Ухвала

від 03.03.2020 по справі 906/85/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" березня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/85/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді: Сікорської Н.А., розглядаючи справу

за позовом: Приватного підприємства "ЄВМ-Стандарт"

до: Богунського відділу ДВС у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції

про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування арешту

за участю представника позивача: Кувшин І.Р., довіреність №2 від 10.01.2020

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ЄВМ-Стандарт" подало позов до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції з вимогою про скасування арешту, накладеного постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серії і номери: ВП № 47086252 від 06.04.2015 та ВП № 47086164 від 06.04.23015, виданих Богунським відділом державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, яким накладено арешти на все нерухоме майно ПП "ЄВМ-Стандарт" та здійснено обтяження за номерами: 26323869 (9736149- спеціальний розділ) та 26323972 (9735149- спеціальний розділ), які були зареєстровані 20.05.2015 державним реєстратором Савчук Д.О. Житомирського міського управління юстиції Житомирської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що накладений арешт на майно позивача обмежує та порушує права ПП "ЄВМ-Стандарт" як власника нерухомого майна на користування та розпорядження належним йому майном.

Ухвалою господарського суду від 24.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.02.2020.

13.02.2020 до суду надійшло клопотання Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі, в якому викладені обставини щодо вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №47086164 та №47086252.

20.02.2020 судом оголошувалась перерва в підготовчому засіданні до 03.03.2020.

02.03.2020 через загальний відділ суду від позивача надійшло пояснення від 29.02.2020, згідно якого останній зазначає, що з метою з`ясування наявності повноважень у відповідача самостійно скасувати накладені арешти у позасудовому порядку ним було направлено до відповідача клопотання про скасування арештів, у відповідь на яке відповідачем зазначено про відсутність підстав для зняття арештів у зв`язку із закінченням виконавчих проваджень, в рамках яких було їх накладено.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення щодо обставин справи, на яких грунтуються позовні вимоги.

Представник Богунського відділу ДВС у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції в засідання суду не прибув.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Матеріали справи вказують, що згідно даних АСВП на примусовому виконанні у Богунському відділі Державної виконавчої служби м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області перебували виконавчі провадження №47086164 та №47086252 з примусового виконання виконавчих листів № 278/4880/14-ц, виданих 27.03.2015 Житомирським районним судом м.Житомира у справі № 278/4880/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Приватного підприємства "ЄСМ-Стандарт" в солідарному порядку на користь Публічного Акціонерного товариства "ОТП Банк" 1460420,35 грн за кредитним договором "CrL-SMEO010/046/2008 від 29.01.2008 та по 1218 грн судового збору.

03.04.2015 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47086164 з виконання виконавчого листа № 278/4880/14-ц, виданого 27.03.2015 Житомирським районним судом м.Житомира щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Приватного підприємства "ЄСМ-Стандарт" в солідарному порядку на користь Публічного Акціонерного товариства "ОТП Банк" 1460420,35 грн за кредитним договором "CrL-SMEO010/046/2008 від 29.01.2008.

06.04.2015 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47086252 з виконання виконавчого листа № 278/4880/14-ц, виданого 27.03.2015 Житомирським районним судом м.Житомира щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Приватного підприємства "ЄСМ-Стандарт" в солідарному порядку на користь Публічного Акціонерного товариства "ОТП Банк" по 1218,00 грн.

06.04.2015 державним виконавцем ОСОБА_3 в рамках вказаних виконавчих проваджень було винесено постанову про арешт майна боржника (ПП "ЄВМ-Стандарт) та оголошення заборони на його відчуження, якими було накладено арешт на все майно та зареєстровані відповідні обтяження за № 9736149 та за № 9735149 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 15295896 та № 15295896.

29.04.2016 виконавчі документи № 278/4880/14-ц були повернуті стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути зверено стягнення відповідності до п.2 ч.1 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження", арешт з майна не знято.

Позивач у зв`язку з тим, що виконавчі листи повернуто стягувачу, просить на підставі п.5 ст.59 ЗУ "Про виконавче провадження" зняти арешт з майна.

При цьому щодо підсудності справи господарському суду, посилаючись на положення статті 20 ГПК України та п.4. Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття з арешту з майна" № 5 від 03.06.2016, у позовній заяві позивачем зазначено, що оскільки спір, який є предметом цієї позовної заяви стосується захисту порушеного права користування майна позивача, що використовується під час здійснення його господарської діяльності,тому має розглядатись господарським судом.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно зі статтями 5, 7 і 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таку правову позицію наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020 р. у справі № 922/810/19.

Згідно ч.ч. 3, 5 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції. Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.

Господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV Про виконавче провадження , чинного на момент накладення арешту на майно позивача, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, в тому числі й винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" № 5 від 03.06.2016, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

За п. 4 вказаної Постанови Пленуму, у разі якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна (конфіскація за відповідним судовим рішенням, стягнення боргу за рішенням господарського суду чи виконавчим написом нотаріуса тощо) та враховуючи характер спору, позови про зняття арешту з майна згідно зі статтею 15 ЦПК, статтями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. У такому ж порядку вирішуються питання про юрисдикцію спорів за участю фізичних осіб-підприємців, якщо арешт майна пов`язаний з їх підприємницькою діяльністю.

Так, відповідачем у справі визначено - Богунський відділ Державної виконавчої служби м. Житомир ГТУЮ у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції, який хоч і є юридичною особою, однак являється суб`єктом владних повноважень.

Отже накладений арешт на майно, безпосередньо пов`язаний з вчиненням державним виконавцем виконавчих дій в рамках виконавчих проваджень № 47086164 та № 47086252, які є завершеними.

За змістом ч.1 ст.74 КАС України, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, адміністративна юрисдикція характеризується наступними критеріями: 1) публічно-правовий характер відносин; 2) обов`язкова наявність суб`єкта владних повноважень (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень); 3) наявність публічно-правового, а не спору про право (що характерно, зокрема, господарським правовідносинам).

Пунктами 1, 2, 7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функції; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Виходячи з цих норм, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції у тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб`єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

Відповідачем у справі позивач визначив суб`єкта владних повноважень, який застосував арешт в межах виконавчих проваджень - Богунський відділ Державної виконавчої служби у місті Житомирі, а не боржника або осіб, в інтересах яких накладено арешт.

З огляду на вимогу ст.14 ГПК України право визначати відповідача у спорі належить позивачу, суд такими повноваженнями не наділений.

Таким чином, в порядку господарського судочинства справа може бути розглянута після приведення у відповідність з нормами чинного законодавства суб`єктного складу сторін.

Враховуючи, що відповідачем визначено суб`єкта владних повноважень, рішення якого (постанови про накладення арешту) порушує право позивача як власника майна, суд приходить до висновку, що між сторонами існують публічно-правові відносини, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

З огляду на викладене, позов про скасування дій суб`єкта владних повноважень, вчинених ним при реалізації своїх владних повноважень за своїм предметом та суб`єктним складом не підвідомчий господарським судам України, тому згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку із виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Частиною 2, 4 ст. 231 ГПК України, визначено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Таким чином, вимоги позивача слід розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 14, 177, 185, 231, 233-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

2. Повернути Приватному підприємству "ЄВМ-Стандарт" (10001, м. Житомир, пров. Меблевий, 3а, код ЄДРПОУ 31678345) з державного бюджету України судовий збір в сумі 4054,00 грн., сплачений згідно квитанції № 73 від 20.01.2020.

Оригінал квитанції № 73 від 20.01.2020 знаходиться в матеріалах справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена в порядку ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 10.03.2020.

Суддя Сікорська Н.А.

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. з пов.)