Ухвала

від 11.03.2020 по справі 440/2696/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 березня 2020 року

Київ

справа №440/2696/19

адміністративне провадження №К/9901/4907/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів - Білоуса О.В., Гусака М.Б.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 440/2696/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа - Попівська сільська рада Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2020 року до Верховного Суду надійшли матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 440/2696/19, предметом розгляду якої є правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 22 січня 2019 року №382-5513-1620, в розмірі 101590,33 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року позов задоволено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року по справі №440/2696/19 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа Попівська сільська рада Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції не погодився, оскаржив його у касаційному порядку. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить ухвалене судове рішення скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Так, статтею 328 КАС України унормовані питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, однак лише у визначених законом випадках.

В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За визначенням пункту двадцятого частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на наведене, зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування у даній справі, суб`єктний склад її учасників та виходячи з того, що сума, щодо якої може бути заявлено вимогу про її стягнення на підставі оскаржуваного рішення відповідача, становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення у справі незначної складності.

У касаційній скарзі міститься застереження щодо застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки, на переконання скаржника, скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання. Однак, наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов.

Крім того, заявник зазначає, що справа має виняткове значення для нього, оскільки стягнення з нього спірних коштів є непомірним тягарем для нього та членів його сім`ї. На підтвердження свого майнового стану долучив довідку №138 від 05.02.2020 р., видану ОСОБА_2 про отримання щомісячної одноразової допомоги при народженні дитини та довідку №0000-000001 від 05.02.2020 р. про свій дохід як директора ТОВ Грандкорт .

Оцінюючи вказані докази на підтвердження фінансового становища скаржника колегія суддів вважає, що надані довідки не підтверджують дійсний майновий стан позивача та не містять інформації про відсутність інших джерел доходу. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.

Таким чином, посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктом "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, має загальний характер та притаманне кожній аналогічній справі, тому не може вважатись винятковим випадком.

В решті, позивач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі №440/2696/19 обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Верховним Судом також досліджено і взято до уваги: ціну позову та його предмет, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство та судову практику, що склалась у такій категорії справ, а також значення справи для сторін та суспільства. Наведене у своїй сукупності свідчить про незначну складність даної справи.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не вбачається.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані у цій справі судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, а тому у відкритті касаційного провадження за скаргою відповідача належить відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 440/2696/19.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

М.Б. Гусак