон (далі - ПП "Кеп-Херсон") про стягнення завданих збитків у розмірі 22035,60 грн. в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику.

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" зазначала наступне.

16.01.2018 між ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №АМ122750.

04.10.2018 в м. Херсон, по вул. Паровозна, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Мазда", державний номерний знак " НОМЕР_1 " та транспортного засобу ГАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .

Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулась потерпіла сторона та надала всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою особою документів було складено страховий акт. На підставі вищезазначеного страхового акту ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 43882,10 грн.

На думку позивача, оскільки, цивільно-правова відповідальність транспортного засобу ГАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована за полісом НОМЕР_2 в АТ "СК "АРКС" (правонаступник - АТ "СК "АХА Страхування"), то остання керуючись ст. ст. 22 та 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувала ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" кошти не в повному розмірі, а саме - 21846,50 грн. Позивач зазначає, що відповідно до положень ст.ст. 993, 1187, 1194 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього у розмірі 22035,60 грн., що є різницею між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.12.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що за результатами правової оцінки наданих до матеріалів справи документів, не встановлено наявності у відповідача зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику у розмірі 22035,60 грн., у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 19.12.2019 по даній справі скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи.

Заявник апеляційної скарги вважає, що на відповідача покладено обов`язок з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 22 035,60 грн.

На переконання апелянта відповідно до повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, саме ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні ДТП. Крім того, заявник скарги зазначає, що саме на відповідача було покладено обов`язок з доказування своєї невинуватості, а не на позивача, як зазначив суд першої інстанції.

Також позивач зазначає, що відповідно до норм ст.27 Закону України Про страхування та ст.993 Цивільного кодексу України слідує, що до ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна перейшло право вимоги до відповідача (відповідальної особи за завдані збитки) у розмірі фактично виплаченого відшкодування (у розмірі понесених витрат), тобто у спірній сумі, що виключає будь-яку залежність вказаного розміру від оцінки відновлювального ремонту забезпеченого майна.

Крім того, апелянт звертає увагу, що він скористався своїм правом на зверненн до страхової компанії відповідача, а АТ СК АРКС виплатила всю суму, яку потрібно було відшкодувати за договором обов`язкового страхування.

ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову, пославшись на недоведеність вини водія відповідача та не врахував положення закону.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 апеляційну скаргу ПрАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.12.2019 та на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.12.2019 по справі №923/874/19 залишено без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №923/874/19 за апеляційною скаргою ПрАТ „Страхова компанія „ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.12.2019 та на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.12.2019 та призначено розгляд справи №923/874/19 у судовому засіданні на 02.03.2020 року о 10-00 год. в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

13.02.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було дотримано положення ст.237 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, було перевірено та надано належну оцінку питанням, а чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися позовні вимоги ПАТ Страхова компанія ПЗУ Україна та якими доказами вони підтверджуються.

19.02.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що незрозумілим є посилання відповідача про те, що їх водій є невинним, оскільки в даному випадку у разі незгоди водія зі своєю виною він повинен давати пояснення поліції та доводити свою невинуватість у суді.

26.02.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відзив, в яких ПП КЕП-ХЕРСОН зазначає, що позивач без належних доказів стверджує про вину водія ОСОБА_2 у вчиненні ДТП.

В судове засідання представники сторін не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутністю представників сторін, за наявними в ній матеріалами.

Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що за клопотанням розгляд справи відбувався за викликом сторін, хоча даний спір і підлягає розгляду в порядку письмового провадження без виклику представників сторін в судове засідання.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2018 року між ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (Позивач) та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №АМ122750.

Предметом даного Договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Мазда", державний номерний знак "НОМЕР_1".

У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

04.10.2018 в м. Херсон, по вул. Паровозна, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Mazda" під керуванням ОСОБА_1 , державний номерний знак " НОМЕР_1 " та транспортного засобу ГАЗ-3309 державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 .

05.10.2018 ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. На підставі даної заяви та наданих ОСОБА_1 документів було складено страховий акт № UA2018100400002/L04/05 від 03.01.2019.

На підставі вище зазначеного страхового акту ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" здійснила виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 43 882,10 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку страхового відшкодування до страхового акту №UA2018100400002/L04/05, сума страхового відшкодування в розмірі 43 882,10 грн. складається з різниці фактичних витрат відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ (відповідно до рахунку на оплату № 3007 від 18.10.2018 складає 45880,60 грн.) та безумовної франшизи відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту №АМ122750 (становить 1998, 50 грн.)

Відповідно до Звіту №198 про оцінку автомобіля MAZDA з державним номерним знаком НОМЕР_1 , складеного 05.11.2018 оцінювачем ОСОБА_3 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №5388 від 20.10.2007), матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля MAZDA НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 21846,50 грн. При розрахунку матеріального збитку було застосовано коефіцієнт фізичного зносу відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу ГАЗ (державний номерний знак НОМЕР_1 ) була застрахована за полісом НОМЕР_2 в АТ "СК "АРКС" (правонаступник - АТ "СК "АХА Страхування"), то остання керуючись ст. ст. 22 та 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувала ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" у розмірі 21 846,50 грн.

17.04.2019 ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна звернулась до ПП Кеп-Херсон з претензією про відшкодування збитків в порядку регресу, в якій позивач зазначив, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням складає 22035,60 грн., у зв`язку з чим просить перерахувати вказану суму на рахунок ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна .

У відповіді №47 від 20.05.2019 ПП Кеп-Херсон зазначив, що, враховуючи відсутність документально підтверджених доказів винуватості водія ОСОБА_2 (рішення суду тощо) у порушенні ним ПДД, а також визнання ним своєї вини у повідомленні про ДТП, ПП Кеп-Херсон не є в розумінні ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України юридичною особою, винуватою в завданні шкоди, з огляду на що вимога про сплату грошових коштів у сумі 22035,60 грн. є необґрунтованою.

З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього у розмірі 22035,6 грн., що є різницею між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу, що становить 43 882,10 грн.) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні (що складає 21 846,50 грн.).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття встановлює, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Так, як зазначалося раніше, позивач просить суд стягнути з відповідача завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього у розмірі 22035,6 грн., що є різницею між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу, що становить 43 882,10 грн.) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні (що складає 21 846,50 грн.).

Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.

Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Європротокол - спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим.

Бланк Європротоколу видається автовласнику безкоштовно під час укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У разі втрати або використання бланку Європротоколу, новий бланк видається страховиком безоплатно на підставі письмової заяви.

Європротоколом можна скористатися при умовах, коли:

- відсутні травмовані (загиблі) люди,

-водії-учасники ДТП мають поліси автоцивільної відповідальності,

-наявна згода водіїв транспортних засобів - учасників ДТП щодо її обставин,

- у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

Позивач зазначає, що водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду - європротокол, сторони скористалися цим правом та склали євро протокол. Спростування фактів зазначених в європротоколі законом не передбачається.

Фактами, які свідчать про обставини ДТП є згода учасників ДТП на добровільне фіксування самого факту ДТП, пошкодження автомобілів.

Водночас з тексту Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 04.10.2018 (європротокол) не вбачається остаточного визнання вини жодної зі сторін дорожньо-транспортну пригоди.

Як вбачається з поданих матеріалів та Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, заповненого учасниками ДТП 04.10.2018, ТЗ Маzda-3 під керуванням ОСОБА_1 внаслідок ДТП отримав механічні ушкодження, але відповідно до зауважень, викладених в пункті 13 Європротоколу, неможливо встановити для подальших висновків вину учасників ДТП з покладенням на них відповідальності.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 про настання страхового випадку від 05.10.2018, про дорожньо-транспортну пригоду було повідомлено компетентні органи МВС, а саме поліцію м. Херсона, а також було складено адміністративний протокол на другого учасника дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, як вбачається із наданої позивачем відповіді Департамента патрульної поліції управління патрульної поліції в Херсонській області, дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 04.10.2018, в м. Херсон за участю автомобіля Маzda-3, н.з. НОМЕР_1 , та НОМЕР_4 , н.з. НОМЕР_3 , водіями оформлено по європротоколу, тобто без складання адміністративного протоколу.

У випадку неналежного оформлення повідомлення про ДТП у зв`язку з неповним заповненням, з допущеними в ньому неточностями, то страховик не має права відмовити у виплаті страхового відшкодування на цій підставі, оскільки виключний перелік умов та підстав, за яких страховик не здійснює страхове відшкодування, передбачено ст.ст. 32, 37 Закону.

Водночас, нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", встановлення об`єктивних обставин та причин настання ДТП є взаємним обов`язком з однієї сторони - страховика, з іншої - страхувальника та особи, відповідальність якої застрахована, водія транспортного засобу, причетного до ДТП, особи, яка має право на отримання відшкодування (потерпілого).

Отже, у разі недостатності інформації у страховика про обставини ДТП, він має здійснити додаткове розслідування, а учасники ДТП сприяти його проведенню.

Невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у тому числі і зазначених вище, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди може стати підставою відповідно до пункту 37.1.3 статті 37 зазначеного Закону для відмови у здійснені страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як зазначив відповідач, ним отримано пояснення водія ОСОБА_2 з яких не вбачається одноосібної вини ОСОБА_2 , що виключає здійснення страхового відшкодування відповідачем.

З огляду на зазначене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що в даному випадку з наданих суду доказів неможливо встановити вину водія ОСОБА_2 , а доводи апелянта в цій частині колегією суддів не приймаються до уваги.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Місцевий господарський суд обгрунтовано зазначив, що позивач не подав суду ані клопотання про проведення експертного дослідження, ні висновку експерта, проведеного на замовленням позивача, з метою встановлення обставини, які б свідчили про вину відповідача у скоєнні ДТП.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували позовні вимоги є обгрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.

Крім того, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України Про страхування до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене ст.ст. 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення суду відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Крім того, судова колегія, у зв`язку з відмовою у задоволення апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.12.2019, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна в повному обсязі, та залишенням вказаного рішення без змін, відмовляє у задоволення апеляційної скарги ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна на додаткове рішення від 19.12.2019 по даній справі та зазначає, що вказане додаткове рішення слід залишити без змін.

За таких обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.12.2019 та на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.12.2019 у справі №923/874/19 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 05.12.2019 та додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.12.2019 у справі №923/874/19 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ Україна" на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.12.2019 та на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.12.2019 у справі №923/874/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 05.12.2019 та додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 19.12.2019 у справі №923/874/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Діброви Г.І. у відпустці з 05.03.2020 по 10.03.2020, повний текст постанови складено підписано 11.03.2020 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош