Постанова

від 12.03.2020 по справі 911/2649/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2020 р. Справа№ 911/2649/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробнича фірма Теван

на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.12.2019 про відмову в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі заяви про скасування наказу та повернення заяви Приватного підприємства Виробнича фірма Теван про скасування судового наказу господарського суду Київської області № 911/2649/18 від 03.12.2018

у справі № 911/2649/18 (суддя Мальована Л.Я.)

за заявою Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №1

до Приватного підприємства Виробнича фірма Теван

про видачу судового наказу

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2019 у справі № 911/2649/18 відмовлено Приватному підприємству "Виробнича фірма "Теван" в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі заяви про скасування судового наказу, заяву Приватного підприємства "Виробнича фірма "Теван" про скасування судового наказу господарського суду Київської області №911/2649/18 від 03.12.2018 повернуто заявнику.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Приватне підприємство Виробнича фірма Теван , 10.01.2020 подало апеляційну скаргу б/д, б/н, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 23.12.2019 у справі №911/2649/18 повністю і ухвалити нове рішення, яким скасувати судовий наказ від 03.12.2018 №911/2649/18, виданий за заявою Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №1. Також в апеляційній скарзі позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 23.12.2019.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство Виробнича фірма Теван зазначило про те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, оскільки поштові відправлення про надсилання господарським судом Приватному підприємству Виробнича фірма Теван повернуті з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання не свідчать про відмову боржника отримати судовий наказ, про видання якого йому стало відомо лише 04.12.2019 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження ВП №58765696 у Білоцерківському відділі державної виконавчої служби.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В., суддів Ходаківської І.П., Демидової А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробнича фірма Теван на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.12.2019 у справі №911/2649/18 залишено без руху, роз`яснено Приватному підприємству Виробнича фірма Теван , що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, які підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

06.02.2020 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доданими доказами сплати судового збору в повному обсязі, про що свідчить квитанція №0.0.1604840911.1 від 04.02.2020.

До апеляційної скарги заявником додано клопотання, в якому він просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 23.12.2019 у справі № 911/2649/18 посилаючись на те, що оскаржувана ухвала отримана позивачем 02.01.2020. Як доказ отримання оскаржуваної ухвали 02.01.2020 скаржник додав копію довідки відділення поштового зв'язку Білої церкви №17, згідно з якою поштове відправлення № 0103271761795 отримано ПП Виробничою фірмою Теван 02.01.2020.

Апеляційна скарга подана з додержанням вимог статтей 256, 258 та 259 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

Відповідно до ч.2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 23.12.2019 у справі № 911/2649/18 та поновлено Приватному підприємству Виробнича фірма Теван зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Виробнича фірма Теван на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.12.2019 у справі № 911/2649/18. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

28.02.2020 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного підприємства Виробнича фірма Теван надійшло доповнення до апеляційної скарги, в якому просить скасувати судовий наказ Господарського суду Київської області від 03.12.2018 у справі № 911/2649/18.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку про скасування ухвали Господарського суду міста Київської області від 23.12.2019 у даній справі та часткове задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства Виробнича фірма Теван з огляду на наступне.

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 1 звернулось до Господарського суду Київської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою до Приватного підприємства Виробнича фірма Теван про стягнення заборгованості у розмірі 6 068 грн. 93 коп. боргу за надані послуги за утримання будинку та прибудинкової території.

За результатами розгляду вказаної заяви 03.12.2018 Господарським судом Київської області видано судовий наказ № 911/2649/18 про стягнення з Приватного підприємства Виробнича фірма Теван 6 068 грн. 93 коп. боргу, а також судові витрати в сумі 176 грн. 20 коп.

За приписами ст. 156 Господарського процесуального кодексу України:

- після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має (ч. 1);

- одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами (ч. 2);

- копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються боржнику за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 3);

- днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу.

06.12.2018 Господарським судом Київської області копії вказаного судового наказу та заяви стягувача про видачу судового наказу було направлено боржнику за адресою: 09100, Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, 97, кв. 10, які повернуто до суду 08.01.2019 з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання , про що свідчить наявний в матеріалах справи конверт з штрихкодовим ідентифікатором № 0103266575754.

В подальшому, 10.01.2019 Господарським судом Київської області копії судового наказу та заяви стягувача про видачу судового наказу було вдруге надіслано боржнику за цією ж адресою, проте і це відправлення повернуто на адресу суду без вручення адресату 20.02.2019 з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання , про що свідчить наявний в матеріалах справи конверт з штрихкодовим ідентифікатором № 0103263036437.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 Господарського процесуального кодексу України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

16.12.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява від Приватного підприємства Виробнича фірма Теван про скасування судового наказу від 03.12.2018 та клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі заяви про скасування судового наказу.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 157 Господарського процесуального кодексу України до заяви про скасування судового наказу, зокрема, додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Клопотання (заява) про відновлення процесуального строку повинне містити пояснення щодо причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі заяви про скасування судового наказу боржник зазначає, що копію судового наказу ним не було отримано, проте, враховуючи, що Приватне підприємство Виробнича фірма Теван дізналось про існування судового наказу 04.12.2019 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 58765696 у Білоцерківському відділі державної виконавчої служби, тому строк звернення з даною заявою не вважається пропущеним.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2019 у справі № 911/2649/18 відмовлено Приватному підприємству "Виробнича фірма "Теван" в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі заяви про скасування судового наказу, заяву Приватного підприємства "Виробнича фірма "Теван" про скасування судового наказу Господарського суду Київської області №911/2649/18 від 23.12.2019 повернуто заявнику.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що копію судового наказу № 911/2649/18 від 03.12.2018 разом із заявою про видачу судового наказу Господарським судом Київської області двічі направлялось на адресу боржника: 09100, Київська область, м. Біла Церкова, бульвар Олександрійський, 97, кв. 10, проте відправлення були повернуті до суду.

Вказані відправлення повернулося до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду, що день проставлення у поштовому повідомлені відмітки "за закінченням терміну зберігання" свідчить про відмову боржника отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення боржнику копії судового наказу із додатками у справі в силу положень п. 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 з огляду на наступне.

Вказані посилання суду першої інстанції є помилковими, оскільки у справі № 911/1163/17 суд дійшов висновку, що не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не перешкоджала місцевому господарському суду розглянути справу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017 за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду першої інстанції.

У справі № 911/1163/17 оскаржувалось в касаційному порядку рішення суду першої інстанції від 29.06.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017, які були прийняті під час дії Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017, в якому були відсутні положення щодо визначення дня отримання стороною судового рішення, які закріплені в новій редакції ГПК України (ст. 242), що діє з 15.12.2017.

Отже, обставини у справі №911/1163/17 стосуються повідомлення сторони про день, час та місце розгляду справи, а не про обізнаність боржника про видачу судового наказу.

Крім того, слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що копію судового наказу із відповідною заявою двічі було направлено судом першої інстанції боржнику за адресою: 09100, Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, 97, кв. 10, тоді як вірна адреса та місцезнаходження боржника, за якою він зареєстрований у встановленому законом порядку за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань : 09100, Київська область, м. Біла Церква, бульвар 50-річча Перемоги, 97 Олександрійський, 97, а за даними свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого Білоцерківським управлінням житлово-комунального господарства від 03.10.2005 боржнику на праві власності належить нежиле приміщення в житловому будинку за адресою Київська область, м. Біла Церква, бульвар 50-ти річча Перемоги, будинок 97, приміщення 10 (т.1 а.с. 43).

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Викладене свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України та невірність висновку суду першої інстанції, що день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання" свідчить про відмову боржника отримати судовий наказ за адресою його місцезнаходження, за якою він зареєстрований у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення боржнику наказу суду.

Приписи Господарського процесуального кодексу України не дозволяють дійти висновку, що повернення поштового відправлення з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №752/11896/17-ц.

Водночас, в пункті 31 постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц зазначено, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою повідомленою суду.

Колегія суддів вважає, що необізнаність скаржника з заявою про видачу судового наказу та копією судового наказу, виданого на підставі заяви, якої у боржника не має, оскільки копія заяви про видачу судового наказу не направляється боржнику перед зверненням з заявою до суду, не свідчить про його відмову від отримання копій судового наказу та заяви про видачу судового наказу.

Отже, матеріали справи не містять належних доказів відмови Приватного підприємства Виробнича фірма Теван в отриманні поштових відправлень суду з судовим наказом та заявою про видачу судового наказу чи відсутності його за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, що свідчить про неправильність відмови судом першої інстанції Приватному підприємству Виробнича фірма Теван в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для подачі заяви про скасування судового наказу, з поверненням заяви ПП Виробнича фірма Теван про скасування судового наказу господарського суду Київської області №911/2649/18 від 03.12.2018.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі Скорик проти України Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

У справі Bellet v. France , Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13.01.2000 та в рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28.10.1998 Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, та практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пономарьов проти України" (заява N 3236/03) від 3 квітня 2008 зазначає (п. 41), що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими ( пункти 19 та 20), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003).

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного підприємства Виробнича фірма Теван підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду Київської області від 23.12.2019 у справі № 911/2649/18 підлягає скасуванню з направленням справи до Господарського суду Київської області для розгляду згідно ч. 1 ст. 157 та ст.158 Господарського процесуального кодексу України заяви Приватного підприємства Виробнича фірма Теван про скасування судового наказу.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи перебування головуючого судді-доповідача Владимиренко С.В. на лікарняному з 02.03.2020 по 11.03.2020 постанова у даній справі прийнята 12.03.2020 тобто в розумні строки у відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Внаслідок скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції з передачею справи до суду першої інстанції для розгляду заяви Приватного підприємства Виробнича фірма Теван про скасування судового наказу, розподіл судового збору за апеляційний перегляд має здійснюватись судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 280,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробнича фірма Теван на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.12.2019 у справі № 911/2649/18 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 23.12.2019 у справі № 911/2649/18 скасувати.

3. Справу № 911/2649/18 направити до Господарського суду Київської області для розгляду заяви Приватного підприємства Виробнича фірма Теван про скасування судового наказу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова прийнята 12.03.2020 у зв'язку з перебуванням на лікарняному з 02.03.2020 по 11.03.2020. головуючого судді - доповідача Владимиренко С.В.

Повний текст постанови складено та підписано 12.03.2020 після виходу з лікарняного головуючого судді - доповідача Владимиренко С.В.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська