Ухвала

від 13.04.2020 по справі 158/1182/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 158/1182/19

провадження № 61-4350ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сидун Олени Степанівни на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 16 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади Свято-Іллінська релігійна громада Православної Церкви України села Клепачів Ківерцівського району Волинської області про скасування рішення про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: скасувати рішення, оформлене протоколом загальних зборів Релігійної організації Свято-Іллінська громада Української Православної Церкви села Клепачів Ківерцівського району (далі - РО Свято-Іллінська громада УПЦ ) від 17 лютого 2019 року № 1 про звільнення його з посади керівника цієї релігійної організації; поновити його на посаді керівника РО Свято-Іллінська громада УПЦ ; стягнути з РО Свято-Іллінська громада УПЦ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 16 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сидун О. С. залишено без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року - без змін.

03 березня 2020 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Сидун О. С. подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду: заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази; уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також - сплатити судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі не менше 1 536,80 грн. Заявнику було роз`яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306304192790, представник ОСОБА_1 - адвокат Сидун О. С. отримала вказану ухвалу 20 березня 2020 року.

На виконання вимог вказаної ухвали 02 квітня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сидун О. С. подала до Верховного Суду: уточнену касаційну скаргу, в якій вказала підставу, на якій подається касаційна скарга та заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень; докази отримання нею копії оскаржуваної постанови апеляційного суду; доказ направлення касаційної скарги до суду; квитанцію від 02 квітня 2020 року № 0. 0. 1666817266. 1 про сплату судового збору в розмірі 1 536,80 грн.

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сидун О. С. про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року та постанови Волинського апеляційного суду від 16 січня 2020 року мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду складений 23 січня 2020 року і отриманий нею 29 січня 2020 року. На підтвердження вказаних обставин адвокат надала копії супровідного листа апеляційного суду від 22 січня 2020 року № 158/1182/19/1227/2020 та конверта за ідентифікатором поштового відправлення 4302520646699, яким їй направлялася копія оскаржуваної постанови. Касаційна скарга подана 03 березня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження всього на три робочих дні. Строк на касаційне оскарження пропущений у зв`язку з тим, що з 31 січня 2020 року по 28 лютого 2020 року вона перебувала у щорічній основній відпустці, що підтверджується наказом від 30 січня 2020 року. Вона надає позивачу правову допомогу на громадських засадах, оскільки у ОСОБА_1 немає фінансової можливості оплачувати послуги адвоката, що підтверджується довідкою форми ОК-5, за якою розмір щомісячного доходу позивача не досягає 4 000 грн. Тому обрати іншого адвоката позивач не мав змоги, а особисто подати касаційну скаргу не міг з огляду на відсутність правової освіти.

Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно з частиною третьою статті 2 ЦПК основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

Згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії та від 28 жовтня 1998 року у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Іліан проти Туреччини ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи, що пропуск строку на касаційне оскарження судових рішень в цій справі є незначним (три дні), а позов стосується захисту трудових прав, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на касаційне оскарження судових рішень, клопотання необхідно задовольнити. При цьому Верховним Судом взято до уваги, що під час розгляду справи позивач користувався послугами адвоката, яка надавала йому професійну правничу допомогу, і мав законні очікування щодо забезпечення належного представництва його інтересів у суді. Тому з огляду на вищенаведені обставини на позивача не повинні покладатися наслідки помилкових дій (бездіяльності) його представника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_1 - адвокат Сидун О. С. в уточненій касаційній скарзі вказала, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - щодо працевлаштування священнослужителів.

Отже, касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Враховуючи викладене, вимоги ухвали заявником виконано.

Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оплачена судовим збором.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Оскільки викладені доводи касаційної скарги, що є підставою для відкриття касаційного провадження, викликають необхідність їх перевірки, слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи.

Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року та постанови Волинського апеляційного суду від 16 січня 2020 року.

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сидун Олени Степанівни на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 вересня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 16 січня 2020 року.

Витребувати з Ківерцівського районного суду Волинської області цивільну справу № 158/1182/19 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади Свято-Іллінська релігійна громада Православної Церкви України села Клепачів Ківерцівського району Волинської області про скасування рішення про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 13 травня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов