Постанова

від 27.02.2020 по справі 5013/458/11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 5013/458/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Закрите акціонерне товариство "Кіровоградасфальтобетон" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кардаша Владислава Сергійовича

ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Кіровоградасфальтобетон" Кардаш В.С., особисто

відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Добре Слово"

відповідач 2 - Приватне підприємство "Онлайн-Буд Кіровоград"

відповідач 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "АБ-ЮГ"

розглянув касаційну скаргу ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Кіровоградасфальтобетон" Кардаша Владислава Сергійовича

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 25.11.2019

у складі колегії суддів: Коваль Л.А. (головуючий), Кузнецов В.О., Чус О.В.

та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області

від 11.07.2019

у складі судді Коваленко Н.М.

у справі №5013/458/11

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кіровоградасфальтобетон" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кардаша Владислава Сергійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Добре Слово", Приватного підприємства "Онлайн-Буд Кіровоград", Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-ЮГ"

про витребування майна

в межах справи №5013/458/11

про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Кіровоградасфальтобетон"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 24.12.2019 поштовим відправленням ліквідатор Закритого акціонерного товариства "Кіровоградасфальтобетон" Кардаш Владислав Сергійович звернувся безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2019 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2019 у справі №5013/458/11 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5013/458/11 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Погребняка В.Я., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.01.2020.

3. Ухвалою 30.01.2020 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №5013/458/11 Господарського суду Кіровоградської області за касаційною скаргою ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Кіровоградасфальтобетон" Кардаша Владислава Сергійовича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2019 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2019, призначив розгляд касаційної скарги ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Кіровоградасфальтобетон" Кардаша В.С. на 20.02.2020 о 10:00.

3.1. Ухвалою від 20.02.2020 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Кіровоградасфальтобетон" Кардаша Владислава Сергійовича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2019 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2019 у справі №5013/458/11 на 27.02.2020 о 09:30.

4. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-ЮГ" (далі - ТОВ "АБ-ЮГ") надійшов відзив на касаційну скаргу ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Кіровоградасфальтбетон" Кардаша В.С. (далі - ЗАТ "Кіровоградасфальтбетон", скаржник).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

5. Ухвалою 01.04.2011 Господарський суд Кіровоградської області порушив провадження у справі про банкрутство боржника ЗАТ "Кіровоградасфальтобетон"; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з особливостями провадження відповідно до статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; вирішив інші процесуальні питання (том 1, а.с. 1-2).

5.1. Постановою 20.04.2011 Господарський суд Кіровоградської області визнав ЗАТ "Кіровоградасфальтобетон" банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатора, вирішив інші процесуальні питання.

5.2. Ухвалою місцевого суду 27.05.2014, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду 05.08.2014, визнано недійсним договір купівлі-продажу 31.05.2012 комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. Терешкової Валентини 213-а, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Цариченко Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №432, укладений між ліквідатором боржника Набока А.Д. та ТОВ "Креміньюрнафта" в межах провадження у даній справі (том 26 а.с. 210-212, том 27 а.с. 21-25). Постановою Вищого господарського суду України 11.11.2014 зазначені судові рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу 31.05.2012 комплексу будівель та споруд залишено без змін, а в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора у справі №5013/458/11 скасував, справу №5013/458/11 в зазначеній частині направив на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області (том 27, а.с. 197-208).

5.3. Ухвалою від 05.12.2017 Господарський суд Кіровоградської області припинив повноваження ліквідатора ЗАТ "Кіровоградасфальтобетон" Белашова К.В. та призначив ліквідатором банкрута - ЗАТ "Кіровоградасфальтобетон" арбітражного керуючого Кардаша В.С.

6. 03.04.2019 до місцевого господарського суду надійшла позовна заява №29/03-19-1 ЗАТ "Кіровоградасфальтобетон" в особі ліквідатора Кардаша В.С. до ТОВ "Торговий Дім "Добре слово", ПП "Онлайн-Буд Кіровоград", ТОВ "АБ-ЮГ" про витребування майна боржника з посиланням на статті 387, 388 ЦК України (том 33, а.с. 22-33).

6.1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що ухвалою місцевого суду від 13.10.2017, залишеною в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій, витребувано у даній справі з незаконного володіння ТОВ "Торговий Дім "Добре слово", ПП "Онлайн-Буд Кіровоград" та ТОВ "АБ-ЮГ" майно боржника ЗАТ "Кіровоградасфальтобетон". Водночас, скаржник зазначив, що ухвала місцевого суду від 13.10.2017 не виконана, майно йому не повернуто, а відповідачами здійснено дії щодо виділу часток із спірного майнового комплексу та передачі їх в статутний капітал третім особам, укладення договорів купівлі-продажу спірного майна з його перереєстрацією на третіх осіб, що перешкоджає поверненню спірного майна боржнику. За таких обставин, на думку позивача, з урахуванням положень статей 330, 387, 388 ЦК України наявні підстави для витребування спірного майна від зазначених відповідачів (том 33, а.с. 22-33).

7. Ухвалою 11.07.2019 Господарський суд Кіровоградської області у задоволенні позову відмовив.

7.1. Місцевим судом встановлено, що ухвалою від 13.10.2017, залишеною без змін постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 та Верховного Суду від 21.06.2018, задоволено позовні вимоги ЗАТ "Кіровоградасфальтобетон" в особі арбітражного керуючого Белашова К.В. Зокрема, витребувано з незаконного володіння ТОВ "Торговий дім "Добре Слово" (код ЄДРПОУ 38052741) 79/100 частки комплексу будівель та споруд (адміністративна будівля літ. "Аа" площею 434,2 кв. м., адміністративна будівля літ. "ББ1б" площею 305,9 кв. м, адміністративно побутовий корпус літ. "В" площею 164,2 кв. м., котельня літ. "З-З2" площею 191,2 кв. м., вагова літ. "Б3", гараж літ. "Б2", убиральня літ. "Г", бітумосховище літ. "Д", операторська літ. "Ж", бітумосховище літ. "Е", газорозподільна літ. "И", трансформаторна літ. "К", гараж літ. "Л", майстерня літ. "О", майстерня літ. "П", навіс літ. "Р", майстерня літ. "С", убиральня літ. "Т", ангар літ. "М", котельня, літ. "Н", сторожка літ. "Х", ПММ літ. "Ю", ПММ літ. "У", огорожа літ. "N-N4", замощення літ. "I" та пожежна водойма літ. "I1"); витребувано з незаконного володіння ПП "Онлайн-Буд Кіровоград" (код ЄДРПОУ 35652671) 21/100 частки комплексу будівель та споруд, (адміністративна будівля літ. "Аа" площею 434,2 кв. м., адміністративна будівля літ. "ББ1б" площею 305,9 кв. м, адміністративно побутовий корпус літ. "В" площею 164,2 кв. м., котельня літ. "З-З2" площею 191,2 кв. м., вагова літ. "Б3", гараж літ. "Б2", убиральня літ. "Г", бітумосховище літ. "Д", операторська літ. "Ж", бітумосховище літ. "Е", газорозподільна літ. "И", трансформаторна літ. "К", гараж літ. "Л", майстерня літ. "О", майстерня літ. "П", навіс літ. "Р", майстерня літ. "С", убиральня літ. "Т", ангар літ. "М", котельня, літ. "Н", сторожка літ. "Х", ПММ літ. "Ю", ПММ літ. "У", огорожа літ. "N-N4", замощення літ. "I" та пожежна водойма літ. "I1").

Судом встановлено, що зазначене майно, яке ухвалою зобов`язано відповідачів повернути законному власнику - ЗАТ "Кіровоградасфальтобетон" (код ЄДРПОУ 20633285), було розташоване на земельній ділянці площею 34 525,03 кв. м за адресою: м. Кіровоград, вул. Терешкової Валентини, 213-а.

7.2. Місцевим судом встановлено, що 20.07.2018 позивачем на адреси відповідачів направлені листи з вимогою повернути спірне майно ЗАТ "Кіровоградасфальтобетон" у добровільному порядку, однак до цього часу зазначені вимоги не виконані.

7.3. Суд встановив, що 12.12.2018 позивач звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно міської ради міста Кропивницького із заявою про проведення державної реєстрації права власності на підставі ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2017 у справі №5013/458/11. Разом з тим, 31.01.2019 позивачем отримано відмову у державній реєстрації, оскільки реєстраційний запис на нерухоме майно - комплекс будівель з реєстраційним номером 55443735101, розташований за адресою м. Кропивницький, вул. Р. Слободянюка, 213-а закрито внаслідок виділу часток.

Разом з тим, судом встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано два новостворених об`єкта нерухомого майна: комплекс будівель з реєстраційним номером 1303379235101, розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Р. Слободянюка, 213-а , та комплекс будівель з реєстраційним номером 867375535101, розташований у м. Кропивницькому по вул. Р. Слободянюка, 213-г.

7.4. Місцевий суд зазначив, що всупереч статті 387 ЦК України, позивачем не надано доказів, які підтверджують його право на комплекс будівель, розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Р. Слободянюка, 213-г, або доказів на підтвердження його права на складові частини такого комплексу будівель. Крім того, позивач належних та допустимих доказів того, що майно, спір щодо якого був предметом судового розгляду у даній справі 13.10.2017, та майно, спір щодо якого є предметом судового розгляду у даний час, є одним і тим самим майном і що формальний поділ такого майна не призвів до появи новостворених об`єктів у розмінні норм ЦК України. Разом з тим, суд зазначив, що посилання позивача на відомості в Державному реєстрі не дають стверджувати, що це одне і те саме майно, оскільки майно зареєстроване за відповідачами має інші родові ознаки і відповідний розділ в Державному реєстрі закритий та скасований індивідуальний номер об`єкта нерухомого майна.

7.5. Місцевий суд дійшов висновку, що позивачем жодним чином не спростовано твердження відповідачів про те, що за Актом зносу від 23.05.2018 котельню літ. "Н", сторожку літ. "X" (21-31 бункери, IV-VII естакада, ДС-158 VIII, IX-ДС "Тельтомат"), що розташовувались за адресою: м. Кропивницький, вул. Р. Слободянюка 213-а, зруйновано, а комплекс будівель з реєстраційним номером 867375535101 є новобудовою.

7.6. Місцевий суд зазначив, що будь-яка технічна чи інша документація (акти обстеження чи інвентаризації, матеріали інвентаризаційної (інвентаризаційних) справи) щодо майна чи частини майна, належного позивачу на праві власності станом на 13.10.2017 та на час розгляду справи, для дослідження з метою встановлення фактичної наявності такого майна чи частини такого майна в натурі та порівняння позивачем не надані. Крім того, приймаючи рішення, суд виходив з того, що позивач не заявляв клопотання про проведення відповідної експертизи чи витребування доказів в порядку, визначеному нормами ГПК України, з метою встановлення ідентичності (відповідності) спірних об`єктів комплексу будівель та споруд, а також не надав відомості про звернення позивача до органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця з приводу примусового виконання ухвали суду від 13.10.2017 в період з 07.02.2018 і по даний час.

7.7. Місцевий суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин має бути застосовано частину 4 статті 390 ЦК України та зазначив, що у випадку, коли майно змінило своє початкове господарське призначення, відсутні підстави для задоволення віндикаційного позову, а власник має право лише на відшкодування збитків, що також є підставою для відмови в позові про витребування майна.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

8. Постановою від 25.11.2019 Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ЗАТ "Кіровоградасфальтобетон" в особі ліквідатора Кардаша В.С. залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2019 - без змін.

8.1. Апеляційний суд, з урахуванням положень статей 328, 331, 349, 387, 792 ЦК України, зазначив, що об`єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально-визначене майно, яке існує в натурі на час подання позову.

8.2. Аналізуючи положення частини 1 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", апеляційний суд зазначив, що реєстраційний номер нерухомого майна є незмінним протягом усього часу його існування, в той час як новоствореному об`єкту нерухомого майна присвоюється свій власний індивідуальний номер. Водночас, апеляційний суд зазначив, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно комплекс будівель з реєстраційним номером 55443735101 закрито внаслідок виділу часток та створено два новостворених об`єкта нерухомого майна з реєстраційними номерами 1303379235101 та 867375535101 відповідно.

8.3. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що будь-яка технічна чи інша документація, зокрема, акти обстеження чи інвентаризації, матеріали інвентаризаційної (інвентаризаційних) справи (справ), щодо майна чи частини майна, належного позивачу на праві власності станом на 13.10.2017 та на даний час, для дослідження з метою встановлення фактичної наявності такого майна чи частини такого майна в натурі та порівняння, позивачем не надані. Крім того, суд зазначив, що позивачем клопотання про проведення відповідної експертизи чи витребування доказів з метою встановлення ідентичності (відповідності) спірних об`єктів комплексу будівель та споруд не заявлялось, а також не надано докази на підтвердження збереження спірним майном господарського призначення та технічних характеристик. Також, суд апеляційної інстанції, з посиланням на пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України, частину 1 статті 73, статті 74, 77, 86 ГПК України, зазначив, що матеріали справи не містять доказів, що майно, яке арбітражний керуючий просить у позовній заяві витребувати з чужого незаконного володіння, є тотожним майну, витребуваному ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2017.

8.4. Апеляційний суд також погодився з висновками суду першої інстанції про те, що посилання позивача на відомості в Державному реєстрі не дають підстав стверджувати, що це одне і те саме майно, оскільки майно зареєстроване за відповідачами має інші родові ознаки і відповідний розділ в Державному реєстрі закритий та скасований індивідуальний номер об`єкта нерухомого майна. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявність в нього права витребувати спірне майно з чужого незаконного володіння.

8.5. Апеляційним судом відхилено посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.06.2018 у справі №5013/458/11, оскільки предметом розгляду тієї справи було витребування майна в іншому складі, з іншими характеристиками, а також з іншими реєстраційними номерами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (ліквідатора Кардаша В.С.)

9. Скаржник аргументував, що ним до суду надано усі докази, які підтверджують факт здійснення перереєстрації та заміни адреси в межах комплексу будівель, які відображені в ухвалі суду від 13.10.2017. Водночас, судами проігноровано позицію судів усіх інстанцій по даному питанню, якими вже надавалась юридична оцінка та підтверджено факт відсутності новобудов за зазначеними адресами. Крім того, скаржник зазначив, що факт відсутності новобудов та факт того, що зміна літер та адреси будівлям здійснено відповідачами з метою унеможливлення повернення майна законному власнику, з врахуванням положень частини 4 статті 75 ГПК України, не потребує доказування.

9.1. Скаржник доводив, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою докази, надані на підтвердження існування спірного майна ("Ф" - бітумосховище, та "Ф1" - навіс) станом на 27.12.2011 в натурі на даній земельній ділянці та належали ЗАТ "Кіровоградасфальтобетон", тоді як згідно з наданими відповідачем доказами дані об`єкти почали будувати 01.12.2015 на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт та завершені будівництвом 23.02.2016 декларацією про готовність до експлуатації зазначеного об`єкта.

9.2. Скаржник доводив, що ним вживалися заходи щодо виконання судового рішення про повернення спірного майна (ухвали 13.10.2017), що було підтверджено шляхом надання до суду апеляційної інстанції копії повідомлення Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області від 12.10.2019, згідно з яким виконавчий документ не прийнятий до виконання з посиланням на те, що судове рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Доводи інших учасників справи

10. У відзиві ТОВ "АБ-ЮГ" просило залишити без задоволення касаційну скаргу, а судові рішення - без змін, а також зазначило, що на підтвердження наявності у позивача суб`єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння він повинен був надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на витребуване майно. Водночас, спірний комплекс будівель, розташований у м. Кропивницькому по вул. Р. Слободянюка, 213-г, є об`єктом права власності, а земельна ділянка, що знаходиться в м. Кропивницькому по вул. В. Терешкової, 213-г, є об`єктом права користування. Разом з тим, позивачем докази, що підтверджують його право на складну річ - комплекс будівель, що знаходиться в м. Кропивницькому вул. Р. Слободянюка, 213-г, або докази, що підтверджують його право на складові частини спірного комплексу будівель, всупереч вимогам статті 387 ЦК України не надано. За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено обставини, що майно чи частина майна, яке зазнало змін, фактично існує, зберегло своє господарське призначення і власник має право витребувати таке майно з чужого незаконного володіння, навіть якщо майно зазнало тих чи інших перетворень.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

11. Цивільний кодекс України

Стаття 387 - власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частина 4 статті 390 - добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

12. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 3 статті 86 - суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

13. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статті 74, частини 4 статті 75, статей 84, 286 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

14. З аналізу статей 13, 15, 16 ЦК України вбачається таке.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 статті 16 ЦК України). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

15. Відповідно до положень статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним

Витребування майна шляхом віндикації на підставі статті 388 ЦК України застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Також, у предмет доказування у справах за такими позовами входять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а об`єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально-визначене майно, яке існує в натурі на час подання позову.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №924/60/18.

16. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, предметом даного судового розгляду є вимога ліквідатора ТОВ "Кіровоградасфальтобетон" Кардаша В.С. до ТОВ "ТД "Добре Слово", ПП "Онлайн-буд Кіровоград" та ТОВ "АБ-ЮГ" про витребування майна в порядку статей 387, 388 ЦК України.

У справі, яка розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій було досліджено та встановлено обставини набуття відповідачами права власності на спірне майно, що знаходиться за адресами: м. Кропивницький, вул. Р. Слободянюка, 213-а та 213-г, відповідно, за наслідком його державної реєстрації як новоствореного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що майно, спір щодо якого був предметом віндикаційного позову згідно з прийнятими до розгляду вимогами ліквідатора Кардаша В.С., є іншим, ніж те майно, яке витребувано згідно з ухвалою місцевого суду 13.10.2017, залишеною без змін постановами апеляційного суду 14.11.2017 та касаційного суду 21.06.2018, оскільки майно зареєстроване за відповідачами має інші родові ознаки та інший розділ у державному реєстрі як новостворене майно, а попередній розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно закритий зі скасуванням індивідуального номера об`єкта нерухомого майна, яке витребувалося за рішеннями (ухвалою) 13.10.2017 у даній справі.

Верховний Суд вважає висновки, викладені у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2019 та ухвалі Господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2019 у справі №5013/458/11 передчасними з огляду на таке.

17. Як вбачається із встановлених судами обставин, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано два новостворених об`єкта нерухомого майна: комплекс будівель з реєстраційним номером 1303379235101, розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Р. Слободянюка, 213-а , та комплекс будівель з реєстраційним номером 867375535101, розташований у м . Кропивницький по вул. Р. Слободянюка, 213-г. Разом з тим, реєстраційний запис на нерухоме майно -комплекс будівель з реєстраційним номером 55443735101, розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Р. Слободянюка, 213-а, закрито внаслідок виділу часток і створено два новостворених об`єкти нерухомого майна із зазначеними ідентифікаційними номерами (том 33, а.с. 56, том 30, а.с. 92).

Тобто, спірне майно було зареєстроване як новостворене шляхом виділу часток з комплексу будівель, який існував раніше, та був розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Р. Слободянюка, 213-а, внаслідок чого виділені комплекси будівель отримали нові адреси та їм присвоєно нові реєстраційні номери як об`єктам нерухомості. Відтак, зазначене майно не є створеним внаслідок нового будівництва.

18. З матеріалів справи вбачається, що комплекс будівель з реєстраційним номером 55443735101, розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Р . Слободянюка, 213-а та на який закрито реєстраційний запис, був предметом віндикаційного позову у даній справі. 25.05.2017 ліквідатор боржника уже звертався до суду з позовом про витребування майна: 79/100 частки від ТОВ "Торговий Дім "Добре Слово" та 21/100 частки від ПП "Онлайн-Буд Кіровоград" (том 29, а.с. 91-94). У матеріалах справи наявні докази, які підтверджують виділ зазначених часток та повторну державну реєстрацію спірного майна, як такого, що виникло внаслідок виділу з існуючого об`єкта нерухомості з відповідним внесенням змін до державного реєстру нерухомості 14.07.2017 (том 30, а.с. 50-120).

Отже, зазначені обставини існували на час прийняття судового рішення (ухвали 13.10.2017) та їм було надано відповідну оцінку як таким, що не підтверджують обставин нового створення майна відповідачами у справі (том 30, а.с. 181-182). За результатами розгляду зазначеного позову, місцевий суд ухвалою від 13.10.2017, залишеною в силі постановою апеляційного суду від 14.11.2017 та постановою Верховного Суду від 21.06.2018, позовні вимоги задовольнив, витребував зазначене спірне майно з незаконного володіння ТОВ "Торговий Дім "Добре Слово" та ПП "Онлайн-Буд Кіровоград". При цьому, судами встановлено, що відповідачі факт існування та попередньої державної реєстрації за позивачем таких будівель та споруд не спростували. Також, судами встановлено, що зміна букви в адресі спірного нерухомого майна, зміна реєстраційного номера об`єкта нерухомості з імітацією його перебудови, за наявності в натурі всіх об`єктів майнового комплексу не підтверджують зміни якості, технічних характеристик витребуваного комплексу будівель і споруд та не підтверджують створення нового об`єкта майнових прав.

Отже, стосовно відповідачів ТОВ "Торговий Дім "Добре Слово" та ПП "Онлайн-Буд Кіровоград" такі обставини є преюдиційними та не потребують доказування відповідно частини 4 статті 75 ГПК України при розгляді нового спору. Однак, суди не прийняли цього до уваги при розгляді даного спору.

19. Також, з матеріалів справи вбачається, що надані разом з відзивом ТОВ "АБ-ЮГ" докази (том 33, а.с. 135-149) вже надавались та наявні в матеріалах справи (том 30, а.с. 50-120). Однак, суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку таким доказам, дійшли протилежних висновків щодо їх оцінки, як таких, що обґрунтовують наявність підстав виникнення новоствореного об`єкта нерухомості.

20. Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 статті 331 ЦК України визначено особливості набуття права власності на нерухоме майно, а зокрема, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, первісна державна реєстрація нерухомого майна підтверджує факт виникнення в особи права власності на таке майно, а всі подальші дії щодо його розділу на інші об`єкти повинні відповідати волевиявленню первісного власника.

Частиною 2 статті 332 ЦК України передбачено, що особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов`язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

Верховний Суд звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України у постанові від 06.07.2016 у справі №6-1213цс16 та постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №902/1414/13, за якою не є новоствореним об`єктом об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.

Аналіз викладених законодавчих положень, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду, дає підстави для висновку про те, що право власності на нову річ, внаслідок переробки іншої речі, може виникати лише у тому разі, якщо в результаті здійсненої переробки з`являється інший об`єкт, відмінний за своїми характеристиками, тобто об`єкт, який може бути кваліфікований як нова річ. Також, не може вважатися новою річчю (новоствореним об`єктом) об`єкт нерухомого майна, який перероблено з прив`язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об`єктом з видозміненими загальними характеристиками.

21. Частинами 1, 2 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше присвоюється реєстраційний номер, який є індивідуальним, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта.

У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

Крім того, частиною 1 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об`єкт незавершеного будівництва.

Тобто, реєстраційний номер нерухомого майна є незмінним протягом усього часу його існування, в той час як новоствореному об`єкту нерухомого майна присвоюється свій власний індивідуальний номер.

Відповідно до інформації, наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, комплекс будівель з реєстраційним номером 1303379235101, розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Р. Слободянюка, 213-а, зареєстрований на праві власності за ТОВ "Торговий Дім "Добре Слово" - 02.06.2018, а комплекс будівель з реєстраційним номером 867375535101, розташований у м. Кропивницькому по вул. Р. Слободянюка, 213-г, зареєстрований за ТОВ "АБ-ЮГ" - 05.02.2018 внаслідок виділу частки з об`єкта нерухомого майна.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій посилались на Акт зносу від 23.05.2018, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (станом на 12.03.2019), дані реєстру дозвільних документів (щодо Декларації про початок будівельних робіт щодо нового будівництва складського приміщення та бітумного сховища, та Декларації про готовність об`єкта до експлуатації щодо нового будівництва складського приміщення та бітумного сховища, розташованих в м. Кропивницькому, вул. Р. Слободянюка, 213-а), висновок від 18.02.2016 щодо технічної можливості виділити в натурі частини нерухомого майна.

Разом з тим, суди не врахували, що під час прийняття постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 та ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 13.10.2017 у даній справі судами вже було встановлено фактичні обставини зміни реєстраційного номера спірного об`єкта з №55443735101 на №867375535101, відповідно до якої суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання комплексу будівель з реєстраційним номером 867375535101 таким, що є новоствореним. З огляду на зазначене, такі висновки судів, зроблені в межах однієї справи є взаємновиключними, що суперечить правилам оцінки доказів згідно із статтею 86 ГПК України та такими, що не відповідають висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду відповідно у справах №6-1213цс16 та №902/1414/13.

Також, оскаржувані судові рішення від 25.11.2019 та 11.07.2019 не містять обґрунтування та мотивів відхилення доводів позивача щодо здійснення відповідачами умисних дій (виділу частини майна, реєстрації виділеної частки за новим реєстраційним номером, часткового знищення спірного майна тощо) з метою реєстрації права власності за відповідачами та ухилення від повернення спірного майна боржнику (позивачу).

22. Верховний Суд вважає помилковими посилання місцевого суду про застосування до спірних правовідносин частини 4 статті 390 ЦК України, оскільки такі вимоги можуть заявлятися добросовісним набувачем, про що в даному випадку відповідачі не заявляли, докази добросовісності набуття ними спірного майна (за наслідком укладення первісно недійсного правочину з відчуження майна боржника та подальшого виведенням його в статутний капітал третіх осіб) судами не досліджувалися.

23. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку , якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Отже, у випадку встановлення за наслідками нового розгляду справи обставин того, що віндикаційні вимоги про повернення майна стосуються тих самих об`єктів нерухомості у складі майнового комплексу, який був первісно зареєстрований у державному реєстрі за боржником за №55443735101 та в подальшому внаслідок виділу (розподілу) частини з цього майнового комплексу було створено окремі об`єкти нерухомого майна з реєстраційними номери №1303379235101 та 867375535101, спір про повернення яких боржнику вже вирішено судами у даній справі з прийняттям ухвали місцевого суду 13.10.2017, яка є чинною, місцевий суд може обрати ефективний спосіб захисту прав позивача.

У випадку встановлення, що внесення зазначених змін (№1303379235101 та 867375535101) до державного реєстру прав власності, перешкоджає позивачу в повному обсязі володіти спірним майном, ефективним способом захисту прав власника може бути скасування записів державного реєстратора за відповідними реєстраційними номерами та зобов`язання державного реєстратора внести відповідний запис про реєстрацію права власності за позивачем на таке майно як єдиний майновий комплекс відповідно до його правовстановлюючих документів або рішення суду про визнання права власності на таке майно.

При новому розгляді справи судам належить врахували усталену правову позицію щодо застосування статей 388, 392 ЦК України про можливість застосування такого способу захисту інтересів законного власника, як скасування записів у державному реєстрі прав, які внесені до нього з порушенням прав власника (постанова Великої Палати Верховного Суду 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, провадження №14-376цс 18, постанова Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №29/5005/6381/2011)

24. З огляду на зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає висновки судів попередніх інстанцій прийнятими за неповного дослідження обставин справи, неповного дослідження наявних судових рішень у даній справі та доказів, наявних у матеріалах справи №5013/458/11, що є порушенням частини 4 статті 75, статей 86, 236 ГПК України та мало наслідком прийняття судових рішень з порушенням норм процесуального та матеріального права.

25. В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. (Рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та Рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа "Хамідов проти Росії").

Суд вважає, що допущені процесуальні порушення на предмет повноти дослідження обставин справи є такими помилками, які порушили принципи змагальності, верховенства права господарського судочинства у даній справі та, як наслідок, не забезпечили справедливого розгляду справи на даному етапі. Рішення судів, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд, а тому підлягають скасуванню з переданням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

26. Під час нового розгляду справи, оцінюючи, з урахуванням положень статей 13, 15, 16, 388, 392 ЦК України, статті 5 ГПК України, належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності. При цьому, приймаючи до уваги вимогу позивача про повернення майна як його основну вимогу щодо захисту порушеного права, суд може також визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, однак, в повному обсязі дозволить позивачу ефективно захистити порушене право.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

27. З огляду на зазначене, доводи скаржника, відповідно до пунктів 9-9.2. описової частини даної постанови, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає частково обґрунтованими з підстав, зазначених в пунктах 14-26 мотивувальної частини постанови (щодо неповноти та порушення правил оцінки доказів у справі). Вимоги касаційної скарги про прийняття нового рішення у справі не можуть бути задоволені, оскільки касаційний суд не наділений повноваженнями щодо оцінки доказів у справі (стаття 300 ГПК України), що належить до компетенції місцевого та апеляційного судів та вимагає передання даної справи на новий розгляд.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, прийняті у справі ухвала та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - переданню до суду першої інстанції на новий розгляд.

В. Судові витрати

29. У зв`язку з переданням справи на новий розгляд питання щодо витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України Верховним Судом не вирішувалось.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Кіровоградасфальтбетон" Кардаша Владислава Сергійовича задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2019 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2019 у справі №5013/458/11 скасувати, справу №5013/458/11 передати на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк