Постанова

від 10.03.2020 по справі 909/923/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2020 р. Справа №909/923/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - М.Б. Желік

- Г.В. Орищин

секретаря судового засідання: К. Кострик

Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "КБ "Приватбанк"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2019

у справі № 909/923/19

за позовом: Акціонерного товариства "КБ "Приватбанк"

до відповідача: ТзОВ "Градбуд"

до відповідача: ОСОБА_1

про: солідарне стягнення заборгованості за договором №б/н від 29.09.2011 в розмірі 148251,89 грн., з яких: 45476,80 грн. - заборгованість за кредитом, 102775,09 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2019, суддя Стефанів Т.В., в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" було відмовлено. Судовий збір залишено за позивачем. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 16150 грн. витрат на правову допомогу.

З даним рішенням не погодилося АТ "КБ "Приватбанк" і оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 629, 1054, 1069 ЦК України.

Відповідач-2 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 справу №909/923/19 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Мирутенко О.Л., Данко Л.С., Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "КБ "Приватбанк" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2019 у справі №909/923/19.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 було призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження на 10.02.2020.

14.01.2020 на адресу апеляційного суду надійшла заява від представника відповідача-2 ОСОБА_1 - адвоката Сидоренко В.А. про подання доказів щодо понесених судових витрат після ухвалення рішення суду в межах апеляційного провадження.

07.02.2020 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання від представника відповідача-2 ОСОБА_1 - адвоката Сидоренко В.А. про включення до судових витрат відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у розмірі 7650 грн. та при ухвалення рішення по суті справи вирішити питання про покладення вказаних витрат на позивача. До клопотання долучено копію акту №2 від 15.01.2020, копію квитанції 0.0.15937932921 від 23.01.2020.

Розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №31 від 07.02.2020 у зв`язку із перебуванням у відпустці суддів-членів колегії Данко Л.С. та Скрипчук О.С. було призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів для розгляду справи №909/923/19.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2020 судову справу №909/923/19 розподілено головуючому судді Мирутенко О.Л. та іншим суддям, а саме: Орищин Г.В., Желік М.Б.

Розгляд справи розпочався спочатку.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 було відкладено розгляд справи на 10.03.2020.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2019 у справі №909/923/19 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градбуд" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування №б/н від 29.09.2011 в розмірі 148251 грн. 89 коп., з яких: 45476 грн. 80 коп. - заборгованість за кредитом, 102775 грн. 09 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом.

24.09.2019 до суду першої інстанції від відповідача - ОСОБА_1 надійшли:

- заява про застосування строку позовної давності б/н від 21.09.2019 (вх. № 16301/19);

- клопотання про адресу надсилання судово-процесуальних документів б/н від 21.09.2019 (вх. № 16302/19);

- клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення та зняття фотокопій б/н від 21.09.2019 (вх. № 16284/19);

- клопотання про витребування оригіналів письмових доказів для огляду на відповідність поданим копіям б/н від 21.09.2019 (вх. № 16305/19). Зокрема відповідач просить витребувати у позивача оригінали письмових доказів, поданих ним по справі № 909/923/19 в якості додатків до позовної заяви для звірки на відповідність поданим копіям.

30.09.2019 до суду першої інстанції від відповідача - ОСОБА_1 надійшли:

- клопотання про залишення позову без розгляду б/н від 27.09.2019 (вх. № 16686/19);

- відзив на позовну заяву б/н від 27.09.2019 (вх. № 16687/19).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2019 було задоволено клопотання представника відповідача - ОСОБА_1 про витребування оригіналів письмових доказів для огляду на відповідність поданим копіям б/н від 21.09.2019 (вх. №16305/19 від 24.09.2019), постановлено витребувати у позивача оригінали письмових доказів, поданих ним по справі № 909/923/19 в якості додатків до позовної заяви; розгляд справи по суті відкладено на 24.10.2019. встановлено позивачу строк - до 09.10.2019 для надання суду відповіді на відзив; встановлено відповідачу - ОСОБА_1 строк - до 22.10.2019 для надання суду заперечення на відповідь на відзив.

21.10.2019 до суду від представника відповідача - ОСОБА_1 надійшло клопотання від 15.10.2019 (вх. № 18088/19) щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 б/н від 27.09.2019 (вх. №16686/19 від 30.09.2019) про залишення позову без розгляду - відмовлено; розгляд справи по суті відкладено на 04.11.2019; зобов`язано позивача, АТ КБ "ПриватБанк", на виконання вимог ухвали від 01.10.2019 надати суду витребувані документи, а саме: оригінали письмових доказів, поданих ним по справі № 909/923/19 в якості додатків до позовної заяви.

01.11.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. №19035/19 від 01.11.2019.

Вимоги суду першої інстанції стосовно надання оригіналів письмових доказів позивач не виконав, вказавши при цьому на те, що такі документи знаходяться за місцем реєстрації позивача - в м. Дніпро і на даний момент до філії в м. Івано-Франківську не передавались.

З матеріалів справи слідує, що 29.09.2011 ТОВ "Градбуд" звернулося до АТ КБ "Приватбанк" з заявою про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки. Зокрема, ТОВ "Градбуд" просило відкрити поточний рахунок НОМЕР_1 , гривня (а. с. 20, т. 1).

Як зазначається в даній заяві, ТОВ "Градбуд" підписавши її погодився із Умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та правилами обслуговування з розрахунковими картками, які розміщені на сайті банку https://www.privatbank.ua/https://client-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування. Цим підписом ТОВ "Градбуд" приєднався та зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому.

Як вказує позивач, відповідачу - ТОВ "Градбуд" відкрито поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (система клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами банківських послуг".

На поточний банківський рахунок НОМЕР_1 , який належить відповідачу - ТОВ "Градбуд" встановлено кредитний ліміт з: 28.03.2011 - 1000 грн. 00 коп., 06.06.2012 - 8500 грн. 00 коп., 17.09.2012 - 14500 грн. 00 коп., 05.11.2012 - 20000 грн. 00 коп., 13.12.2012 - 50000 грн. 00 коп., 04.02.2013 - 62500 грн. 00 коп., 01.03.2014 - 62500 грн. 00 коп., 02.03.2014 - 0 грн. 00 коп., 03.12.2014 - 80000 грн. 00 коп., про що свідчить довідка щодо встановлення кредитних лімітів від 13.08.2019 № 08.7.0.0.0/190813091359 (а. с. 34, т. 1).

На підставі п. 3.18.4 Умов та правил надання банківських послуг за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом.

Пунктом 3.18.4.1.1 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Як вказує п. 3.18.4.1.2 Умов та правил надання банківських послуг при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулення, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулення, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 (двадцять чотири)% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулення.

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулення, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім)% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань (п. 3.18.4.1.3 Умов та правил надання банківських послуг)

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (3.18.4.1.4 Умов та правил надання банківських послуг).

Згідно п. 3.18.4.9 Умов та правил надання банківських послуг розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Клієнт, в силу п. 3.18.4.4 Умов та правил надання банківських послуг сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Розрахунок заборгованості по договору б/н від 29.09.2011 (а. с. 35-39, т. 1), який подано позивачем, вказує на те, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 45476 грн. 80 коп., а заборгованість по процентах за користування кредитом - 102775 грн. 09 коп.

Матеріали справи містять виписки банку (а. с. 40-43, т. 1) за періоди: з 26.01.2015 по 23.07.2015 (по рахунку НОМЕР_2 ); з 24.07.2015 по 13.08.2019 (по рахунку НОМЕР_1 ); з 24.07.2015 по 13.08.2019 (по рахунку НОМЕР_3 ); з 24.07.2015 по 13.08.2019 (по рахунку НОМЕР_4 ).

21.11.2014 між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки №. РОR1416558947574 (а. с. 32, т. 1), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Градбуд" (боржника) зобов`язань за угодами-приєднання до: розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг та розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг.

У відповідності до положень ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або немайнового права та інтересу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з обставин справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі підписання сторонами заяви про відкриття рахунка від 29.09.2011, за умовами якої відповідач приєднався до Умов та тарифів надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Статтею 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Положеннями ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу (ст. 1069 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У заяві про відкриття поточного рахунку, яка складена 29.09.2011 відсутні відомості про дату відкриття рахунку та прийняття зразків підписів.

Як зазначив позивач, відповідачу - ТОВ "Градбуд" було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (система клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами банківських послуг" в сумі 62500 грн. 00 коп.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач ТОВ "Градбуд" отримав такі кошти.

Крім того, матеріали справи не містять доказів належного доведення до відповідача ТОВ "Градбуд" кредитних лімітів. Сама по собі довідка щодо встановлення кредитних лімітів відповідачу від 13.08.2019 №08.7.0.0.0/190813091359, надана банком, не може бути визнана достатнім доказом щодо зазначених обставин, оскільки не містить відомостей інформування клієнта про встановлення розміру кредитного ліміту.

Довідка є похідним документом, який складається на підставі первинних. Окрім того, вказана довідка складена 13.08.2019, а тому не може бути доказом погодження, доведення до відповідача кредитних лімітів в період з 28.03.2011 - 03.12.2014, згідно з наданою позивачем випискою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.05.2019 у справі № 903/618/14.

Варто також зазначити, що подані позивачем виписки містять вказівки на три абсолютно різні рахунки, які, як вказує позивач, належать відповідачу ТОВ "Градбуд". У деяких виписках міститься інформація, що борг ТОВ "Градбуд" в сумі 45476 грн. 80 коп. виник на підставі договору б/н від 28.03.2011. Однак, матеріали справи такого договору не містять.

Разом з тим нарахування процентів за користування кредитом на підставі відсоткової ставки, що визначена Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент відкриття рахунку без вказівки на це в договорі, є недопустимим, зважаючи на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника про відкриття банківського рахунку від 29.09.2011 процентна ставка не зазначена.

Матеріали справи не містять підтверджень, що:

- саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов зрозумілі відповідачу ТОВ "Градбуд";

- відповідач ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про відкриття банківського рахунку, в якій зазначається про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 зазначає про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу ТОВ "Градбуд" Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем ТОВ "Градбуд" кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Приписами ч. 1-2 ст. 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. (ч. 5 ст. 91 ГПК України).

У позовній заяві зазначалось про наявність певних доказів у позивача, а саме: заяви на відкриття банківського рахунку, довідки про розміри встановлених кредитних лімітів, виписки по рахунку, договору поруки.

Відповідачем - ОСОБА_1 поставлено під сумнів наявність поданих позивачем копій документів, які долучені до позовної заяви оригіналам. Як наслідок мало місце заявлення клопотання про витребування таких документів в оригіналі, для огляду в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2019 задоволено клопотання представника відповідача - ОСОБА_1 про витребування оригіналів письмових доказів для огляду на відповідність поданим копіям б/н від 21.09.2019 (вх. №16305/19 від 24.09.2019), постановлено витребувати у позивача оригінали письмових доказів, поданих ним по справі № 909/923/19 в якості додатків до позовної заяви.

Вищевказану ухвалу представником позивача отримано нарочно 02.10.2019.

Однак, вказані вимоги суду першої інстанції позивачем не було виконано - оригінали витребовуваних документів суду не пред`явлено.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 6 ст. 91 ГПК України).

Отже, заява про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки від 29.09.2011, довідка щодо встановлення кредитних лімітів відповідачу від 13.08.2019 № 08.7.0.0.0/190813091359, виписки по рахунку та договір поруки № РОR1416558947574 від 21.11.2014, як докази, на які посилається позивач-апелянт в підтвердження заявлених позовних вимог до уваги судом не беруться в силу норми ч. 6 ст. 91 ГПК України.

За таких обставин справи суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами наявність обставин, що обґрунтовують його вимоги.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Відтак, враховуючи наведене, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що заява відповідача - ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності не підлягає розгляду судом з огляду на те, що в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на те, що в задоволенні позову відмовлено, судовий збір - 2223 грн 78 коп., який сплачено за розгляд даної справи, слід залишити за позивачем.

У відзиві на позов, як того вимагають норми процесуального законодавства відповідачем ОСОБА_1 вказано на орієнтовний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу (25500 грн. 00 коп.)

21.10.2019 до суду першої інстанції від представника відповідача - ОСОБА_1 надійшло клопотання від 15.10.2019 (вх. № 18088/19) щодо витрат на професійну правничу допомогу, в якому останній просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу в сумі 16150 грн. 00 коп.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідач подав: договір № 21-с про надання правової допомоги від 10.12.2018, укладений між адвокатським об`єднанням "Євсстігнєєв, Сидоренко і партнери" в особі керуючого партнера Сидоренка В. А. та ОСОБА_1; додаток № 1 від 20.09.2019 до договору № 21-с про надання правової допомоги від 10.12.2018; акт № 1 приймання-передачі правової допомоги (послуг) від 05.10.2019 до договору № 21-с про надання правової допомоги від 10.12.2018; додаток № 1 до акту № 1 від 10.10.2019 (звіт про витрачений час на надання правової допомоги); рахунок-фактура № 001/21-с від 05.10.2019; квитанцію № 0.0.1490238170.1 від 11.10.2019 на суму 16150 грн. 00 коп.; меморіальний ордер № @2РL498221 від 11.10.2019 на суму 16150 грн. 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269).

Суд першої інстанції вірно встановив, що всі надані послуги, зокрема: ознайомлення з матеріалами справи та надання їм оцінки, складання клопотань та заперечень, відзиву, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України є пов`язаними з розглядом справи, а тому визнав їх розмір обґрунтованим та пропорційним з урахуванням обсягу наданих послуг, складністю справи та її значення для сторін. З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України 16150 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу судом першої інстанції вірно було покладено на позивача.

За таких обставин справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" слід відмовити за безпідставністю, а судові витрати покласти на позивача.

Відповідно апеляційний суд відхиляє як безпідставне твердження апелянта про неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи та неправильне застосування ст.ст. 629, 1054, 1069 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2019 по справі №909/923/19 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Апеляційний суд задовольняє клопотання представника відповідача-2 ОСОБА_1 - адвоката Сидоренко В.А. про включення до судових витрат відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у розмірі 7650 грн., оскільки до вказаного клопотання було долучено копію акту №2 від 15.01.2020 та копію квитанції №0.0.15937932921 від 23.01.2020, що свідчить про реальність понесених відповідачем-2 витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2019 року у справі №909/923/19 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "КБ "Приватбанк" залишити без задоволення.

Клопотання представника відповідача-2 ОСОБА_1 - адвоката Сидоренко В.А. про включення до судових витрат відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у розмірі 7650 грн.- задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул.. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ) 7650 грн. (сім тисяч шістсот п`ятдесят гривень) витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: М.Б. Желік

Г.В. Орищин