Рішення

від 23.01.2020 по справі 905/1810/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.01.2020 м. Харків Справа № 905/1810/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.,

розглянувши справу № 905/1810/18

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖС-Сервіс

про стягнення 980 478,74 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: НАК Нафтогаз України звернулась до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ТОВ ДЖС - Сервіс 980 478,74 грн., з яких: 403 571,72 грн. - основний борг, 45 472,34 грн. - пеня, 47 325,84 грн. - 3% річних, 484 108,84 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №708/14-ТЕ-7 від 10.12.2013р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати газу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.01.2019р. у справі № 905/1810/18 (з урахуванням ухвали про внесення виправлень від 01.02.2019р.) позовні вимоги НАК Нафтогаз України до відповідача ТОВ ДЖС - Сервіс про стягнення: основної заборгованості у розмірі 403 571,72 грн. задоволено в повному обсязі; пені у розмірі 45 472,34 грн. задоволено частково, у розмірі 42 335,92 грн.; 3% річних у розмірі 47 325,84 грн. задоволено частково, у розмірі 46 673,32 грн.; інфляційні втрати у розмірі 484 108,84 грн. задоволено частково, у розмірі 470 253,22 грн.

Стягнуто з ТОВ ДЖС-Сервіс на користь НАК Нафтогаз України заборгованість у загальній сумі 962 834,18 грн., у т.ч. основну заборгованість у розмірі 403 571,72 грн., пеню у розмірі 42 335,92 грн.; 3% річних у розмірі 46 673,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 470 253,22 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 442,53грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2019р. у справі № 905/1810/18 апеляційну скаргу НАК Нафтогаз України задоволено частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2019р. у справі № 905/1810/18 змінено в частині стягнення з ТОВ ДЖС-Сервіс на користь НАК Нафтогаз України загальної суми заборгованості, суми інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору.

Викладено абзаци 1, 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги НАК Нафтогаз України до ТОВ ДЖС-Сервіс про стягнення: основної заборгованості у розмірі 403 571,72 грн. задовольнити в повному обсязі; пені у розмірі 45 472,34 грн. задовольнити частково, у розмірі 42 335,92 грн.; 3% річних у розмірі 47 325,84 грн. задовольнити частково, у розмірі 46 673,32 грн.; інфляційні втрати у розмірі 484 108,84 грн. задовольнити частково, у розмірі 474 389,82 грн.

Стягнути з ТОВ ДЖС-Сервіс на користь НАК Нафтогаз України заборгованість у загальній сумі 966 970,78 грн, у т. ч.: основну заборгованість у розмірі 403 571,72 грн., пеню у розмірі 42 335,92 грн.; 3% річних у розмірі 46 673,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 474 389,82 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 504,56 грн. .

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2019р. у справі № 905/1810/18 залишено без змін.

Стягнуто з ТОВ ДЖС-Сервіс на користь НАК Нафтогаз України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 266,62 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.09.2019р. у справі № 905/1810/18 касаційну скаргу НАК Нафтогаз України задоволено частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2019р. та рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2019р. у справі № 905/1810/18 скасовано повністю.

Справу № 905/1810/18 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Згідно із вказівками, які містяться у постанові Верховного Суду від 15.09.2019р. у справі № 905/1810/18, та які в силу приписів ч. 1 ст. 316 ГПК України є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, при розгляді спору про стягнення пені та інших штрафних санкцій у зв`язку з несвоєчасним здійсненням платежів за спожиті енергетичні ресурси у районі проведення антитерористичної операції необхідним є з`ясування статусу учасників спірних відносин та поширення на них дії ЗУ Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси .

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2019р. справа розподілена судді Ніколаєвій Л.В. Ухвалою суду від 24.09.2019р. справа прийнята до провадження вказаним складом суду, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2019р. Ухвалою суду від 17.10.2019р. підготовче засідання відкладено на 05.11.2019р. Ухвалою суду від 05.11.2019р. підготовче засідання відкладено на 25.11.2019р. Ухвалою суду від 25.11.2019р. задоволено клопотання позивача та продовжено строк проведення підготовчого провадження до 26.12.2019р., підготовче засідання призначено на 17.12.2019р. Ухвалою суду від 17.12.2019р. підготовче засідання відкладено на 24.12.2019р. Ухвалою суду від 24.12.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.01.2020р.

Представник позивача у судовому засіданні 23.01.2020р. підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Одночасно, у судовому засіданні 23.01.2020р. за участю представника позивача господарським судом оголошено перерву до 23.01.2020р. о 17:00 год.

Після перерви представник позивача у судове засідання не з`явився.

Відповідач не з`явився як у підготовчі засідання, так і у судове засідання щодо розгляду справи по суті, не з`явився, відзив на позов не надав. При цьому, про дату, час та місце судових засідань відповідач повідомлявся належним чином шляхом розміщення відповідних оголошень на офіційному веб-порталі Судова влада України (dn.arbitr.gov.ua), оскільки відділеннями поштового зв`язку не здійснюється пересилання поштових відправлень за адресою відповідача, що зазначена у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (83001, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Челюскинців, буд.69А).

За таких обставин, а також враховуючи положення ч. 1 ст. 202 ГПК України, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за відсутністю представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст.240 ГПК України у судовому засіданні 23.01.2020р. складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд встановив:

10.12.2013р. між НАК Нафтогаз України (позивач, продавець) та ТОВ ДЖС-Сервіс (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №708/14-ТЕ-7, за приписами п.1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору (з урахуванням додаткової угоди №2 від 30.04.2014р.) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

За умовами п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 839 тис. куб. м, у т.ч. по місяцях кварталів: І кв. - 401 тис. куб. м: січень - 147 тис. куб. м, лютий - 127 тис. куб. м, березень - 127 тис. куб. м, ІІ кв. - 83 тис. куб. м: квітень - 57 тис. куб. м, червень - 15 тис. куб. м, липень - 11 тис. куб. м, ІІІ кв. - 33 тис. куб. м: серпень - 11 тис. куб. м, вересень - 11 тис. куб. м, ІV кв. - 322 тис. куб. м: жовтень - 65 тис. куб. м, листопад - 97 тис. куб. м, грудень - 160 тис. куб. м.

За змістом п.5.2 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014р.) до сплати за 1 000 куб. м газу належить 1 091 грн., крім того ПДВ 20% 218,20 грн., всього з ПДВ 1 309,20 грн.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За змістом п.6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (р. 11 договору).

На виконання умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 515 188,51 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування):

- б/н від 31.01.2014р. у січні 2014 року на суму 175 618,70 грн. (134,142 тис. куб. м),

- б/н від 28.02.2014р. у лютому 2014 року на суму 152 058,34 грн. (116,146 тис. куб. м),

- б/н від 31.03.2014р. у березні 2014 року на суму 102 976,42 грн. (78,656 тис. куб. м),

- б/н від 30.04.2014р. у квітні 2014 року на суму 58 536,95 грн. (44,712 тис. куб. м),

- б/н від 31.05.2014р. у травні 2014 року на суму 18 144,20 грн. (13,859 тис. куб. м),

- б/н від 30.06.2014р. у червні 2014 року на суму 7 853,90 грн. (5,999 тис. куб. м).

Зобов`язання з оплати газу мали бути виконані відповідачем наступним чином (з урахуванням п. 6.1 договору):

-за поставкою січня 2014 р. на суму 175 618,70 грн. до 14.02.2014р. включно,

-за поставкою лютого 2014 р. на суму 152 058,34 грн. до 14.03.2014р. включно,

-за поставкою березня 2014 р. на суму 102 976,42 грн. до 14.04.2014р. включно,

-за поставкою квітня 2014 р. на суму 58 536,95 грн. до 14.05.2014р. включно,

-за поставкою травня 2014 р. на суму 18 144,20 грн. до 16.06.2014р. включно (з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.06.2014р., 15.06.2014р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 ЦК України),

-за поставкою червня 2014 р. на суму 7 853,90 грн. до 14.07.2014р. включно.

З довідок Сальдо, підприємство ДЖС - Сервіс ТОВ з 01.01.2014р. по 31.01.2018р. та Операції по підприємству ДЖС-Сервіс ТОВ з 01.01.2014р. по 31.10.2018р., які складені та підписані головним бухгалтером позивача, та розрахунку позивача вбачається, що відповідач здійснив лише часткову оплату природного газу за поставкою січня 2014р. у розмірі 111 616,79 грн. наступним чином: 28.03.2014р. - 3 441,67 грн., 02.04.2014р. - 30 313,43 грн., 08.04.2014р. - 10 000 грн., 16.04.2014р. - 5 278,43 грн., 06.05.2014р. - 30 000 грн., 13.05.2014р. - 6 000 грн., 23.05.2014р. - 4 612,64 грн., 26.05.2014р. - 21 970,62 грн. За поставками лютого - червня 2014р. оплата природного газу відповідачем не здійснена.

Отже, загальний борг відповідача за поставками січня - червня 2014р. складає 403 571,72 грн. (64 001,91 грн. + 152 058,34 грн. + 102 976,42 грн. + 58 536,95 грн. + 18 144,20 грн. + 7 853,90 грн.).

Неналежне виконання відповідачем умов договору в частині повних та своєчасних розрахунків за природний газ стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому, крім основного боргу у розмірі 403 571,72 грн., позивач просить суд стягнути також і пеню у розмірі 45 472,34 грн., 3% річних у розмірі 47 325,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 484 108,84 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За загальним правилом, визначеним в ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Як вище встановлено господарським судом, на підставі укладеного між сторонами договору купівлі - продажу природного газу № 708/14 - ТЕ -7 від 10.12.2013р. у січні - червні 2014р. позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 515 188,51 грн.

В свою чергу, оплату природного газу за поставкою січня 2014р. відповідачем здійснено частково у розмірі 111 616,79 грн., за поставками лютого - червня 2014р. оплата природного газу не здійснена, внаслідок чого у відповідача виник борг у розмірі 403 571,72 грн.

При цьому, жодних заперечень щодо вказаного боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність, відповідачем до суду не надано.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу, а отже і про їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч. 2 ст.551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу положень ст. ст. 1, 3 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Одночасно, за приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

30.11.2016р. набрав чинності ЗУ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії №1730-VIII від 03.11.2016р. (далі ЗУ №1730-VIII), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст.1 ЗУ №1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно зі ст.2 ЗУ №1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 3 ст.7 ЗУ №1730-VIII, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ч.3 ст. 7 ЗУ №1730-VIII є нормою прямої дії, при цьому застосування її приписів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд (постанова від 06.06.2018р. у справі №925/770/17).

У п.1.2 договору (з урахуванням додаткової угоди №2 від 30.04.2014р.) встановлено, що газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Оскільки за переданий позивачем відповідачу природний газ у січні 2014р. заборгованість була погашена частково у загальному розмірі 111 616,79 грн. у період з березня 2014р. по травень 2014р., тобто часткове погашення заборгованості було здійснено до набрання чинності ЗУ №1730-VIII, то відповідно до положень вказаного Закону на таку заборгованість не підлягають нарахуванню пеня, 3% річних, інфляційні втрати, а нараховані суми підлягають списанню.

Отже, за поставкою січня 2014р. пеня, 3 % річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню лише на непогашену суму заборгованості у розмірі 64 001,91 грн.

Перевіривши розрахунки пені (за загальний період 15.02.2014р. по 14.01.2015р.), 3% річних (за загальний період з 15.02.2014р. по 08.02.2018р.), інфляційних втрат (за загальний період з березня 2014р. по грудень 2017р.), які здійснені позивачем за поставками січня - червня 2014р., із врахуванням можливості їх нарахування за поставкою січня 2014р. на суму заборгованості у розмірі 64 001,91 грн., судом встановлено, що розмір пені складає 42 335,92 грн., розмір 3% річних - 46 673,32 грн., розмір інфляційних втрат - 474 393,22 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 42 335,92 грн., 3% річних - 46 673,32 грн., інфляційних втрат - 474 393,22 грн., а отже і про їх задоволення.

Одночасно, при дослідженні питання щодо поширення на спірні правовідносини дії ЗУ Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси (далі ЗУ № 85 - VІІІ), господарський суд виходить з наступного.

Вказаний закон набрав чинності 07.02.2015р., та ним визначено, зокрема, обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг, які надають такі послуги в районі проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 1 ЗУ № 85 - VІІІ його метою є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2020 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно зі ст. 2 ЗУ № 85 - VІІІ встановлено мораторій на час, визначений у статті 1, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Виходячи зі змісту приписів наведеного нормативно-правового акту, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб`єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів. При цьому, такий мораторій встановлюється виключно з дати набрання чинності цим законом - 07.02.2015р.

У п. 1 Постанови КМУ № 705 від 25.07.2012р. Про визначення гарантованих постачальників природного газу (яка діяла до 07.12.2019р.) гарантованими постачальниками природного газу є суб`єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п. 5 статуту НАК Нафтогаз України , затвердженого постановою КМУ № 747 від 25.05.1998р. у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону, встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 статуту НАК Нафтогаз України (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

У ЗУ Про енергозбереження зазначається, що: енергозбереження - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; паливно-енергетичні ресурси - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п. 1.5. ст. 1 ЗУ Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу енергоносії - кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу вимог чинного законодавства НАК Нафтогаз України є енергопостачальною компанією (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019р. у справі № 913/66/18).

Згідно зі ст. 1 ЗУ Про житлово-комунальні послуги (у редакції, чинній на момент прийняття ЗУ № 85 - VІІІ) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 13 ЗУ Про житлово-комунальні послуги (у редакції, чинній на момент прийняття ЗУ № 85 - VІІІ), залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

За інформацією, що міститься в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем реєстрації ТОВ ДЖС-Сервіс значиться: вул. Челюскинців, 69А, м. Донецьк, 83001, яке згідно з розпорядженням КМУ № 1053-р від 30.10.2014р. та розпорядженням КМУ №1275-р від 02.12.2015р. віднесено до району проведення антитерористичної операції.

Враховуючи наведене, а також предмет договору купівлі - продажу № 708/14-ТЕ - 7 від 10.12.2013р. (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 30.04.2014р.), згідно з яким газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, відповідач у даних правовідносинах є виконавцем/виробником комунальних послуг з постачання теплової енергії.

Тобто, вбачається наявність умов щодо суб`єктного складу сторін та характеру відносин, що склались між ними, які передбачають можливість для застосування положень ч.2 ст. 2 ЗУ № 85 - VІІІ. Водночас, заявленим позивачем періодом нарахування пені є з 15.02.2014р. по 14.01.2015р.

Відповідно до приписів ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

В силу ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп/99 У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України /справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів/ Конституційний Суд України прийшов до висновків, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце і що положення частини 1 статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Отже, за загальним правилом про дію цивільно-правових актів у часі, акти цивільного законодавства регулюють відповідні цивільно-правові відносини з дня набрання ними чинності. Чинним законодавством не передбачається зворотна дія актів цивільного законодавства у часі. Тобто, норми цивільного законодавства поширюються тільки на відносини, що виникли після набрання чинності цими нормами. Разом з цим, зворотна сила закону допускається як окремий виняток у разі, якщо про це передбачено в законі, як правило у Прикінцевих та перехідних положеннях.

Зважаючи на викладене, а також на те, що, в даному випадку, нарахування пені здійснено позивачем з 15.02.2014р. по 14.01.2015р., тобто до дати набрання чинності ЗУ № 85 - VІІІ - 07.02.2015р., та зі змісту цього закону не вбачається, що він має зворотну дію в часі, господарський суд вважає, що застосування мораторію на нарахування та стягнення пені за період прострочення заборгованості до 07.02.2015р., є неможливим.

Згідно з п.5 ч.1 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, виходячи з приписів ст.129 ГПК України, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Згідно із ст.ст.1, 2 ЗУ Про судовий збір судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В силу норм ст.7 ЗУ Про державний бюджет України на 2018 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018р. становить 1 762 грн.

За приписами ч. 2 ст.4 ЗУ Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (616 700 грн).

За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви; касаційної скарги на рішення суду 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до ч.4 ст.6 ЗУ Про судовий збір , якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Отже, із врахуванням сплати позивачем за подання позову судового збору у розмірі 14 707,20 грн. за платіжним дорученням № 6008335 від 18.09.2018р., та часткового задоволення позовних вимог (в частині пені, 3% річних, інфляційних втрат) за результатами нового розгляду справи, судовий збір за подання позовної заяви покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам: на відповідача - 14 501,67 грн., на позивача - 205,53 грн.

Рішення суду першої інстанції оскаржене позивачем в частині відмови у стягненні 9 410,52 грн. інфляційних втрат та на підставі платіжного доручення № 7001316 від 11.02.2019р. за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 2 881,50 грн. грн. Одночасно, оскаржуючи в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 3 136,42 грн. пені, 652,52 грн. 3% річних, 9 719,02 грн. інфляційних втрат, згідно з платіжним дорученням №7004277 від 08.05.2019р. позивачем було сплачено за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 3 842 грн.

При цьому, з огляду на наведені вище положення закону, враховуючи, що апеляційну скаргу було подано щодо перегляду рішення в частині відмови 9 410,52 грн. інфляційних втрат, а касаційну скаргу - щодо перегляду рішення та постанови в частині відмови у стягненні 3 136,42 грн. пені, 652,52 грн. 3% річних, 9 719,02 грн. інфляційних втрат, при зверненні до суду апеляційної інстанції зі скаргою підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 643 грн. (1 762 грн. х 150%); при зверненні до суду касаційної інстанції зі скаргою підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3 524 грн. (1 762 грн. х 200%).

Відтак, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам: на відповідача у розмірі 1 480,26 грн., на позивача - 1 162,72 грн., із врахуванням часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат за результатами нового розгляду справи. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам: на відповідача - 2 529,59 грн., на позивача - 994,41 грн., із врахуванням часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за результатами нового розгляду справи.

В той же час, виходячи з того, що за подання апеляційної та касаційної скарг на підставі платіжних доручень № 7001316 від 11.02.2019р., №7004277 від 08.05.2019р. позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством (на 238,50 грн. та на 318 грн. відповідно), останній не позбавлений права та можливості звернутись до відповідних судових інстанцій з клопотаннями про повернення судового збору у переплаченому розмірі на підставі ст. 7 ЗУ Про судовий збір .

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖС-Сервіс (83001, Донецька обл., м. Донецьк, Ворошиловський р-н, вул. Челюскинців, буд. 69 А, код ЄДРПОУ 35098956) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720):

-основний борг у розмірі 403 571 (чотириста три тисячі п`ятсот сімдесят одна) грн. 72 коп.;

-пеню у розмірі 42 335 (сорок дві тисячі триста тридцять п`ять) грн. 92 коп.;

-3% річних у розмірі 46 673 (сорок шість тисяч шістсот сімдесят три) грн. 32 коп.;

-інфляційні втрати у розмірі 474 393 (чотириста сімдесят чотири тисячі триста дев`яносто три) грн. 22 коп.;

-судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 14 501 (чотирнадцять тисяч п`ятсот одна) грн. 67 коп.;

-судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 480 (одна тисяча чотириста вісімдесят) грн. 26 коп.;

-судовий збір за подання касаційної скарги 2 529 (дві тисячі п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 59 коп.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 03.02.2020р.

Суддя Л.В. Ніколаєва