Ухвала

від 03.03.2020 по справі 911/1992/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" березня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1992/19

за скаргою ПАТ Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 4 ПАТ Київметробуд від 26.11.2019 № 1046 на дії органу державної виконавчої служби

у справі № 911/1992/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Интелком (04210, м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, буд. 35; код ЄДРПОУ 32772435)

до відповідача Публічного акціонерного товариства Київметробуд (код ЄДРПОУ 01387432) в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 4 ПАТ Київметробуд (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16; код ЄДРПОУ ВП 01387403)

про стягнення 114499,62 грн.

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Абрамової В.Д.

За участю представників учасників у справі:

від ПАТ Київметробуд : адвокат Рогатюк А.І.;

приватний виконавець Корольов М.А.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Київської області від 15.10.2019 у справі № 911/1992/19 позов задоволено частково; вирішено стягнути з ПАТ Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 4 ПАТ Київметробуд на користь ТОВ Интелком 79538,00 грн основного боргу, 860,90 грн пені, 5811,69 грн 3% річних, 14717,02 грн інфляційних втрат, 1697,77 грн судового збору та 11489,30 грн витрат на професійну правничу допомогу.

05.11.2019 на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ № 911/1992/19.

28.11.2019 до суду надійшла скарга ПАТ Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 4 ПАТ Київметробуд від 26.11.2019 № 1046 (вх. № 221/19) на дії органу державної виконавчої служби.

У зв`язку з тим, що станом на дату надходження скарги матеріали справи № 911/1992/19 перебували в суді апеляційної інстанції, ухвалою суду від 04.12.2019 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду скарги від 26.11.2019 № 1046 (вх. № 221/19) на дії органу державної виконавчої служби до повернення матеріалів справи № 911/1992/19 із суду вищої інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 вказане вище рішення господарського суду Київської області від 15.10.2019 у справі № 911/1992/19 залишено без змін.

Після повернення матеріалів справи № 911/1992/19 до місцевого господарського суду ухвалою суду від 14.02.2020 розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 03.03.2020; встановлено строк приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Корольову М.А. для надання пояснень щодо скарги та копій матеріалів виконавчого провадження № 60528491.

02.03.2020 до суду надійшов відзив приватного виконавця Корольова М.А. від 27.02.2020 № 1119/01-18 (вх. № 4763/20) на скаргу, з доданими доказами.

03.03.2020 в судове засідання з`явились представник скаржника та приватний виконавець Корольов М.А.

Представник скаржника подану скаргу підтримав і просив суд задовольнити скаргу.

Зокрема скаржник просить суд визнати незаконними виконавчі дії приватного виконавця Корольова М.А. у виконавчому провадженні № 60528491 від 06.11.2019, а саме: визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2019 у ВП № 60528491; визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 06.11.2019 у ВП № 60528491; визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 06.11.2019 у ВП № 60528491; визнати незаконною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 06.11.2019 у ВП № 60528491; визнати незаконною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 06.11.2019 у ВП № 60528491; визнати незаконною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 12.11.2019 у ВП № 60528491; визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 14.11.2019 у ВП № 60528491; визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 14.11.2019 у ВП № 60528491; зобов`язати приватного виконавця Корольова М.А. повернути грошові кошти в сумі 126595,15 грн на банківський рахунок скаржника, стягнені в результаті здійснення протиправних виконавчих дій.

В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що станом на дату відкриття виконавчого провадження № 60528491 та вчинення вказаних вище виконавчих дій рішення суду від 15.10.2019 у справі № 911/1992/19 не набрало законної сили у зв`язку з оскарженням рішення Відповідачем в апеляційному порядку, отже виконавчі дії є незаконними, а прийняті виконавцем рішення у ВП № 60528491 підлягають скасуванню.

Скаржник зазначає, що порушення прав скаржника в розумінні ст. 343 ГПК України полягає в діях виконавця щодо безпідставного винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, накладення арештів та подальшого списання коштів з рахунків боржника в ході примусового виконання наказу.

Приватний виконавець проти скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві та просив суд закрити провадження в частині скарги щодо стягнення з боржника основної винагороди та витрат на проведення виконавчих дій, в іншій частині скарги відмовити.

В обґрунтування своєї позиції приватний виконавець зазначає, що в наказі від 05.11.2019 № 911/1992/19 зазначено дату набрання рішенням від 15.10.2019 законної сили - 05.11.2019, станом на дату відкриття виконавчого провадження № 60528491 та вчинення виконавчих дій рішення у справі було таким, що набрало законної сили, отже підлягало виконанню.

За результатом фактичного виконання рішення виконавцем 14.11.2019 винесено постанову про закриття виконавчого провадження № 60528491, і лише після цього - ухвалою від 18.11.2019 Північним апеляційним господарським судом поновлено скаржнику пропущений строк для подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження.

Отже приватний виконавець зазначає, що ним було в повному обсязі дотримано вимоги Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення скарги на його дії.

Крім цього виконавець зазначає, що вимоги скаржника щодо скасування постанов про стягнення з боржника основної винагороди та витрат на проведення виконавчих дій в силу Закону можуть бути оскаржені до адміністративного суду, отже такі вимоги не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, внаслідок чого виконавець у відзиві просить суд закрити провадження в частині вказаних вимог.

Розглянувши подану скаргу на дії органу ДВС, відзив приватного виконавця та матеріали справи в цілому судом встановлено наступне.

Як вже вказано вище, 05.11.2019 господарським судом Київської області видано наказ № 911/1992/19 про примусове виконання рішення від 15.10.2019 у даній справі.

06.11.2019 стягувач за наказом ТОВ Интелком звернувся до приватного виконавця Корольова М.А. із заявою б/№ про відкриття виконавчого провадження.

Постановою приватного виконавця Корольова М.А. від 06.11.2019 відкрито виконавче провадження № 60528491; зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно.

Крім цього постановами від 06.11.2019 у ВП № 60528491 постановлено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 11411,47 грн та витрати на проведення виконавчих дій у сумі 419,00 грн.

Постановою від 06.11.2019 у ВП № 60528491 накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на банківських рахунках згідно переліку, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, в сумі 125595,15 грн.

Постановою від 06.11.2019 у ВП № 60528491 накладено арешт на все майно, що належить боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, в сумі 125595,15 грн.

07.11.2019 виконавцем направлено до банківських установ платіжні вимоги про стягнення з боржника грошових коштів в межах суми 126595,15 грн.

07.11.2019 на рахунок з обліку депозитних сум надійшли кошти у сумі 10038,64 грн, які були розподілені (розпорядження № 60528491 від 08.11.2019) наступним чином: 815,42 грн - винагорода приватного виконавця; 8154,22 грн - перераховано стягувачу в рахунок погашення боргу; 69,00 грн - витрати виконавчого провадження (плата за користування АСВП); 1000,00 грн - витрати виконавчого провадження.

11.11.2019 виконавцем направлено до банківських установ платіжні вимоги про стягнення з боржника грошових коштів в межах суми 116556,51 грн.

Постановою від 12.11.2019 у ВП № 60528491 накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на банківських рахунках згідно переліку, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, в сумі 116112,55 грн.

12.11.2019 виконавцем направлено до банківських установ платіжні вимоги про стягнення з боржника грошових коштів в межах суми 116112,55 грн.

Постановою від 14.11.2019 у ВП № 60528491 постановлено стягнути з боржника витрати на проведення виконавчих дій у сумі 650,00 грн.

13.11.2019 на рахунок з обліку депозитних сум надійшли кошти у сумах: 116112,55 грн та 18000,00 грн, які були розподілені (розпорядження № 60528491 від 14.11.2019) наступним чином: 10596,05 грн - винагорода приватного виконавця; 105960,46 грн - перераховано стягувачу в рахунок погашення боргу; 17556,04 грн - повернуто на рахунок боржника, як надлишково стягнуті.

Крім цього згідно розпорядження № 60528491 від 14.11.2019 повернуто стягувачу авансовий внесок у сумі 1500,00 грн.

Постановою від 14.11.2019 виконавче провадження № 60528491 з примусового виконання рішення від 15.10.2019 у справі № 911/1992/19 закінчено у зв`язку з фактичним виконанням; припинено чинність арешту майна та коштів боржника.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення.

Частиною 1 статті 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Щодо вимог заявника в частині оскарження у виконавчому провадженні № 60528491 постанов від 06.11.2019 про стягнення з боржника основної винагороди та витрат на проведення виконавчих дій, а також постанови від 14.11.2019 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій суд зазначає наступне.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження , постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Згідно статті 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Водночас, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені й Законом України Про виконавче провадження , згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

В той же час, частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічний висновок вже висловлювався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року (справа № 921/16/14-г/15) від 6 червня 2018 року (справа № 127/9870/16-ц), від 30 січня 2019 року (справа № 161/8267/17), від 3 квітня 2019 року (справа № 370/1034/15-ц) та інших.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином вимоги ПАТ Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 4 ПАТ Київметробуд в частині оскарження у виконавчому провадженні № 60528491 постанов від 06.11.2019 про стягнення з боржника основної винагороди та витрат на проведення виконавчих дій, а також постанови від 14.11.2019 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства та можуть бути заявлені у встановленому зазначеними вище нормами Закону України Про виконавче провадження та КАС України порядку до адміністративного суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про закриття провадження за скаргою ПАТ Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 4 ПАТ Київметробуд від 26.11.2019 № 1046 (вх. № 221/19) на дії органу державної виконавчої служби в частині оскарження у виконавчому провадженні № 60528491 постанов від 06.11.2019 про стягнення з боржника основної винагороди та витрат на проведення виконавчих дій, а також постанови від 14.11.2019 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Щодо інших вимог скарги суд зазначає наступне.

Скаржник, аналізуючи норми ст. 116, 241, 256 ГПК України, зазначає, що оскільки рішення суду від 15.10.2019 у даній справі було отримане відповідачем 24.10.2019, отже перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався 25.10.2019 та останнім днем строку апеляційного оскарження є 13.11.2019.

Відтак скаржник вважає, що наказ суду від 05.11.2019 видано на виконання рішення, що не набрало законної сили, отже виконавче провадження № 60528491 було відкрито неправомірно та всі виконавчі дій вчинено приватним виконавцем незаконно.

Провадження у даній справі здійснювалось судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та 15.10.2019 судом було прийнято рішення по суті спору, зокрема позов задоволено частково. Повний текст рішення складено і підписано також 15.10.2019.

Згідно ч. 5 ст. 240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частиною 1 статті 256 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Таким чином, оскільки повний текст рішення у даній справі складено і підписано 15.10.2019, отже перебіг строку на апеляційне оскарження рішення розпочався 16.10.2019 і закінчився 04.11.2019.

Відповідно рішення від 15.10.2019 у справі № 911/1992/19 набрало законної сили 05.11.2019, у зв`язку з чим 05.11.2019 судом було видано наказ про примусове виконання рішення.

В подальшому, 06.11.2019 до господарського суду Київської області надійшла апеляційна скарга ПАТ Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 4 ПАТ Київметробуд на вказане вище рішення разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Зазначене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження було розглянуте та задоволене ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.11.2019 про відкриття апеляційного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

З поданих матеріалів вбачається, що виконавче провадження № 60528491 було відкрите 06.11.2019 та закінчене 14.11.2019 у зв`язку з фактичним виконанням рішення, отже станом на дати вчинення приватним виконавцем Корольовим М.А. виконавчих дій у виконавця були відсутні передбачені ч. 1 ст. 38 Закону України Про виконавче провадження підстави для зупинення виконавчого провадження.

Дослідивши подані матеріали судом не встановлено порушень приватним виконавцем Корольовим М.А. положень Закону України Про виконавче провадження під час виконання наказу господарського суду Київської області від 05.11.2019 № 911/1992/19.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи зазначене вище суд дійшов висновку про те, що скаржником не доведено порушення приватним виконавцем Корольовим М.А. норм Закону України Про виконавче провадження та прав боржника в ході виконавчого провадження № 60528491, зокрема щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно та кошти боржника, списання коштів з банківських рахунків боржника в рахунок погашення боргу та закінчення виконавчого провадження.

Згідно ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином суд відмовляє у задоволенні скарги ПАТ Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 4 ПАТ Київметробуд від 26.11.2019 № 1046 (вх. № 221/19) на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М.А. в межах виконавчого провадження № 60528491 щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно та кошти боржника, списання коштів з банківських рахунків боржника в рахунок погашення боргу та закінчення виконавчого провадження, а також щодо зобов`язання приватного виконавця повернути стягнуті кошти.

Керуючись ст. 231-235, 255, 342, 343, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження за скаргою ПАТ Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 4 ПАТ Київметробуд від 26.11.2019 № 1046 (вх. № 221/19) на дії органу державної виконавчої служби в частині оскарження у виконавчому провадженні № 60528491 постанов від 06.11.2019 про стягнення з боржника основної винагороди та витрат на проведення виконавчих дій, а також постанови від 14.11.2019 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

2. В іншій частині відмовити у задоволенні скарги ПАТ Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін № 4 ПАТ Київметробуд від 26.11.2019 № 1046 (вх. № 221/19) на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М.А. в межах виконавчого провадження № 60528491.

3. Копії ухвали надіслати учасникам у справі та приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Корольову М.А. (01001, м. Київ, вул. Костельна, 7, оф. 4).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дати складення та підписання повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 10.03.2020.

Суддя С.Ю. Наріжний