Рішення
від 10.03.2020 по справі 420/5870/19
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5870/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенко О.М.

при секретарі судового засідання - Хлевитській С.І.

за участю:

представника позивача - Добрової К.Ю. (адвоката, згідно ордера),

представника відповідачів - Малюченка А.С. (за довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень .

Ухвалою суду від 08.10.2019 року позовну заяву залишено без руху та позивачу наданий десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

21 жовтня 2019 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви разом із уточненим позовом, в якому позивач визначив відповідачем - Головне управління Державної податкової служби в Одеській області.

Разом з цим, 24 жовтня 2019 року через канцелярію суду представником позивача повторно подано заяву про усунення недоліків позовної заяви разом із уточненим позовом, в якому позивач визначив відповідачами Головне управління ДФС в Одеській області, Головне управління ДПС в Одеській області та в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області форми "Р" від 26 червня 2019 року № 0030751404 про збільшення суми грошового зобов'язання підприємства "ВІКТОРІЯ-ІІ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю за податком на прибуток підприємств в сумі 1674474 грн. 00 коп.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми "Р" від 10 вересня 2019 року № 0043731404 про збільшення суми грошового зобов'язання підприємства "ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю за податком на додану вартість в сумі 1699754 грн. 00 коп.

Також, 24.10.2019 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви на 5 (п'ять) днів у зв'язку з необхідністю виготовлення копій значного обсягу матеріалів позовної заяви для відповідача-Головного управління ДФС в Одеській області.

Ухвалою суду від 28.10.2019 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви та надано п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду копій матеріалів позовної заяви для відповідачів.

01 листопада 2019 року на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2019 року представником позивача через канцелярію суду подана заява про усунення недоліків позовної разом із копіями документів для відповідача по справі - Головного управління ДФС в Одеській області.

Так, в уточненій позовній заяві, яка надійшла до суду 21.10.2019 року з урахуванням заяви від 24.10.2019 року позивач зазначає, що спеціалістами ГУ ДФС України в Одеській області з 24.04.2019 року по 11.05.2019 року проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2016 року по 31.12.2018 року включно, за результатами якої позивачу донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 1674474 грн. 00 коп. та податок на додану вартість в сумі 1699754 грн. 00 коп., і прийняті податкові повідомлення-рішення. Як зазначено у позовній заяві, 17.09.2019 року позивачу вручено податкове повідомлення-рішення № 0043731404 від 10.09.2019 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1699754 грн., а податкове повідомлення-рішення № 0030751404 від 26.06.2019 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1674474 грн. отримано позивачем 01.07.2019 року.

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження результатів перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень, однак, рішенням ДПС України від 05.09.2019 року №631/99-00-08-05-01 в частині оскаржуваних повідомлень-рішень скаргу позивача залишено без задоволення.

Позивач вважає прийняті відповідачами податкові повідомлення-рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0030751404 від 26.06.2019 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств позивач зазначив, що підставою для нарахування суми податку на прибуток підприємств стало невизнання відповідачем витрат з придбання будівельних матеріалів та отримання робіт (послуг) без належного документального підтвердження, в результаті чого підприємством на порушення пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.9 Закону України № 996-XIV, П(С)БО 16 Витрати завищено Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 7442107 грн., у тому числі: за 2016 рік - 3749106 грн., за 2017 рік - 3379619 грн., за 2018 - рік - 313391 грн. на придбання будівельних матеріалів та отримання робіт (послуг) у контрагентів ТОВ КСИЛОН (код ЄДРПОУ 40685393), ТОВ АГРОТЕРМ (код ЄДРПОУ 40106345), ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40106444), ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ (код ЄДРПОУ 40106591). Підставами для невизнання витрат на придбання товарів, робіт (послуг) у зазначених контрагентів позивача став висновок відповідача про те, що зазначені контрагенти позивача не подавали до ДПІ повідомлення за формою № 20-ОПП, що на думку відповідача, свідчить про відсутність у зазначених компаній будь-якого рухомого та нерухомого майна, через які провадиться діяльність, а також про відсутність взаємовідносин контрагентів позивача по ланцюгах постачання, відсутність трудових ресурсів для здійснення операцій у задекларованих обсягах та відсутність основних засобів у ланцюгах постачання, на підставі чого відповідачем зроблено висновок про нереальність здійснення документально оформлених господарських операцій з вказаними суб'єктами. Як зазначає позивач, такий висновок відповідача обґрунтовано в акті перевірки відомостями з баз ЄРПН, ІС Податковий блок , податковою інформацією, даними Архіву електронної звітності.

Спростовуючи дані висновки відповідача, позивач стверджує, що відповідачем не проводились перевірки зазначених контрагентів з питань взаємовідносин з позивачем, зустрічні звірки, не направлялись відповідні запити, а також, відсутні рішення суду про визнання господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами фіктивними, нікчемними або нереальними.

В свою чергу, з посиланням на укладання між позивачем та вищевказаними контрагентами визначених у позові договорів, позивач зазначає, що при їх укладанні сторонами досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту, діловій меті та чинному законодавству.

В обґрунтування використання робіт (послуг) та будівельних матеріалів, придбаних у вищевказаних контрагентів, позивач зазначає, що ці роботи (послуги) та будівельні матеріали використані позивачем у власній господарській діяльності в рамках господарських взаємовідносин, а саме: при виконанні робіт/послуг з капітального ремонту будівель на замовлення Департаменту міського господарства Одеської міської ради; з поточного ремонту приміщень Комунального закладу Центр реабілітації осіб з вадами фізичного розвитку на замовлення Комунальної установи Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку ; з поточного ремонту покрівель та стін житлового будинку на замовлення КП ЖКС Хмельницький ; поточному ремонту фасадного флігеля житлового будинку на замовлення КП ЖКС Хмельницький ; з поточного ремонту дворової каналізації та дворового водопроводу на замовлення КП ЖКС Хмельницький, що, на переконання позивача, підтверджує ділову мету та економічну доцільність господарських відносин позивача з контрагентами, зазначеними в акті перевірки. Всі зазначені господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліках позивача, рух активів по зазначеним операціям підтверджується, зокрема, виписками по рахунках у розрізі контрагентів, виконання робіт підтверджується, в тому числі актом вибіркового контрольного обміру.

За твердженням позивача, операції позивача на придбання робіт (послуг), товарів у вказаних контрагентів та використання останніх у власній господарській діяльності, підтверджуються відповідними первинними документами (господарськими договорами, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, розрахунками загальновиробничих витрат до кошторисів, рахунками та видатковими накладними, які відповідають вимогам первинних документів та були надані позивачем до перевірки.

На думку позивача, відповідачем безпідставно не взято до уваги надані позивачем вищевказані первинні документи та відомості, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій із контрагентами позивача, зазначеними в акті перевірки.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0043731404 від 10.09.2019 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивач зазначає, що підставою для нарахування суми податку на додану вартість стало невизнання відповідачем податкового кредиту на загальну суму 1699754 грн. 00 коп. за операціями з придбання робіт (послуг), товарів у контрагентів ТОВ КСИЛОН , ТОВ АГРОТЕРМ , ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ , ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ .

Як стверджує позивач, на момент здійснення господарських операцій позивач та зазначені вище контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість. При цьому, підставою для невизнання податкового кредиту за операціями, з вказаними контрагентами став висновок відповідача про фіктивність операцій, за результатами яких був сформований податковий кредит, який обґрунтовується відсутністю взаємовідносин контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також відсутністю трудових ресурсів для здійснення операцій у задекларованих обсягах та відсутністю основних засобів у ланцюгах постачання.

Позивач посилається на те, що в обґрунтування донарахування податку на додану вартість відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій, а висновки відповідача ґрунтуються на підставі аналізу господарської діяльності контрагентів позивача по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мале місце у перевіряємому періоді, що в свою чергу, на думку позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які такі висновки спростовують. На переконання позивача, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, - не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

В свою чергу, як зазначає позивач, враховуючи правову позицію Верховного Суду по справі № 804/5093/16 від 23.05.2019 року, факт нікчемності правочинів, укладених позивачем з контрагентами, або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, має бути визнаний недійсним в судовому порядку. За твердженням позивача, доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та вищезазначеними контрагентами, нікчемними/фіктивними в судовому порядку, відповідачем під час перевірки не надано.

Позивач також зазначає, що в межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення контрагентами позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі, а інформація контролюючого органу про відсутність у контрагента платника податків основних засобів не може беззаперечно свідчити про відсутність реального характеру поставки іншому платнику - покупцю таких товарів/послуг за відсутності доказів на спростування залучення таким постачальником субпідрядних підприємств або трудових ресурсів на підставі цивільно-правових договорів.

На думку позивача, податкова інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, не може застосовуватися як критерій оцінки реальності господарських операцій, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом та законною підставою для донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, а також для застосування штрафних санкцій.

Щодо посилання відповідача на ухвали, винесені в рамках кримінальних проваджень, то позивач зазначає, що ні позивач, ні його контрагенти, не є фігурантами кримінальних проваджень, а відповідні ухвали стосуються доступу правоохоронних органів до оригіналів документів третіх осіб, з якими мали господарські стосунки контрагенти позивача.

На переконання позивача, податковий кредит сформований підприємством на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а фактичне проведення операцій підтверджено відповідними первинними документами.

З посиланням на норми ст.61 Конституції України, рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії п.44.1 ст.44, п.134.1 ст.134, п.198.1 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, рішення Верховного Суду від 17.11.2015 року у справі №2а-14377/12/2670, від 31.07.2018 у справі №817/1339/17, від 02.07.2019 року у справі №826/15215/15, позивач зазначає, що при зменшенні фінансового результату на суму вартості отриманих робіт/послуг та при включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни таких робіт/послуг/товарів), позивач діяв правомірно, а відповідачем під час проведення перевірки не було належним чином встановлено та доведено відсутність у контрагентів позивача трудових та інших ресурсів для виконання умов та договорів, укладених позивачем з контрагентами, не встановлено та не підтверджено доказами факти, які свідчать про обізнаність позивача щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

На переконання позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам ч.1 ст.2 КАС України, створюють для позивача негативні наслідки у вигляді необхідності необґрунтованої сплати значних сум коштів, у зв'язку з чим підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Ухвалою суду від 05 листопада 2019 року позовну заяву підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ прийнято до розгляду (з урахуванням уточненої позовної заяви, яка надійшла до суду 21.10.2019 року та заяви від 24.10.2019 року), відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.12.2019 року о 12 год. 20 хв. та встановлено відповідачам строки для надання відзивів на позовну заяву.

27 листопада 2019 року через канцелярію суду від представника відповідачів - Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками згідно переліку, наведеному у ньому, та доказами його направлення позивачу (т.8 а.с.10-47).

У відзиві на позовну заяву зазначено, що Головного управління ДПС в Одеській області та Головне управління ДФС в Одеській області позов не визнають, не погоджуються з доводами позивача та вважають, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, у відзиві на позовну заяву представник відповідачів, посилається на фактичні обставини щодо проведення перевірки, та складання за її наслідками акту перевірки і оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також, наводить опис господарських операцій позивача із його контрагентами із посиланням на первинні та інші супутні їм документи щодо їх здійснення, а саме, господарські договори, акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, дані бухгалтерського обліку, тощо.

При цьому, як вказується у відзиві, при проведенні перевірки отримана інформація з бази даних ДФС Податковий Блок та АІС ОР Податки , згідно якої встановлено, що у відношенні ряду контрагентів складені податкова та наявна інша інформація, а саме, щодо ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ, ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ , ТОВ АГРОТЕРМ , ТОВ КСИЛОН .

Як зазначає представник відповідачів, за результатами аналізу даних податкової звітності неможливо встановити наявність складських приміщень, будівель, споруд, майданчиків для зберігання ТМЦ, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, машин, механізмів та обладнання завантажувально-розвантажувальних робіт, транспорту, будь-яких матеріалів (сировини) та товарних запасів, необхідних для ведення господарської діяльності. Також, за твердженням відповідача, встановлено відсутність трудових ресурсів у підприємств, яка була б достатньою для самостійного виконання робіт (надання послуг) та постачання ТМЦ (тобто відсутні фахівці загальновиробничого, загальногосподарського, складського, транспортного процесу та процесу пов'язаного з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг) тощо), що свідчить про нереальність здійснення документально оформлених господарських операцій вказаними суб'єктами, а операції, відповідно, мали одноразовий характер.

Представник відповідачів у відзиві зазначив, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ , ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ , ТОВ АГРОТЕРМ , ТОВ КСИЛОН , та перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Щодо формування позивачем податкового кредиту, представник відповідачів зазначив, що перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено його завищення в сумі в сумі 1488421 грн., оскільки документальною перевіркою позивача встановлено, що ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ , ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ , ТОВ АГРОТЕРМ , ТОВ КСИЛОН не виконували роботи (послуги), зазначені в актах виконаних робіт (складених для позивача), а також, оскільки встановлено відсутність факту придбання таких товарів (робіт, послуг) у третіх осіб. Тобто, вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про нереальність здійсненних господарських операцій на загальну суму 8930526 грн. (у тому числі ПДВ - 1488421 грн.), у зв'язку із чим підприємством порушено вимоги п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 1488421 грн. (з урахуванням ст.102 ПК України).

У зв'язку із викладеним у відзиві, представник відповідачів просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У підготовчому засіданні 04.12.2019 року судом залучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву та встановлено сторонам строки для надання заяв по суті (відповіді на відзив та заперечень).

Ухвалою суду від 04.12.2019 року продовжено шістдесятиденний строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено засідання на 09.01.2020 року о 14 год. 00 хв.

09 грудня 2019 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив разом із доказами її направлення на адресу відповідачів (т.8 а.с.57-63), в якій позивач навів аналогічні за змістом доводи тим, що наведені в позовній заяві та зазначив, що у відзиві відповідачем не надано доказів для спростування тверджень позивача та аргументів стосовно суті позовних вимог. За твердженням позивача, доводи відзиву зводяться виключно до висновків акту перевірки від 24.05.2019 року №000300/15-32-14-04/22445582, а відповідачами не надано жодних доказів порушення саме позивачем норм діючого податкового законодавства.

У зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів по справі, судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 21.01.2020 року о 15 год. 00 хв.

16 січня 2020 року через канцелярію суду від представника відповідачів надійшло клопотання про долучення додаткових доказів згідно переліку, наведеному у ньому (т.8 а.с.68-78).

17 січня 2020 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення разом із додатковими доказами згідно переліку та підтвердженням їх направлення на адресу відповідачів (т.8 а.с.79-253, т.9 а.с.1-42).

У зв'язку із необхідністю поданням позивачем та відповідачем додаткових доказів по справі у підготовчому засіданні 21.01.2020 року судом оголошено перерву до 29.01.2020 року.

23 січня 2020 року через канцелярію суду від представника відповідачів надійшло клопотання про залучення додаткових доказів із доказами їх направлення на адресу електронної пошти позивача (т.9 а.с.47-49).

28 січня 2020 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення разом із додатковими доказами та доказами їх направлення на адресу відповідачів (т.9 а.с.50-78).

Ухвалою суду від 29.01.2020 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2020 року о 16 год. 00 хв.

У судовому засіданні 04.02.2020 року судом заслухано вступне слово представників сторін та оголошено перерву у розгляді справи до 19.02.2020 року о 16 год. 00 хв.

У судовому засіданні 19.02.2020 року судом досліджено письмові докази по справі та, у зв'язку з необхідністю надання представниками сторін письмових пояснень з питань, що виникли у суду під час дослідження письмових доказів по справі, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 28.02.2020 року о 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні 28.02.2020 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив, додаткових письмових поясненнях, у наданих під час вступного слова поясненнях та зважаючи на подані до суду докази.

Представник відповідачів у судовому засіданні 28.02.2020 заявлений позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, у вступному слові, а також, зважаючи на подані до суду докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, їх промову в судових дебатах, ознайомившись із заявами сторін по суті справі, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, що містяться у справі, суд встановив наступні обставини.

Підприємство ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 22445582) зареєстровано як юридична особа 30.09.1994 року, станом на дату перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (т.1 а.с.21, 30). Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 05.11.2004 року.

Судом встановлено, що згідно з наказом Головного управління ДФС в Одеській області від 08.04.2019 року №2649 та планом-графіком проведення перевірок, відповідно до направлень, виданих посадовим особам відповідача, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області проведена планова виїзна документальна перевірка підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт Про результати документальної планової виїзної перевірки Підприємства Вікторія-ІІ у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, код ЄДРПОУ 22445582, тел.: (048) 268421, електронна пошта: victoriya-ii@ukr.net, податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 від 24.05.2019 року №000300/15-32-14-04/22445582 (далі - акт перевірки)(т.1 а.с.29-55).

У висновку акта перевірки встановлено порушення підприємством ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, зокрема:

- пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Кодексу, ст.9 Закону України № 996-ХІV, П(С)БО 16 Витрати , внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 1339579 грн., у тому числі по періодам: 2016 рік - 674839 грн.; 2017 рік - 608330 грн.; 2018 рік - 56410 грн.;

- пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати у сумі 1488421грн., у тому числі по періодам: лютий 2016 - 10025 грн.; березень 2016 - 23896 грн.; квітень 2016 - 49656 грн.; травень 2016 - 45041 грн.; червень 2016 - 108564 грн.; липень 2016 - 67412 грн.; серпень 2016 - 62155грн.; вересень 2016 - 45226 грн.; жовтень 2016 - 41938 грн.; листопад 2016 - 126444 грн.; грудень 2016 - 169465 грн.; квітень 2017 - 31123 грн.; травень 2017 - 39557 грн.; червень 2017 - 142546 грн.; липень 2017 - 65498 грн.; серпень 2017 - 89700 грн.; вересень 2017 - 54312 грн.; жовтень 2017 - 125635 грн.; листопад 2017 - 83486 грн.; грудень 2017 - 43065 грн.; лютий 2018 року - 26214грн.; березень 2018 року - 6512 грн.; квітень 2018 року - 30951 грн.

Також, відповідачем складено додатки до акта перевірки (т.1 а.с.56-84).

Не погоджуючись із висновками, зазначеними в акті перевірки, позивач 11.06.2019 року подав до Головного управління ДФС в Одеській області заперечення на нього (т.1 а.с.85-92), за результатами розгляду яких Головним управлінням ДФС в Одеській області надіслано відповідь за №13373/10/15-32-14-04-12 від 21.062019 Про розгляд заперечення до акту перевірки Підприємства Вікторія-ІІ у вигляді ТОВ , в якій зазначено, що за результатом розгляду заперечень не встановлено нових обставин, які б спростовували висновки по суті встановлених порушень, що відображені в акті від 24.05.2019 року №000300/15-32-14-04/22445582 (т.8 а.с.82-87).

На підставі вищевказаних висновків акта перевірки, Головним управлінням ДФС в Одеській області 26.06.2019 року прийняті: податкове повідомлення-рішення №0030751404, яким підприємству ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у сумі 1674474 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 1339579 грн. та за штрафними санкціями 334895 грн. (т.1 а.с.28) та податкове повідомлення-рішення №0030761404 (т.9 а.с.100), яким підприємству ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1756055 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 1404844 грн. та штрафними санкціями у сумі 351211 грн.

Не погоджуюсь із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями №0030751404 та №0030761404, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної фіскальної служби України №10 від 10.07.2019 року (т.1 а.с.93-101), за результатами розгляду якої рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 05.09.2019 року №631/6/99-00-08-05-01 скаргу підприємства ВІКТОРІЯ-ВВ у вигляді ТОВ задоволено частково та:

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 26.06.2019 року №0030751404 залишено без змін;

- скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 26.06.2019 року №0030761404 в частині нарахованих перевіркою 45041 грн. податку на додану вартість за травень 2016 року та застосованих 11260,25 грн. штрафних санкцій за вказаний звітний період, оскільки при винесені ГУ ДФС в Одеській області податкового повідомлення-рішення від 26.06.2019 року №0030761404 не враховано вимоги ст.102 ПК України (т.1 а.с.102-109).

10 вересня 2019 року на підставі акта перевірки від 24.05.2019 року №000300/15-32-14-04/22445582 з урахуванням рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 05.09.2019 року №631/6/99-00-08-05-01, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0043731404, яким підприємству ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальній сумі 1699754 грн., в тому числі 1359803 грн. - за податковими зобов'язаннями та 339951 грн. - за штрафними санкціями (т.1 а.с.26).

До оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковим органом складено розрахунок штрафних санкцій (т.1 а.с.27, т.9 а.с.48).

Не погодившись з висновками податкового органу та прийнятим Головним управлінням ДФС в Одеській області податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2019 року №0030751404 та прийнятим Головним управлінням ДПС в Одеській області податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2010 року №0043731404, позивач оскаржив вказані рішення суб'єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду з даною позовною заявою (враховуючи подані до неї уточнення).

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що винник між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції, базуються на викладених в акті перевірки висновках податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.3 ст.198 ПК України Кодексу, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV, П(С)БО 16 Витрати .

Вказані висновки відповідача в акті перевірки обґрунтовані наступним.

У п.2.7 акту перевірки зазначається, що в ході проведення перевірки на ім'я керівника підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ надано письмовий запит від 13.05.2019 року Про надання копій документів щодо взаємовідносин з цілою низкою контрагентів, на який підприємством 15.05.2019 року надано лист б/д та б/н, в якому повідомляється, що первинні документи по підприємствам, вказаним у запиті, будуть надані в ході проведення перевірки.

У п.п.2) п.п.3.1.1.1 Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку п.3.1.1 Податок на прибуток акту перевірки зазначається, що перевіркою повноти визначення задекларованих підприємством Вікторія-ІІ у вигляді ТОВ показників в рядку 02 декларацій фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено їх заниження у сумі 7 442 107 грн., в наслідок нижченаведених в акті порушень.

У п.п.3.4) п.п.3.1.1.1 акту зазначається, що проведеною перевіркою відображеного показника на підставі документів, перелік яких наведено у додатку №4 до акту, встановлено завищення задекларованих підприємством Вікторія-ІІ у вигляді ТОВ показників у рядку 2050 Форми 2 Фінансового звіту Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у сумі 7 442 107 грн., у тому числі по періодам: 2016 рік - 3 749 106 грн.; 2017 рік - 3 379 610 грн.; 2018 рік - 313 391 грн.

Так, в акті зазначається, що документальною перевіркою встановлено наступне.

Ретельним вивченням наданих до перевірки оригіналів документів, господарських договорів та регістрів бухгалтерського обліку було встановлено, що з метою провадження господарської діяльності підприємством Вікторія-ІІ у вигляді ТОВ укладено ряд господарських договорів щодо придбання будівельних матеріалів та виконання робіт (послуг), перелік первинних документів, наданих до перевірки, наведено у додатку № 16 до Акту перевірки, із зазначенням реквізитів первинних документів та податкових накладних із зазначенням товарної номенклатури таких первинних документів. За даними бухгалтерського обліку підприємством Вікторія-ІІ у вигляді ТОВ вказані операції відображено відповідними бухгалтерськими проводками.

В акті перевірки також довідково наводиться інформація, отримана з бази даних ДФС Податковий Блок та АІС ОР Податки , згідно яких було встановлено, що у відношенні контрагентів підприємства складені такі податкові та інші інформації:

- по ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40106444) - інформація ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15.09.2016 року №20791/7/15-53-14-03-10, ухвала Оболонського районного суду м. Києва по справі №756/4557/17 в межах кримінального провадження №32017100050000023 від 16.01.2017 року;

- по ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ (код ЄДРПОУ 40106591) - інформація ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 12.10.2016 року №22716/15-53-14-03/20, ухвала Апеляційного суду м. Києва по справі №761/42021/17 від 15.01.2018 року;

- по ТОВ АГРОТЕРМ (код ЄДРПОУ 40106345) - ухвала Оболонського районного суду м. Києва по справі №756/4557/17 в межах кримінального провадження №32017100050000023 від 16.01.2017 року;

- по ТОВ КСИЛОН (код ЄДРПОУ 40685393) інформація ГУ ДФС у Харківській області від 13.03.2019 року №252/20-40-14-11-11/40685393.

При цьому зазначається, що аналізом інформації, отриманої з бази даних ІС Автоматизоване співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДФС України АІС Податковий Блок , Єдиного реєстру податкових накладних та проведеним аналізом показників податкової звітності ТОВ ДЕЛЬТАБРОБIНВЕСТ (код 40106444), ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ (код 40106591), ТОВ АГРОТЕРМ (код 40106345), ТОВ КСИЛОН (код 40685393) встановлено, що у період вчинення правочинів з документального оформлення операцій з постачання товарів (робіт, послуг) для підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ, вказані суб'єкти мали такі показники фінансово-господарської діяльності:

- встановлено відсутність на балансі підприємств основних засобів 3 групи (складських приміщень, будівель, споруд, майданчиків для зберігання ТМЦ тощо), встановлено відсутність на балансі підприємств основних засобів 4-5 групи (машин, механізмів, обладнання транспорту для транспортування, завантажувально-розвантажувальних робіт тощо), у зв'язку із чим відсутня амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення, що підтверджується показниками активів балансів (або їх відсутністю) по всіх підприємствах за формою № 1-м;

- підприємства не подають податкові декларації з екологічного податку та розрахунки за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними та пересувним джерелами забруднення;

- підприємства не здійснюють плату за оренду земельних і майнових паїв;

- кількісний склад працівників складає від 1-єї людини до 5-ти людей (або їх відсутністю) з мінімальним фондом оплати праці на кожну особу (тобто відсутні фахівці загальновиробничого, загальногосподарського, складського, транспортного процесу та процесу, пов'язаного з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг) тощо), що підтверджується податковими розрахунками за формою № 1 ДФ (або їхньою відсутністю). Таким чином, встановлено фактичну відсутність трудових ресурсів на підприємствах, яка була б достатньою для постачання товарно-матеріальних цінностей та виконання будь-яких робіт та послуг;

- підприємства відсутні за податковими адресами, у зв'язку із чим неможливо встановити фактичне місцезнаходження підприємств та місць виконання їхніх зобов'язань, підтвердження відсутності у СГД об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

На підставі зазначеного, в акті перевірки зроблено висновок про те, що за результатами аналізу даних податкової звітності неможливо встановити наявність складських приміщень, будівель, споруд, майданчиків для зберігання ТМЦ, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, машин, механізмів та обладнання завантажувально-розвантажувальних робіт, транспорту, будь-яких матеріалів (сировини) та товарних запасів, необхідних для ведення господарської діяльності, а також встановлено відсутність трудових ресурсів у підприємств, які були б достатніми для самостійного виконання робіт (надання послуг) та постачання ТМЦ, що свідчить про нереальність здійснення документально оформлених господарських операцій вказаними суб'єктами, а відповідні операції мають разовий характер.

Таким чином, в акті перевірки зазначається, що в порушення пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Кодексу, ст. 9 Закону України № 996-ХІV, П(С)БО 16 Витрати , підприємство ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ до складу Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) рядок 2050 фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, безпідставно віднесено витрати з придбання будівельних матеріалів та отримання робіт (послуг) без належного документального підтвердження, в результаті чого підприємством завищено Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 7442107 грн.

Отже, у п.3.1.1.2 Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток акта перевірки зазначається, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, внаслідок вищенаведених порушень встановлено заниження податку на прибуток у сумі 1339579 грн., у тому числі по періодам: за 2016 рік - 674839 грн.; за 2017 рік - 608330 грн.; за 2018 рік - 56410 грн.

Як зазначається у п.п.3.2.2 Податковий кредит п. 3.2 податок на додану вартість акта перевірки, документальною перевіркою підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ встановлено, що ТОВ ДЕЛЬТАБРОБIНВЕСТ , ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ , ТОВ АГРОТЕРМ , ТОВ КСИЛОН не виконували роботи (послуги), зазначені в актах виконаних робіт (складених для підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ ), а також встановлено відсутність факту придбання таких товарів (робіт, послуг) у третіх осіб; тобто, вказані обставини свідчать про нереальність здійсненних господарських операцій на загальну суму 8930526 грн. (у тому числі ПДВ - 1488421 грн.) (детальний опис порушення наведено у розділі 3.1.1. акту перевірки).

Таким чином, документальною перевіркою встановлено порушення підприємством ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 1488421 грн., у тому числі по періодам: лютий 2016 - 10 025 грн.; березень 2016 - 23 896грн.; квітень 2016 - 49 656грн.; травень 2016 - 45 041грн.; червень 2016 - 108 564 грн.; липень 2016 - 67 412грн.; серпень 2016 - 62 155грн.; вересень 2016 - 45 226грн.; жовтень 2016 - 41 938 грн.; листопад 2016 - 126 444 грн.; грудень 2016 - 169 465грн.; квітень 2017 - 31 236грн.; травень 2017 - 39 444 грн.; червень 2017 - 142 546грн.; липень 2017 - 65 498грн.; серпень 2017 - 89 700 грн.; вересень 2017 - 54 312 грн.; жовтень 2017 - 125 635 грн.; листопад 2017 - 83 486 грн.; грудень 2017 - 44 064 грн.; лютий 2018 року - 25 215грн.; березень 2018 року - 21 630грн.; квітень 2018 року - 15 833 грн.

У зв'язку з цим у п.3.2.3 акту перевірки зазначається про заниження податку на додану вартість на загальну суму 1488421 грн. за вищевказані періоди.

Суд не погоджується з вказаними вище висновками акту перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, правомірність включення позивачем спірних сум здійснених ним витрат до декларації з податку на прибуток за перевіряємий період та до складу податкового кредиту у деклараціях з ПДВ, по яким встановлено порушення в акті перевірки, виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно довідки про загальну інформацію щодо підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ (т.1 а.с.59-63), видами економічної діяльності підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ є: 43.31 (штукатурні роботи); 43.22 (монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування); 43.91 (покрівельні роботи); 43.34 (малярні роботи та скління). У вказаній довідці також зазначено, що у періоді, що перевірявся, підприємство ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ фактично здійснювало послуги з капітального та поточного ремонту житлових будівників.

З матеріалів справи вбачається, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України підприємству ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ 15.06.2015 року видано ліцензію серії АЕ №640617 із терміном дії до 08.06.2020 року на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури щодо будівельних та монтажних робіт, монтажу інженерних мереж (т.1 а.с.24-25).

Судом встановлено, що здійснюючи свою безпосередню господарську діяльність, підприємство ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ як підрядник уклало господарські договори:

1) із Департаментом міського господарства Одеської міської ради, відповідно до яких Замовник (Департамент міського господарства Одеської міської ради) доручає, а Підрядник (підприємство ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ ) приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт з:

- капітального ремонту житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 8 (договір №116 від 06.04.2017 року)(т.1 а.с.116-118);

- капітального ремонту житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 66 (договір №231 від 13.05.2017 року) (т.1 а.с.166-168);

- капітального ремонту житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 49 (договір №447 від 12.07.2017 року) (т.2 а.с.19-21);

- капітального ремонту житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 42 (договір №809 від 05.10.2017 року) (т.2 а.с.145-147);

- капітального ремонту житлового будинку за адресою: м. Одеса, провул. Вознесенський,26 (договір №810 від 06.10.2017 року) (т.2 а.с.200-202);

- капітального ремонту житлового будинку за адресою: м. Одеса, провул. Вознесенський,26 (договір №18 від 08.02.2018 року) (т.3 а.с.23-25);

- капітального ремонту житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 42 (договір №19 від 08.02.2018 року) (т.3 а.с.57-59);

- капітального ремонту житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 31 (договір №283 від 04.10.2016 року) (т.4 а.с.166-168);

- капітального ремонту житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 8 (договір №570 від 07.12.2016 року) (т.5 а.с.32-34);

- капітального ремонту покрівлі житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 44 (договір №18 від 04.05.2016 року) (т.5 а.с.83-85);

- капітального ремонту покрівлі, фасаду житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Ленінградська, 44 (договір №19 від 04.05.2016 року) (т.5 а.с.139-141);

- капітального ремонту покрівлі, галереї житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 72/74 (договір №85 від 01.07.2016 року) (т.5 а.с.217-219);

- капітального ремонту житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 23 (договір №161 від 29.07.2016 року) (т.6 а.с.37-39);

2) із комунальною установою Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку (Замовник), відповідно до яких Підрядник (підприємство ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ) зобов'язується у встановлений термін виконати роботи на об'єкті з:

- капітального ремонту покрівлі будівлі комунальної установи Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку за адресою: м. Одеса, вул. Гайдара, 3-А (договір №67 від 30.05.2017 року) (т.1 а.с.204-206);

- поточного ремонту приміщень комунальної установи Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку за адресою: м. Одеса, вул. Гайдара, 3-А (договір №74 від 13.07.2017 року) (т.1 а.с.239-241);

- поточного ремонту приміщень комунальної установи Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Сахарова, 30/1 (договір №76 від 26.07.2017 року) (т.2 а.с.116-119);

- поточного ремонту приміщень комунального закладу Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку за адресою: м. Одеса, вул. Гайдара, 3-А (договір №38 від 28.03.2016 року) (т.4 а.с.28-30);

- поточного ремонту покрівлі будинку комунального закладу Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Сахарова, 30/1 (договір №39 від 28.03.2016 року) (т.4 а.с.54-56);

3) із КП ЖКС Хмельницький , відповідно до яких Замовник (КП ЖКС Хмельницький) контролює якість та обсяги виконання робіт та розраховується за надані послуги, а Підрядник (підприємство ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ) приймає на себе обов'язки з надання послуг по:

- поточному ремонту фасадного флігеля житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 33 (договір б/н від 11.01.2016 року) (т.3 а.с.93-96);

- поточному ремонту дворової каналізації за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 29 (договір б/н від 02.02.2016 року) (т.3 а.с.133-135);

- поточному ремонту дворового водопроводу за адресою: м. Одеса, вул. Адмірала Лазарева,82 (договір б/н від 15.02.2016 року) (т.3 а.с.150-152);

- поточному ремонту дворової каналізації за адресою: м. Одеса, вул. Мечнікова, 100 (договір б/н від 19.02.2016 року) (т.3 а.с.167-169);

- поточному ремонту дворового водопроводу за адресою: м. Одеса, вул. Мечнікова,94 (договір б/н від 22.02.2016 року) (т.3 а.с.182-184);

- поточному ремонту дворового водопроводу за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 23 (договір б/н від 24.02.2016 року) (т.3 а.с.205-207);

- поточного ремонту дворового водопроводу за адресою: м. Одеса, вул. Запоріжська, 22 (договір б/н від 23.02.2016 року) (т.3 а.с.224-226);

- поточному ремонту дворової каналізації за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 52 (договір б/н від 18.02.2016 року) (т.3 а.с.243-245);

- поточному ремонту дворової каналізації за адресою: м. Одеса, вул. Болгарська, 16 (договір б/н від 25.02.2016 року) (т.4 а.с.11-13);

- поточному ремонту дворової каналізації за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 13а (договір б/н від 23.03.2016 року) (т.4 а.с.77-79);

- поточному ремонту дворового водопроводу за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького,34 (договір б/н від 29.03.2016 року) (т.4 а.с.94-96);

- поточному ремонту дворової каналізації за адресою: м. Одеса, вул. Болгарська, 21 (договір б/н від 21.03.2016 року) (т.4 а.с.115-117);

- поточному ремонту дворової каналізації за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва,4 (договір б/н від 18.03.2016 року) (т.4 а.с.132-134);

- поточному ремонту дворової каналізації за адресою: м. Одеса, вул. Болгарська, 12 (договір б/н від 28.03.2016 року) (т.4 а.с.149-151);

- поточному ремонту покрівлі житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва,74 (договір б/н від 20.10.2016 року) (т.4 а.с.228-230);

- поточному ремонту стіни житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва,76 (договір б/н від 08.11.2016 року) (т.4 а.с.246-248);

- поточного ремонту житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького,66 (договір б/н від 01.12.2016 року) (т.5 а.с.16-18);

- поточного ремонту покрівлі житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва,72 (договір б/н від 08.09.2016) (т.6 а.с.77-79).

До вказаних договорів їх сторонами складались додатки, які є невід'ємними частинами договорів, зокрема: договірна ціна на роботи, довідки про вартість, акти виконаних робіт.

За умовами вказаних договорів, укладених:

- із Департаментом міського господарства Одеської міської ради (замовник): підрядник (позивач) виконує роботи згідно договірної ціни, відповідно до діючих норм і правил, ДСТУ та інших нормативних документів, що діють на території України й у терміни, обумовлені договором; забезпечення об'єкта матеріально-технічними і трудовими ресурсами є обов'язком підрядника (позивача); роботи, виконані підрядником (позивачем) протягом календарного місяця приймаються замовником за формою №КБ-2 в Акт приймання виконаних будівельних робіт незалежно від терміну закінчення повного обсягу робіт на об'єкті; підрядник несе відповідальність за якість своїх робіт і зобов'язаний усунути недоробки в роботах, виконаних за договором підряду, якщо такі будуть виявлені протягом гарантійного терміну, після підписання сторонами акта про приймання виконаних робіт; строк дії договорів визначено до кінця поточного року або до повного виконання сторонами своїх обов'язків;

- із комунальною установою Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку (замовник): підрядник (позивач) виконує роботу, обумовлену договором, зі своїх матеріалів і своїми засобами; підрядник (позивач) зобов'язується в процесі робіт самостійно, в разі необхідності, підбирати для виконання субпідрядних робіт будівельні організації та інших контрагентів; за роботу, виконану субпідрядниками та іншими контрагентами підрядника (позивача) підрядник відповідає як за свою власну роботу; приймання робіт здійснюється замовником протягом 3-х днів після отримання ним повідомлення підрядника про готовність до здачі об'єкту; здача роботи підрядником і приймання її замовником оформлюються актом, який підписується обома сторонами; строк дії договорів визначено до кінця поточного року, а в плані розрахунків - до повного його виконання;

- із КП ЖКС Хмельницький (замовник): за всі роботи за даною угодою підрядник (позивач) несе повну відповідальність, виконуючи їх якісно і в строк; замовник зобов'язаний надати підрядчику побутові приміщення для зберігання механізмів, інвентарю, і несе відповідальність за збереження матеріалів і механізмів, що знаходяться на території замовника; передача виконаних робіт підрядником замовнику послуг здійснюється по акту приймання виконаних підрядних робіт, форма КБ-2В, об'єм виконаних робіт визначається обміром; розрахунок за виконані роботи здійснюються замовником після підписання ним і підрядчиком двостороннього акта приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3); строк дії договорів визначено до кінця поточного року, а в плані розрахунків - до повного його виконання.

Як зазначається позивачем у позовній заяві, письмових поясненнях та встановлено судом, з метою забезпечення належного виконання взятих на себе зобов'язань за вказаними господарськими угодами та виконання умов договірних відносин між позивачем та вищевказаними контрагентами-замовниками, враховуючи наявність можливості позивачем залучати інші організації для виконання робіт та відсутність будь-яких заперечень з боку замовників щодо залучення позивачем субпідрядних організації, відсутність спеціальних умов узгодження залучення третіх осіб, позивачем як замовником було укладено ряд господарських договорів із його контрагентами (підприємствами - підрядниками), а саме:

1) з ТОВ КСИЛОН (підрядник) (код ЄДРПОУ 40685393) укладено договори, згідно яких замовник (позивач) доручає, а підрядник (ТОВ КСИЛОН ) приймає на себе виконання комплексу ремонтних робіт з капітального ремонту згідно замовлень підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ: договір №06/03/2017 від 06.03.2017 року із строком дії до 31.12.2017 року, договір №13/07/2017 від 13.07.2017 року із строком дії до 31.12.2017 року, договір №01/02 від 01.02.2018 року із строком дії до 31.12.2018 року (т.1 а.с.110-115);

2) з ТОВ АГРОТЕРМ (підрядник) (код ЄДРПОУ 40106345), згідно яких замовник (позивач) доручає, а підрядник (ТОВ АГРОТЕРМ ) приймає на себе з виконання комплексу ремонтних робіт з поточного ремонту згідно замовлень підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ: договір №01/02 від 01.02.2016 року із строком дії до 31.12.2016 року, договір №09/09 від 09.09.2016 року із строком дії до 31.12.2016 року (т.3 а.с.87-92);

3) з ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ (підрядник) (код ЄДРПОУ 40106591), згідно яких замовник (позивач) доручає, а підрядник (ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ ) приймає на себе виконання комплексу ремонтних робіт з капітального ремонту згідно замовлень підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ: договір №25/04 від 25.04.2016 року із строком дії до 31.12.2016 року, договір №29/04 від 29.04.2016 року із строком дії до 31.12.2016 року (т.5 а.с.79-82).

Слід зазначити, що умови усіх вищевказаних договорів, які укладені позивачем із його контрагентами - виконавцями робіт (підрядниками) є ідентичними між собою за їх умовами, а саме: вартість робіт визначається за фактично виконаний об'єм робіт; розрахунок проводиться поетапно, після підписання двостороннього акта прийомки-здачі робіт (форма КБ-2в); підрядник зобов'язується виконати роботи згідно переліку робіт і несе відповідальність за якість виконаних робіт; прийомка робіт здійснюється замовником (позивачем) протягом 3-х днів після отримання ним повідомлення підрядника про готовність до здачі об'єкту; здача роботи підрядником і прийомка їх замовником оформляється актом, який підписується обома сторонами.

На підтвердження виконання робіт, що обумовлені вищевказаними договорами, укладеними позивачем із його контрагентами-підрядниками робіт:

1) які надані ТОВ КСИЛОН , позивачем надано до суду копії актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та підсумкових відомостей ресурсів: за квітень 2017 року (по вул. Мельницька,8 в м. Одесі) (т.1 а.с.144-165), за травень-червень 2017 року (по вул. Богдана Хмельницького, 66 в м. Одесі) (т.1 а.с.188-203), за червень 2017 року (по вул. Гайдара,3-А в м. Одесі) (т.1 а.с.225-238), за липень-серпень 2017 року (по вул. Гайдара,3-А в м. Одесі) (т.2 а.с.7-18), за липень-жовтень 2017 року (по вул. Середня, 49 в м. Одесі) (т.2 а.с.71-115), за серпень 2017 року (по вул. Академіка Сахарова,30/1 в м. Одесі) (т.2 а.с.133-144), за жовтень-грудень 2017 року (по вул. Степова,42 в м. Одесі) (т.2 а.с.177-199), за жовтень-грудень 2017 року (по провул. Вознесенський, 26 в м. Одесі) (т.2 а.с.241-т.3 а.с.22), за лютий-березень 2018 року (по провул. Вознесенський, 26 в м. Одесі) (т.3 а.с.43-56), за лютий, квітень 2018 року (по вул. Степова, 42 в м. Одесі) (т.3 а.с.75-86).

Ні підтвердження здійснення оплати позивачем вартості виконаних будівельних робіт, які придбані у ТОВ КСИЛОН , позивачем надано копію виписки ПАТ БАНК ВОСТОК по поточному рахунку із призначенням платежу з посиланням на номер та дату відповідного договору та об'єкту, на якому проводились будівельні роботи (т.6 а.с.126-128).

Результати робіт, виконаних підприємством ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ та підрядником ТОВ КСИЛОН , були передані:

- Департаменту міського господарства Одеської міської ради, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в): за квітень-травень 2017 року по вул. Мельницька, 8 в м. Одесі (т.1 а.с.120-124, 130-133, 137-140), за травень-червень 2017 року по вул. Богдана Хмельницького, 66 в м. Одесі (т.1 а.с.170-173, 179-183), за липень-жовтень 2017 року по вул. Середня, 49 в м. Одесі (т.2 а.с.23-28, 35-40, 47-53, 61-66), за жовтень-грудень 2017 року по вул. Степова, 42 в м. Одесі (т.2 а.с.149-154, 159-164, 171-174), за жовтень-листопад 2017 року по провул. Вознесенський, 26 в м. Одесі (т.2 а.с.204-209, 214-223, 232-236), за лютий-березень 2018 року по вул. провул. Вознесенський, 26 в м. Одесі (т.3 а.с.27-30, 35-39), за лютий, квітень 2018 року по вул. Степова, 42 в м. Одесі (т.3 а.с.61-64, 68-71);

- КУ Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку , що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в): за червень-серпень 2017 року по вул. Гайдара, 3А в м. Одесі (т.1 а.с.208-212, 216-221, 2439246, т.2 а.с.1-4), за серпень 2017 року по вул. Академіка Сахарова, 30/1 в м. Одесі (т.2 а.с.120-123, 127-130).

2) які надані ТОВ АГРОТЕРМ , позивачем надано до суду копії актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та підсумкових відомостей ресурсів: за лютий 2016 року (по вул. Середня, 33 в м. Одесі) (т.3 а.с.117-132), за лютий 2016 року (по вул. Прохорівська в м. Одесі)(т.3 а.с.144-149), за березень 2016 року (по вул. Адмірала Лазарева, 82 в м. Одесі) (т.3 а.с.161-166), за березень 2016 року (по вул. Мечникова, 100) (т.3 а.с.177-181), за березень 2016 року (по вул. Мечникова,98 в м. Одесі) (т.3 а.с.196-204), за березень 2016 року (по вул. Прохорівська, 23 в м. Одесі) (т.3 а.с.217-223), за березень 2016 року (по вул. Запоріжська, 22 в м. Одесі) (т.3 а.с.236-242), за березень 2016 року (по вул. Бугаївська, 52 в .м Одесі) (т.4 а.с.6-10), за березень 2016 року (по вул. Болгарська, 16 в м. Одесі) (т.4 а.с.22-27), за квітень 2016 року (по вул. Гайдара, 3-А в м Одесі) (т.4 а.с.41-53), за квітень 2016 року (по вул. Академіка Сахарова, 30/1 в м. Одесі) (т.4 а.с.65-76), за квітень 2016 року (по вул. Богдана Хмельницького, 34 в м. Одесі) (т.4 а.с.107-114), за квітень 2016 року (по вул. Болгарська, 21 в м. Одесі), за квітень 2016 року (по вул. Болгарська, 12) (т.4 а.с.160-165), за жовтень-листопад 2016 року (по вул. Середня, 31 в м. Одесі) (т.4 а.с.201-227), за листопад 2016 року (по вул. Генерала Цвєтаєва, 74 в м. Одесі) (т.4 а.с.239-245), за листопад 2016 року (по вул. Генерала Цвєтаєва, 76 в м. Одесі) (т.5 а.с.9-15), за грудень 2016 року (по вул. Богдана Хмельницького, 66) в м. Одесі) (т.5 а.с.26-31), за грудень 2016 року (по вул. Мельницька, 8 в м. Одесі) (т.5 а.с.58-78).

Ні підтвердження здійснення оплати позивачем вартості будівельних робіт, які придбані у ТОВ АГРОТЕРМ , позивачем надано копію виписки ПАТ БАНК ВОСТОК по поточному рахунку із призначенням платежу з посиланням на номер та дату відповідного договору та об'єкту, на якому проводились будівельні роботи (т.6 а.с.121-123).

Результати робіт, виконаних підприємством ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ та підрядником ТОВ АГРОТЕРМ , були передані:

- Департаменту міського господарства Одеської міської ради, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в): за жовтень-листопад 2016 року по вул. Середня, 31 в м. Одесі (т.4 а.с.170-173, 178-182, 188-194), за грудень 2016 року по вул. Мельницька, 8 в м. Одесі (т.5 а.с.36-49);

- КУ Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку , що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в): за квітень 2016 року по вул. Гайдара, 3А (т.4 а.с.33-37), за квітень 2016 року по вул. Академіка Сахарова, 30/1 в м. Одесі (т.4 а.с.59-62);

- КП ЖКС Хмельницький що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в): за лютий 2016 року по вул. Середня, 33 в м. Одесі (т.3 а.с.99-103, 109-113), за лютий 2016 року по вул. Прохорівська, 29 в м. Одесі (т.3 а.с.138-141), за березень 2016 року по вул. Лазарева, 82 в м. Одесі (т.3 а.с.155-158), за березень 2016 року по вул. Мечникова,100 в м. Одесі (т.3 а.с.172-175), за березень 2016 року по вул. Мечникова, 94 в м. Одесі (т.3 а.с.187-192), за березень 2016 року по вул. Прохорівська, 23 в м. Одесі (т.3 а.с.210-214), за березень 2016 року по вул. Запоріжська, 22 в м. Одесі (т.3 а.с.229-233), за березень 2016 року по вул. Бугаївська, 52 в м. Одесі (т.4, а.с.1-4), за березень 2016 року по вул. Болгарська, 16 в м. Одесі (т.4 а.с.16-19), за квітень 2016 року по вул. Водопровідна, 13а в м. Одесі (т.4 а.с.82-85), за квітень 2016 року по вул. Богдана Хмельницького, 34 в м. Одесі (т.4 а.с.99-103), за квітень 2016 року по вул. Болгарська, 21 в м. Одесі (т.4 а.с.120-123), за квітень 2016 року по вул. Генерала Цвєтаєва, 4 в м. Одесі (т.4 а.с.137-140), за квітень 2016 року по вул. Болгарська, 12 (т.4 а.с.154-157), за листопад 2016 року по вул. Генерала Цвєтаєва, 74 в м. Одесі (т.4 а.с.232-235), за листопад 2016 року по вул. Генерала Цвєтаєва, 76 в м. Одесі (т.5 а.с.2-5), за грудень 2016 року по вул. Богдана Хмельницького, 66 в м. Одесі (т.5 а.с.20-23).

3) які надані ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ , позивачем надано до суду копії актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та підсумкових відомостей ресурсів: за травень-червень 2016 року (по вул. Богдана Хмельницького, 44 в м. Одесі)(т.5 а.с.116-139), за травень-червень 2016 року (по вул. Ленінградська, 44 в м. Одесі) (т.5 а.с.174-197), за липень 2016 року (по вул. Гайдара, 3А в м. Одесі)(т.5 а.с.210-216), за липень-серпень 2016 року (по вул. Генерала Цвєтаєва, 72/74 в м Одесі)(т.6 а.с.7-36), за серпень-вересень 2016 року (по вул. Середня, 23 в м. Одесі) (т.6 а.с.61-76), за вересень 2016 року (по вул. Генерала Цвєтаєва, 72 в м. Одесі) (т.6 а.с.90-98).

Ні підтвердження здійснення оплати позивачем вартості будівельних робіт, які придбані у ТОВ ЧОРНОМОРПРЕКТ , позивачем надано копію виписки ПАТ БАНК ВОСТОК по поточному рахунку із призначенням платежу з посиланням на номер та дату відповідного договору та об'єкту, на якому проводились будівельні роботи (т.6 а.с.124-125)

Результати робіт, виконаних підприємством ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ та підрядником ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ , були передані:

- Департаменту міського господарства Одеської міської ради, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в): травень-червень 2016 року по вул.. Богдана Хмельницького, 44 в м. Одесі (т.5 а.с.88-92, 96-101, 107-111), за травень-червень 2016 року по вул. Ленінградська, 44 в м. Одесі (т.5 а.с.144-148, 154-157, 164-169), за липень-серпень 2016 року по вул. Генерала Цвєтаєва, 72/74 в м. Одесі (т.5 а.с.222-226, 234-238, 245-251), за серпень-вересень 2016 року по вул. Середня, 23 в м. Одесі(т.6 а.с.41-45, 51-56);

- КУ Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку , що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в): за липень 2016 року по вул. Гайдара, 3А в м. Одесі (т.5 а.с.203-206);

- КП ЖКС Хмельницький що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в): за вересень 2016 року по вул. Генерала Цвєтаєва, 72 в м. Одесі (т.6 а.с.81-85).

Вищевказані акти приймання виконаних будівельних робіт із контрагентами позивача (підрядниками) за лютий-грудень 2016 року, квітень-грудень 2017 року та лютий-квітень 2018 року підписані представниками ТОВ КСИЛОН , ТОВ АГРОТЕРМ та ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ та скріплені печатками підприємств замовника (позивача) та підрядників (контрагентів позивача). Вказані обставини також не заперечувались в акті перевірки.

Окрім того, позивачем додатково надано до суду перелік виконаних будівельних робіт власними силами та за допомогою контрагентів-підрядників у відсотковому співвідношенні та із зазначенням вартості виконаних робіт (т.9 а.с.53-64).

Також, як вбачається з матеріалів справи та зазначено в акті перевірки, позивачем укладено договір поставки будівельних матеріалів №03/05/2016 від 03.05.2016 року із ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ .

За договором поставки №03/05/2016 від 03.05.2016 року (далі - Договір №03/05/2016) (т.6 а.с.99-100), продавець (ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ ) продає, а покупець (позивач) купує будівельні матеріали в асортименті та за цінами, зазначеними в рахунках, що виставляються покупцю, згідно замовлень покупця.

Згідно з п.3.2. Договору №03/05/2016, продавець поставляє покупцю будівельні матеріали власним транспортом в межах м. Одеси протягом 3-х днів з моменту оплати покупцем товару.

Судом встановлено, що ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ у відповідності до вказаного Договору №03/05/2016 виставило рахунки на оплату будівельних матеріалів в асортименті (т.6 а.с.101-109). Вказаним рахункам кореспондують видаткові накладні на отримання будівельних матеріалів: №85 від 16.05.2016 року на загальну суму 40920 грн. разом із ПДВ 6820 грн. (т.6 а.с.102), №492 від 06.06.2016 року на загальну суму 31482 грн. разом із ПДВ 5247 грн. (т.6 а.с.104), №1850 від 10.10.2016 року на загальну суму 30354 грн. разом із ПДВ 5059 грн. (т.6 а.с.106), №11072 від 07.11.2016 року на загальну суму 18978 грн. разом із ПДВ 3163 грн. (т.6 а.с.108), №121918 від 19.12.2016 року на загальну суму 242994 грн. разом із ПДВ 40499 грн. (т.6 а.с.110). При цьому, суд зазначає, що номенклатура товарів, вказаних у вище перелічених рахунках, повністю співпадає із номенклатурою товарів у вищезазначених видаткових накладних.

Як вбачається з копії виписки по рахунку позивача, позивачем оплачено постачальнику вартість придбаного товару у загальній сумі 364728 грн. (т.6 а.с.129).

Як зазначила представник позивача у письмових поясненнях, товари, що були придбані відповідно до умов Договору поставки №03/05/2016 від 03.05.2016 року, використані позивачем у власній господарській діяльності на виконання договорів підряду, укладених між позивачем та замовниками (зазначеними вище), а облік і списання зазначених будівельних матеріалів ведеться на підприємстві уповноваженою особою, оформлюється актами за формою, затвердженою директором підприємства.

З матеріалів справи судом встановлено, що придбані у ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ товари використано позивачем при здійснені будівельних робіт протягом травня-грудня 2016 року за адресами (м. Одеса): вул. Богдана Хмельницького, 44, вул. Богдана Хмельницького, 66, вул. Ленінградська, 44, вул. Генерала Цвєтаєва 72/74, вул.. Середня, 31, вул. Мельницька, 8, що підтверджується відповідними актами списання матеріалів з травня 2016 року по січень 2017 року, за травень 2017 року (т.9 а.с.30-40) та наданими до суду відомостями щодо списання придбаних у ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ будівельних матеріалів у розрізі актів приймання виконаних будівельних робіт (т.9 а.с.65-76).

Разом з цим, матеріали справи містять копії завірених податкових накладних та роздруківок з ЄРПН, виписаних усіма вищевказаними контрагентами позивача - постачальниками робіт та товарів на виконання умов вищевказаних договорів, які також підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій з виконання робіт (послуг) і постачання товарів та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни послуг (робіт) та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за періоди, які перевірялись, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість, уточнюючими розрахунками та додатками № 5 до них (т.8 а.с.100-253, т.9 а.с.1-29). Також,суд зазначає, що спірні суми обсягів постачання (витрат) згідно актів виконаних робіт та видаткових накладних по отриманим товарам були включені позивачем до складу податкових деклараціях з податку на прибуток за перевіряє мий період.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до первинного та зведеного документу визначені в ч.2 ст. 9 цього ж Закону

Згідно ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст.198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п.198.1 ст.198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів(основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діє з 2015 року) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діє з 2015 року), податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 (зі змінами та доповненнями) (далі - Положення №318) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Згідно з п.6 Положення №318 втратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.7 Положення №318 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 10 Положення №318 визначено, що собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси .

Згідно з п.11 Положення №318 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Зі змісту наведених норм вбачається, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування витрат підприємства.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення ним сум до валових витрат.

Відповідно п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду та відповідно п. 14.1.202 зазначеної статті продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 90 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв'язок, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що з боку позивача до суду надано належні докази фактичного отримання позивачем товарів та послуг, використання цих товарів і послуг у власній господарській діяльності, та не погоджується із встановленими контролюючим органом порушеннями щодо заниження позивачем податку на додану вартість та заниження податку на прибуток по вказаним господарським операціям позивача з його контрагентами, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, свої податкові зобов'язання за результатами здійснення спірних господарських операцій товариство виконало, що не спростовано відповідачем.

В акті перевірки не міститься жодних зауважень до договорів позивача, укладених із контрагентами позивача - постачальниками товарів та робіт, та до виписаних на їх виконання первинних та інших супутніх ним документів.

В свою чергу, висновки в акті перевірки обґрунтовані лише наявністю податкової та іншої інформації відносно контрагентів позивача, згідно якої неможливо встановити наявність складських приміщень, будівель, споруд, майданчиків для зберігання ТМЦ, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, машин, механізмів та обладнання завантажувально-розвантажувальних робіт, транспорту, будь-яких матеріалів (сировини) та товарних запасів, необхідних для ведення господарської діяльності, також, згідно якої встановлено відсутність трудових ресурсів у підприємств, яка була б достатньою для самостійного виконання робіт (надання послуг) та постачання ТМЦ (тобто відсутні фахівці загальновиробничого, загальногосподарського, складського, транспортного процесу та процесу пов'язаного з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг) тощо), що свідчить про нереальність здійснення документально оформлених господарських операцій вказаними суб'єктами, а операції мали одноразовий характер.

На підставі податкової інформації відповідачем зроблено висновок, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій позивача із ТОВ ДЕЛЬТАБРОБIНВЕСТ , ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ , ТОВ АГРОТЕРМ , ТОВ КСИЛОН , та перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Щодо посилання в акті перевірки на наявність податкової та іншої інформації відносно контрагентів позивача, суд зазначає наступне.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на наявність податкової інформації, згідно якої аналізом діяльності вищезазначених підприємств встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, у зв'язку з відсутністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів.

Наявність вказаної податкової інформації відносно контрагентів позивача не доводить обставин, з якими відповідач пов'язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність угод поставки та підряду з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення контрагентами позивача - постачальниками матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або в іншій не забороненій законом формі у період здійснення спірних господарських операцій.

Водночас, інформація з баз даних, стосується виключно контрагентів і не вказує, жодним чином, на протиправні дії платника податків - позивача як покупця товарів та робіт у його контрагентів.

Як встановлено Верховним Судом у постанові від 16.01.2018 року по справі №820/4648/13-а, твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Аналогічний висновок Верховного Суду наведений у постанові від 16.01.2018 року по справі №826/1398/14.

Відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, посилання перевіряючих виключно на податкову інформацію та дані з електронних баз даних фіскальних органів по контрагентах позивача щодо їх незнаходження за податковою адресою, відсутності у них виробничих потужностей, відсутності достатньої кількості штатних працівників, складських приміщень в якості обґрунтування висновку нереальності здійснення господарських операцій, оскільки такий висновок був зроблений без аналізу безпосередньо господарських операцій та первинної документації, яка складалася в ході здійснення поставок товару, виконання робіт, - є безпідставними.

Крім того, суд зауважує на тому, що податкова інформація була наявна лише по ТОВ КСИЛОН , ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ , ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ , а по іншим контрагентам така інформація не була наявна як на час складання акту перевірки, так і на час розгляду справи.

Отже, враховуючи викладене, твердження відповідачів щодо неспроможності контрагентів позивача виконати обумовлені договорами роботи та здійснити поставку товарів, - не підтверджені жодними належними доказами з боку відповідачів. Твердження про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, дані щодо мінімальної кількості працівників також не можуть спростовувати фактичне виконання господарських операцій, адже контролюючим органом в акті перевірки не наведено, які саме ресурси необхідні для виконання контрагентами робіт, а також не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані роботи із залученням інших осіб та орендованого майна.

Суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснюють контролюючі органи.

Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, як вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентами позивача вимог податкового законодавства.

З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги твердження перевіряючих в акті перевірки щодо підстав для висновку про заниження позивачем податку на прибуток підприємств та завищення податкового кредиту, через те, що контрагенти позивача не подавали до ДПІ передбаченої законодавством звітності та не придбання ними будівельних матеріалів, робіт (послуг) у третіх осіб - фактичних виконавців робіт та товаровиробників (імпортерів), оскільки невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача не може бути підставою для застосування відповідальності до позивача, так як саме ним податкове законодавство не порушувалось.

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.242 КАС України, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Разом з цим, при розгляді справи суд також враховує і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України , є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі Булвес АД проти Болгарії зазначив наступне: Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

З наданих до суду доказів вбачається, що ТОВ КСИЛОН , ТОВ АГРОТЕРМ , ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ , ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ на момент складання податкових накладних та актів виконаних робіт були зареєстровані, в тому числі платниками ПДВ.

Отже, судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість та були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридичні особи.

При цьому, слід зазначити, що в договорах позивача із контрагентами-виконавцями не міститься обмежень щодо залучення до їх виконання третіх осіб.

В даному випадку судом досліджено обставини, що підтверджують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, за результатами яких позивачем віднесено спірні суми до податкового кредиту та витрат у відповідних податкових деклараціях; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку.

В той же час, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень-рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Крім того, з наданих позивачем до суду доказів вбачається подальше використання в межах здійснення позивачем господарської діяльності отриманих ним від контрагентів-виконавців (постачальників) робіт та товарів при виконанні взятих на себе зобов'язань за договорами із контрагентами-замовниками відповідних підрядних робіт.

Таким чином, враховуючи вищезазначене у своїй сукупності, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв'язок між фактом отримання послуг та понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок, суд дійшов висновку про фактичність господарських операцій позивача щодо отримання товарів, робіт (послуг) від контрагентів позивача ТОВ КСИЛОН , ТОВ АГРОТЕРМ , ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ , ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ та їх подальшого використання під час здійснення господарської діяльності позивача.

Аналогічна правова позиція по застосуванню даних норм права викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі №826/1711/17, від 17.04.2018 року у справі №2а/0470/4507/12, від 30.10.2018 року у справі №820/4312/17.

Суд також не бере до уваги доводи відповідача, зазначені в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву стосовно наявності ухвали Оболонського районного суду м. Києва по справі №756/4557/17 в межах кримінального провадження №32017100050000023, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, суд зазначає, що такого доказу як вирок суду надано не було.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року (справа №2а-4865/12/1470) адміністративне провадження №К/9901/25106/18) міститься правовий висновок про те, що сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Суд також зауважує на тому, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності свого контрагента і реально отримати від нього товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

В свою чергу, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13.04.2017 року по справі №756/4557/17 лише надано тимчасовий доступ до оригіналів документів з можливістю їх вилучення, які знаходяться у володінні, зокрема, ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ та ТОВ АГРОТЕРМ у зв'язку із придбанням ними товарів, робіт та послуг у ТОВ МАЙСТЕР КОНТРОЛЬ , ТОВ ІВІН СОФТ , ТОВ ЕНТЕР КОМПАНІ та ТОВ ОФЕРТ ГРУП . При цьому, як вбачається із вказаної ухвали Оболонського районного суду м. Києва, кримінальна справа №32017100050000023 жодним чином не пов'язана із діяльністю ані позивача, ані його контрагентів.

Суд також звертає увагу, що позивач мав господарські відносини із ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ та ТОВ АГРОТЕРМ лише протягом 2016 року.

Натомість, Оболонським районним судом м. Києва постановлено ухвалу лише 13.04.2017 року.

Суд зазначає, що жодних фактів, які б свідчили про здійснення ТОВ ДЕЛЬТАБРОБІНВЕСТ та ТОВ АГРОТЕРМ нереальної господарської діяльності, зокрема, за правовідносинами із підприємством ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ, цією ухвалою не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 13.04.2017 року по справі №756/4557/17 як на отриману іншу інформацію, що свідчить про нереальність господарських операцій позивача та його контрагента.

Аналогічна правова позиція по застосуванню даних норм права також викладена у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 року у справі №804/17176/14.

Враховуючи викладене, оцінивши докази у справі, з огляду на зазначені вище норми законодавства та враховуючи обставини справи, суд вважає, що позивачем цілком правомірно у відповідності до ст.198 Податкового кодексу України віднесено суми, сплачені в ціні придбаного товару за вищевказаними договорами, укладеними із його контрагентами до складу податкового кредиту, та до складу витрат у відповідності до ст.134 ПК України, та порушень законодавства, що регулює вказані питання, судом не встановлено. Таким чином, суд доходить висновку, що визначення відповідачем сум грошового зобов'язання у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях з податку на додану вартість та з податку на прибуток, є протиправним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій на підставі цих порушень є також протиправним.

У зв'язку із цим, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2019 року № 0030751404 форми Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1674474 грн. та податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2019 року № 0043731404 форми Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1699754 грн., - є протиправними та підлягають скасуванню.

Решта доводів позивача та відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

При цьому, щодо надання оцінки кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), та зокрема, сформовану у рішенні у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Наведена судом практика Європейського суду з прав людини також застосовується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 28.08.2018 року у справі № 802/2236/17-а, від 07.08.2018 року у справі №826/16871/16, від 12.02.2019 року у справі №808/1801/18, від 13.02.2020 року у справі №812/1325/17, від 11.02.2020 року у справі №520/9544/18, правові висновки якого підлягають застосуванню судами при розгляді справ.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 50613,42 грн. (п'ятдесят тисяч шістсот тринадцять гривень 42 копійки) згідно платіжного доручення №269 від 27.09.2019 року (т.1 а.с.6).

При цьому, відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір (в редакції, яка діяла на час подання позовної заяви), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п. 24 ч. 1 ст.4 КАС України, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позивач звернувся із позовною заявою з майновими вимогами в загальному розмірі 3374228 грн. - 03.10.2019 року, а отже, розрахунок сплати судового збору необхідно проводити з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2019 року.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет на 2019 рік з 1 січня 2019 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1921 гривень.

Таким чином, за подачу даної позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 19210 грн. (3374228 грн.*1,5%, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Разом з цим, як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, що становить 50613,42 грн.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, враховуючи, що права позивача порушено Головним управлінням ДФС в Одеській області та Головним управлінням ДПС в Одеській області, суд вважає, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням наведеного судом вище, наявні підстави для стягнення з відповідачів у рівних частинах суми сплаченого судового збору у розмірі 19210 грн. (як максимальної ставки судового збору, визначеного Законом України Про судовий збір станом на час подання позовної заяви), а саме з кожного з відповідачів по 9605 грн.

Водночас, суд роз'яснює позивачу, що відповідно до відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, враховуючи вищенаведене судом, позивач має право на повернення судового збору у розмірі 31403,42 грн. як внесеного у більшому розмірі, ніж встановлено законом згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір .

Однак, станом на дату прийняття судом рішення відповідного клопотання з боку позивача до суду не надходило.

28.02.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлений у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.

Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч. 6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи наведені приписи КАС України, оскільки 09.03.2020 року є вихідним днем, останнім днем строку для складання повного тексту судового рішення по вказаній справі, - є 10.03.2020 року.

Керуючись ст.ст. 2,9,72,76-77,90,120,139,193,241-246,255,295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області форми "Р" від 26 червня 2019 року № 0030751404, яким підприємству ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 1674474 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області форми Р від 10 вересня 2019 року № 0043731404, яким підприємству ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді ТОВ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 1699754 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39398646, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код юридичної особи 22445582, вул. Буніна, 37, м. Одеса, 65045) судовий збір у розмірі 9605 грн. (дев'ять тисяч шістсот п'ять гривень).

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43142370, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь підприємства ВІКТОРІЯ-ІІ у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код юридичної особи 22445582, вул. Буніна, 37, м. Одеса, 65045) судовий збір у розмірі 9605 грн. (дев'ять тисяч шістсот п'ять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано суддею 10.03.2020 року.

Суддя О.М. Соколенко


Дата ухвалення рішення	10.03.2020
Оприлюднено	12.03.2020
Номер документу	88114851
Судочинство	Адміністративне
Суть	визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Домусчі С.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 10.03.2020 по справі 420/5870/19ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —420/5870/19

Рішення
від 10.03.2020 по справі 420/5870/19
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД