Рішення

від 10.03.2020 по справі 521/21813/17

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/21813/17

Номер провадження 2/521/470/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2020 року Малиновський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого - судді Лічмана Л.Г.

при секретарі - Тимофієнко Н.М.,

за участю представника позивача - адвоката Кіріяк Н.В.,

представника відповідача - адвоката Киселиці І.Ю.,

представника третьої особи - Хабарової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (м. Одеса, вул. 7-а Пересипська, 6) про визнання недійсними умови договорів, стягнення надмірно сплачених грошових коштів та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси під головуванням судді Целуха А.П. знаходилась зазначена цивільна справа.

Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду розпорядженням керівника апарату Малиновського районного суду м. Одеси Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 03.06.2019 р. з причин рішення ВРП від 23.04.2019 р. про звільнення судді ОСОБА_3 з посади у відставку, наказу № 7-ОС/с від 10.05.2019 р. про відрахування судді ОСОБА_3 зі штату Малиновського районного суду м. Одеси, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2019 р., дану справу призначено судді Малиновського районного суду м. Одеси Лічману Л.Г.

На підставі доповідної записки судді Лічмана Л.Г. від 10.06.2019 р., у зв`язку з необхідністю розгляду справи зі стадії підготовчого засідання, проведено неавтоматичний розподіл справи між суддями та згідно протоколу від 10.06.2019 р. призначено судді Лічману Л.Г.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.06.2019 р. суддя Лічман Л.Г. прийняв зазначену справу до свого провадження, ухвалив проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У зазначеній позовній заяві позивач ОСОБА_1 , після уточнення позовних вимог, просила: визнати недійсними умови Договорів між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФОП ОСОБА_2 від 05.05.2017 р. № 1728 та № 1729; стягнути з відповідача надмірно сплачені кошти у розмірі 72722 грн. та моральної шкоди 20000 грн., витрати на правову допомогу 14000 грн. та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що після ознайомлення з флаєром ФОП ОСОБА_2 05.05.2017 р. ОСОБА_1 уклала з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) договори № 1728 та № 1729. При укладенні цих Договорів ФОП ОСОБА_2 ввела позивача в оману, внаслідок чого у договорах було відображено, що за визначену в них оплату, а саме 131 080 грн. відповідач лише виготовляє для неї на Миколаївському заводі Адісем металопластикові вікна та двері для скління балкону та забезпечує їх доставку на адресу її мешкання. Однак у дійсності, була домовленість, що у дану суму входить також плата за роботи з розширення та скління балкону. При цьому ФОП ОСОБА_2 переконала ОСОБА_1 щодо відсутності необхідності зазначення цих відомостей з причин зменшення податкового тиску, але гарантувала, що такі роботи будуть виконані. Договори було укладено у офісі ФОП ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 .

На переконання ОСОБА_1 було порушено ст. 4, 10 19 Закону України Про захист прав споживачів . Надавши недостовірну інформацію ОСОБА_2 здійснила прояв нечесної підприємницької практики. Доказами того, що грошові кошти були сплачені не тільки за металопластикові конструкції, а і за роботи з розширення та скління, є невідповідність площі виготовлених конструкцій та розміру балкону. Після доставки конструкцій представники ОСОБА_2 не приступили до робіт і зажадали ще додатково 60000 грн., позивач змушена була відмовитись від послуг цих осіб та звернулась до інших фахівців, які виконали ці роботи. Чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , здійснював обміри та забезпечив демонтаж балкону. За фактом звернення ОСОБА_1 до поліції відкрито кримінальне провадження. Крім того, через мережу інтернет позивач звернулась особисто до Миколаївського заводу Адісем , де на замовлення ОСОБА_2 виготовлено конструкції. ОСОБА_1 замовила абсолютно такі ж вироби. З наданого розрахунку виявилось, що повна ціна за виготовлені вироби складає 58358 грн. 00 коп. та вартість монтажу 6328 грн. Таким чином ОСОБА_2 більше ніж вдвічі завищила ціну цих виробів - на 72722 грн. 00 коп.

У відзиві на позовну заяву та відзиві на заяву про уточнення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, у їх задоволенні просила відмовити, посилаючись на наступне.

ОСОБА_1 підписала акти приймання передачі товару від 01.06.2017 р. та від 24.06.2017 р., у яких були відсутні претензії щодо отриманих нею виробів. За договором № 1728 дійсно було допущено помилку щодо кольору дверей, однак позивач відмовилась у їх заміні. Ці договори є договорами купівлі-продажу, а тому на них розповсюджується дія відповідних положень ЦК України. Зазначені вироби не містять істотного недоліку. Відповідач належним чином виконала умови договорів. Факт спричинення моральної шкоди позивачем не доведено, не обґрунтовано її розмір. Невідповідність площі виготовлених конструкції розміру балкону не підтверджує факт введення позивача в оману та домовленостей про додаткові роботи, оскільки позивач сама бажала розширити площу балкону та встановити на неї замовлені вироби. Позивач могла надати висновок на її замовлення. Твердження про податковий тиск не відповідає дійсності, оскільки податки сплачуються від вартості замовлення, а не об`єму. Надані позивачем докази вартості замовлення, отримані позивачем в мережі Інтернет не є належними доказами. Крім того, вартість замовлення є погодженою сторонами при укладенні договору. Не надано доказів обсягу наданих юридичних послуг. Надані позивачем медичні документи, копії чеків придбання медичних препаратів також не стосуються предмета спору, є неналежними доказами спричинення моральної шкоди.

В судовому засіданні під час надання особистих пояснень ОСОБА_2 підтвердила ці обставини.

З пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області вбачається, що встановлено порушення п. 1.5. договору № ЕА-1728 щодо невідповідності кольору дверей замовленому (відсутня ламінація), чим порушено п. 2 та п. 7 ч. 1 ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів . Приписом до Акту перевірки зобов`язано ОСОБА_2 усунути недоліки.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.03.2018 р. заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення коштів, стягнення моральної шкоди залишено без задоволення.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24.10.2018 р. призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.05.2019 р. ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 24.10.2018 р. скасовано, в задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи відмовлено, справу направлено для продовження розгляду до того ж суду.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.08.2019 р. клопотання відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, забезпечено участь представника відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - адвоката Киселиці І.Ю. у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.08.2019 р. у задоволенні клопотання представника відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - адвоката Киселиці І.Ю. про залишення позовної заяви без руху відмовлено.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04.09.2019 р. клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Адесем (м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 20/1, ЄДРПОУ 41225528) належним чином завірені копії документів щодо виготовлення ПВХ конструкцій відповідно до договорів ЕА № 1728 від 05 квітня 2017 року та ЕА № 1729 від 04 травня 2017 року, укладених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ціну виробу? яка включає в себе: ціну, кількість, суму, знижку, вартість та монтаж ПВХ, які поставлено позивачу 01 червня 2017 року та 24 червня 2017 року за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.11.2019 р. витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Адесем (м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 20/1, ЄДРПОУ 41225528) належним чином завірені копії усіх документів щодо замовлення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 виготовлення ПВХ конструкцій у період з 05.05.2017 року по 24.06.2017 року, а саме: 1) площею виробу 4,7 кв.м., колір профіля - ламінація або білий, наповнення 4 х 16 х 4, профіль Wintech, з двома віконними відливами 100 х 1800 та підвіконня з ламінуванням золотий дуб ; 2) площею виробу 18,26 кв.м., колір профіля білий, наповнення 4 х 10 х 4 х 10, профіль ПВХ Aluplast.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03.12.2019 р. витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю АДІСЄМ (м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 20/1, ЄДРПОУ 39585782) належним чином завірені копії усіх документів щодо замовлення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 виготовлення ПВХ конструкцій у період з 05.05.2017 року по 24.06.2017 року, а саме: 1) площею виробу 4,7 кв.м., колір профіля - ламінація або білий, наповнення 4 х 16 х 4, профіль Wintech, з двома віконними відливами 100 х 1800 та підвіконня з ламінуванням золотий дуб ; 2) площею виробу 18,26 кв.м., колір профіля білий, наповнення 4 х 10 х 4 х 10, профіль ПВХ Aluplast.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.01.2020 р., витребувано з Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області відомості щодо стадії розгляду кримінального провадження відносно заяви ОСОБА_1 про вчинення ФОП ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 і ч. 4 ст. 190 КК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлені наступні фактичні обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно Витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видно, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець ІНФОРМАЦІЯ_1 р., види діяльності код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, код КВЕД 47.19. Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний), перебуває на обліку ГУ регіональної статистики, Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів (Врадіївське відділення), Управлінні ПФУ у Врадіївському районі Миколаївської області. (т. 1 а.с. 33-35)

У 2017 р. ОСОБА_1 з флаєра, на якому було розміщено рекламу про продаж, доставку, встановлення вікон, балконів, дверей віконного заводу ІНФОРМАЦІЯ_2 , з зазначенням адреси АДРЕСА_3 , дізналась, що такі послуги надавалися ФОП ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 32)

Факт звернення ОСОБА_1 до відповідача для замовлення ПВХ конструкцій не оспорюється сторонами.

Позивачем надані суду копії договорів, що позначені індивідуальними номерами замовлення НОМЕР_1 (далі - Договір № 1728) та НОМЕР_2 (далі - Договір № 1729) та датовані відповідно 05.04.2017 р. та 04.05.2017 р. Сторони підтвердили, що договори були укладені в один день 04.05.2017 р. Тому дата першого договору, 05.04.2017 р., є опискою. Вказані Договори здійснено на бланку, дописи щодо Замовника та інші змінювані дані внесено до бланку рукописно.

Відповідно до Договорів № 1728 і № 1729, де їх учасниками були ОСОБА_1 (Замовник), АДРЕСА_1 , та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) АДРЕСА_3 , Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується організувати роботи з виготовлення і передання у власність ПВХ конструкцій (Вироби) за ціною Виконавця.

За п. 1.4-1.7. Договору № 1728 визначено, що площа виробу 4,7 кв.м., колір профіля - ламінація, наповнення 4 х 16 х 4, профіль Wintech.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 1728 вартість Виробів становить 35000 грн. 00 коп., завдаток 20000 грн. 00 коп., борг до передачі 15000 грн. 00 коп. (т.1 а.с. 10)

Згідно п. 1.4-1.7. Договору № 1729 площу виробу 18,26 кв.м., колір профіля білий, наповнення 4 х 10 х 4 х 10, профіль ПВХ Aluplast.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 1729 вартість виробу становить 96080 грн. 00 коп., завдаток 54800 грн. 00 коп., борг до передачі 41280 грн. 00 коп.

Згідно п. 3.9.-3.10. Договорів № 1728 і № 1729 зобов`язання Виконавця за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання Замовником акту приймання-передачі Виробів. Замовник підписує акт приймання-передачі Виробів або підписує мотивовану відмову від підписання з вказанням недоліків. Згідно п. 3.1. після підписання цього Договору всі попередні домовленості і узгодження втрачають свою силу.

Відповідно до п. 7.1. Договорів № 1728 і № 1729 у випадку виникнення необхідності облаштування цементної стяжки, зварювання, демонтажу, або інших видів робіт, не передбачених Договором, Замовник зобов`язується виконати ці роботи власними силами або силами підрядних організацій.

Вказані Договори містять Додатки з графічним зображенням та розмірами ПВХ конструкцій, замовником яких значиться ОСОБА_1 . При цьому, міститься допис про Додаткові роботи стеля, дах і метал 60000,00 грн. (т. 1 а.с. 13-14)

З товарного чеку № 1728 від 01.06.2017 р. вбачається сплату 35000 грн., а з товарного чеку № 1729 від 01.06.2017 р. сплату 96080,00 грн. Зазначені товарні чеки містять печатку і підписи ФОП ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 12)

Згідно Актів приймання-передачі від 01.06.2017 р. та від 24.06.2017 р. щодо виконання Договорів від 04.05.2017 р. ФОП ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 вироби. Замовник претензій з кількості, якості, комплектності, розмірам Виробів не має. Після підписання цього акту, зобов`язання Замовника вважаються виконаними в повному обсязі, а претензії Замовника щодо кількості, якості, комплектності, розмірам Виробів не приймаються. Зазначені акти містить підписи ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що також не заперечувалось сторонами. (т. 1 а.с. 87 і 88)

05.09.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до Малиновського ВП ГУНП в Одеській області з заявою про шахрайські дії, які виразились в наданні невірної інформації про товари та послуги, а також їх вартість, завдяки чому отримано неправомірну вигоду та, на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси Кузьменко Н.Л., внесено відомості до ЄРДР. (т. 1 а.с. 31)

Згідно відповіді на адвокатський запит № 12 від 02.11.2017 р. адвоката Богомолової О.О., підписаного директором ТОВ Адесем Н.І. Москаленко, підтверджено наявність серед контрагентів ФОП ОСОБА_5 , яка є замовником продукції виробництва заводу ОСОБА_6 , на підставі відповідного дилерського договору.

Згідно Акту № 229/06 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 09.11.2017 р. Головного Управління держпродспоживслужби в Одеській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства ФОП ОСОБА_2 на підставі звернень ОСОБА_1 та ОСОБА_7 щодо порушення прав споживача. Даним актом встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 п. 1.5. Договору № ЕА-1728 від 05.04.2017 р. щодо передачі замовнику ПВХ конструкції - двері (розмір 2100 мм * 1400 мм) колір профілю яких не відповідає замовленому. На підставі зазначеного вчинено припис, щодо зобов`язання усунення недоліків, виконання п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів , а саме визначити належним чином зменшення ціни виконаної робот (наданої послуги) та відшкодувати ОСОБА_1 різницю у вартості визначної та сплаченої за договором № ЕА -1728 ламінованої ПВХ конструкції - дверей. (т. 1 а.с. 138-139)

Згідно відповіді Головного Управління держпродспоживслужби в Одеській області від 17.11.2017 р. № 9435/06 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 вказано про наявність порушення з боку ФОП ОСОБА_2 , а саме порушення п.1.5. договору № 1728, за яким передано ПВХ конструкцію - двері (розмір 2100 мм * 1400 мм), колір профілю яких не відповідає замовленому (відсутній ламінат), чим порушено висловлене волевиявлення споживача, який в такому випадку має право на зменшення ціни. (т. 1 а.с. 30, 47)

Листами від 19.12.2017 р. та від 05.01.2018 р., адресованими ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 визнала наявність помилки заводу - виробника, внаслідок чого частина ПВХ конструкцій була передана без ламінації ПВХ профілю, а тому запропоновано повернути різницю у вартості, що становила 3200 грн. (т. 1 а.с. 46) До цих листів додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , однак ці повідомлення не містять опису вкладення та не підтверджують направлення їх позивачу (т. 1 а.с. 85-86)

Відповідно до відповіді ТОВ АДІСЄМ від 18.01.2018 р. № 4 за підписом директора ОСОБА_8 , зазначено, що між ТОВ та ФОП ОСОБА_2 від 01.04.2016 р. було укладено дилерський договір № 16-Д. ФОП ОСОБА_2 є покупцем (замовником) виробів з полівінілхлориду (металопластикових конструкцій різного призначення) і має можливість їх придбання за цінами з врахуванням узгоджених знижок. Ніяких інших відносин між ТОВ АДІСЄМ та ФОП ОСОБА_2 ,, крім відносин з придбання визначених виробів не існує. (т. 2 а.с. 149)

Листом від 20.09.2019 р. директора ТОВ Адесем ОСОБА_9 повідомлено суд, що між підприємством та ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відсутні взаємовідносини з приводу придбання будь-яких товарів (у м.ч. ПВХ конструкцій) у 2017 р. (т, 1 а.с. 89) Аналогічну відповідь за підписом директора ОСОБА_9 вих. № 41 від 2.12.2019 р. отримано судом 05.12.2019 р. (т. 2 а.с. 179)

Згідно відповіді ТОВ АДІСЄМ вих. № 2 від 14.01.2020 р., за підписом директора ОСОБА_8 , зазначено, що між підприємством та вказаним суб`єктом ФОП ОСОБА_2 мали місце стосунки з придбання ПВХ конструкції останньою тільки літом 2016 р. При цьому мова йшла про придбання товарів, які не співпадають за своєю номенклатурою з тими, які вказані в ухвалі суду. Взаємовідносин з приводу придбання будь-яких товарів у 2017 р. між ТОВ АДІСЄМ та ФОП ОСОБА_2 не було. (т. 2 а.с. 186)

Згідно п. 9.1. дилерського договору № 16-д від 01.04.2016 р., укладеного між ТОВ АДІСЄМ та ОСОБА_2 , зазначено, що строк його дії встановлено до 31.12.2016 р.

У відповіді Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області № 38/в. 579 від 18.02.2020 р. зазначено що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016160470001950, розпочатому за заявами ОСОБА_10 та ОСОБА_1 про вчинені ФОП ОСОБА_2 відносно них злочини, передбачені ч. 1 ст. 190 КК України, продовжується. Станом на 17.02.2020 р. у кримінальному провадженні здійснюються розшукові та слідчі дії, повідомлення про підозру наразі не здійснювалось.

ОСОБА_1 надані суду копії комерційної пропозиції ФОП ОСОБА_11 щодо проведення робіт по ремонту її балкона відповідно до якої загальна вартість робіт і будівельних матеріалів склала 75334 грн. 50 коп., а також заявки про ремонт від 23.06.2017р,. товарного чеку від 19.08.2017 р. і накладної ФОП ОСОБА_11 на суму 3440 грн. (т. 1 а.с. 70-74)

У судовому засіданні були допитані свідки за клопотанням ОСОБА_1 ..

З показань свідка ОСОБА_12 , подруги ОСОБА_1 , видно, що їй достовірно не відомі обставини спору між сторонами, знає вона, що ОСОБА_1 була не задоволена або неякісними вікнами або тим, що їх не привезли.

З показань свідка ОСОБА_13 , до якого у травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася за юридичною допомогою, слідує, що ОСОБА_1 стверджувала про домовленість з ОСОБА_2 про поставку та встановлення пластикових вікон, а остання заперечувала домовленість про реконструкцію балкону, посилаючись на умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України (далі ЦПК) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 ст. 264 ЦПК передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Межі заявлених вимог перш за все визначаються предметом та підставими позову.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог предметом її позову є вимоги про визнання недійсними умов Договорів між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ФОП ОСОБА_2 від 05.05.2017 р. № 1728 та № 1729, про стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 72722 грн. та моральної шкоди у сумі 20000 грн.

Предметом доказування за вимогою про визнання договорів недійсними, а також стягнення сплачених грошових коштів є питання включення у суму договорів, крім вартості ПВХ конструкцій, вартості робіт щодо їх встановлення та розширення балкону (балконної плити).

Фактичними та правовими підставами позову ОСОБА_1 є зазначення тих обставин, що відповідач ввела її в оману шляхом мінімального оформлення матеріалів та роботи за типовим договором при досягнутій домовленості про всі подальші роботи щодо реконструкції балкону, вартість яких було включено до вартості договорів. При цьому, ОСОБА_1 послалась на статті 4, 10 і 19 Закону України Про захист прав споживачів , вказуючи, що надавши їй недостовірну інформацію, ОСОБА_2 здійснила прояв нечесної підприємницької практики, яка законом забороняється.

Отже суттю спору є питання щодо змісту договорів, які становлять їх умови (пункти). ОСОБА_14 посилається на те, що сторонами договору визначені і погоджені умови як купівлі-продажу так і реконструкції (розширення та встановлення).

Саме в межах цих позовних вимог судом розглянута справа.

Хоча в оспорюваних позивачем договорах зазначається, що ОСОБА_1 є замовником, а ФОП ОСОБА_2 виконавцем, якому замовник доручає, а виконавець зобов`язується організувати роботи з виготовлення і передання у власність ПВХ конструкцій за ціною виконавця, за своєю правовою природою ці договори є договорами купівлі-продажу. Предметом договорів не була послуга, яка споживається в процесі здійснення певної дії або певної діяльності. ОСОБА_2 , як продавець зобов`язалася передати майно (товар) у власність другій стороні ОСОБА_1 (покупцеві), а покупець зобов`язалася прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом цього договору купівлі-продажу був товар, який мав бути придбаний, набутий продавцем у майбутньому. (ст. 655 і ч. 1 ст. 656 ЦК України (далі - ЦК).

На відносини між сторонами по справі поширюються норми актів цивільного законодавства і перш за все ЦК та Закону України Про захист прав споживачів (далі - Закон).

ОСОБА_1 стверджує, що була досягнута домовленість про всі подальші роботи щодо реконструкції балкону, вартість яких було включено до вартості договорів. Отже, з позовних вимог і пояснень ОСОБА_1 випливає, що вона уклала з ОСОБА_2 змішаний договір, в якому містяться елементи різних договорів, а саме купівлі-продажу і побутового підряду, за яким підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. ( ч. 1 ст. 628 і ч. 1 ст. 866 ЦК).

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Отже договір є правочином.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. (ч.ч. 2 і 3 ст. 865 ЦК)

Відповідно до ст. 866 ЦК договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.

Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.

Відповідач не видавала ОСОБА_1 квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору підряду. З показань, залучених позивачем свідків, яким про обставини укладення договорів відомо лише сі слів позивача, які не були очевидцями, суд не може зробити висновок про підтвердження факту укладення договору підряду або його умов: ціни, строків, матеріалів, відповідальність. Тому суд вважає недоведеним обставину укладення договору підряду, на яку посилається позивач.

Частинами 1 і 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. (частина 1 ст. 203 ЦК)

ОСОБА_1 в обгрунтування позовних вимог послалась на статті 4, 10 і 19 Закону України Про захист прав споживачів , які суд застосовує в редакції на час укладення договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

1) захист своїх прав державою;

2) належну якість продукції та обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Статею 10 Закону передбачені права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг). Зокрема споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Відповідно до вимог ч.ч. 1 і 3 ст. 19 Закону нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає:

1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;

2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Забороняються як такі, що вводять в оману:

1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції;

2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої;

3) відмова від пред`явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару;

4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення;

5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження;

6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім`ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію;

7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;

8) використання повідомлення про розпродаж у зв`язку із припиненням суб`єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Статтею 230 ЦК України визначено, що в разі, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання умов договорів недійсними та вимоги про стягнення грошових коштів, суд виходить з наступних міркувань.

ОСОБА_14 не конкретизовано які умови договорів вона просить визнати недійсними, хоча судом зверталась на це увага як позивача, так і його представника.

ОСОБА_2 не вводила ОСОБА_1 в оману у способи, передбачені ст.ст. 4 і 19 Закону і через включення до умов договорів як купівлю-продаж так і реконструкцію (розширення та встановлення) балкону. Судом встановлено, що сторони уклали лише договір купівлі-продажу.

Таким чином, ці обставини, на які посилається ОСОБА_1 і з якими вона пов`язує свої позовні вимоги не доведені позивачем.

ОСОБА_1 надала прорахунок ціни за вироби, замовлені у ОСОБА_2 , наданий ТОВ Адісем 13.08.2018 р. (т. 1 а.с. 154-156)

На підтвердження позовної вимоги про стягнення на користь позивача з відповідача сплачених коштів у розмірі 72 722.00 гри. останній зазначає в уточненому позові, що вона змушена була через інтернет-мережу звернутись особисто на Миколаївський завод Адісем , де за замовленням ОСОБА_2 були виготовлені конструкції та нею замовлено абсолютно такі ж вироби.

Зі змісту доданих до уточненого позову документів не вбачається, що вказана в них вартість виробів надається саме від Миколаївського заводу Адісем , оскільки на них відсутні будь-які печатки, підписи уповноважених осіб даного підприємства.

Крім того, цей доказ не є належним, допустимим і достовірним. Він не є письмовим і електронним доказом в розумінні ст. ст. 95 і 100 ЦПК.

Невідповідність площі виготовлених металопластикових конструкцій та розміру балкону позивача жодним чином не підтверджує факт введення позивача в оману та домовленостей про додаткові роботи, оскільки дана невідповідність викликана тим. що позивач замовила у відповідача і саме такої (збільшеної) площі, з огляду на її бажання розширити площу балкону (балконну плиту) та вже на розширену плиту балкону встановити замовлені у відповідача вироби. Доказом про це є те. що відповідач сама в уточненому позові заявляє, що вона після отримання замовлених виробів залучала третіх осіб для розширення свого балкону та. як наслідок, замовила вироби, розмір яких перевищує фактичний розмір її балкону. Показання відповідача відносно даних обставин, також, не збігаються з відомостями позивача, оскільки відповідач при укладанні Договорів брала на себе обов`язок тільки організувати роботи з виготовлення та передачі у власність замовлених виробів без їх встановлення, розширення балкону тощо, що підтверджується змістом Договорів.

Твердження позивача про податковий тиск взагалі суд не бере до уваги, оскільки податки сплачується від вартості замовлення, а не об`єму виконаних робіт, тобто, зменшення об`єму робіт жодним чином не зменшує податкове навантаження.

Зважаючи на те, що Договори № 1728 та № 1729 недійсними не визнаються, а позовна вимога про стягнення грошових коштів з відповідача на користь позивача є похідною від основної позовної вимоги про визнання договорів недійсними, то задоволення позовної заяви в цій частині також не підлягає задоволенню.

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність підстави для стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 72 722,00 грн.

Разом з тим, позивач не позбавлена права пред`явити позов за іншими підставами, а саме , що продавцем (виконавцем), ціну товару визначено неналежним чином у розумінні частин 1, 3-6 ст. 15 і п. 7 ч. 1 ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів , що вважається порушенням прав споживача.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає про таке.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Статтею 4 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її завданні. Особа звільняється від відповідальності щодо відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. З`ясуванню підлягає: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Зважаючи на те, що суду не надано належних та допустимих доказів для підтвердження завдання позивачу моральної шкоди, з врахуванням того, що ця вимога є похідною від вимоги визнання Договорів недійсними, суд не вбачає необхідності у задоволенні цієї позовної вимоги.

У даному спорі правовідносини сторін випливають з договірних відносин, виникли на підставі укладеного між сторонами договору, в якому не передбачено права позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із невиконанням умов договору.

На підставі зазначеного, у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, пред`явленої на підставі ст. 4, 22 Закону України Про захист прав споживачів необхідно відмовити.

Вирішуючи питання щодо відсутності необхідності розподілу судових витрат суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог суд відмовляє у повному обсязі, а отже відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, на професійну правничу допомогу та судового збору.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст. 17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст. 1 Протоколу № 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

У разі визнання вини ОСОБА_2 в порядку кримінального судочинства ОСОБА_1 не позбавлена права звернення до суду про перегляд даного рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Керуючись ст.ст. 76, 141, 263-265, 279 ЦПК України, -

С У Д

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (м. Одеса, вул. 7-а Пересипська, 6) про визнання недійсними умови договорів, стягнення надмірно сплачених грошових коштів та моральної шкоди , - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, тобто з 10 березня 2020 року.

С У Д Д Я: