Рішення

від 02.03.2020 по справі 922/3985/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3985/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Міністерства оборони України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіммель", м. Харків про стягнення 236490,74 грн. за участю представників:

позивача - Петрик Т.В., довіреність № 220/651/д від 14.12.2019 року;

відповідача - Копилова С.О., наказ № 1-к від 29.12.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіммель" пеню в сумі 44596,59 грн. та штраф у розмірі 191894,15 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за договором поставки № 286/3/18/258 від 23.08.2018 року в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2019 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.12.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.01.2020 року на 10:30 год.

У підготовчому засіданні оголошувались перерви з 09.01.2020 року до 27.01.2020 року та з 27.01.2020 року 17.02.2020 року.

20.01.2020 року відповідач подав відзив (вх.№ 1274), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що порушення строків поставки відбувалось на значно менший термін, ніж це заявлено позивачем. Крім того, відповідач зауважив, що порушення строків поставки склалося не за його вини, тому його має бути звільнено від відповідальності. Також відповідач зазначив, що Міністерством оборони України вже було отримано від відповідача грошові кошти в сумі 137067,25 грн. за порушення строків поставки товару на підставі гарантії від 24.07.2018 року №71.00.005745, яка була видана ПАТ "АКБ "Конкорд".

22.01.2020 року позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 1577), в якій зазначив, що твердження відповідача про те, що посилання позивача на акти приймального контролю якості щодо підтвердження дати поставки не передбачені договором, є хибними та не відповідають дійсності. Крім того, позивач звернув увагу, що лист відповідача з проханням продовжити строк виконання зобов`язань з постачання товару за договором № 286/3/18/258 від 23.08.2018 року до 28.12.2018 року направлено на адресу Міноборони лише 30.11.2018 року, хоча строк виконання зобов`язань з постачання товару встановлено до 24.11.2018 року. Також позивач зазначив, що банківська гарантія не є штрафною санкцією в розумінні статті 549 ЦК України, а є інструментом покликаним мінімізувати ризики бенефіціара від неналежного виконання контрагентом договору та забезпечити грошовою сумою виконання робіт у встановлені договором строки, порушення яких тягне за собою відповідальність принципала у вигляді повернення виплаченої гарантом (банком) бенефіціару суми гарантійного платежу.

13.02.2020 року відповідач подав клопотання про зменшення розміру неустойки на 95% (вх.№ 3834), яке досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

17.02.2020 року представник відповідача подав додаткові документи, які досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.02.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2020 року на 12:15 год.

Представник позивача у судовому засіданні 02.03.2020 року підтримав позов та відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.03.2020 підтримав відзив та заяву про зменшення розміру неустойки.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані ними докази, суд встановив такі обставини.

23.08.2018 року між Міністерством оборони України (Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хіммель" (Постачальник, Відповідач) укладено договір від № 286/3/18/258 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого, Постачальник зобов`язався у 2018 році поставити Замовнику продукцію для чищення (пральний порошок).

Відповідно до специфікації товару (п. 1.2. Договору) загальна кількість товару для постачання до 30.09.2018 року у кількості 60000 кг та 191500 кг до 30.10.2018 року вартістю 2741345,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 23.08.2018 року ціну Договору було зменшено до 2731290,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 22.10.2018 року змінено порядок приймання товару за якістю, та викладено розділ 2 договору у новій редакції.

Додатковою угодою № 3 від 05.11.2018 року змінено кінцеві строки постачання товару у кількості 60000 кг до 29.10.2019 року та у кількості 191500 кг до 24.11.2018 року (включно).

Умовами договору передбачено, що товар постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотсрмс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження (п.5.1. Договору).

Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем Замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній Постачальника (п.5.3. Договору).

Відповідно до п. п. 6.3.1. Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені Договором.

Пунктом 7.3.3. Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язань Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Позивач зазначає, що всупереч умовам Договору Відповідачем його зобов`язання за Договором виконано з простроченням.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Приписами статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати зобов`язання належним чином. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Додатковою угодою № 3 від 05.11.2018 року змінено кінцеві строки постачання товару у кількості 60000 кг до 29.10.2019 року та у кількості 191500 кг до 24.11.2018 року (включно).

Таким чином, прострочення відповідача виникає з 25.11.2018 року, а не з 24.11.2018 року як зазначено позивачем.

Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем Замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній Постачальника (п.5.3. Договору).

Отже, твердження відповідача про те, що посилання на акти приймального контролю якості щодо підтвердження дати поставки не передбачені Договором є хибними та не відповідають дійсності.

Матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджується порушення відповідачем умов Договору в частині своєчасної поставки товару. Вказаний факт відповідачем у справі не заперечується.

Так, пунктом 7.3.3 Договору визначено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості недопоставленого товару.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже було зазначено, всупереч умовам Договору Відповідачем його зобов`язання за Договором виконано з простроченням, зокрема:

- товар у кількості 30000 кг на суму 325800,00 грн. поставлено 26.11.2018 року, тобто з простроченням на 1 добу, що підтверджується актом приймального контролю якості товару № 2 від 26.11.2018 року. Розмір пені 325,80 грн. за період 25.11.2018 року - 25.11.2018 року;

- товар у кількості 40000 кг на суму 434400,00 грн. поставлено 10.12.2018 року, тобто з простроченням на 15 діб, що підтверджується актом приймального контролю якості товару № 3 від 10.12.2018 року. Розмір пені 6516,80 грн. за період 25.11.2018 року - 09.12.2018 року;

- товар у кількості 60000 кг на суму 651600,00 грн. поставлено з простроченням на 24 доби, що підтверджується актом приймального контролю якості товару № 4 від 19.12.2018 року. Розмір пені 15638,40 грн. за період 25.11.2018 року - 18.12.2018 року;

- товар у кількості 61500 кг на суму 667890,00 грн. поставлено з простроченням на 31 добу, що підтверджується актом приймального контролю якості товару № 5 від 26.12.2018 року. Розмір пені 20704,59 грн. за період 25.11.2018 року - 25.12.2018 року.

Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає стягненню складає 43185,59 грн.

Розмір штрафу 7% за товар у кількості 191500 кг на суму 2079690,00 грн. постачений з простроченням більш ніж на 10 діб складає 191894,15 грн.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Відповідно до розділу VIII Договору, а саме п. 8.5, 8.6 продовження строку (терміну) виконання зобов`язань (поставки товару, виконання робіт, надання послуг) можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за Договором у разі, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, воно не укладали б Договір, або укладали його на інших умовах. У разі істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору він може бути змінений або розірваний за згодою сторін. Доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за Договором є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Згідно п. 11.5 Договору зміни та доповнення до Договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод, які підписуються сторонами цього Договору та додаються до тексту як невід`ємні його частини.

Разом з тим, зміни до цього Договору в частині перенесення термінів постачання не вносилися, що також не заперечується відповідачем.

Окрім того, відповідно до п. 8.1, 8.2, 8.3 Договору, сторони звільняються від відповідальності або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, тощо). Сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ-сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Також, згідно з приписами статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Проте, у даному випадку, а також у висновку Київської торгово-промислової палати №1703-4/601 від 22.11.2018 року жодна з вищевказаних підстав не зазначена.

Стосовно тверджень відповідача про задоволення позивачем своїх вимог (стягнення штрафних санкцій, передбачених умовами Договору) за рахунок банківської гарантії, суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно із ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердженпя (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

За приписами ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Відповідно до ст.562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Відповідно до норм чинного законодавства гарантія є окремим видом забезпечення виконання зобов`язання, а відтак, отримання позивачем банківської гарантії у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, не звільняє відповідача від відповідальності внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань, а відтак заперечення відповідача у цій частині є недоречними.

Отже, банківська гарантія, не є штрафною санкцією в розумінні статті 549 ЦК України, а є інструментом покликаним мінімізувати ризики бенефіціара від неналежного виконання контрагентом договору та забезпечити грошовою сумою виконання робіт у встановлені договором строки, порушення яких тягне за собою відповідальність принципала у вигляді повернення виплаченої гарантом (банком) бенефіціару суми гарантійного платежу.

Зазначене повністю узгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі №910/11944/18.

За таких підстав, заперечення відповідача позбавлені фактичного та правового обґрунтування, є такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв`язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у відзиві, що порушує умови ч.1 ст. 74 ГПК України, за приписами якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас, відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 95%.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (частина друга названої статті).

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд також зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року).

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Суд установив, що незначне порушення строків поставки сталося не внаслідок винної та недобросовісної поведінки відповідача, а через об`єктивні причини, вплинути на які відповідач не міг, що підтверджується відповідним Висновком Київської Торгово-промислової палати України.

Суд також враховує, що позивачу у зв`язку з несвоєчасним виконанням робіт відповідачем, не було завдано збитків.

Суд наголошує, що неустойка (пеня, штраф) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак після порушення боржником свого обов`язку неустойка виконує штрафну і компенсаційну функції.

Суд вважає, що у цьому випадку, її розмір як штрафу, тобто майнової відповідальності боржника за невиконання обов`язку, очевидно, є непропорційним, оскільки становить майже 10% від загальної ціни Договору. Як компенсація - також, безсумнівно, значно перевищує збитки, заподіяні позивачу внаслідок прострочення відповідачем строків поставки товару.

Таким чином, завищений, непропорційний розмір штрафних санкцій, жодним чином не стимулює відповідача, а навпаки, заганяє його у "боргову яму", по суті ставить у безвихідне становище, позбавляючи як фактичної можливості, так і мотивації для подальшого виконання робіт.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 21592,80 грн. та штраф у розмірі 95947,08 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог (без урахування зменшення розміру неустойки).

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 551 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 233 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіммель" (61124, м.Харків, вул. Каштанова, будинок 14, ідентифікаційний код 40206074) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, ідентифікаційний код 00034022) пеню в сумі 21592,80 грн., штраф у розмірі 95947,08 грн. та судовий збір у сумі 3526,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.03.2020 року.

Суддя О.В. Смірнова