Ухвала

від 12.03.2020 по справі 158/1182/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 158/1182/19

провадження № 61-4350ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сидун Олени Степанівни на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 16 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади Свято-Іллінська релігійна громада Православної Церкви України села Клепачів Ківерцівського району Волинської області про скасування рішення про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: скасувати рішення, оформлене протоколом загальних зборів Релігійної організації Свято-Іллінська громада Української Православної Церкви села Клепачів Ківерцівського району (далі - РО Свято-Іллінська громада УПЦ ) від 17 лютого 2019 року № 1 про звільнення його з посади керівника цієї релігійної організації; поновити його на посаді керівника РО Свято-Іллінська громада УПЦ ; стягнути з РО Свято-Іллінська громада УПЦ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 16 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сидун О. С. залишено без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року - без змін.

03 березня 2020 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Сидун О. С. подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Сидун О. С. заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року та постанови Волинського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваної постанови складено 23 січня 2020 року і отриманий нею 29 січня 2020 року. З 31 січня 2020 року по 28 лютого 2020 року вона перебувала у щорічній основній відпустці, що підтверджується наказом від 30 січня 2020 року.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Враховуючи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена 16 січня 2020 року, оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 27 січня 2020 року та отримана заявником 29 січня 2020 року (з її слів), то строк на касаційне оскарження ухвалених в цій справі судових рішень на підставі частини другої статті 390 ЦПК України поновленню не підлягає. Доводи заявника про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження у зв`язку з перебуванням її у щорічній основній відпустці з 31 січня 2020 року по 28 лютого 2020 року не заслуговують на увагу, оскільки вони не свідчать про неспроможність ОСОБА_1 вчасно подати касаційну скаргу. Надання адвокату Сидун О. С. відпустки на підставі написаної нею заяви та виданого нею ж наказу від 30 січня 2020 року № 1 не може вважатися поважною причиною пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження судового рішення, ухваленого 16 січня 2020 року, а тому підстави для поновлення строку на касаційне оскарження згідно з частиною третьою статті 390 ЦПК України відсутні.

Перебування представника позивача у відпустці не позбавляє позивача можливості подати касаційну скаргу особисто або укласти договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом. Згідно з вимогами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі Шишков проти Росії ).

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними . При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

У зв`язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази.

Окрім того, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) . У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Враховуючи зазначене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Також касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона не відповідає вимогам пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач звільнений від слати судового збору в частині вимог про скасування рішення про звільнення його з роботи та поновлення на роботі на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір .

Разом з тим пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України Про оплату праці середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав працівників від незаконного звільнення з роботи, і не входить до структури заробітної плати.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена статтею 4 Закону України Про судовий збір та визначена в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Позовну заяву подано у квітні 2019 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року - 1 921 грн) (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір в редакції, чинній на час подання позовної заяви в цій справі).

Тому судовий збір за подання касаційної скарги в цій справі має бути сплачений в розмірі не менше 1 536,80 грн (1 921 грн х 0,4 х 200 %).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі не менше 1 536,80 грн має бути перерахований або внесений за реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р?ні/ Печерс.р?н/22030102, ЄДРПОУ - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN ) UA288999980313151207000026007, Код класифікації доходів бюджету - 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно надати Верховному Суду оригінал квитанції (платіжного доручення).

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Отже, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сидун О. С. необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сидун Олени Степанівни на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 16 січня 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання уточненої редакції касаційної скарги із зазначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також в частині сплати судового збору, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук