Постанова

від 27.05.2020 по справі 905/1810/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2020 р. Справа № 905/1810/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів: за участю секретаря судового засідання: За участю представників учасників справи: від позивача: від відповідача: ОСОБА_1 . Зубченко І. В., Радіонова О. О. Телеснюк І.В. не з`явились не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх.№1139Д/3) Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ на рішення Господарського суду Донецької області від 23.01.2020 року (повне рішення складено 03.02.2020 року) у справі за позовом до про№905/1810/18 (суддя - Л. В. Ніколаєва) Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖС-Сервіс» , м. Донецьк стягнення 980 478,74 грн. В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ 29.09.2018 року звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖС-Сервіс , м. Донецьк 980478,74 грн., з яких: 403 571,72 грн. - основний борг за договором купівлі-продажу природного газу №708/14-ТЕ-7 від 10.12.2013 р. та нараховані на нього 45 472,34 грн. - пені, 47 325,84 грн. - 3% річних, 484 108,84 грн. - інфляційних втрат.

Позов обгрунтовано порушенням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу природного газу №708/14-ТЕ-7 від 10.12.2013 р. в частині здійснення своєчасної та повної оплати поставленого природного газу.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.01.2019 року у справі №905/1810/18 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.02.2019 року) позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖС-Сервіс , м. Донецьк про стягнення 980 478,74 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖС-Сервіс , м. Донецьк на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ заборгованість у загальній сумі 962 834,18 грн., у т.ч. основну заборгованість у розмірі 403 571,72 грн., пеню у розмірі 42 335,92 грн.; 3% річних у розмірі 46 673,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 470 253,22 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 442,53 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 року у справі №905/1810/18 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ задоволено частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 15.01.2019 року у справі №905/1810/18 змінено в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖС-Сервіс , м. Донецьк на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ загальної суми заборгованості, суми інфляційних втрат та витрат зі сплати судового збору.

Викладено абзаци 1, 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖС-Сервіс , м. Донецьк про стягнення: основної заборгованості у розмірі 403 571,72 грн. задовольнити у повному обсязі; пені у розмірі 45 472,34 грн. задовольнити частково, у розмірі 42 335,92 грн.; 3% річних у розмірі 47 325,84 грн. задовольнити частково, у розмірі 46 673,32 грн.; інфляційні втрати у розмірі 484 108,84 грн. задовольнити частково, у розмірі 474 389,82 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖС-Сервіс , м. Донецьк на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ заборгованість у загальній сумі 966 970,78 грн, у т. ч.: основну заборгованість у розмірі 403 571,72 грн., пеню у розмірі 42 335,92 грн.; 3% річних у розмірі 46 673,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 474 389,82 грн.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 504,56 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2019 року у справі №905/1810/18 залишено без змін.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖС-Сервіс , м. Донецьк на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 266,62 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2019 року у справі №905/1810/18 касаційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ задоволено частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 року та рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2019 року у справі №905/1810/18 скасовано повністю.

Справу №905/1810/18 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.01.2020 року (повне рішення складено 03.02.2020 року) у справі №905/1810/18 позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖС-Сервіс , м. Донецьк на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ основний борг у розмірі 403 571,72 грн., пеню у розмірі 42 335,92 грн., 3% річних у розмірі 46 673,32 грн., інфляційні втрати у розмірі 474 393,22 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 14 501,67 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 480,26 грн. та судовий збір за подання касаційної скарги 2 529,59 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення суду обгрунтовано тим, що позивач на виконання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №708/14 ТЕ-7 від 10.12.2013 р. у період січень-червень 2014 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 515188,51 грн., проте останній оплату природного газу за поставкою січня 2014 року здійснив частково у розмірі 111 616,79 грн., а за поставками за період лютий- червень 2014 року оплата природного газу не здійснена, внаслідок чого у відповідача виник борг у розмірі 403 571,72 грн., вимоги щодо стягнення якого підлягають задоволенню як обгрунтовані.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних суд зазначив, що оскільки відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості за поставкою січня 2014 р. у загальному розмірі 111 616,79 грн. у період з березня 2014 р. по травень 2014 р.- до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості енергопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення , то відповідно до положень ч. 3 ст.7 вказаного Закону на таку заборгованість не підлягають нарахуванню пеня, 3% річних, інфляційні втрати, а нараховані суми підлягають списанню. А тому, за поставкою січня 2014 р. пеня, 3 % річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню лише на непогашену суму заборгованості у розмірі 64 001,91 грн. За поставками у період з лютого по червень 2014 нараховані на основну заборгованість у цей період пеня, інфляційні втрати та 3% річних підлягають стягненню в загальному порядку.

Також, на виконання вказівок суду касаційної інстанції щодо необхідності з`ясування статусу учасників спірних відносин та поширення на них дії Закону Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (Закон № 8 -VІІІ), яким встановлено мораторій на нарахування пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами -виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг , що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, суд зазначив, що вбачається наявність умов щодо суб`єктного складу сторін та характеру відносин, що склались між ними, які передбачають можливість для застосування положень ч.2 ст. 2 зазнаечного Закону, але вони не поширюється на спірні правовідносини з огляду на те , що заявлений позивачем період нарахування пені з 15.02.2014 р. по 14.01.2015 р. виник до набрання цим Законом чинності.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ 01.04.2020 року звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №14/4-1970-20 від 24.03.2020 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості енергопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення , просить:

- поновити Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 23.01.2020 року у справі №905/1810/18;

- скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 23.01.2020 року у справі №905/1810/18 в частині відмови у стягненні 3 136,42 грн. пені, 652,52 грн. 3% річних та 9 715,62 грн. інфляційних втрат;

- ухвалити нове рішення у справі, яким вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про стягнення 3 136,42 грн. пені, 652,52 грн. 3% річних та 9 715,62 грн. інфляційних втрат задовольнити у повному обсязі;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно застосував до спірних правовідносин положення ч. 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості енергопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення , списавши нараховані на частину погашеної заборгованості в розмірі 111 616,79 грн. у період з березня 2014 р. по травень 2014 р. пеню, 3% річних та інфляційні втрати, оскільки відповідно до положень статті 3 цього Закону, учасниками процедури врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, яка включає в себе також її списання, є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємтсва, включені до відповідного реєстру підприємств, що беруть участь у такій процедурі, в той час як матеріали справи не містять належних доказів включення до цього реєстру відповідача та приналежності його до теплогенеруючих чи теплопостачальних організацій.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ поновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 23.01.2020 року (повне рішення складено 03.02.2020 року) у справі №905/1810/18; відкрито апеляційне провадження у справі №905/1810/18; встановлено учасникам справи строк до 04.05.2020 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншій стороні у справі; зупинено дію рішення Господарського суду Донецької області від 23.01.2020 року (повне рішення складено 03.02.2020 року) у справі №905/1810/18.

Станом на 04.05.2020 року відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ на рішення Господарського суду Донецької області від 23.01.2020 року у справі №905/1810/18 призначено на 27 травня 2020 р. о 14:00 год.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином, причину неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористалися.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України, участь представника у судовому засіданні є правом учасника справи, а не його обов`язком.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю позивача та відповідача, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Відповідно до ч.3 ст. 222 у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного запису не здійснюється.

Відповідно до вимог ст.223 ГПК України складено протокол судового засідання.

Частиною 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2013р. між НАК Нафтогаз України (позивач, продавець) та ТОВ ДЖС-Сервіс (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №708/14-ТЕ-7, за приписами п.1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору (з урахуванням додаткової угоди №2 від 30.04.2014р.) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

За умовами п.2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014 р. газ обсягом до 839 тис. куб. м, у т.ч. по місяцях кварталів: І кв. 401 тис. куб. м: січень - 147 тис. куб. м, лютий - 127 тис. куб. м, березень - 127 тис. куб. м, ІІ кв. 83 тис. куб. м: квітень - 57 тис. куб. м, червень - 15 тис. куб. м, липень - 11 тис. куб. м, ІІІ кв. 33 тис. куб. м: серпень - 11 тис. куб. м, вересень - 11 тис. куб. м, ІV кв. 322 тис. куб. м: жовтень - 65 тис. куб. м., листопад - 97 тис. куб. м., грудень 160 тис. куб. м.

За змістом п.5.2 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2014р.) до сплати за 1 000 куб. м газу належить 1 091 грн., крім того ПДВ 20% 218,20 грн., всього з ПДВ 1 309,20 грн.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За змістом п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (р. 11 договору).

Відповідно до вимог статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 3 статті 13 та ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як правомірно встановлено господарським судом першої інстанції, на виконання умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 515188,51 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування):

- б/н від 31.01.2014р. у січні 2014 року на суму 175 618,70 грн. (134,142 тис. куб. м),

- б/н від 28.02.2014р. у лютому 2014 року на суму 152 058,34 грн. (116,146 тис. куб. м),

- б/н від 31.03.2014р. у березні 2014 року на суму 102 976,42 грн. (78,656 тис. куб. м),

- б/н від 30.04.2014р. у квітні 2014 року на суму 58 536,95 грн. (44,712 тис. куб. м),

- б/н від 31.05.2014р. у травні 2014 року на суму 18 144,20 грн. (13,859 тис. куб. м),

- б/н від 30.06.2014р. у червні 2014 року на суму 7 853,90 грн. (5,999 тис. куб. м).

З урахуванням умов пункту 6.1. Договору, зобов`язання з оплати газу мали бути виконані відповідачем наступним чином:

-за поставкою січня 2014 р. на суму 175 618,70 грн. до 14.02.2014р. включно,

-за поставкою лютого 2014 р. на суму 152 058,34 грн. до 14.03.2014р. включно,

-за поставкою березня 2014 р. на суму 102 976,42 грн. до 14.04.2014р. включно,

-за поставкою квітня 2014 р. на суму 58 536,95 грн. до 14.05.2014р. включно,

-за поставкою травня 2014 р. на суму 18 144,20 грн. до 16.06.2014р. включно (з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.06.2014р., 15.06.2014р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 ЦК України),

-за поставкою червня 2014 р. на суму 7 853,90 грн. до 14.07.2014р. включно.

З довідок позивача Сальдо, підприємство ДЖС Сервіс ТОВ з 01.01.2014 р. по 31.01.2018р. та Операції по підприємству ДЖС-Сервіс ТОВ з 01.01.2014р. по 31.10.2018 р., які складені та підписані головним бухгалтером позивача, та розрахунку позивача вбачається, що відповідач здійснив лише часткову оплату природного газу за поставкою січня 2014р. у розмірі 111 616,79 грн. наступним чином:

- 28.03.2014 р. - 3 441,67 грн.,

- 02.04.2014р.- 30313,43 грн.,

- 08.04.2014р. - 10 000 грн.,

- 16.04.2014р. - 5 278,43 грн.,

- 06.05.2014р. - 30 000 грн.,

- 13.05.2014р. - 6 000 грн.,

- 23.05.2014р. -4 612,64 грн.,

- 26.05.2014р. - 21 970,62 грн.

За поставками лютого червня 2014 р. оплата природного газу відповідачем не здійснена.

Відповідачем не надано доказів, з яких би вбачалось здійснення ним виконання зобов`язання з оплати поставленого природного газу за спірний період в іншому розмірі.

Отже, загальний борг відповідача за поставками з січня по червень 2014 р. складає 403 571,72 грн. (64 001,91 грн. + 152 058,34 грн. + 102 976,42 грн. + 58 536,95 грн. + 18 144,20 грн. + 7 853,90 грн.).

Неналежне виконання відповідачем умов договору в частині повних та своєчасних розрахунків за природний газ стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому, крім основного боргу у розмірі 403 571,72 грн., позивач просить суд стягнути також і пеню у розмірі 45 472,34 грн., 3% річних у розмірі 47 325,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 484 108,84 грн.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу Україн, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як наведено вище, п.6.1 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується, що позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 515 188,51 грн. та в свою чергу, оплату природного газу за поставкою січня 2014р. відповідачем здійснено частково у розмірі 111 616,79 грн., а за поставками лютого червня 2014р. оплата природного газу не здійснена, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність у відповідача основного боргу за договором у розмірі 403 571,72 грн. та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині його стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, як зазначено вище, відповідач сплатив поставлений за спірним договором природний газ за поставкою січня 2014 року частково, а за поставками з лютого по червень 2014 року - не здійснив оплату, хоча строки оплати настали, він є боржником, яким прострочив виконання зазначеного грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми позивачем на суму основного боргу за відповідні зазначені у розрахунку суми позову періоди прострочення нараховано 47 325,84 грн. - 3% річних, 484 108,84 грн. - інфляційних втрат.

Перевривши правові підстави, період та розрахунок, колегія суддів встановила, що розрахунок інфляційних здійснено з аріфметичними помилками, а правильною за результатами перерахунку є сума інфляційних 474661,44 грн ., в той час як 3% річних розраховано вірно.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобов`зання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі зазначеного пункту позивачем правомірно нараховано до стягнення пеню в сумі 45472,34 грн. за відповідні періоди прострочення з врахуванням зазначених вимог законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин ч. 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості енергопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення щодо ненарахування та списання нарахованих на погашену до набрання чинності цим Законом заборгованість в розмірі 111 616,79 грн. у період з березня 2014р. по травень 2014 р. сум пені, річних та інфляційних, зважаючи на наступне.

30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Правова позиція щодо застосування названого Закону неодноразово викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 у справі №922/4355/14, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 10.04.2018 у справі № 916/3054/16, від 11.04.2018 у справі №910/17962/15, від 17.04.2018 у справі № 904/11358/16, від 26.04.2018 у справі №911/3945/16, від 02.05.2018 у справі № 920/1060/16, 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 23.05.2018 у справі № 908/3125/16, від 23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 30.05.2018 у справі №904/10733/16, від 20.06.2018 у справі № 916/3055/16, від 06.07.2018 у справі №918/882/15, від 23.07.2018 у справі №904/10294/17, від 07.08.2018 у справі №925/1584/17, від 21.08.2018 у справі №925/104/18, від 21.08.2018 у справі № 925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 13.12.2018 у справі №925/105/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18, від 20.12.2018 у справі №904/1619/18, від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі №905/299/18, від 12.02.2019 у справі №917/440/18, від 26.02.2019 у справі №926/992/18, від 04.04.2019 у справі №906/576/18, від 13.05.2019 у справі №914/1535/18, від 14.05.2019 у справі №905/300/18, від 29.05.2019 у справі №916/2279/18, від 10.06.2019 у справі №904/4592/18, від 11.06.2019 у справі №905/1964/18, від 25.07.2019 у справі №916/2278/18, від 02.10.2019 у справі №910/12724/18.

Так, Верховним Судом неодноразово наголошувалось на тому, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом, а тому доводи скаржника щодо відсутності доказів включення відповідача до реєстру як умови для застосування до спіних правовідносин вищенаведених норм Закону є безпідставними.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, колегія суддів враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 29.01.2019 по справі №925/108/18 про те, що вимогу стосовно включення до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (як передумову для застосування процедури реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ) встановлено для теплогенеруючих та теплопостачальних організацій, які не погасили до 31.12.2016 заборгованість перед постачальником за спожитий до 01.07.2016 природний газ.

Відтак, до заборгованості, що виникла та була погашена споживачем до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", не можуть бути застосовані правила та вимоги щодо необхідності включення підприємства до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

У частині 1 статті 5 Закону визначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість. Однак до такої заборгованості не враховуються суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ.

Оскільки всі попередні статті (1, 3, 4, 5) Закону визначали умови проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, у статті 7 Закону передбачено порядок списання суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ. Так, у частині 1 статті 7 Закону мова йде саме про реструктуризовану заборгованість, для проведення якої необхідно, щоб підприємство було включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Натомість, у частині 3 статті 7 Закону мова не йде про реструктуризовану заборгованість, а про заборгованість за природний газ, яка існувала та була погашена теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями до набрання чинності цим Законом.

Отже, до заборгованості, що виникла та погашена до набрання чинності Законом не можуть бути застосовані передбачені Законом правила та вимоги щодо необхідності включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки за загальним правилом (частина 1 стаття 58 Конституції України) закон не має зворотної дії в часі.

Проте, за змістом статей 1, 2 Закону №1730, його норми розповсюджуються та врегульовують відносини щодо заборгованості саме теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств, за спожиті енергоносії, які використано для потреб забезпечення водопостачання і водовідведення.

В пункті 1.2. договору зазначено, що газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва тепловохї енергії,яка споживається населенням, релішійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками(крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності.

У Актах приймання-передачі природного газу за договором за спірний період, зазначено, що відповідач приймає газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до статті Закону України Про теплопостачання , редакція якої не змінювалася, а тому діяла у спірний період поставки газу та діє на даний час, теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплотранспортуюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської

діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

У матеріалах справи відсутні докази щодо того, що відповідач є теплогенеруючою чи теплопостачальною організацією.

Так у матеріалах справи відсутній статут відповідача, з якого можна встановити, чи входить діяльність з виробництва та/або постачання теплової енергії до його статутної діяльності.

У наявному у справі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача (том 1, а.с. 185-187) зазначені види його діяльності за Класифікатором видів економічної діяльності, які не охоплюють діяльність з теплопостачання чи виробництва теплової енергії, а саме: за класом 81.10.-комплексне обслуговування будинків (цей клас включає надання комплексу допоміжних послуг у приміщеннях клієнта, що включають загальне прибирання приміщень, догляд за ними, усунення сміття, забезпечення охорони та безпеки, доставку пошти, послуги портьє, прання та суміжні послуги допоміжного характеру); класом 46.90.- неспеціалізована оптова торгівля; класом 38.11- збирання безпечних відходів.

Крім цього, відповідно до законодавства, чинного як на час здійснення поставки газу у спірний період,так і на даний час (п. 42 статті 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності , ст. 23 Закону України Про теплопостачання , п. 29. ч. 1 статті 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ), діяльність з виробництва теплової енергії та теплопостачання підлягає ліцензуванню.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача відповідних ліцензій та відповідні відомості про видані йому ліцензії не містяться у загальнодоступній публічній інформації щодо ліцензіатів на офіційному сайті Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

Також, у матеріалах справи відсутні укладені зі споживачами (населенням) договори на теплопостачання.

За таких обставин, матеріалами справи не підтверджується, що відповідач належить до суб`єктів, на врегулювання заборгованості яких розповсюджуються положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Отже, оскільки до спірних правовідносин сторін не застосовуються положення ч. 3 статті 7 статті Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", господарський суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про те, що на суму частково погашеної до набрання чинності Законом заборгованості за поставлений у січні 2014 року газ в розмірі 111 616,79 грн. не підлягають нарахуванню пеня, 3% річних, інфляційні втрати, а нараховані суми підлягають списанню.

Тобто пеня, інфляційні та річні підлягають нарахуванню на заявлені в позовній заяві прострочені суми основної заборгованості за відповідні періоди прострочення, що становить 45472,34 грн. пені, 3% річних в сумі 47325,84 та інфляційні в сумі 474661,44 грн.

Також на виконання вказівок суду касаційної інстанції щодо необхідності з`ясування статусу учасників спірних відносин та поширення на них дії Закону Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств -виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" ( Закон № 85 - VІІІ),яким встановлено мораторій на нарахування пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами -виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, суд правомірно зазначив, що вбачається наявність умов щодо суб`єктного складу сторін та характеру відносин, що склались між ними, які передбачають можливість для застосування положень ч.2 ст. 2зазнаечного Закону, але вони не поширюється на спірні правовідносини з огляду на те, що заявлений позивачем період нарахування пені з 15.02.2014р. по 14.01.2015р. виник до набрання цим Законом чинності. Рішення суду в цій частині не оскаржено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі обґрунтованими частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає відповідній зміні в частині стягнення сум пені, інфляційних та річних, а в іншій частині підлягає залишенню без змін.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 86, 126, 129, 236, 269, 270, 273, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 23.01.2020 року (повний текст складено та підписано 03.02.2020 року) у справі №905/1810/18 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.01.2020 року (повний текст складено та підписано 03.02.2020 року) у справі №905/1810/18 змінити в частині стягнення розміру пені, інфляційних та річних, виклавши резолютивну частину рішення в цій частині в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖС-Сервіс (83001, Донецька обл., м. Донецьк, Ворошиловський р-н, вул. Челюскинців, буд. 69 А, код ЄДРПОУ 35098956) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) 45472,34 грн. пені, 47325,84 грн. 3% річних та 474661,44 грн. інфляційних втрат.

В іншій частині рішення, а саме, щодо стягнення основного боргу в сум 403571,72 грн. залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖС-Сервіс (83001, Донецька обл., м. Донецьк, Ворошиловський р-н, вул. Челюскинців, буд. 69 А, код ЄДРПОУ 35098956) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) 14564,34 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 3 122,41 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.05.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2020 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова