Ухвала

від 11.03.2020 по справі 922/3374/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

"11" березня 2020 р. Справа № 922/3374/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В., суддя Шутенко І.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вх.№737Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2019 (суддя О.І. Байбак, повний текст рішення складено 27.12.2019) у справі №922/3374/19

за позовом 1. ОСОБА_1 , м. Куп`янськ, Харківська область;

2. Фермерського господарства "Щербаченка Олександра Володимировича ", с. Лісна Стінка, Куп`янський район, Харківська область;

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків;

про визнання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі укладеною, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) та Фермерське господарство " Щербаченка Олександра Володимировича " (далі - ФГ "Щербаченка О.В.") звернулись до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), в якому просили визнати додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 06.05.2015, укладену між громадянином України Щербаченком О.В., ФГ "Щербаченка О.В." та ГУ Держгеокадастру у Харківській області, у наданій суду редакції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2019 у справі №922/3374/19 позов задоволено.

ГУ Держгеокадастру у Харківській області з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2019 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №922/3374/19 апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Харківській області залишено без руху. Надано відповідачу строк для усунення недоліків, а саме подати до суду докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 у справі №922/3374/19 повернуто апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Харківській області на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.

ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно звернулось до Східного апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою, до якої додало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківської області від 26.12.2019 у справі №922/3374/19.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2020 для розгляду справи сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Россолов В.В., суддя Шутенко І.А.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги та заявлене апелянтом клопотання, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення у даній справі прийнято 26.12.2020, повний текст складено 27.12.2020. Апеляційна скарга вперше подана до суду 15.01.2020, повторно - 04.03.2020.

Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів зазначає, що клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.

Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього. Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів оскарження, в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначив, що у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку, здійснити сплату судового збору за подання апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Харківській області не мало можливості з об`єктивних підстав, що не залежали від Головного управління, оскільки розрахунковий рахунок Головного управління, з якого здійснюється сплата судового збору, заблоковано через несплачену кредиторську заборгованість, яка виникла в минулому році. Просить суд вважати дану причину пропуску строку на подання апеляційної скарги поважною та поновити строк на подання апеляційної скарги по цій справі. На підтвердження обставин, що стали причиною пропуску строку апелянт надав копії доповідних записок заступника начальника фінансового управління, де зазначено про відсутність можливості оплати судового збору до моменту отримання фінансування.

Колегія суддів констатує, що діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень. Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.10.2016 зі справи "Устименко проти України", дійшов до висновку що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції. Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України. Наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Колегія суддів підкреслює, що вирішальним при задоволенні клопотання про поновлення строку є надання оцінки саме поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та підтвердження відповідних обставин належними у справі доказами.

Так, фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за відповідним кодом економічної класифікації, розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 за № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, вважаю, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, блокуванням рахунків останнього, тощо, не є поважними підставами при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апелянтом не наведено обґрунтованих причин пропуску ним процесуального строку на оскарження рішення місцевого господарського суду, наведені ним підстави в обґрунтування поважності причин пропуску є недоведеними належними доказами, і неможливо дійти висновку, що вони пов`язані з непереборними причинами, які не залежали від скаржника.

Частиною 2 статті 260 ГПК України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Положенням частини 8 ст. 174 ГПК України передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

З аналізу зазначених правових норм вбачається про можливість повторного подання апеляційної скарги лише в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення.

При цьому, на момент подачі повторної апеляційної скарги оскаржуване рішення набрало законної сили, у зв`язку з чим заявник апеляційної скарги мав навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Відтак, зазначені відповідачем обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованим та безпідставними, а тому не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску .

Таким чином, з урахуванням недоведеності скаржником обґрунтованих підстав, які унеможливлювали б йому вчиняти дії, направлені на своєчасне подання апеляційної скарги та дотримання приписів Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 4 ч.1 ст. 261 ГПК України.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2019 у справі №922/3374/19.

Додаток заявнику: апеляційна скарга з додатками на 22 арк., в тому числі оригінал платіжного доручення №188 від 02.03.2020 на суму 2881,50 грн.; клопотання про усунення недоліків з додатками на 8 арк.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя В.В. Россолов

Суддя І.А. Шутенко