Рішення

від 25.02.2020 по справі 460/2527/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2020 року м. Рівне №460/2527/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Мидловець Л.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шевчук В.С.,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Вестінвестбуд" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Вестінвестбуд звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, за змістом якого просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Рівненській області №0182785012 від 11.06.2019 року про застосування штрафу на суму78 506,12 грн.;

Ухвалою суду від 07.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Як вбачається із позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що контролюючим органом було порушено процедуру прийняття податкового повідомлення-рішення, передбачену ст. 86 ПК України, вказується що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято на підставі акту перевірки №3981/17-00-50-01/36771058 від 27.11.2018 року, який не вручався та не надсилався позивачу, вказується що розрахунок штрафних санкцій за невчасну реєстрацію податкових накладних містить в собі посилання на накладні, які ніколи не складалися позивачем. Також, в спростування правомірності оскаржуваного рішення, позивач зауважив, що спірним податковим повідомленням-рішення на підставі ст. 120-1 ПК України застосовано штрафну санкцію за невчасну реєстрацію накладних, однак відповідні податкові накладні оформлялися позивачем по операціям з неплатниками ПДВ, а відтак таким платникам не надсилалися. Згідно доводів позивача положення ст. 120-1 ПК України допускають звільнення під застосування штрафних санкцій за невчасну реєстрацію накладних, за умови настання однієї із трьох окремих умов: накладна не надається отримувачу (покупцю); накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Відтак, на переконання позивача, якщо положення ст. 120-1 ПК України допускають множинність трактування своїх положень, як на користь платника податків так і на користь контролюючого органу, то у відповідності до пункту 56.21 статті 56 ПК України рішення має бути прийнято на користь позивача.

З таких підстав просив суд позов задовольнити повністю. В судовому засіданні представник позивача підтримав позицію викладену у позові, додатково повідомивши, про існування двох різних позицій суду з приводу тлумачення положень ст. 120-1 ПК України, як на користь платника податків, так і на користь контролюючого органу.

Відповідач - Головне управління ДФС у Рівненській області позову не визнав та подав відзив на позовну заяву. Як вбачається із змісту такого відзиву, відповідач зазначив, що відповідно відомостей отриманих із інформаційних систем ДФС та Єдиного реєстру податкових накладних було отримано інформацію про порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних складених на платника податків. Як наслідок за результатами податкової перевірки звітності позивача, було складено акт про результати камеральної перевірки ПП Вестінвестбуд №3981/17-00-50-01/36771058 від 27.11.2018 року, згідно висновків якого було зафіксовано порушення граничних строків реєстрації окремих податкових накладних. На підставі вищевказаного акту, відповідачем, як контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення про застосовування штрафних санкцій, розрахунок яких здійснено у відповідності до положень ст. 120-1 ПК України, зміст якого, відповідно до правової позиції відповідача, не допускає множинність трактування та не виділяє такої самостійної підстави для звільнення від застосування штрафних санкцій, як складання податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю). Також, у відзиві відповідачем спростовується твердження відповідача про порушення процедури прийняття спірного рішення, адже як акт перевірки, так і спірне рішення вчасно надсилалися на податкову адресу позивача. З таких підстав відповідач просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію викладену у відзиві, додатково пояснивши, що мала місце помилка в оформленні спірного податкового повідомлення-рішення в частини внесення інформації про акт перевірки на підставі якого таке рішення було прийнято. Зокрема вказала, що запис про прийняття спірного рішення на підставі акту перевірки №3981/17-00-50-01/36771058 від 27.11.2018 року є невірним, тоді як вірним будуть відомості про інший акт, оскільки за результатами перевірки позивача було складено акт №3494/17-00-50-12/36771058 від 03.05.2019 р., вказаний акт і надсилався позивачу, однак не був отриманий ним із не відомих для відповідача причин. Додатково представник позивача, також зауважила, що подібна помилка міститься і в розрахунку штрафних санкцій, який додавався до рішення, а саме контролюючим органом не вірно вказано дату податкової накладної №6 від 15.10.2017 року, тоді як вірним буде податкова накладна №6 від 15.10.2018 р. Згідно доводів представника відповідача, зазначені помилки в оформленні податкового повідомлення-рішення та розрахунку штрафних санкцій не можуть слугувати самостійною підставою для скасування рішення контролюючого органу з одних лише формальних міркувань.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням такого.

Судом встановлено, позивачем в продовж 2017 та 2018 років здійснювалися операції з постачання товарів та послуг отримувачами щодо яких виступали не платники ПДВ. Вказані обставини безпосередньо прослідковуються із наданих сторонами: копій договору про закупівлю робіт за державні кошти №138 від 20.04.2016 р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 30.04.2018 р., податкової накладної №1 від 30.04.2018 року з квитанцією про її реєстрацію від 01.06.2018 р., банківської виписки за квітень, травень 2018 р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 31.10.2017 р., податкової накладної №4 від 31.10.2017 року з квитанцією про її реєстрацію від 16.11.2017 р., банківської виписки за жовтень, листопад 2017 р., договору про закупівлю робіт за державні кошти №50 від 18.09.2017 р., банківської виписки за жовтень 2017 р., податкової накладної №1 від 29.09.2017 року з квитанцією про її реєстрацію від 18.10.2018 р. та від 07.11.2017 р., договору підряду №52/КЕС від 13.05.2016 р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 29.09.2017 р., податкової накладної №2 від 29.09.2017 року з квитанцією про її реєстрацію від 07.11.2017 р., банківської виписки за вересень, жовтень, листопад 2017 р., податкової накладної №6 від 15.10.2018 р.

Спору щодо обставин з приводу постачання позивачем, за вказаними в акті перевірки податковими накладними, товарів та послуг саме для неплатників ПДВ, між сторонами в процесі розгляду справи не виникло. Відтак суд рахує за не потрібним окремий аналіз кожного із наданих сторонами первинних документів, які стосуються відповідних операцій.

Разом із тим, судом встановлено, що позивач дійсно в порушення положень ст. 201. ПК України допустив порушення граничного строку реєстрації накладних, а саме:

- податкова накладна №6 від 15.10.2018 року, (яка у розрахунку штрафних санкцій згадується як податкова накладна №6 від 15.10.2017 року) на суму ПДВ 284033,33 грн. зареєстрована 01.11.2017 року, (кількість днів порушення - 1);

- податкова накладна №4 від 31.10.2017 року на суму ПДВ 100000,00 грн. зареєстрована 16.11.2017 року, (кількість днів порушення 1);

- податкова накладна №2 від 29.09.2017 року на суму ПДВ 128003,93 грн. зареєстрована 07.11.2017 року, (кількість днів порушення 23);

- податкова накладна №1 від 29.09.2017 року на суму ПДВ 22500,00 грн. зареєстрована 07.11.2017 року, (кількість днів порушення 23);

- податкова накладна №1 від 30.04.2018 року на суму ПДВ 50010,00 грн. зареєстрована 01.06.2018 року, (кількість днів порушення 17).

Також із наявної в матеріалах справи квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.10.2017 р. вбачається що позивач направляв на реєстрацію податкову накладну №1 від 29.09.2017 року на суму ПДВ 22500,00 грн. до відповідного реєстру ще 18.10.2017 р., однак така реєстрація завершилась не успішно, оскільки сума ПДВ заявлена у накладній на час такого правлення перевищувала суму ліміту на рахунку ПДВ продавця (розділ виявлені помилки квитанції).

Як вбачається із акту №3494/17-00-50-12/36771058 від 03.05.2019 р. про результати камеральної перевірки ПП Вестінвестбуд , код ЄДРПОУ 36771058, перелічені вище порушення строку реєстрації податкових накладних були виявлені відповідачем, як контролюючим органом, під час камеральної перевірки звітності позивача у травні 2019 року. Вказаний акт надісланий на адресу позивача, однак не вручений під час доставки, відтак зворотно повернутий поштовою службою для відповідача, що підтверджується наявними у справі копією конверта про надіслання поштового відправлення за реєстраційним номером 3302301255516 та відомостями щодо відстеження такого відправлення наданими із інформаційної системи пошуку відправлень інтернет сервісу Укрпошта .

Судом встановлено, що 11.06.2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0182785012, на підставі якого до позивача застосовано штрафну санкцію за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у загальному розмірі 78 506,12 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення надсилалося на адресу позивача, однак не вручене під час доставки, відтак зворотно повернуте поштовою службою для відповідача, що підтверджується наявними у справі копією конверта про надіслання поштового відправлення за реєстраційним номером 3302301437045 та відомостями щодо відстеження такого відправлення наданими із інформаційної системи пошуку відправлень інтернет сервісу Укрпошта .

Як вбачається із змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в ньому міститься посилання на акт перевірки №3981/17-00-50-01/36771058 від 27.11.2018 року, який слугував в якості підстави для його прийняття. Однак, як встановлено судом з пояснень представника відповідача наданих під час судового засідання, акту перевірки №3981/17-00-50-01/36771058 від 27.11.2018 року відносно позивача ніколи не складалося та жодних доказів які б підтверджували існування такого акту сторонами не надано.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач не вправі приймати оспорюване рішення саме на підставі акту перевірки №3981/17-00-50-01/36771058 від 27.11.2018 року. Разом із тим, зважаючи на наявність у матеріалах справи іншого акту перевірки №3494/17-00-50-12/36771058 від 03.05.2019 р., який за своєю суттю свідчить про виявлення відповідних спірних порушень, за які згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення щодо позивача було застосовано штрафну санкцію. А також враховуючи обставини щодо наявності хронологічної послідовності у складанні такого акту, його надіслання позивачу, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення було прийнято саме на підставі акту перевірки №3494/17-00-50-12/36771058 від 03.05.2019 р. Однак, під час складання такого рішення, відповідачем допущено помилку, яка полягає у невірному внесенні відомостей про акт перевірки, який слугував підставою для його прийняття. Подібна помилка міститься і в розрахунку штрафних санкцій, в частині не вірного відображення відповідачем року складання позивачем податкової накладної №6 від 15.10.2018 р.

Допущення зазначених помилок (технічних описок/неточностей) під час складання оспорюваного рішення та розрахунку штрафних санкцій до нього, на переконання суду не може слугувати самостійною підставою для скасування судом такого рішення відповідача з одних лише формальних міркувань.

Разом із тим, аналізуючи зміст акту перевірки, позову, відзиву на позов, пояснень позивача та відповідача, які надавалися представниками сторін в процесі слухання судової справи, суд приходить до висновку, що між сторонами існує спір щодо правильності застосування положень ст. 120-1 ПК України.

Як видно з матеріалів справи, податкові накладні позивача не підлягали наданню отримувачу (покупцю), оскільки реалізація товару відбувалась кінцевим споживачам не платникам ПДВ.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів /послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, з системного тлумачення вказаної норми, можна зробити висновок, що п. 201.10 ст. 201 ПК України виокремлено такі види податкових накладних, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

1)податкові накладні, які не надаються покупцю;

2)податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

п.120-1.1. ст.120-1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Із змісту п.120.1-2 ст.120-1 ПК України видно, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Вищезазначені виключення для застосування штрафів, визначених ст. 120-1 ПК України, передбачають варіанти граматичного тлумачення: штраф не застосовується в трьох окремих випадках: а) якщо податкові накладні не надаються покупцю; б) якщо податкові накладні складаються на операції, звільнені від оподаткування; в) якщо податкові накладні складаються на операції, які оподатковуються за нульовою ставкою;

Тобто, ст.120-1 ПК України встановлює штрафні санкції для платників податків за порушення строків реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних). При цьому, норми містять виключення для певних податкових накладних.

Як видно із змісту позову спірним є питання щодо виключень, на які не поширюються норма ст. 120-1 ПУ України по застосуванню штрафних санкцій.

Як наслідок, суд звертає увагу на ту обставину, що граматичний спосіб тлумачення не дозволяє однозначно встановити дійсний зміст правової норми. Граматичний спосіб є початковим серед усіх способів тлумачення правової норми та не враховує системності норм права, необхідності забезпечення єдності букви і духу закону, які виявляються за допомогою логічного, систематичного, цільового способів тлумачення тощо.

Вказана норма передбачає неоднозначне тлумачення прав платника податків щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в частині того, чи повинні такі податкові накладні одночасно відповідати двом умовам: не надаватись покупцю та/або складатись за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування; які оподатковуються за нульовою ставкою.

В п.8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 N 1307 передбачено, що 8. При складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10 - 15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються) .

Згідно з нормами ПК України (ст.195, ст.211, п.8 підрозділу 2 Перехідних положень) до операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою, відносяться операції з: - вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пунктів 3 (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки) та 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони; - постачання товарів: для заправки (дозаправки) або забезпечення морських та повітряних суден, космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників Землі, наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством (у визначених ПКУ випадках), магазинами безмитної торгівлі, відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України; - постачання таких послуг: міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом, послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом, послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси; - У разі якщо операції з постачання товарів звільнено від оподаткування на митній території України відповідно до положення цього розділу, до операцій з експорту таких товарів застосовується нульова ставка; - На період виконання робіт з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об`єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему, які виконуються за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, що надається на безоплатній та безповоротній основі, або за рахунок коштів, які передбачаються в Державному бюджеті України: оподатковуються за нульовою ставкою операції з постачання товарів (сировини, матеріалів, устаткування та обладнання), виконання робіт та постачання послуг на митній території України, що здійснюються в рамках міжнародної технічної допомоги; - На період до 1 січня 2020 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю.

Тобто, всі податкові накладні, які звільнені від оподаткування ПДВ, не видаються покупцю. Податкові накладні, які складені на операції, що оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою, можуть бути як такими, що надаються покупцю, та такими, що не надаються покупцю.

Механізм застосування штрафу за ст.120-1 ПК України передбачає наявність бази для його нарахування - сума ПДВ, зазначена в податковій накладній - яка помножується на вказаний в нормі відсоток.

Також, суд погоджується з доводами позивача, що варіант тлумачення спірної норми, якого дотримувався контролюючий орган, не враховує контексту правової норми та її внутрішньої логіки, а також зв`язку із іншими нормами ПК України. Застосування союзу та при тлумаченні п. 120-1.1 та п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України податковим органом під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є безпідставним.

Крім того, система електронного адміністрування ПДВ, запроваджена в 2015 році як механізм запобігання зловживань шляхом незаконного відшкодування ПДВ з бюджету, не внесла кардинальних змін в загальні принципи стягування ПДВ, затверджені ПК України. Норми Кодексу, що визначають коло платників ПДВ, об`єкт оподаткування, принципи формування податкових зобов`язань та податкового кредиту, залишилися незмінними.

Штраф запроваджувався з метою захисту бюджету та платників податків від зловживань та недобросовісних дій їх контрагентів, зокрема, мав дисциплінувати постачальника своєчасно реєструвати податкові накладні, щоб покупець мав законне право відобразити податковий кредит. При відсутності реєстрації (несвоєчасній реєстрації) податкових накладних, які не надаються покупцю державний бюджет жодним чином не зазнає негативних наслідків, оскільки згідно п.201.10 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів (послуг) податкових накладних в ЄРПН не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період, тобто не відбувається впливу на податковий облік платника податку чи його контрагентів.

Отже, накладення штрафу за відсутність реєстрації (несвоєчасну реєстрацію) податкових накладних, які не надаються покупцю, зі стимулюючої функції перетворюється на каральну, оскільки за наведених обставин вбачається очевидним, що мету дисциплінувати постачальників - платників ПДВ не можна досягнути щодо податкових накладних, які не надаються покупцю.

Тобто, системний аналіз правовідносин у цій справі дає підстави дійти висновку про невідповідність дійсному змісту ст.120-1 ПК України варіанта тлумачення спірної норми податковим органом.

В п.56.21 ст.56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, прийшов помилкового висновку під час прийняття оспорюваного повідомлення-рішення, оскільки у зв`язку із неоднозначним трактуванням ст. 120-1 ПК України, керуючись принципом презумпції правомірності рішень платника податку (п. п. 4.1.4 ПК України), яка полягає в тому, що: якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, тому правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу.

Окрім того, надаючи правову оцінку правомірності застосування контролюючим органом штрафу суд також вважає зазначити наступне.

Серед принципів податкового законодавства України визначено принцип стабільності, тобто зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (пп.4.1.9 ПК України).

Тобто, будь-який платник податків, опираючись на принцип стабільності має право на незмінність режиму оподаткування, елементів податків, які ним сплачуються протягом бюджетного року, як результат на визначеність умов здійснення тієї чи іншої оподатковуваної діяльності, пов`язаної з виникненням об`єкта оподаткування.

На переконання суду у випадку зміни елементів податків протягом такого року законодавцем, платник має право та обов`язок з урахуванням способу та змісту здійснених змін, враховуючи наявний у платника обов`язок сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України, виконувати свої зобов`язання відповідно до закону із тими межами свободи, що допускається.

Зокрема, Верховний Суд в постановах від 17.10.2019р. у справі №826/7501/16 та від 22.06.2018 р. у справі №803/1618/16, зазначив, що принцип стабільності як спеціальний принцип податкового законодавства спрямований на конкретизацію одного з аспектів принципу правової визначеності - вимоги розумної стабільності права, яка зумовлює необхідність незмінності правових приписів протягом певного часу.

Відповідна норма ст.120-1 ПК України в редакції Закону України від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні набрала чинності з 01.01.2017 року і вже з цієї дати без будь-якого перехідного періоду та без дотримання зазначеного принципу стабільності контролюючим органом застосовуються штрафні санкції за порушення строків реєстрації податкових накладних, які не надаються покупцю (отримувачу).

Таким чином, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних, які не надаються покупцю (отримувачу), у спірних правовідносинах суперечить законодавству та є протиправним.

Згідно з ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту права, інтересів фізичних осіб.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, вирішуючи питання щодо присудження судових витрат, судом враховано правовий висновок Верховного Суду у справах № 902/347/18 від 22.11.2019 р., № 922/445/19 від 03.10.2019 р., згідно якого право зменшити розмір судових витрат в тому числі витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд набуває лише за клопотанням іншої сторони. Однак, на час розгляд даного спору жодних клопотань що щодо зменшення судових витрат, що підлягають присудженню на користь однієї із сторін за результатами вирішення спору від сторони відповідача не надійшло.

Відтак, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн. сплачені позивачем згідно платіжного доручення №410 від 30.09.2019 та витрати на правничу допомогу у даній справі понесені позивачем згідно договору №19-09/20 від 27.09.2019 року про надання правничої допомоги адвокатським бюро, розрахунку суми гонорару адвокатського бюро №1 від 27.09.2019 р., рахунку на оплату №3/19 від 27.09.2019 р., акту приймання-передачі правничих послуг №1 від 25.02.2020 р., оплата якої підтверджується випискою про рух коштів на рахунку у банку за 27.09.2019 р. на суму 11000 грн., суд присуджує на користь позивача відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства "Вестінвестбуд" (33023, м. Рівне, вул. Клима Савури, 14-А, код ЄДРПОУ 36771058) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023,м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0182785012 від 11.06.2019 про застосування штрафу на суму 78 506,12 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Вестінвестбуд" (33023, м. Рівне, вул. Клима Савури, 14-А, код ЄДРПОУ 36771058) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області (33023,м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 39394217) судові витрати у розмірі 12921,00 грн., в тому числі 1921,00 грн. судового збору та 11000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 10 березня 2020 року.

Суддя Щербаков В.В.