Рішення

від 02.03.2020 по справі 906/936/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/936/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Степанченко О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Гладишева С.Д., ордер серії ЖТ № 062715 від 12.08.2019;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "ВВ Агро"

до 1) Новоборівської селищної ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест"

про визнання недійсним договору на управління спадщиною

Приватне підприємство "ВВ Агро" звернулося до суду з позовом до Новоборівської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" про визнання недійсним договору на управління спадщиною №0615-64 від 10.06.2015, укладеного між Фасівською сільською радою та ТОВ "Полісся-Інвест" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1821186500:06:001:0151, площею 2,7058га.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на момент укладення спірного договору був чинний договір оренди тієї ж земельної ділянки, укладений 27.03.2008 між ПП "ВВ Агро" (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець). Оскільки, після смерті орендодавця - ОСОБА_1 , що сталася 14.03.2014, до закінчення дії договору оренди від 27.03.2008, на вказану земельну ділянку не зареєстроване право власності спадкоємця, на даний час, позивач вважає, що договір оренди від 27.03.2008 продовжує свою дію у відповідності до ст. 19 Закону України "Про оренду землі".

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.19 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.15, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.152 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 25.10.2018 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.11.2018.

13.11.2018 на електронну адресу суду від Новоборівської селищної ради надійшло клопотання з додатками від 12.11.2018 про продовження строку підготовчого провадження для надання відзиву на позовну заяву. У клопотанні зазначено, що на засіданні 32 сесії Новоборівської селищної ради прийнято рішення №767 про припинення дії договору на управління спадщиною №0615-64 від 10.06.2015; 08.11.2018 направлено до Житомирської обласної філії КП "Центр державної реєстрації" клопотання про припинення договору.

Ухвалою суду від 15.11.2018 підготовче засідання відкладено на 06.12.2018.

Ухвалою суду від 26.11.2018 у зв`язку із перебуванням судді Шніт А.В. у відрядженні 06.12.2018, суд призначив підготовче судове засідання на 18.12.2018.

06.12.2018 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" надійшла зустрічна позовна заява від 03.12.2018 із вимогами визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 27.03.2008, кадастровий номер земельної ділянки 1821186500:06:001:0151, укладений між ПП "ВВ Агро" та ОСОБА_1 та скасувати реєстраційний запис №040820600064 від 15.05.2008.

Ухвалою суду від 10.12.2018 зустрічну позову заяву ТОВ "Полісся-Інвест" повернуто заявнику (а.с. 95-96). Копію зустрічної позовної заяви долучено до матеріалів справи (а. с. 73-89, т.1).

17.12.2018 до суду від ТОВ "Полісся-Інвест" надійшла апеляційна скарга від 13.12.2018 на ухвалу господарського суду від 10.12.2018 про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.12.2018 постановлено зупинити провадження у справі №906/936/18 до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали суду від 10.12.2018 року про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Полісся-Інвест" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.12.2018 у справі №906/936/18 повернуто заявнику разом із доданими до неї документами.

Згідно супровідного листа Північно-західного апеляційного господарського суду №01-28/906/936/18/581/19 від 31.01.2019 справа №906/936/18 повернулася до Господарського суду Житомирської області 14.02.2019.

Ухвалою суду від 18.02.2019 поновлено провадження у справі №906/936/18 зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 05.03.2019.

25.02.2019 до суду від ТОВ "АК Полісся" надійшла апеляційна скарга

Ухвалою суду від 26.02.2019 постановлено зупинити провадження у справі №906/936/18 до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали суду від 10.12.2018 року про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 апеляційну скаргу ТОВ "АК Полісся" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.12.2018 у справі №906/936/18 повернуто заявнику разом із доданими до неї документами.

Згідно супровідного листа Північно-західного апеляційного господарського суду №01-28/906/936/18/1624/19 від 04.04.2019 справу №906/936/18 повернуто до Господарського суду Житомирської області 10.04.2019.

Ухвалою суду від 17.04.2019 поновлено провадження у справі №906/936/18 зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 16.05.2019.

15.05.2019 до суду від ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга від 13.05.2019 на ухвалу господарського суду від 10.12.2018 про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.05.2019 постановлено зупинити провадження у справі №906/936/18 до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали суду від 10.12.2018 року про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.12.2018 у справі №906/936/18 повернуто заявнику разом із доданими до неї документами.

Згідно супровідного листа Північно-західного апеляційного господарського суду №01-28/906/936/18/2445/19 від 30.05.2019 справу №906/936/18 повернуто до Господарського суду Житомирської області 10.06.2019.

Ухвалою суду від 11.06.2019 поновлено провадження у справі №906/936/18 зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 04.07.2019.

01.07.2019 до суду від ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду від 10.12.2018 про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.07.2019 постановлено зупинити провадження у справі №906/936/18 до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали суду від 10.12.2018 року про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.12.2018 у справі №906/936/18 повернуто заявнику разом із доданими до неї документами.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2019 постановлено застосувати до ТОВ "Полісся-Інвест" захід процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу; стягнуто в дохід Державного бюджету України з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" штраф у розмірі 5763,00грн.

Згідно супровідного листа Північно-західного апеляційного господарського суду №01-28/906/936/18/3580/19 від 05.08.2019 справу №906/936/18 повернуто до Господарського суду Житомирської області.

Ухвалою суду від 13.08.2019 поновлено провадження у справі №906/936/18 зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 01.10.2019.

16.09.2019 до суду надійшла ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12.09.2019 про витребування матеріалів справи №906/936/18 у зв`язку з надходженням касаційної скарги ТОВ "Полісся-Інвест" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2019, для подальшої її скерування до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

17.09.2019 господарський суд супровідним листом за №906/936/18/7905/19 надіслав справу №906/936/18 Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду, згідно ухвали.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 постановлено касаційну скаргу ТОВ "Полісся-Інвест" залишити без задоволення; ухвалу Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.07.2019 у справі №906/936/18 залишити без змін.

Згідно супровідного листа Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за №25.2-16/906/936/18/1086/2019 від 18.10.2019 до Господарського суду Житомирської області 14.11.2019 повернулися матеріали справи №906/936/18.

Ухвалою суду від 19.11.2019 підготовче засідання призначено на 10.12.2019.

13.01.2020 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування від Головного управління ДПС в Житомирській області доказів (а.с. 120-126, т.2).

Ухвалою суду від 14.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження до 05.02.2020.

04.02.2020 представником відповідача 2 до суду подані заперечення на клопотання позивача про витребування доказів від 13.01.2020 (а.с. 149-151, т.2).

Судом встановлено, що клопотання про витребування доказів у Головного управління ДПС в Житомирській області подано із порушенням строків, встановлених у ч.2 ст.80 ГПК України, представником позивача не обґрунтовано неможливість їх подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Ухвалою суду від 05.02.2020 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

Ухвалою суду від 05.02.2020 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/936/18 до судового розгляду по суті на 02.03.2020.

18.02.2020 до суду від відповідача 1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Новоборівської сільської ради за наявними у справі документами.

02.03.2020 на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника ПП "ВВ-Агро".

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

23.03.2008 між ОСОБА_1 (орендодавець) та Приватним підприємством "ВВ Агро" (орендар, позивач) укладено договір оренди землі (далі - договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,7058 га, яка знаходиться в адміністративних межах Фасівської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області (п.п. 1, 2 договору) (а.с. 11-12, т.1).

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено на 10 років. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення надсилається рекомендованим листом з повідомленням.

Відповідно до п.20 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється в 5-денний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання передачі.

Згідно п.35 договору дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено

Пунктом 41 визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний договір зареєстрований у Володарсько-Волинському реєстраційному відділі Житомирської РФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.05.2008 за №040820600064.

На виконання умов зазначеного договору сторонами 27.03.2008 підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.13, т.1).

Право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 425722 (а.с.14, т.1).

14.03.2014 ОСОБА_1 (орендодавець) померла, про що Виконавчим комітетом Фасівської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області 14.03.2014 зроблено актовий запис №4 (а.с.16, т.1).

10.06.2015 між Фасівською сільською радою, правонаступником якої є Новоборівська селищна рада (установник управління) і ТОВ "Полісся-Інвест" (управитель, відповідач 2) укладено договір на управління спадщиною №0615-64 (далі - договір №0615-64) на підставі статті 1285 ЦК України з метою утримання (догляду) та збереження спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_1 , яка проживала на території Фасівської сільської ради (а.с. 60-61, т.1).

Відповідно до п.п. 1.1 договору №0615-64, установник управління передає, а управитель приймає в управління майно, яке потребує догляду, що вказане в пункті 1.2 договору.

У підпунктах 1.2.1-1.2.7 сторони договору визначили майно, що потребує догляду: земельна ділянка за адресою: Житомирська область, Володарсько-Волинський район Фасівська сільська рада; кадастровий номер 1821186500:06:001:0151; площею 2,7058 га; цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 24888,69 грн. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури.

Управитель зобов`язаний здійснювати управління зазначеним майном в інтересах спадкоємців померлого (п.2.1. договору №0615-64).

Відповідно до п.2.2. Договору №0615-64 передача майна в управління не тягне за собою переходу права власності на нього управителя.

Управитель має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження майна (п. 2.3 договору №0615-64).

Управитель зобов`язаний здійснювати управління майном наступним чином: не допускати забур`янення земельної ділянки, погіршення її родючості, для чого - здійснювати обробіток об`єкту майна та вирощування на ній зернових технічних культур (п.2.4. Договору №0615-62).

Строк дії договору встановлений до настання однієї з таких подій, що зумовлюють припинення дії цього договору відносно певної земельної ділянки: або прийняття спадщини у вигляді земельної ділянки спадкоємцем (спадкоємцями) померлого власника або до набрання законної сили рішення суду про визнання спадщини відумерлою, але не раніше закінчення сільськогосподарського року (п.4.1 Договору №0615-64).

Договір на управління спадщиною №0615-64 від 10.06.2015 зареєстрований відповідачем-2 04.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Житомирською обласною філією комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Житомирської області, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 22.10.2018 (а.с.15, т.1).

Позивач вважає, що договір на управління спадщиною є недійсним з підстав його невідповідності вимогам закону, а також у зв`язку з порушенням його прав на користування спірною земельною ділянкою, оскільки за цим договором Фасівська сільська рада (правонаступником якої є Новоборівська селищна рада) в управління ТОВ "Полісся-Інвест" передала земельну ділянку площею 2,7058 га, яка згідно з договором оренди землі від 27.03.2008, укладеним з власником земельної ділянки - громадянкою ОСОБА_1 строком на 10 років, на момент укладення спірного договору перебувала в оренді позивача.

Крім того вважає, що договір оренди землі від 27.03.2008 в силу ст. 19 Закону України "Про оренду землі" продовжує діяти на даний час, оскільки строк дії договору закінчився 27.03.2018, тобто після смерті орендодавця.

2. Норми права, застосовані судом, та висновки господарського суду за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 1, 2 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач, відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що ч.2 ст.124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб`єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.

Згідно з положеннями ст.ст. 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отож задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Сторона при зверненні з позовом до господарського суду повинна довести, що її суб`єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об`єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору на управління спадщиною №0615-64 від 10.06.2015, укладеного між Фасівською сільською радою та ТОВ "Полісся-Інвест".

Позивач порушення свого права внаслідок укладення між відповідачами 1 та 2 недійсного договору пов`язує з тим, що на час його укладення діяв договір оренди, укладений 27.03.2008 між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "ВВ Агро".

Правовідносини, пов`язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

При вирішенні спору суд керується нормами Закону, чинними на час виникнення відповідних правовідносин.

Статтею 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.2 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Нормами ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду землі" визначено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною 2 статті 125 ЗК України передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ч.2 ст. 126 ЗК України).

Приписами ст. 20 Закону України "Про оренду землі" також встановлено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Матеріалами справи підтверджено, що укладений між позивачем та гр. ОСОБА_1 договір оренди зареєстровано у Володарсько-Волинському реєстраційному відділі Житомирської РФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.05.2008 за №040820600064.

За статтею 31 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору) договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Аналогічні положення містяться в п. 35 договору оренди землі від 27.03.2008, укладеному між ОСОБА_1 та позивачем.

З аналізу норм чинного законодавства та умов укладеного договору оренди вбачається, що договір оренди землі від 27.03.2018, укладений між ОСОБА_1 та ПП "ВВ Агро" (орендар, позивач) набрав чинності з моменту його державної реєстрації, а саме з 15.05.2008 та у відповідності до положень п.8 зазначеного договору діяв до 15.05.2018.

За змістом статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення договору оренди) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Аналогічні умови було закріплено і у договорі оренди від 27.03.2008, який було укладено строком на 10 років, зокрема у пункті 8, сторони передбачили, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення надсилається рекомендованим листом з повідомленням.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Аналогічна правова позиція щодо підстав поновлення договору оренди землі викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц.

Натомість позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що він продовжив користуватись земельною ділянкою, а також належними та допустимими доказами не підтвердив факт належного виконання взятих на себе зобов`язань за договором, зокрема, щодо сплати орендної плати.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі. Відтак договір оренди, укладений між позивачем та гр. ОСОБА_1 припинив свою дію 15.05.2018.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору на управління спадщиною №0615-64 від 10.06.2015, укладеного між Фасівською сільською радою і ТОВ "Полісся-Інвест", позивач послався на те, що на момент укладення оспорюваного правочину був чинний і продовжував дію договір оренди тієї ж земельної ділянки від 27.03.2008, укладений між ПП "ВВ Агро" і власником цієї земельної ділянки, отже, наявні підстави для визнання недійсним договору на управління спадщиною, оскільки укладення такого договору щодо земельної ділянки, яка перебуває в оренді, суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до положень статті 16 ЦК визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 ЦК.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу Украйни, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

При вирішенні питання щодо порушення прав позивача укладенням між відповідачами спірного договору на управління спадщиною №0615-64 від 10.06.2015 з тих підстав, що останній стосувався земельної ділянки, якою позивач користувався на підставі договору оренди землі від 27.03.2008, суд встановив, що на момент укладення спірного договору позивач дійсно був орендарем земельної ділянки за договором оренди землі від 27.03.2008.

Однак, в ході розгляду справи суд встановив, що позивачем, в порядку визначеному законом, не було реалізовано переважене право орендаря на поновлення договору оренди, внаслідок чого договір оренди землі від 27.03.2008, укладений між позивачем та гр. ОСОБА_1 , припинив свою дію 15.05.2018.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач за захистом свого порушеного права до суду звернувся 23.10.2018, тобто після закінчення строку дії договору оренди землі від 27.03.2008.

Таким чином, станом на день звернення до суду права та законні інтереси позивача, як орендаря за договором оренди землі від 27.03.2008, внаслідок укладення спірного договору на управління спадщиною, не порушені.

Визнання недійсним договору на управління спадщиною, укладеного між відповідачами, не призведе до поновлення прав позивача саме як орендаря земельної ділянки за договором від 27.03.2008, який припинив свою дію.

Суд наголошує, що за нормами чинного законодавства захисту підлягає тільки порушене право.

Суд в процесі вирішення спору встановив, що на момент звернення до суду права та законні інтереси позивача, які б підлягали захисту та відновленню були відсутні, що вказує на те, що спору в цій частині фактично і не існувало на момент звернення до суду. Таким чином суд зазначає, що неможливо врегулювати спір, якого не існувало.

За викладених обставин, оскільки суд дійшов висновку, що право позивача на момент звернення до суду не порушено та не може бути відновлено, позовні вимоги є безпідставними, відтак суд відмовляє в задоволені позову.

Разом з тим суд зазначає, що посилання позивача на положення статті 19 Закону України "Про оренду землі" у редакції Закону №1533-VIII від 20.09.2016 з приводу продовження строку дії договору оренди від 27.03.2008 є помилковими, оскільки на час укладення оспорюваного договору про управління спадщиною, зазначена норма, не містила положень щодо управління спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, отже, ця норма не має зворотної дії в часі.

Крім того зазначена норма стосується передачі такої земельної ділянки управителем спадщиною в оренду, тоді як предметом оспорюваного договору є передача спірної земельної ділянки в управління на підставі статті 1285 ЦК України з метою утримання (догляду) і збереження спадкового майна, що є різними за своїм змістом правовідносинами.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

3. Розподіл судових витрат.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись статтями 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.03.20

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2, 3 - позивачу за 2-ма адресами (рек. з пов.)

4, 5 - відповідачам (рек. з пов.)