Постанова

від 18.06.2020 по справі 911/2514/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2020 р. Справа№ 911/2514/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Огірко А.О.

За участю представників учасників процесу:

від позивача: адвокат Муравйов О.В. - за ордером серія АА № 1029524 від 25.05.2020;

від відповідача: представник Шестаков Ю.В. - відповідно до виписки з ЄДРПОУ.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" на рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2020 у справі № 911/2514/19 (суддя Конюх О.В., м. Київ, повний текст рішення складено 12.03.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", м. Васильків, Київська обл.

до Васильківської міської ради, м. Васильків, Київська обл.

про визнання недійсними договорів

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

09.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" (надалі - ТОВ "Маяк"/позивач/скаржник) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Васильківської міської ради (надалі - відповідач) згідно з яким просить суд:

- визнати недійсним договір оренди, зареєстрований 21.03.2005 за № 040532600091, укладений між Васильківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк";

- визнати недійсним договір оренди, зареєстрований 23.02.2012 за № 321070004000126, укладений між Васильківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк";

- визнати недійсним договір оренди, зареєстрований 23.02.2012 за № 32107000127, укладений між Васильківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказані договори оренди підлягають визнанню недійсними, оскільки на момент їх укладення існувало діюче, не припинене у встановленому порядку право позивача на постійне користування земельними ділянками щодо яких укладався договір оренди, посвідчене державним актом на право постійного користування землею від 16.11.2001 серія ІІ-КВ № 000487-33.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що оспорюваний договір оренди від 21.03.2005 був укладений на підставі рішення Васильківської міської ради від 13.02.2004 № 26-08-ХХІ, яке було прийняте з врахуванням графіку переоформлення права постійного користування земельними ділянками на підставі ст.ст. 12, 93, 124 Земельного кодексу України та пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" (відповідно до якого громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них) який було визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Також, як зазначає позивач, будь-яких підстав для припинення права користування земельною ділянкою, виключний перелік яких передбачений ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції, передбаченій на момент укладення договору оренди) не існувало, позивач не відмовлявся від права користування земельною ділянкою, укладення договору оренди відбувалось не є ініціативи позивача, а на виконання рішення Васильківської міської ради, рішення про вилучення земельної ділянки, яке має передувати укладенню договору оренди, відповідач не приймав. Договори оренди, укладені між позивачем та відповідачем 23.02.2012 № 321070004000126 (щодо земельної ділянки по вул. Чехова 8 у м. Васильків) та № 321070004000127 (щодо земельної ділянки по вул. Володимирська 92 у м. Васильків) також укладені із порушенням законодавства, оскільки на момент їх укладення право постійного користування земельними ділянками позивача, посвідчене державним актом від 16.11.2001 серія ІІ-КВ № 000487-33, не було припинено у відповідності до законодавства.

Крім того, позивач твердить, що договір оренди від 21.03.2005 № 040532600091 суперечить статтям 141-142, частині 5 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору), договори оренди від 23.02.2012 № 321070004000126 та № 321070004000127, укладені між позивачем та відповідачем, суперечать статтям 141-142, частині 5 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договорів), що відповідно є підставою для визнання їх недійсними на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.01.2020 у справі № 911/2514/19 (суддя Конюх О.В., м. Київ, повний текст рішення складено 12.03.2020) у позові відмовлено повністю.

Судове рішення прийнято з посиланням на ст.ст. 3, 11, 203, 215, 256, 261, 267 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 3, 7, 10, 19, 22, 27, 92, 141-142 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), ст. 19 Закону України Про господарські товариства , ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі та мотивоване тим, що з моменту набуття права оренди земельної ділянки 21.03.2005 припинилося право постійного користування цією земельною ділянкою, оскільки Земельний кодекс України не передбачає можливості одночасного існування декількох правових титулів щодо об`єкта земельних відносин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2020 у справі № 911/2514/19 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а також зроблені висновки не відповідають встановленим обставинам справи.

Зокрема, скаржник вказує на те, що спірні договори оренди земельних ділянок укладені всупереч встановленого порядку, без попереднього вилучення у землекористувача земельних ділянок, за відсутності волі землекористувача на припинення права постійного користування, волевиявлення на укладання спірних договорів оренди не було та не відповідало внутрішній волі позивача, норми законодавства щодо порядку та підстав укладання договорів оренди земельних ділянок дотримані не були, а відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання спірних договорів оренди недійсними.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

05.05.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від Васильківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким, відповідач просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2020 у справі № 911/2514/19 - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Васильківська міська рада зазначає, що підтвердженням вільного волевиявлення ТОВ Маяк в укладанні договору оренди, є те, що позивач самостійно зареєстрував, належним чином підписаний та оформлений сторонами договір оренди землі у відповідності до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 2073 від 25.12.1998, що було реалізовано шляхом звернення позивача до Васильківського відділу Київської філії центру ДЗК стосовно здійснення державної реєстрації відповідного договору оренди, крім того ТОВ Маяк за весь період дії договору оренди систематично оплачував орендну плату на користь Васильківської міської ради.

Крім того, відповідач вказує на те, що положення ст.ст. 116, 141, 142 ЗК України у редакціях чинних на момент державної реєстрації договорів оренди землі, не стосуються правових засад оренди землі та не врегульовують відносин, пов`язаних з орендою земельних ділянок. У зв`язку з цим, твердження ТОВ Маяк про те, що укладання договорів оренди у 2012 році відбулось всупереч положенням наведених статей Земельного кодексу України є помилковим.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Разіної Т.І. суддів: Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 у справі № 911/2514/19 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" на рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2020 у справі № 911/2514/19 призначено на 26.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 911/2514/19 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" на рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2020 у справі № 911/2514/19 на 18.06.2020.

Явка представників сторін

У судове засідання, призначене на 18.06.2020 з`явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" (скаржника) та Васильківської міської ради (відповідача).

18.06.2020 в судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2020 у справі № 911/2514/19 скасувати.

Представник Васильківської міської ради в судовому засіданні 18.06.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2020 у справі № 911/2514/19 - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Частиною 2 статті 3 Земельного кодексу України від 1990 року (в редакції, чинній станом на 1998 рік) визначено, що розпорядження земельними ділянками здійснюють Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

У відповідності до приписів статті 7 Земельного кодексу України від 1990 року встановлено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності конкретному переліку осіб.

Статтею 10 Земельного кодексу України визначено, що до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; 4) справляння плати за землю; 5) ведення земельно-кадастрової документації; 6) здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; 7) сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; 8) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; 9) погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; 10) організація землеустрою; 11) затвердження проектів внутрігосподарського землеустрою та контроль за їх здійсненням; 12) видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів; 13) вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції; 14) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Положеннями статті 19 Земельного кодексу України від 1990 року передбачено, що міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.

Згідно із статтею 22 Земельного кодексу України від 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до рішень Васильківської міської ради народних депутатів від 02.05.1998 № 41 (а.с. 28-29, т. 1) та від 18.06.1998 № 88 (а.с. 30, т. 1) Акціонерному товариству "Маяк" видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 000487 площею 0,523 га для розміщення побутового приміщення та гаражу (ділянка 1, площа 0,491 га, адреса вул. Чехова 8) та для розміщення адмінприміщення та складу (ділянка 2, площа 0,032 га, адреса вул. Володимирська 92). Державний акт 16.11.2001 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 33 (а.с. 22-27, т. 1).

Так, протоколом загальних зборів учасників Акціонерного товариства "Маяк" (5 учасників із кількістю голосів 100%) від 12.12.1998, виходячи з того, що наявність власного капіталу Акціонерного товариства "Маяк" недостатня для формування статутного фонду в розмірах, що регламентується ст. 24 Закону України "Про господарські товариства", прийнято рішення про реорганізацію АТ "Маяк" в Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк". Відповідно до розпорядження виконкому Васильківської міської ради народних депутатів від 28.12.1998 № 361/8-09 здійснено перереєстрацію АТ "Маяк" у ТОВ "Маяк". Відповідно до пункту 1.1 Статуту ТОВ "Маяк", товариство є правонаступником акціонерного товариства "Маяк" і несе повну відповідальність по його зобов`язаннях перед бюджетом, юридичними особами та громадянами.

