Рішення

від 17.01.2020 по справі 911/2514/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2514/19

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Кулаковій С.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Маяк , м. Васильків,

до відповідача: Васильківської міської ради, м. Васильків ,

про визнання недійсними договорів

за участю представників:

від позивача: Муравйов О.В., адвокат, ордер від 11.11.2019 АА №101060

від відповідача: Шестаков Ю.В., розпорядження від 30.03.2018 №92-к, посадова

інструкція, положення про юридичний департамент від 22.12.2017;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою від 09.10.2019 до Васильківської міської ради, в якому просить суд:

- визнати недійсним договір оренди, зареєстрований 21.03.2005 за №040532600091, укладений між Васильківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк";

- визнати недійсним договір оренди, зареєстрований 23.02.2012 за №321070004000126, укладений між Васильківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк";

- визнати недійсним договір оренди, зареєстрований 23.02.2012 за №32107000127, укладений між Васильківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані договори оренди підлягають визнанню недійсними, оскільки на момент їх укладення існувало діюче, не припинене у встановленому порядку право позивача на постійне користування земельними ділянками щодо яких укладався договір оренди, посвідчене державним актом на право постійного користування землею від 16.11.2001 серія ІІ-КВ №000487-33.

Позивач твердить, що оспорюваний договір оренди від 21.03.2005 був укладений на підставі рішення Васильківської міської ради від 13.02.2004 №26-08-ХХІ, яке було прийняте з врахуванням графіку переоформлення права постійного користування земельними ділянками на підставі ст. 12,93, 124 ЗК України та пункту 6 розділу Х Перехідні положення (відповідно до якого громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них) який було визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005.

Позивач твердить, що будь-яких підстав для припинення права користування земельною ділянкою, виключний перелік яких передбачений ст. 141 ЗК України (в редакції, передбаченій на момент укладення договору оренди) не існувало, позивач не відмовлявся від права користування земельною ділянкою, укладення договору оренди відбувалось не є ініціативи позивача, а на виконання рішення Васильківської міської ради, рішення про вилучення земельної ділянки, яке має передувати укладенню договору оренди, відповідач не приймав. Договори оренди, укладені між позивачем та відповідачем 23.02.2012 №321070004000126 (щодо земельної ділянки по вул. Чехова 8 у м. Васильків) та №321070004000127 (щодо земельної ділянки по вул. Володимирська 92 у м. Васильків) також укладені із порушенням законодавства, оскільки на момент їх укладення право постійного користування земельними ділянками позивача, посвідчене державним актом від 16.11.2001 серія ІІ-КВ №000487-33, не було припинено у відповідності до законодавства.

Підсумовуючи викладене, позивач твердить, що договір оренди від 21.03.2005 №040532600091 суперечить статтям 141-142, частині 5 ст. 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договору), договори оренди від 23.02.2012 №321070004000126 та №321070004000127, укладені між позивачем та відповідачем, суперечать статтям 141-142, частині 5 ст. 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договорів), що відповідно є підставою для визнання їх недійсними на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Крім того, позивач у позовній заяві, керуючись правом, передбаченим ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, поставив Васильківській міській раді питання про обставини, що мають значення для справи:, а саме:

1) чи подавалась ТОВ "Маяк" заява про відмову від права постійного користування на земельні ділянки по вулиці Чехова, 8 та по вулиці Володимирська, 92 у місті Василькові Київської області, посвідченого державним актом на право постійного користування землею від 16.11.2001 серія ІІ-КВ №000487-33?

2) Чи вилучались, у порядку встановленому законодавством, з постійного користування ТОВ "Маяк" земельні ділянки по вулиці Чехова, 8 та по вул. Володимирській, 92 у місті Василькові Київської області?

3) Чи припинялось, у встановленому законодавством порядку, право постійного користування ТОВ "Маяк" на земельні ділянки по вулиці Чехова, 8 та по вулиці Володимирській, 92 у місті Василькові Київської області, посвідчене державним актом на право постійного користування землею від 16.11.2001 серія ІІ-КВ №000487-33?

Ухвалою від 11.10.2019 прийнято до розгляду позовну заяву відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 11.11.2019. відповідача у порядку ст. 90 ГПК України зобов`язано надати відповіді на питання ТОВ Маяк у формі заяви свідка не пізніше ніж за п`ять днів до підготовчого засідання.

