Рішення

від 10.03.2020 по справі 420/7409/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7409/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" (68610, Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе 2б, код ЄДРПОУ 00383716) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2019 року №0003551401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 грудня 2019 року Позивачем було отримане податкове повідомлення-рішення № 0003551401 від 01.11.2019 року (надіслане Відповідачем 29 листопада 2019 р - згідно календарного штемпелю відділення Укрпошти), згідно з якими Відповідачем було донараховано 2 395 250 грн. земельного податку за 2018 рік та штрафні санкції у сумі 598 813 грн. - за порушення строків сплати зазначеного податку.

Позивач не погоджується з зазначеним податковим повідомленням рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню с наступних підстав.

По-перше, Відповідачем не проводилась перевірка ПрАТ "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак", на підставі якої були встановлені порушення, зазначені в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні. В якості підстави для винесення зазначеного рішення зазначається акт перевірки від 16.09.2019 року № 24/15-32-05-01/00383716. Однак, зазначену перевірку ГУ ДПС в Одеській області не проводило, зазначений акт, складений належним чином, не надавався для ознайомлення Позивачу та Позивач не мав змоги надати відповідні заперечення згідно п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України.

По-друге, Відповідач не є уповноваженим контролюючим органом, та не мав повноважень на винесення оскаржуваного повідомлення - рішення. Згідно п. 41.1. ст. 41 ПКУ Контролюючі органи та органи стягнення : 41.1. Контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи . Відповідно до такого визначення, державний орган, який не має всіх тих повноважень (функцій), через наявність яких і визначається належність до категорії контролюючих органів для цілей Податкового кодексу, не є контролюючим органом для цілей Податкового кодексу.

18 грудня 2018 року Кабінет міністрів України прийняв Постанову № 1200 Про утворення Державної податкової служби України (територіальним підрозділом якої є Відповідач) та Державної митної служби України (далі - Постанова № 1200), згідно якої було здійснено поділ Державної фіскальної служби України (далі - ДФСУ) на вказані служби із відповідним розподілом між ними прав та обов`язків ДФСУ. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про перебування ДФСУ в стані припинення шляхом поділу, Державна податкова служба України (далі - ДПСУ) зареєстрована як юридична особа. ДПСУ та Державна митна служба України (далі - ДМСУ) мають розпочати свою діяльність після завершення заходів з їх утворення, про що має бути відповідне повідомлення, а до того часу ДФСУ продовжує виконувати свої функції.

ДПСУ та її територіальні підрозділи, яким є Відповідач, не має всіх тих повноважень (функцій), які за п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу є кваліфікаційними ознаками контролюючого органу , а саме повноважень у сфері митного законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган .

Пункт 41.4. статті 41 Податкового кодексу України встановлює, що: 41.4. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів .

Тобто органи, які не є контролюючими органами, як вони визначені Податковим кодексом, не можуть проводити перевірки з питань оподаткування та виносити будь-які рішення за результатами таких перевірок.

По-третє, відповідно до поданої Позивачем 20.02.2019 року податкової декларації з плати за землю (земельного податку) за 2018 рік №9025706636, Позивачем було нараховано та сплачено до бюджету земельний податок за земельні ділянки, що знаходились в його користуванні, за ставкою 4,5% від нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок у загальній сумі 1437149,74 грн.

Ставка податку 4,5% (що встановлена для земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (крім юридичних осіб державної та комунальної форми власності) була визначена Позивачем відповідно до діючого у 2018 році рішення Ізмаїльської міської Ради від 30.04.2015 року №5084-VI Про встановлення ставок податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Ізмаїльської міської ради від 14 січня 2016 р. № 401- VII Про перегляд ставок земельного податку в межах міста Ізмаїл , чинного на момент подання податкової декларації №9025706636 та протягом 2018 року (згідно ст.ст 284, 286 ПКУ).

Відповідач вважає, що жодних підстав для донарахування позивачу земельного податку за 2018 рік та штрафних санкцій немає, у зв`язку з чим і звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 09.01.2020 року призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

10.02.2020 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління ДПС в Одеській області позов не визнає, та категорично не погоджується з доводами позивача, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, п.2 ст.13 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 07.08.2019 №6281, проведена планова виїзна документальна перевірка ПрАТ ІЗТПВ Дунай-Пак з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 30.06.2019.

В ході проведення документальної планової виїзної перевірки були встановлені наступні порушення платника податків ПрАТ ІЗТПВ Дунай-Пак , включаючи порушення п.286.1, п.286.2 ст.286, п. 270.1 ст. 270, п.271.1 ст.270, п. 269.1. ст.269, п. 287.1. ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 - VI із змінами та доповненнями, у результаті чого занижено земельний податок на загальну суму 2 395 250 грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 2 395 250 грн.

Згідно рішення Ізмаїльської міської ради від 28.02.2018року №3231-VII Про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради від 30.04.2015 №5084-VІ Про встановлення ставок податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл , для інших земельних ділянок, в тому числі "для земельних ділянок, що знаходяться у користуванні суб`єктів господарювання, визначених Законами України Про державну допомогу суб`єктам господарювання та Про захист економічної конкуренції , встановлена ставка земельного податку у розмірі 12% від нормативно грошової оцінки земель міста.

У порушення п.286.1, п.286.2 ст.286, п. 270.1 ст. 270, п.271.1 ст.270, п. 269.1. ст.269, п.287.1 ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами і доповненнями), ПРАТ ІЗТПВ Дунай-Пак не обчислено та не задекларовано податкове зобов`язання по земельному податку у загальній сумі на 2 395 250 грн., у тому числі за 2018 рік - 2 395 250 грн.

Ставка податку 12% з 2018 року від нормативної грошової оцінки землі, нормативна грошова оцінка землі 2018 рік - 3909398,83 грн. за га кв.м., площа земельної ділянки 8,1692 га.

По об`єкту нерухомого майна:

- земельна ділянка, в районі складської території, площа (га): 0,6022, Кадастровий номер: 5110600000:01:006:161, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 121, Дата державної реєстрації: 14.07.2000, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн/га: 3909398,83 грн.

- земельна ділянка, в районі складської території, площа (га): 3,9344, Кадастровий номер: 5110600000:01:006:0175, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 121, Дата державної реєстрації: 14.07.2000, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн/га: 3909398,83 грн.

- земельна ділянка, в районі складської території, площа (га): 3,6326, Кадастровий номер: 5110600000:01:006:161, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 121, Дата державної реєстрації: 14.07.2000, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн/га: 3909398,83 грн.

за 2018 рік-3832399,31 грн. (8,1692*3909398,83*12/100).

У зв`язку з вищевикладеним, Відповідач у відзиві на адміністративний позов просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

17.02.2020 р. від Позивача до суду надійшла відповідь на відзив, підписана директором ПрАТ ІЗТПВ Дунай-Пак .

Згідно зазначеної відповіді, позивач вважає відзив таким, що підписаний особою, що не мала на це належних повноважень, оскільки відзив підписаний А. Малюченко, зазначеним як представник Відповідача. До відзиву додана копія довіреності п. А. Малюченко, що є документом, який, згідно статті 59 КАС України, може засвідчувати повноваження особи саме як представника учасника справи та не може підтверджувати право на самопредставництво органу державної влади, від імені якого в такому разі згідно п.4 ст. 56 КАС України може діяти тільки його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Відповідно до статті 57 КАС України, представником Відповідача в даній справі може бути адвокат або законний представник, а доказів того, що п. А.Малюченко є таковим не додано до відзиву.

Також, Позивач вважає відзив таким, що наданий з пропущенням встановленого судом строку його надання, після закриття підготовчого провадження у справі, та без зазначення причин, що зумовили таке запізнення, тому він має бути залишений без розгляду згідно статті 204 КАС України.

У відповіді на відзив Позивач звертає увагу на те, що у відзиві на адміністративний позов Відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, посилається на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, а саме - рішення Ізмаїльської міської Ради від 28.02.2018 року №3231-VII Про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської Ради від 30.04.2015 р №5084 -VI Про встановлення ставок податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл , яке не згадується в доданому до відзиву Акту перевірки .

При цьому, як зазначено в п. 3.1.4.6 акту перевірки, донарахування податку здійснено за весь 2018 рік (з 01.01.2018 р). Однак, Відповідач не зазначає, коли саме набрало чинності зазначене вище рішення Ізмаїльської міської Ради. Зазначена у п. 3 даного рішення норма про застосування його положень для розрахунків земельного податку з 01.01.2018 року явно протирічить п. 5 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та статті 58 Конституції України та не може бути застосована.

На думку Позивача, встановлення ставки земельного податку органом місцевого самоврядування можливо тільки в році, що передує звітньому і її коригування протягом року є неможливим. Оскільки до подання Позивачем податкової декларації з плати за землю за 2018 рік жодних змін до ставок земельного податку, що діяли у 2017 році, внесено не було, Позивач, відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України цілком правомірно подав податкову декларацію на 2018 рік з розрахунком земельного податку за ставкою, що діяла на момент подання декларації. Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України податкові зобов`язання Позивача зі сплати земельного податку були визначені на весь 2018 рік, згідно поданої декларації.

У свою чергу Відповідач не зазначає у відзиві, на яких підставах ним була застосована до Позивача ставка податку у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка передбачена рішенням Ізмаїльської міської Ради від 28.02.2018 року №3231-VІІ для суб`єктів господарювання визначених Законами України Про державну допомогу суб`єктам господарювання та Про захист економічної конкуренції .

У відповіді на відзив Позивач також повторно наголошує на порушеннях порядку проведення та оформлення результатів податкової перевірки.

03.02.2020 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 11.02.2020 р.

У судове засідання 11.02.2020 року позивач не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно. Від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі представника позивача.

У судове засідання 11.02.2020 року відповідач не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, серед іншого, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, наявність заяви представника позивача, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання 11.02.2020 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, п.2 ст.13 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 07.08.2019 №6281, була проведена планова виїзна документальна перевірка ПрАТ ІЗТПВ Дунай-Пак з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 30.06.2019. Перевірка проводилась з 27.08.2019 р. по 09.09.2019 р.

За результатами перевірки було складено акт від 16.09.2019 № 24/15-32-05-01/00383716 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ ІЗТПВ "Дунай-Пак".

Актом перевірки було встановлено наступні порушення:

1. п. 286,1, п.286.2 ст.286, п. 270.1 ст. 270, п.271.1 ст.270, п. 269.1. ст.269 п. 287.1. ет. 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 - VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено земеньний податок на загальну суму 2395250 грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 2395250 грн.

2. ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (із змінами та доповненнями) в частині недотримання термінів розрахунків за операціями, здійсненими на умовах відстрочення поставки у сумі 4200,00 дол. США за контрактом від 18,05.2018 №18/05/18, укладеним з ООО КАПАКСОЛИТ-М (Молдова);

3. ст. 1 Закону України від 23,09.1994 № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (із змінами та доповненнями) недотримання термінів надходження валютної виручки за договором від 19.07.2018 №19/07/18 у сумі 11 600,00 євро укладеним з компанією REDMOND SALES LP (Scotland, United Kingdom);

4. ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю та ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України, та незаконно знаходяться за ЇЇ межами - не проведено декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2019 року.

5. рахується прострочена дебіторська заборгованість у сумі 4 200,00 дол, США за контрактом від 18.05.2018 №18/05/18, укладеним з ООО КАПАКСОЛИТ-М (Молдова) та 11 600,00 євро за договором від 19.07.2018 №19/07/18, укладеним з компанією REDMOND SALES LP (Scotland, United Kingdom).

На підставі зазначеного Акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2019 року №0003551401, яким збільшено суму грошового зобов`язання земельного податку з юридичних осіб на суму 2 395 250 грн. - за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 598 813 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням та застосуванням штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у зв`язку зі сплатою податків, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), зокрема даний Закон визначає компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи .

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року №311 Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України (далі іменується - Постанова №311), утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1; реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

17 вересня 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі іменується - ЄДР) внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - Головного управління ДФС в Одеській області, код ЄДРПОУ 39398646.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (далі іменується - Постанова №227), затверджено Положення про Державну податкову службу України (далі іменується - Положення про ДПС) та Положення про Державну митну службу України; установлено, що:

за посадовими особами органів Державної фіскальної служби та особами рядового і начальницького складу податкової міліції, які переходять на службу до Державної податкової служби, її територіальних органів, а також членами їх сімей зберігаються умови матеріального забезпечення, пільги та інші соціальні гарантії, встановлені законодавством для посадових осіб органів Державної фіскальної служби та осіб рядового і начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей;

Відповідно до пункту 1 Положення про ДПС, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Відповідно до п. 4 Положення про ДПС Державна податкова служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням вимог податкового законодавства, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Пунктом 7 Положення про ДПС встановлено, що ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (органами доходів і зборів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби (далі іменується - Постанова №537), утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1; реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2; установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби; визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

31.07.2019 до ЄДР внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - Головного управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ 43142370.

З урахуванням вищевикладеного, у зв`язку з тим, що планова виїзна документальна перевірка ПрАТ ІЗТПВ Дунай -Пак проводилась після реорганізації податкових органі, суд критично ставить до твердження Позивача про те, що Відповідач по даній справі не є уповноваженим контролюючим органом та не має повноважень на винесення оскаржуваних повідомлень.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Податкове повідомлення-рішення, що оскаржується, складено на підставі акта перевірки від 16.09.2019 року № 24/15-32-05-01/00383716 про результати документальної планової виїзної перевірки.

Згідно пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 77.4 ст. 77 ПК України встановлено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Як вбачається зі Вступної частини Акту перевірки від 16.09.2019 р., ПрАТ ІЗТПВ Дунай-Пак проінформований про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням №305/15-32 від 09.08.2019, яке направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення 09.08.2019. З направленнями на право проведення перевірки ознайомлено під підпис директора ПрАТ ІЗТПВ Дунай-Пак Павленко Олені Олександрівні. Перевірку проведено з відома директора Павленко Олени Олександрівни та в присутності головного бухгалтера Зверєвої Анастасії Юріївни, роб. тел.: +380484153553, e-mail: iztud@gmail.com. У журналі реєстрації перевірок платника податків вчинено запис від 27.08.2019.

Однак, представником Відповідача до суду не надано жодних підтверджень повідомлення платника податків про проведення планової виїзної перевірки (поштове повідомлення, конверт із датою направлення листа з повідомленням, направлення на право проведення перевірки з підписом директора платника податків про ознайомлення тощо).

Відповідно до положень ст. 86 ПК України, що встановлює порядок оформлення результатів перевірок, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи, в наданій Відповідачем копії Акту перевірки відсутній підпис уповноваженої особи Позивача та Відповідачем не надано доказів належного ознайомлення Позивача з результатами проведеної перевірки або відмови представника Позивача від підпису наданого для ознайомлення акту перевірки. А також відсутній Акт, що міг свідчити про відмову позивача від підпису або відмову від отримання примірника акта про результати перевірки або неможливості його вручення.

Суд звертає увагу, що у відзиві на адміністративний позов Відповідач не зазначив, а також не надав до суду жодних доказів, які б спростовували доводи Позивача та підтвердили факт проведення планової документальної виїзної перевірки.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Відповідно до Акту, складеного за результатами перевірки, проведеною перевіркою встановлено, що ПРАТ ІЗТПВ ДУНАЙ-ПАК не здійснювало нарахування земельного податку за земельні ділянки, які знаходяться в користуванні підприємства на підставі державного акту на земельну ділянку.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань земельний податок за період з 01.07.2017 по 30.06.2019 встановлено їх заниження на загальну суму 2 395 250 грн., у тому числі по періодам звітності: 2018 рік - 2 395 250 грн.

Проаналізувавши доводи сторін, що містяться у позові, відзиві на адміністративний позов та відповіді на відзив, суд зазначає, що зміст спірних правовідносин полягає у правильності застосуванням Позивачем ставки земельного податку при визначенні своїх податкових зобов`язань.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року N 2768-ІІІ, зі змінами та доповненнями (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю - ПКУ.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та пп. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VІ, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків.

У п. 14.1.147 ст. 14 ПКУ зазначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп.14.1.72 п. пп.14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власники земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;

Згідно з п. 12.3. ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях.

Пунктом п.269.1 ст. 269 ПК України встановлено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до п. 270.1. ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування ПК України визначаються:

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, нормативно грошова оцінка земельних ділянок, що знаходяться в користуванні Позивача, встановлена.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2. встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

При цьому платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи, та не оскаржується Відповідачем, ПрАТ ІЗТПВ Дунай-Пак 20.02.2019 року було подано податкову декларацію з плати за землю (земельного податку) за 2018 рік №9025706636, відповідно до якої, Позивачем було нараховано та сплачено до бюджету земельний податок за земельні ділянки, що знаходились в його користуванні, за ставкою 4,5% від нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок у загальній сумі 1 437 149,74 грн.

Відповідно до ст. 25 ПК України ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Граничною ставкою податку визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений цим Кодексом.

Згідно ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Судом встановлено, що відповідно до рішення Ізмаїльської міської Ради від 30.04.2015 року №5084-VI Про встановлення ставок податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Ізмаїльської міської ради від 14 січня 2016 р. № 401- VII Про перегляд ставок земельного податку в межах міста Ізмаїл ставка земельного податку, що встановлена для земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (крім юридичних осіб державної та комунальної форми власності, складала 4,5 %. За даною ставкою земельного податку Позивачем було здійснено обчислення його податкового зобов`язання зі сплати земельного податку.

Згідно рішення Ізмаїльської міської ради від 28.02.2018 року №3231-VII Про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради від 30.04.2015 №5084-VІ Про встановлення ставок податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл , для інших земельних ділянок, в тому числі "для земельних ділянок, що знаходяться у користуванні суб`єктів господарювання, визначених Законами України Про державну допомогу суб`єктам господарювання та Про захист економічної конкуренції , встановлена ставка земельного податку у розмірі 12% від нормативно грошової оцінки земель міста.

Відповідно до зазначеного рішення Ізмаїльської міської ради від 28.02.2018 року №3231-VII, норми цього рішення, щодо внесених змін, для здійснення розрахунків податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл застосовуються з 01.01.2018 р. Відповідач вважає, що ПрАТ ІЗТПВ Дунай-Пак порушено зазначене положення, ставка податку застосовано неправильно, а тому відбулось заниження податкового зобов`язання зі сплати земельного податку за період 2018 р. на загальну суму - 2 395 250 грн. Надаючи оцінку доводам сторін з приводу цього, суд зазначає.

Відповідно до п. 5 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Базовий податковий (звітний) період у відповідності до п. 285.1 ст. 285 ПК України дорівнює календарному року.

Відповідно до пп.12.3.4 п. 12.3. ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Враховуючи, що бюджетний період для всіх бюджетів становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, бюджетним періодом, в якому починає застосовуватися зміни для здійснення розрахунків податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл відповідно до рішення Ізмаїльської міської ради від 28.02.2018 року №3231-VII Про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради від 30.04.2015 №5084-VІ Про встановлення ставок податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл , є 2019 рік.

Відповідно до п. 7.3 ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Однією із засад податкового законодавства є єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов`язкових елементів податку, зазначений у пп. 4.1.11 п. 4.1. ст. 4 ПК України.

Відповідно до ст.7 Податкового кодексу України ставка податку є обов`язковим елементом будь-якого податку, що дозволяє дійти висновків, що при внесенні змін щодо ставки оподаткування такі зміни повинні застосовуватись з урахуванням приписів пп.4.1.9 п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Як встановлено судом, та зазначено вище, на підставі рішення Ізмаїльської міської ради №3231-VII Про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради від 30.04.2015 №5084-VІ Про встановлення ставок податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл від 28.02.2018 року були внесені зміни до розміру ставки земельного податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл, у зв`язку з чим, на думку суду, застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України, з урахуванням внесених змін, з метою оподаткування земельним податком Позивача за ставкою у розмірі 12%, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2019 року.

Враховуючи зазначене відсутні підстави для визначення ПрАТ ІЗТПВ Дунай-Пак збільшення суми податкового зобов`язання за платежем "Земельний податок з юридичних осіб" за 2018 рік у розмірі 2 395 250 грн., оскільки обов`язок зі сплати земельного податку за ставкою 12% виникає у Позивача з наступного бюджетного року, що слідує за роком, в якому внесені зміни до ставки земельного податку, тобто з 2019 р.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 19 210,00 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 19 210,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" (68610, Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе 2б, код ЄДРПОУ 00383716) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2019 року №0003551401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370) на користь Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" (68610, Одеська область, м. Ізмаїл, Аеродромне шосе 2б, код ЄДРПОУ 00383716) судові витрати у розмірі 19 210,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.