Ухвала

від 25.02.2020 по справі 909/25/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/25/13-г

УХВАЛА

25.02.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк Олександри Вікторівни

секретар судового засідання Михайлюк А.С.

розглянувши заяву акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вих.№140/2/115 від 29.01.2020 (вх.№1647/20 від 31.01.2020) у справі:

за заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "Елітвинпром"

вул.40-річчя Перемоги,1 смт.Таїрове, Овідіопольський район, Одеська обл., 65496

про банкрутство приватного акціонерного товариства "Зірниця"

вул.Польова,5, м.Івано-Франківськ, 76014

Учасники у справі про банкрутство:

від боржника - ліквідатор ПАТ "Зірниця": Ловас Василь Олексійович;

від кредитора -ГУ ДФС в Івано-Франківській області: Липчук Вікторія Іванівна;

від кредитора - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області: Колосовська Стефанія Михайлівна

ВСТАНОВИВ : в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа про банкрутство приватного акціонерного товариства "Зірниця".

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2014 ПрАТ "Зірниця" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру щодо нього, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Ловаса В.О.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2016, суд продовжив строк ліквідаційної процедури ПрАТ "Зірниця" до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами п.4 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21.10.2019, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

31.01.2020 до господарського суду від акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" надійшла заява вих. №140/2/115 від 29.01.2020 (вх.№1647/20), в якій кредитор просить визнати припиненими грошові вимоги акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до приватного акціонерного товариства "Зірниця" та зобов"язати ліквідатора внести зміни до реєстру вимог кредиторів приватного акціонерного товариства "Зірниця" щодо виключення вимог кредитора акціонерного товариства " Райффайзен Банк Аваль".

Заява мотивована тим, що ліквідатором не внесено зміни у реєстр вимог кредиторів приватного акціонерного товариства "Зірниця" щодо виключення кредитора акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", з огляду на те, що у акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" припинились вимоги до приватного акціонерного товариства "Зірниця", як майнового поручителя за зобов"язаннями ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 010/14-10-100G220 від 24.12.2007, після продажу іпотечного майна.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано - Франківської області від 05.02.2020, суд призначив заяву акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вих. №140/2/115 від 29.01.2020 (вх.№1647/20 від 31.01.2020) до розгляду в судовому засіданні на 25.02.2020.

12.02.2020 до господарського суду електронною поштою з ЕЦП від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" надійшло клопотання №140/2/184 від 12.02.2020 (вх.№2291/20 від 12.02.2020) про проведення судового засідання, призначеного на 25.02.2020 о 12:00 год, в режимі відеоконференції, проведення якої просить доручити Господарському суду Київської області або будь-якому іншому суді, що знаходиться у місті Києві, а саме: Господарському суді м. Києва, Верховному суді (Касаційний господарський суд), Печерському районному суді м. Києва, Окружному адміністративному суді м. Києва, Подільському районному суду м. Києва, Дарницькому районному суді м. Києва, Північному апеляційному господарському суді чи Київському апеляційному суді.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано - Франківської області від 17.02.2020, суд задовольнив клопотання АТ "Райффайзен Банк Аваль" №140/2/184 від 12.02.2020 (вх.№2291/20 від 12.02.2020); судове засідання у справі, призначене на 25.02.2020 о 12:00 год., постановив провести з використанням системи відеоконференцзв`язку та доручив Печерському районному суду м. Києва забезпечити 25.02.2020 о 12:00 год проведення судового засідання по справі №909/25/13-г в режимі відеоконференцзв`язку.

21.02.2020 від ліквідатора ПрАТ "Зірниця" арбітражного керуючого Ловаса В. О. до канцелярії суду надійшли письмові пояснення щодо заяви акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вих. № 1-34/25/310 від 19.02.2020 (вх.№2812/20), в яких просить відмовити у задоволенні заяви.

Судове засідання в режимі відеоконфоеренцізв"язку з Печерським районним судом м. Києва, призначене на 25.02.2020 о 12:00 не відбулося з технічних причин: Господарським судом Івано - Франківської області виявлено порушення вимог п.1.3. Інструкції "Про порядок роботи з технічними засобами відеозапису ходу і результатів процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, під час судового засідання (кримінального провадження)", затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 15.11.2012 №155, зокрема: Печерським районним судом м.Києва не забезпечено виконання вимог ухвали Господарського суду Івавно-Франківської області від 17.02.2020 у справі №909/25/13-г щодо покладеного на нього обов`язку проведення 25.02.2020 року о 12:00 год в режимі відеоконференції засідання у даній справі про банкрутство приватного акціонерного товариства "Зірниця", про що працівниками Господарського суду Івано - Франківської області складено акт від 25.02.2020, який приєднано до матеріалів справи.

В судовому засіданні ліквідатор ПрАТ "Зірниця" арбітражний керуючий Ловас В. О. заперечив проти задоволення заяви акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", зазначив, що вимоги кредитора в сумі 1 327 739 грн 14 коп є погашеними за рахунок коштів отриманих від реалізації майна банкрута; щодо вимоги кредитора в розмірі 2 992 854 грн 25 коп. ліквідатор зазначає, що у разі затвердження судом звіту ліквідатора такі вимоги будуть вважатися погашеними, у зв"язку із недостатністю майна банкрута.

Присутні в судовому засіданні кредитори вирішення питання щодо заяви акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" поклали на розсуд суду.

Розглянувши заяву акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вих. №140/2/115 від 29.01.2020 (вх.№1647/20), заслухавши учасників у справі про банкрутство, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано -Франківської області від 03.07.2013, суд затвердив реєстр вимог кредиторів, зокрема, вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно заяви №140-13-2-00/16 від 06.06.13 визнав частково: окремо вніс до реєстру вимог кредиторів відомості про майно, що є предметом застави:

- нежитлове приміщення загальною площею 204,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке передано боржником в іпотеку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 010/14-10-1002 G220 від 25.12.2007, заборгованість по якому станом на 11.01.2013 становить 3 642 121 грн 69 коп.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано -Франківської області від 30.09.2014, суд задовольнив частково заяву публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" №140-13-2-00/16-602 від 13.08.14 про визнання грошових вимог до приватного акціонерного товариства "Зірниця" у сумі 58 522, 37 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 68 4349 грн 66 коп.; визнав грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" до приватного акціонерного товариства "Зірниця" у розмірі 58 019, 71 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 678471 грн 70 коп, в межах вартості реалізації заставного майна ПрАТ "Зірниця"; визнав грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" до приватного акціонерного товариства "Зірниця" у розмірі 1 218 грн, як вимоги першої черги; відхилив грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" до приватного акціонерного товариства "Зірниця" у розмірі 502,66 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 5 877 грн 96 коп.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, кредитору - АТ "Райфайзен Банк Аваль" частково погашено борг в розмірі 1 327 739 грн 15 коп, які 21.09.2015 надійшли на транзитний рахунок публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль". Даний факт підтверджується випискою по особовому рахунку від 21.09.2019, копія якої знаходиться в матеріалах справи. Із валютного меморіального ордеру № 2 від 21.09.2015 вбачається, що 1 327 739 грн 15 коп направлені публічним акціонерним товариством "Райфайзен Банк Аваль" на погашення заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 010/14-10-1002 G220 від 24.12.2007.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст.3 Закону України "Про іпотеку").

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки (ч.6 ст.3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

За приписами абз.3 ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.

У разі реалізації предмета застави (іпотеки) у зв`язку зі зверненням на нього стягнення заставодавцем (іпотекодавцем) відповідне забезпечувальне зобов`язання припиняється (абзац п`ятий статті 28 Закону України Про заставу , абзац третій частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку ).

Положеннями частини першої статті 39 Закону України Про іпотеку передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За наведеними вище положеннями законодавства іпотекодержатель (заставодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом).

Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.

Закон про банкрутство не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов`язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення.

Натомість, правове значення має розмір підтверджених документально зобов`язань боржника за основним зобов`язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома.

У разі реалізації предмета іпотеки з дотриманням вимог Закону про банкрутство іпотека та майнова порука припиняються у повному обсязі, оскільки їх мета досягнута.

За рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється погашення вимог забезпечених кредиторів у позачерговому порядку (частина дев`ята статті 45 Закону про банкрутство).

Спрямування коштів, отриманих за рахунок майна банкрута, яке є предметом забезпечення, для погашення вимог інших кредиторів, якщо ще не виконані забезпечені цим майном зобов`язання боржника за основним зобов`язанням, суперечить положенням наведеного вище законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 15.05.2018 у справі №902/492/17, на яку посилається заявник.

У вказаній постанові Велика палата зробила такі правові висновки:

Забезпеченими зобов`язаннями в розумінні статті 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.

Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення статті 19 Закону України Про заставу та статті 7 Закону України Про іпотеку та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог.

Тобто, постанова Великої палати Верховного суду від 15.05.2018 у справі №902/492/17, стосується визначення забезпечених зобов"язань та їх розміру, включення їх до реєстру, а відтак, не стосується даного випадку.

Основною метою Кодексу України з процедур банкрутства є повне або часткове задоволення вимог кредиторів шляхом застосування судових процедур (розпорядження майном боржника, санація боржника, ліквідація банкрута).

Згідно ч.1 ст.64 Кодексу України з процедур банкрутства, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом ч.6 ст.64 Кодексу України з процедур банкрутства, погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

У відповідності до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства, погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредиторів, а також зобов`язання, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну або припинення зобов`язання в інший спосіб.

Вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, вважаються погашеними (ч.7 ст.64 Кодексу України з процедур банкрутства).

У відповідності до ч.1 ст.65 Кодексу України з процедур банкрутства, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого, в т.ч. додається реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів.

Факт того, що забезпечувальне зобов"язання (іпотека) боржника, припинилося на підставі абз.3 ч.1 ст.17 Закону України "Про іпотеку" у зв"язку з реалізацією предмета іпотеки не заперечується ні сторонами, ані судом, однак, із системного аналізу положень Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що ним не передбачено автоматичного вибуття забезпеченого кредитора зі складу учасників у справі у разі реалізації предмету іпотеки на торгах.

Дослідження реєстру вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів здійснюється судом в судовому засіданні за наслідками розгляду звіту ліквідатора, поданого за результатами ліквідаційної процедури боржника.

Щодо посилання заявника, як на підставу для внесення змін до реєстру вимог кредиторів боржника щодо виключення вимог кредитора - АТ "Райфайзен Банк Аваль", на правову позицію, викладену у постанові Верховного суду від 31.10.2019 у справі №911/2430/14, якраз не відноситься до ситуації у цій справі, оскільки вказана позиція стосується випадку, коли суду слід визначити розмір і черговість вимог кредитора у результаті реалізації предмета іпотеки за умови недостатності коштів від реалізації майна на погашення забезпечених іпотекою вимог до боржника, який отримував кредит (тобто майновий кредитор і боржник в одній особі).

Разом з тим, правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17 щодо можливості внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів стосувалися Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а Кодекс України з процедур банкрутства, який набув чинності 21.10.2019, взагалі не передбачає внесення змін до реєстру вимог кредиторів, з огляду на те, що суд не затверджує реєстр вимог кредиторів, а тільки розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, за наслідками розгляду судом яких, розпорядник майна вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Ведення реєстру вимог кредиторів, згідно ч.1 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства належить до компетенції ліквідатора, який, у відповідності до ст.65 Кодексу, подається суду з даними про розміри погашених вимог кредиторів після завершення всіх розрахунків з кредиторами разом зі звітом та ліквідаційний балансом.

Враховуючи викладене, в задоволенні заяви акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вих.№140/2/115 від 29.01.2020 (вх.№1647/20 від 31.01.2020) належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 45, 60, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні заяви акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вих.№140/2/115 від 29.01.2020 (вх.№1647/20 від 31.01.2020) відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 255 - 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 10.03.2020.

Суддя О.В. Рочняк