В підготовче судове засідання 11.11.2019 з`явилися представники позивача. Представники відповідача в судове засідання 11.11.2019 не з`явились, хоча про день, час та місце проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином. Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 11.10.2019 відповідач отримав 18.10.2019.

08.11.2019 від Васильківської міської ради до господарського суду Київської області надійшов документ, що має назву відповідь на запитання (у порядку ст. 90 ГПК України).

Розглянувши поданий документ, суд встановив, що він не відповідає вимогам ст. 90 ГПК України, наданий неналежною особою, не має форми заяви свідка, а відтак, вимоги ухвали суду від 11.10.2019 про відкриття провадження у справі, яка набрала законної сили, та є обов`язковою для виконання на всій території України, а також вимоги процесуального закону, а саме ст. 90 ГПК України відповідачем не виконані.

Ухвалою від 11.11.2019 суд відклав підготовче судове засідання на 02.12.2019 та встановив додатковий строк для подання учасниками справи доказів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань до 02.12.2019.

12.11.2019 від відповідача до господарського суду надійшов Відзив від 04.11.2019, у якому відповідач просить суд відмовити у позові повністю.

У відзиві на позов відповідач твердить, що рішення виконкому Васильківської міської ради від 25.02.2003 №152 Про затвердження графіку переоформлення права постійного коритування земельними ділянками громадян та юридичних осіб було прийняте у відповідності до пункту 6 Перехідних положень ЗК України, який був чинним. Вказане рішення не оскаржено, не визнано недійсним та не скасовано.

13.02.2004 рішенням сесії Васильківської міської ради №26-08-ХХІ визнано таким, що втратив чинність державний Акт ІІ-КВ №000487-33 від 16.11.2001 на право постійного користування земельними ділянками АТ Маяк та вирішено передати в оренду АТ Маяк терміном на п`ять років земельні ділянки площею 0,523 га, в тому числі по вул. Чехова 8 площею 0,491 га (для побутового приміщення та гаражу) та по вул. Володимирській 92 площею 0,032 га (для адмінприміщення та складу).

Між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди, який було зареєстровано Васильківським відділом Київської філії центру ДЗК 21.03.2005 за №040532600091.

Відповідач твердить, що з моменту реєстрації права оренди за позивачем припинилося його право постійного користування земельною ділянкою, оскільки Земельний кодекс України не передбачає можливості одночасного існування декількох правових титулів щодо об`єкта земельних відносин.

Позивач, вчиняючи оспорюваний правочин, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі, оспорюваний ним правочин був вчинений у належній формі та з дотриманням положень ЦК України, ЗК України, Закону України Про оренду землі , був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, Позивач систематично за весь період дії договору сплачував орендну плату на користь відповідача, тому відповідач вважає, що підстави для визнання договору недійсним відсутні.

Відповідач твердить, що відносини з переоформлення права постійного користування на право оренди відбувалися і закінчилися до прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005.

Після закінчення дії договору оренди землі від 21.03.2005, позивач, відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі , підтверджуючи своє переважне право на поновлення договору оренди землі, 30.06.2010 звернувся до Васильківської міської ради із клопотанням про продовження терміну дії договору оренди на земельні ділянки строком на 25 років.

20.08.2010 рішенням Васильківської міської ради №09.101-54-V Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ Маяк клопотання позивача було задоволено, надано дозвіл на розробку технічної документації.

22.10.2010 Васильківська міська рада рішенням №07.12-56-V затвердила технічну документацію. На підставі зазначеного рішення, яке не було оскаржене, скасоване або визнане недійсним, 23.02.2012 між позивачем та відповідачем було укладено два окремих договори оренди із строком дії 5 років на земельні ділянки за адресами по вул. Чехова 8 та по вул. Володимирській 92, при цьому за останньою адресою в оренду було надано земельну ділянку 0,826 га, тобто більшу, ніж була в оренді за договором від 21.03.2005. позивач протягом 2010-2017 систематично сплачував орендну плату.

Відтак, відповідач твердить, що вчиняючи оспорювані правочини, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі, оспорювані ним правочини були вчинені у належній формі та з дотриманням положень ЦК України, ЗК України, Закону України Про оренду землі , були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому відповідач вважає, що підстави для визнання договору недійсним відсутні.

Щодо тверджень позивача про те, що ним не подавалася заява про добровільну відмову від права постійного користування, а радою не приймалося рішення про припинення права постійного користування на підставах, передбачених ЗК України, відповідач твердить, що зазначені обставини досліджував Верховний Суд у справі №911/2867/18, та у постанові від 28.08.2019) дійшов висновку про припинення права постійного користування з моменту державної реєстрації договору оренди, тобто з 21.03.2005 у спосіб та із дотриманням вимог статей 11,627 ЦК України, 18,20 Закону України Про оренду землі та статей 141, 142 ЗК України.

Висновку про припинення права постійного користування позивача щодо спірних земельних ділянок також Верховний Суд дійшов у справі №911/2069/18 у постанові від 04.10.2019.

20.11.2019 від міського голови Васильківської міської ради надійшов лист від 19.11.2019 (в якості відповіді на запитання в порядку ст. 90 ГПК України), у яких міський голова твердить про те, що йому не відомо про обставини щодо укладання договорів оренди у 2005 та 2012 роках, позаяк він вступив на посаду в 2015 році.

22.11.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує твердження відповідача про те, що право постійного користування земельними ділянками у позивача припинилось з моменту державної реєстрації права оренди, посилаючись на те, що ЗК України не передбачав та не передбачає такої підстави припинення права постійного користування, як переоформлення його у інше право.

Також позивач заперечує твердження відповідача про те, що рішення Васильківської міської ради від 13.02.2004 та від 22.10.2010 не оскаржені, не скасовані та не визнані недійсними, оскільки позивач оскаржив зазначені рішення в судовому порядку та зо його позовом відкрито провадження у справі №911/2750/19.

Також позивач заперечує посилання відповідача на постанови Верховного Суду у справах №911/2867/19 від 28.08.2019 та №911/2069/19 від 04.10.2019, оскільки зазначеними постановами не вирішено спори у справах по суті, направлено справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а відповідно до ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також позивач твердить, що ТОВ Маяк утворено шляхом перетворення АТ Маяк , що засвідчується статутом та установчим договором, а також тотожністю ідентифікаційного коду юридичної особи.

28.11.2019 від представника відповідача до господарського суду надійшла заява від 21.11.2019 щодо завершення підготовчого засідання.

Ухвалою від 02.12.2019 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2019.

16.12.2019 від представника відповідача надійшла заява від 11.12.2019 про застосування у справі строку позовної давності. Відповідач твердить, що оскільки оспорювані договори від 31.03.2005 та від 23.02.2012 підписав особисто Карпенко І.В., який є на цей час керівником ТОВ Маяк , позивач був обізнаний про існування вказаних договорів з моменту їх укладення, відтак, звертаючись з позовом про визнання таких договорів недійсними, позивач пропустив строк позовної давності, що в порядку ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

В судовому засіданні 16.12.2019 розпочато розгляд справи по суті та в порядку ст. 216 ГПК України оголошено перерву в судовому розгляді до 14.01.2020.

13.01.2020 від представника позивача до господарського суду надійшло клопотання про приєднання доказів (розпорядження від 28.12.1998 про перереєстрацію АТ Маяк у ТОВ Маяк та протокол №8 загальних зборів учасників від 12.12.1998), а також заява про поновлення строку позовної давності, у якій представник позивача просить суд визнати причини пропуску позовної давності поважними.

Заява обґрунтована тим, що у 1998 році позивачем було оформлене право постійного користування землею. У 2001 році був прийнятий Земельний кодекс України в новій редакції, пункт 6 Перехідних положень якого передбачав переоформлення права постійного користування. Лише через 4 роки рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 вказаний пункт було визнано неконституційним.

Позивач твердить, що позивач, не маючи у своєму складі фахівців у галузі права, розраховував, що Васильківська міська рада буде діяти свідомо і добросовісно відповідно до Конституції та законів України (ст.19 Конституції). В подальшому відповідач, використовував свій статус та адміністративний ресурс для забезпечення існування саме орендних відносин.

Обмеженість строку договорів 5 роками давала надію позивачу на відновлення свого права постійного користування після припинення нав`язаної оренди, що й було зроблено позивачем у 2017 році.

Крім того, позивач твердить, що реальна можливість звернутися до суду з даним позовом з`явилась лише після прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 щодо можливості розгляду позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди у разі припинення дії таких договорів.

В судовому засіданні 14.01.2020 з`явились представники обох сторін. Суд повторно оголосив перерву у судовому розгляді до 17.01.2020, про що повідомив присутніх представників обох сторін особисто під розписку.

В судове засідання 17.01.2020 з`явились представники обох сторін.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю Маяк до Васильківської міської ради Київської області про визнання недійсними договорів оренди землі, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 3 Земельного кодексу України від 1990 року (в редакції, чинній станом на 1998 рік) розпорядження земельними ділянками здійснюють Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Положеннями статті 7 Земельного кодексу України від 1990 року встановлено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності конкретному переліку осіб.

Згідно з приписами статті 10 цього ж Кодексу до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; 4) справляння плати за землю; 5) ведення земельно-кадастрової документації; 6) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; 7) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; 8) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; 9) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; 10) організація землеустрою; 11) затвердження проектів внутрігосподарського землеустрою та контроль за їх здійсненням; 12) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів; 13) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції; 14) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Статтею 19 Земельного кодексу України від 1990 року визначено, що міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.

Відповідно до положень статті 22 Земельного кодексу України від 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до рішень Васильківської міської ради народних депутатів від 02.05.1998 №41 та від 18.06.1998 №88 Акціонерному товариству Маяк видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ №000487 площею 0,523 га для розміщення побутового приміщення та гаражу (ділянка 1, площа 0,491 га, адреса вул. Чехова 8) та для розміщення адмінприміщення та складу (ділянка 2, площа 0,032 га, адреса вул. Володимирська 92). Державний акт 16.11.2001 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №33.

Протоколом загальних зборів учасників АТ Маяк (5 учасників із кількістю голосів 100%) від 12.12.1998, виходячи з того, що наявність власного капіталу АТ Маяк недостатня для формування статутного фонду в розмірах, що регламентується ст. 24 Закону України Про господарські товариства , прийнято рішення про реорганізацію АТ Маяк в товариство з обмеженою відповідальністю Маяк . Відповідно до розпорядження виконкому Васильківської міської ради народних депутатів від 28.12.1998 №361/8-09 здійснено перереєстрацію АТ Маяк у ТОВ Маяк . Відповідно до пункту 1.1 Статуту ТОВ Маяк , товариство є правонаступником акціонерного товариства Маяк і несе повну відповідальність по його зобов`язаннях перед бюджетом, юридичними особами та громадянами.

Суд звертає увагу на те, що рішення виконкому Васильківської міської ради №41 від 02.05.1998 та №88 від 18.06.1998 приймалися відносно АТ Маяк , а Державний акт було зареєстровано після перетворення АТ у ТОВ Маяк .

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 27 Земельного кодексу України від 1990 року (в редакції, чинній станом на грудень 1998) однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою було визначено припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Статтею 19 Закону України Про господарські товариства (в редакції, чинній станом на грудень 1998) було визначено, що припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов`язків товариства переходить до його правонаступників.

З цього приводу суд звертає увагу на те, що пункт 3 частини 1 ст. 27 ЗК України стосувався припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства, однак не господарського товариства.

У постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі №21-3а11 зазначено, що наведені приписи слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у справі №907/916/17 (постанова від 10.10.2018).

В даному випадку, по-перше, має місце правонаступництво ТОВ Маяк за АТ Маяк відповідно до Статуту та установчого договору, по-друге, суд встановив, що на земельних ділянках розташовані об`єкти нерухомого майна, належні ТОВ Маяк (ст. 30 ЗК України від 1990 року), ЗК України від 1990 року не передбачав заборони господарським товариствам мати земельні ділянки на праві постійного користування, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для висновку, що право постійного користування спірними земельними ділянками АТ Маяк припинилося у зв`язку із реорганізацією шляхом перетворення у ТОВ Маяк .

З 01.01.2002 набрав чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001, яким, зокрема, було змінено коло суб`єктів, що мають право на оформлення права постійного користування щодо земель комунальної власності.

Так, відповідно до частини 2 ст. 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Відповідно до пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них (в подальшому зазначений строк Законом України від 06.10.2004 N2059-IV було продовжено до 01.01.2018).

25.03.2003 виконкомом Васильківської міської ради будо прийнято рішення №152 Про затвердження графіка переоформлення права постійного користування земельними ділянками громадян та юридичних осіб , яким затверджено графік переоформлення, до якого було включено дві земельні ділянки АТ Маяк за адресами вул. Чехова 8 та вул. Володимирська 92 на ІІІ квартал 2003.

13.02.2004 Васильківською міською радою прийнято рішення №26-08-ХХІV Про передачу в оренду земельних ділянок акціонерному товариству Маяк по вул. Чехова 8 та по вул. Володимирській 92 , відповідно до якого:

визнано таким, що втратив чинність державний акт ІІ-КВ №00487-33 від 16.11.2001,

вирішено передати акціонерному товариству Маяк терміном на п`ять років земельні ділянки загальною площею 0,523 га, в тому числі:

- по вул. Чехова 8 площею 0,491 га для побутового приміщення та гаражу;

- по вул. Володимирській 92 площею 0,032 га для адмінприміщення та складу;

встановлено річну орендну плату за земельну ділянку при укладенні договору оренди у розмірі 2,0% від грошової оцінки,

доручено міському голові укласти договір оренди земельної ділянки згідно чинного законодавства,

Акціонерному товариству Маяк вказано зареєструвати договір оренди земельної ділянки у відповідності із Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою КМУ від 25.01.1998 року №2073.

Між Васильківською міською радою (орендодавець) та ТОВ Маяк (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які знаходяться по вул. Чехова 8 та по вул. Володимирській 92 в м. Василькові загальною площею 0,523 га, в тому числі: по вул. Чехова 8 площею 0,491 га, по вул. Володимирській 92 площею 0,032 га (пункти 1, 2).

На земельних ділянках знаходяться об`єкти нерухомого майна (пункт 3).

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 7).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2% нормативної грошової оцінки, що становить 5 969,52 грн., в тому числі по вул. Чехова 8 - 5604,27 грн., по вул. Володимирській 92 - 365,25 грн. (пункт 8).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Договір підписано Васильківським міським головою В.Ф. Поповичем та директором ТОВ Маяк І.В. Карпенком, зареєстровано Васильківським відділом Київської філії центру ДЗК від 21.03.2005 за №040532600091.

Також між сторонами підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.

Як вбачається з копії довідки від 30.06.2010 №66 відділу аналізу та контролю надходжень ресурсних платежів, станом на 01.07.2010 заборгованість ТОВ Маяк з орендної плати була відсутня.

Позивач просить суд визнати недійсним вищезазначений договір оренди земельної ділянки від 21.02.2005 №040532600091 на підставі ст. 203, 215 ЦК України у зв`язку із невідповідністю статтям 141-142, частині 5 ст. 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договору).

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 наведеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Посилання позивача на те, що він не відмовлявся від права постійного користування землею, оскільки не подавав таку заяву про відмову, а також посилання на те, що Васильківською міською радою відповідно до її повноважень не приймалося рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками, суд відхиляє.

Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 (у редакції, чинній станом на березень 2005) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Отже право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ст. 141 ЗК України (в редакції, чинній станом на березень 2005) підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно до частин 3 та 4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача із заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками.

Однак, суд враховує, що одним з основних завдань судів при вирішенні спору є індивідуалізація абстрактних приписів норми права стосовно поведінки конкретних суб`єктів у конкретних життєвих обставинах. Судове рішення є логічним висновком з аналізу встановлених фактів та юридичних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, яка знаходить своє втілення в їх вільному волевиявленні, що спрямоване на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з положеннями, зокрема, статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Трансформація правових відносин постійного користування на строкове право оренди була об`єктивним наслідком волевиявлення сторін та наслідком їх свідомих дій, при цьому позивач, укладаючи договір оренди, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі, а також узгоджувалось із чинними вимогами ЗК України.

Відповідно до частини 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Воля відповідача як органу місцевого самоврядування, який від імені територіальної громади здійснює правомочності власника щодо спірних земельних ділянок, була чітко та недвозначно спрямована на припинення права постійного користування землею позивача та встановлення строкового права оренди землі, у належній формі, передбаченій Законом України Про місцеве самоврядування в Україні - у формі рішення від 13.02.2004 №26-08-ХХІV, яким, серед іншого визнано таким, що втратив чинність Державний акт ІІ-КВ №000487 від 16.11.2001 на право постійного користування земельними ділянками АТ Маяк .

Пізніше рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

Проте, правові відносини з переоформлення права постійного користування між сторонами даного спору розпочалися та закінчилися ще до прийняття відповідного рішення Конституційного Суду України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Офіційне тлумачення зазначеної норми Основного Закону надав Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999, № 1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)".

У зазначеному Рішенні вказано, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце .

Суд відхиляє посилання позивача як на підставу для визнання недійсним договору оренди на неприйняття рішення відповідачем про вилучення земельної ділянки в порядку ст. 149 ЗК України, яке мало передувати наданню земельних ділянок в оренду, з огляду на те, що користувач спірних земельних ділянок не змінювався. Позивач був, і після укладення договору оренди від 21.03.2005 залишався користувачем земельних ділянок, які були, і залишилися у комунальній власності територіальної громади, від імені якої правомочності власника здійснює Васильківська міська рада.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є одними із фундаментальних засад цивільного права, спрямованими, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Так, відповідач добровільно уклав договір оренди земельних ділянок, виконував його умови весь строк його дії, у зв`язку з чим посилання позивача на формальну відсутність заяви про відмову від права постійного користування земельними ділянками та відсутність рішення Васильківської міської ради про припинення права постійного користування земельними ділянками є безпідставними.

З огляду на викладене, оспорюваний договір від 21.03.2005 був укладений сторонами у відповідності до чинного на момент його укладення законодавства, в межах повноважень та з наявністю достатньої господарської компетенції, в результаті свідомих та послідовних дій його сторін, був спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків, у зв`язку з чим позовна вимога про визнання його недійсним із заявлених підстав задоволенню не підлягає.

Надалі директор ТОВ Маяк І.В. Карпенко звернувся до Васильківського міського голови із заявою від 30.06.2010 (вхідна відмітка ради №753-К від 30.06.2010), у якій просив продовжити термін дії договору оренди за №040532600091 від 21.03.2005 строком на 25 років: по вул. Чехова 8 - площею 0,491 га, по вул. Володимирській 92 - площею 0,0824 га.

Рішенням Васильківської міської ради від 20.08.2010 №09.101-54-V "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки несільськогосподарського призначення" надано дозвіл ТОВ "Маяк" на розробку технічної документації щодо земельних ділянок несільськогосподарського призначення площею 0,5723 га, в тому числі по вул. Чехова 8 0 площею 0,49 га, по вул. Володимирській 92 - площею 0,823 га.

Рішенням Васильківської міської ради від 22.10.2010 №07.12-56-V Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування нежитлової будівлі, адмінбудинку та автогаражу ТОВ Маяк :

затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки загальною площею 0,5726 га, в тому числі: по вул. Чехова 8 площею 0,4900 га та по вул. Володимирській 92 площею 0,0826 га,

вирішено передати в оренду ТОВ Маяк вказані земельні ділянки,

встановлено річну орендну плату 6% нормативної грошової оцінки,

доручено міському голові укласти договір оренди земельної ділянки,

товариству з обмеженою відповідальністю Маяк вказано зареєструвати договір оренди у відповідності до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 25.12.1998 №2073.

Між Васильківською міською радою та ТОВ Маяк було укладено Договір оренди земельної ділянки від 23.02.2012, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення кадастровий номер 3210700000:10:023:0034, яка знаходиться по вул. Чехова 8 у м. Василькові, площею 0,4900 га (пункти 1, 2).

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля, адмінбудинок, авто гараж, які належать орендарю на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 14.10.2004 (пункт 3).

Договір укладено терміном на 5 років (пункт 6).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на розрахунковий рахунок орендодавця у розмірі 6% нормативної грошової оцінки, що становить 31 189,67 грн. (пункт 7).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 15).

Договір підписано Васильківським міським головою С.Г. Іващенком та директором ТОВ Маяк І.В. Карпенком, зареєстровано за №321070004000126 відділом Держкомзему у м. Василькові 23.02.2012.

Між сторонами підписано Акт від 23.02.2012 приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:10:023:0034 в оренду.

Також 23.02.2012 між Васильківською міською радою та ТОВ Маяк було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення кадастровий номер 3210700000:10:021:0017, яка знаходиться по вул. Володимирській 92 у м. Василькові, площею 0,0826 га (пункти 1, 2).

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля, адмінбудинок, які належать орендарю на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 14.10.2004 (пункт 3).

Договір укладено терміном на 5 років (пункт 6).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на розрахунковий рахунок орендодавця у розмірі 6% нормативної грошової оцінки, що становить 3 657,98 грн. (пункт 7).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 15).

Договір підписано Васильківським міським головою С.Г. Іващенком та директором ТОВ Маяк І.В. Карпенком, зареєстровано за №321070004000127 відділом Держкомзему у м. Василькові 23.02.2012.

Між сторонами підписано Акт від 23.02.2012 приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:10:021:0017 в оренду.

Позивач просить суд визнати недійсними вищезазначені договори від 23.02.2012 на підставі ст. 203, 215 ЦК України у зв`язку із невідповідністю статтям 141-142, частині 5 ст. 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договорів), зокрема, стверджуючи, що на момент їх укладення існувало чинне, не припинене право позивача користуватися спірними земельними ділянками на праві постійного користування.

Зазначене твердження позивача не відповідає фактичним обставинам.

Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час укладення договору оренди земельної ділянки від 21.03.2005 №040532600091) встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно ж до статті 20 цього Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073 "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" (була чинною на момент укладення договору оренди) передбачалося, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Враховуючи наведені правові норми, суд вважає, що з моменту державної реєстрації договору оренди земельних ділянок, тобто з 21.03.2005 року, у спосіб та з дотриманням вимог статей 11, 627 Цивільного кодексу України, статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", статей 141, 142 Земельного кодексу України, постанови КМУ № 2073 відбулось переоформлення права постійного користування на строкове право оренди, тобто офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення у відповідача права оренди земельних ділянок.

Відтак, з моменту набуття права оренди земельної ділянки 21.03.2005 припинилося право постійного користування цією земельною ділянкою, оскільки Земельний кодекс України не передбачає можливості одночасного існування декількох правових титулів щодо об`єкта земельних відносин.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.08.2019 у справі №911/2867/18 та від 04.10.2019 у справі №911/2069/18, у яких також досліджувалося питання припинення права постійного користування земельними ділянками ТОВ Маяк та набуття ним права оренди землі.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 23.02.2012 №321070004000126 та №321070004000127 із заявлених підстав задоволенню не підлягають.

Відповідачем до господарського суду подано заяву від 11.12.2019 про застосування у справі строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

У ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

"Позовна давність" - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення Європейський суд з прав людини від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

У ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд враховує позицію пункту 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до якої перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому позивач як сторона оспорюваних правочинів знав про їх існування з моменту їх укладення (2005). Посилання позивача на неможливість звернення до суду з даним позовом до прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 щодо можливості розгляду вимог про визнання недійсними договорів, що припинили свою дію, є безпідставними, оскільки договори оренди від 23.02.2012 припинили свою дію у 2017, а до 2017 позивач більше десяти років користувався земельними ділянками на праві орендаря та сплачував орендну плату.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Разом із тим, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на встановлену судом відсутність матеріально-правових підстав для задоволення позову, вимоги позивача не належать до задоволення безвідносно до спливу чи не спливу позовної давності, у зв`язку з чим питання спливу позовної давності та наявності чи відсутності поважних причин для його пропуску судом не досліджуються.

За таких обставин, суд ухвалює рішення про відмову у позові товариству з обмеженою відповідальністю Маяк .

У зв`язку із відмовою у позові в порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові товариству з обмеженою відповідальністю Маяк до Васильківської міської ради відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 12.03.2020.

Суддя О.В. Конюх