Отже, рішенням виконкому Васильківської міської ради № 41 від 02.05.1998 та № 88 від 18.06.1998 приймалися відносно АТ "Маяк", а Державний акт було зареєстровано після перетворення АТ у ТОВ "Маяк".

Пунктом 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України від 1990 року (в редакції, чинній станом на грудень 1998) було визначено, що однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

У відповідності до статті 19 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на грудень 1998) було передбачено, що припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов`язків товариства переходить до його правонаступників.

Так, пункт 3 частини 1 статті 27 ЗК України стосувався припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства, однак не господарського товариства.

Наведені приписи слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво (постанова Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 907/916/17 від 10.10.2018.

Таким чином, у даному випадку має місце правонаступництво ТОВ "Маяк" за АТ "Маяк" відповідно до Статуту та установчого договору, а також наявність на земельних ділянках розташованих об`єктів нерухомого майна, належні ТОВ "Маяк" (ст. 30 ЗК України від 1990 року).

Так, Земельний кодекс України від 1990 року не передбачав заборони господарським товариствам мати земельні ділянки на праві постійного користування, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку, що право постійного користування спірними земельними ділянками АТ "Маяк" припинилося у зв`язку із реорганізацією шляхом перетворення у ТОВ "Маяк".

З 01.01.2002 набрав чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001, яким, зокрема, було змінено коло суб`єктів, що мають право на оформлення права постійного користування щодо земель комунальної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Як вбачається із пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них (в подальшому зазначений строк Законом України від 06.10.2004 N 2059-IV було продовжено до 01.01.2018).

Так, 25.03.2003 виконкомом Васильківської міської ради будо прийнято рішення № 152 "Про затвердження графіка переоформлення права постійного користування земельними ділянками громадян та юридичних осіб", яким затверджено графік переоформлення, до якого було включено дві земельні ділянки АТ "Маяк" за адресами вул. Чехова 8 та вул. Володимирська 92 на ІІІ квартал 2003.

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2004 Васильківською міською радою прийнято рішення № 26-08-ХХІV "Про передачу в оренду земельних ділянок акціонерному товариству "Маяк" по вул. Чехова 8 та по вул. Володимирській 92" (а.с. 31, т. 1) відповідно до якого, зокрема:

1. Визнано таким, що втратив чинність державний акт ІІ-КВ № 00487-33 від 16.11.2001.

2) Передано акціонерному товариству "Маяк" терміном на п`ять років земельні ділянки загальною площею 0,523 га, в тому числі:

- по вул. Чехова 8 площею 0,491 га для побутового приміщення та гаражу;

- по вул. Володимирській 92 площею 0,032 га для адмінприміщення та складу;

3. Встановлено річну орендну плату за земельну ділянку при укладенні договору оренди у розмірі 2,0% від грошової оцінки.

4. Доручено міському голові укласти договір оренди земельної ділянки згідно чинного законодавства.

5. Акціонерному товариству "Маяк" вказано зареєструвати договір оренди земельної ділянки у відповідності із Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою КМУ від 25.01.1998 року № 2073.

Як вбачається із матеріалів справи, між Васильківською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Маяк" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 10-12, т. 1).

Відповідно до пунктів 1, 2 вищевказаного Договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які знаходяться по вул. Чехова 8 та по вул. Володимирській 92 в м. Василькові загальною площею 0,523 га, в тому числі: по вул. Чехова 8 площею 0,491 га, по вул. Володимирській 92 площею 0,032 га.

Згідно з п. 3 Договору на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна.

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 7 Договору).

Пунктом 8 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2% нормативної грошової оцінки, що становить 5 969,52 грн, в тому числі по вул. Чехова 8 - 5604,27 грн, по вул. Володимирській 92 - 365,25 грн.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Вказаний договір підписано Васильківським міським головою В.Ф. Поповичем та директором ТОВ "Маяк" І.В. Карпенком, зареєстровано Васильківським відділом Київської філії центру ДЗК від 21.03.2005 за № 040532600091.

Також матеріали справи містять Акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, який підписано сторонами (а.с. 13, т. 1).

Так, станом на 01.07.2010 заборгованість ТОВ Маяк з орендної плати була відсутня, що підтверджується копією довідки від 30.06.2010 № 66 відділу аналізу та контролю надходжень ресурсних платежів.

Таким чином, позивач просить суд визнати недійсним вищезазначений договір оренди земельної ділянки від 21.02.2005 № 040532600091 на підставі ст. 203, 215 ЦК України у зв`язку із невідповідністю статтям 141-142, частині 5 ст. 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договору).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Згідно із ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Положеннями статті 203 наведеного Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, твердження позивача про те, що останній не відмовлявся від права постійного користування землею, оскільки не подавав таку заяву про відмову, а також посилання на те, що Васильківською міською радою відповідно до її повноважень не приймалося рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України від 25.10.2001 (у редакції, чинній станом на березень 2005) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відтак, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Статтею 141 ЗК України (в редакції, чинній станом на березень 2005) визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з частинами 3 та 4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача із заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками.

Однак, одним з основних завдань судів при вирішенні спору є індивідуалізація абстрактних приписів норми права стосовно поведінки конкретних суб`єктів у конкретних життєвих обставинах. Судове рішення є логічним висновком з аналізу встановлених фактів та юридичних підстав.

Приписами статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, яка знаходить своє втілення в їх вільному волевиявленні, що спрямоване на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з положеннями, зокрема, статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Трансформація правових відносин постійного користування на строкове право оренди була об`єктивним наслідком волевиявлення сторін та наслідком їх свідомих дій, при цьому позивач, укладаючи договір оренди, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі, а також узгоджувалось із чинними вимогами ЗК України.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Воля відповідача, як органу місцевого самоврядування, який від імені територіальної громади здійснює правомочності власника щодо спірних земельних ділянок, була чітко та недвозначно спрямована на припинення права постійного користування землею позивача та встановлення строкового права оренди землі, у належній формі, передбаченій Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" - у формі рішення від 13.02.2004 № 26-08-ХХІV, яким серед іншого визнано таким, що втратив чинність Державний акт ІІ-КВ № 000487 від 16.11.2001 на право постійного користування земельними ділянками АТ "Маяк".

В подальшому, рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

Однак, правові відносини з переоформлення права постійного користування між сторонами даного спору розпочалися та закінчилися ще до прийняття відповідного рішення Конституційного Суду України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З урахуванням положень статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Офіційне тлумачення зазначеної норми Основного Закону надав Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999, № 1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)".

У вищевказаному Рішенні зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Посилання позивача, як на підставу для визнання недійсним договору оренди на неприйняття рішення відповідачем про вилучення земельної ділянки в порядку ст. 149 ЗК України, яке мало передувати наданню земельних ділянок в оренду відхиляється з огляду на те, що користувач спірних земельних ділянок не змінювався.

Товариство з обмеженою відповідальністю Маяк було, і після укладення договору оренди від 21.03.2005 залишалося користувачем земельних ділянок, які були, і залишилися у комунальній власності територіальної громади, від імені якої правомочності власника здійснює Васильківська міська рада.

Приписами статті 3 Цивільного кодексу України передбачено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є одними із фундаментальних засад цивільного права, спрямованими, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Так, Васильківська міська рада добровільно уклала договір оренди земельних ділянок, виконувала його умови весь строк його дії, у зв`язку з чим посилання позивача на формальну відсутність заяви про відмову від права постійного користування земельними ділянками та відсутність рішення Васильківської міської ради про припинення права постійного користування земельними ділянками є безпідставними та необґрунтованими.

З урахуванням вищезазначеного, оспорюваний договір від 21.03.2005 було укладено сторонами у відповідності до чинного на момент його укладення законодавства, в межах повноважень та з наявністю достатньої господарської компетенції, в результаті свідомих та послідовних дій його сторін, був спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків, у зв`язку з чим позовна вимога про визнання його недійсним із заявлених підстав задоволенню не підлягає.

В подальшому, директор ТОВ "Маяк" Карпенко І.В. звернувся до Васильківського міського голови із заявою від 30.06.2010 (вхідна відмітка ради № 753-К від 30.06.2010) відповідно до якої просив продовжити термін дії договору оренди за № 040532600091 від 21.03.2005 строком на 25 років: по вул. Чехова 8 - площею 0,491 га, по вул. Володимирській 92 - площею 0,0824 га.

Так, рішенням Васильківської міської ради від 20.08.2010 № 09.101-54-V "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки несільськогосподарського призначення" надано дозвіл ТОВ "Маяк" на розробку технічної документації щодо земельних ділянок несільськогосподарського призначення площею 0,5723 га, в тому числі по вул. Чехова,8 - площею 0,49 га, по вул. Володимирській, 92 - площею 0,823 га.

Рішенням Васильківської міської ради від 22.10.2010 № 07.12-56-V "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення для обслуговування нежитлової будівлі, адмінбудинку та автогаражу ТОВ "Маяк":

- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки загальною площею 0,5726 га, в тому числі: по вул. Чехова 8 площею 0,4900 га та по вул. Володимирській 92 площею 0,0826 га;

- вирішено передати в оренду ТОВ "Маяк" вказані земельні ділянки;

- встановлено річну орендну плату 6% нормативної грошової оцінки;

- доручено міському голові укласти договір оренди земельної ділянки;

- товариству з обмеженою відповідальністю "Маяк" вказано зареєструвати договір оренди у відповідності до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 25.12.1998 № 2073.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2012 між Васильківською міською радою та ТОВ "Маяк" було укладено Договір оренди земельної ділянки (а.с. 14-16, т. 1).

Пунктами 1, 2 вищевказаного Договору визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення кадастровий номер 3210700000:10:023:0034, яка знаходиться по вул. Чехова 8 у м. Василькові, площею 0,4900 га.

Відповідно до п. 3 Договору на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля, адмінбудинок, авто гараж, які належать орендарю на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності САА-285357 від 14.10.2004.

Договір укладено терміном на 5 років (п. 6 Договору).

Згідно з п. 7 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на розрахунковий рахунок орендодавця у розмірі 6% нормативної грошової оцінки, що становить 31 189,67 грн.

Пунктом 15 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Договір підписано Васильківським міським головою Іващенком С.Г. та директором ТОВ "Маяк" Карпенком І.В., зареєстровано за № 321070004000126 відділом Держкомзему у м. Василькові 23.02.2012.

23.02.2012 між сторонами було підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:10:023:0034 в оренду (а.с. 17, т. 1).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 23.02.2012 між Васильківською міською радою та ТОВ "Маяк" було укладено Договір оренди земельної ділянки (а.с. 18-20, т. 1).

Відповідно до пунктів 1, 2 вказаного Договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення кадастровий номер 3210700000:10:021:0017, яка знаходиться по вул. Володимирській 92 у м. Василькові, площею 0,0826 га.

Пунктом 3 Договору передбачено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля, адмінбудинок, які належать орендарю на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності САА-285358 від 14.10.2004.

Договір укладено терміном на 5 років (пункт 6 Договору).

Згідно з п. 7 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на розрахунковий рахунок орендодавця у розмірі 6% нормативної грошової оцінки, що становить 3 657,98 грн на рік.

Відповідно до п. 15 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Вказаний договір підписано Васильківським міським головою Іващенком С.Г. та директором ТОВ "Маяк" Карпенком І.В., зареєстровано за № 321070004000127 відділом Держкомзему у м. Василькові 23.02.2012.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.02.2012 між сторонами підписано акт від приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 3210700000:10:021:0017 в оренду (а.с. 21, т. 1).

Таким чином, позивач просить суд визнати недійсними вищезазначені договори від 23.02.2012 на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України у зв`язку із невідповідністю статтям 141-142, частині 5 ст. 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договорів), зокрема, стверджуючи, що на момент їх укладення існувало чинне, не припинене право позивача користуватися спірними земельними ділянками на праві постійного користування.

Разом з тим, зазначене твердження позивача не відповідає фактичним обставинам.

У відповідності до статті 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час укладення договору оренди земельної ділянки від 21.03.2005 № 040532600091) встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Приписами статті 20 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" (була чинною на момент укладення договору оренди) передбачалося, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що з моменту державної реєстрації договору оренди земельних ділянок, тобто з 21.03.2005, у спосіб та з дотриманням вимог статей 11, 627 Цивільного кодексу України, статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", статей 141, 142 Земельного кодексу України, постанови КМУ № 2073 відбулось переоформлення права постійного користування на строкове право оренди, тобто офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення у відповідача права оренди земельних ділянок.

Отже, з моменту набуття права оренди земельної ділянки 21.03.2005 припинилося право постійного користування цією земельною ділянкою, оскільки Земельний кодекс України не передбачає можливості одночасного існування декількох правових титулів щодо об`єкта земельних відносин.

Таким чином, суд першої інстанції, належним чином оцінивши всі доводи сторін у даній справі, прийшов до вірного висновку про те, що вимоги позивача про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 23.02.2012 № 321070004000126 та № 321070004000127 із заявлених підстав задоволенню не підлягають.

Щодо доводів наведених у апеляційній скарзі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Так, рішення виконкому Васильківської міської ради від 25.02.2003 №152 "Про затвердження графіку переоформлення права постійного користування земельними ділянками громадян та юридичних осіб" було прийняте у відповідності до пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, який був чинним. Вказане рішення не оскаржено, не визнано недійсним та не скасовано.

13.02.2004 рішенням сесії Васильківської міської ради № 26-08-ХХІ визнано таким, що втратив чинність державний Акт ІІ-КВ № 000487-33 від 16.11.2001 на право постійного користування земельними ділянками АТ "Маяк" та вирішено передати в оренду АТ "Маяк" терміном на п`ять років земельні ділянки площею 0,523 га, в тому числі по вул. Чехова 8 площею 0,491 га (для побутового приміщення та гаражу) та по вул. Володимирській 92 площею 0,032 га (для адмінприміщення та складу).

Між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди, який було зареєстровано Васильківським відділом Київської філії центру ДЗК 21.03.2005 за № 040532600091.

Таким чином, з моменту реєстрації права оренди за позивачем припинилося його право постійного користування земельною ділянкою, оскільки Земельний кодекс України не передбачає можливості одночасного існування декількох правових титулів щодо об`єкта земельних відносин.

Отже, позивач, вчиняючи оспорюваний правочин, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі, оспорюваний ним правочин був вчинений у належній формі та з дотриманням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, позивач систематично за весь період дії договору сплачував орендну плату на користь Васильківської міської ради, а відтак підстави для визнання договору недійсним відсутні.

Разом з тим, відносини з переоформлення права постійного користування на право оренди відбувалися і закінчилися до прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005.

Після закінчення дії договору оренди землі від 21.03.2005, позивач, відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі", підтверджуючи своє переважне право на поновлення договору оренди землі 30.06.2010 звернувся до Васильківської міської ради із клопотанням про продовження терміну дії договору оренди на земельні ділянки строком на 25 років.

20.08.2010 рішенням Васильківської міської ради № 09.101-54-V "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "Маяк" клопотання позивача було задоволено, надано дозвіл на розробку технічної документації.

22.10.2010 Васильківська міська рада рішенням № 07.12-56-V затвердила технічну документацію.

На підставі зазначеного рішення, яке не було оскаржене, скасоване або визнане недійсним, 23.02.2012 між позивачем та відповідачем було укладено два окремих договори оренди із строком дії 5 років на земельні ділянки за адресами по вул. Чехова 8 та по вул. Володимирській 92, позивач протягом 2010-2017 систематично сплачував орендну плату.

Щодо тверджень позивача про те, що ним не подавалася заява про добровільну відмову від права постійного користування, а Васильківською міською радою не приймалося рішення про припинення права постійного користування на підставах, передбачених Земельним кодексом України, то зазначені обставини досліджував Верховний Суд у справі № 911/2867/18 та дійшов висновку про припинення права постійного користування з моменту державної реєстрації договору оренди, тобто з 21.03.2005 у спосіб та із дотриманням вимог статей 11, 627 ЦК України, 18, 20 Закону України "Про оренду землі" та статей 141, 142 ЗК України.

Також, висновку про припинення права постійного користування позивача щодо спірних земельних ділянок також Верховний Суд дійшов у справі № 911/2069/18.

Інші твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 17.01.2020 у справі № 911/2514/19 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2020 у справі № 911/2514/19 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.01.2020 у справі № 911/2514/19 залишити без змін.

3. Справу № 911/2514/19 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 30.06.2020.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова