Постанова

від 13.03.2020 по справі 911/2242/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2020 р. Справа№ 911/2242/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Попікової О.В.

Кропивної Л.В.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги овариства з обмеженою відповідальністю "Акваленд-ЛТД"

на рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2019 (повний текст якого складено 13.11.2019)

у справі №911/2242/19 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Служби зовнішньої розвідки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваленд-ЛТД",

про стягнення 53 400,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Служба зовнішньої розвідки України звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваленд-ЛТД" (відповідач) про стягнення 53 400,00 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю металопластикових рам № 560/18 від 10.08.2018, що призвело до нарахування штрафних санкцій за порушення строку поставки товарів.

У зв`язку з наведеним позивачем заявлено до стягнення з відповідача:

- на підставі п. 7.2 договору пеню у сумі 34 200,00 грн за період з 17.09.2018 по 12.11.2018 у розмірі 1% ціни договору та штраф у сумі 4200,00 грн у розмірі 7% ціни договору;

- на підставі п. 7.4 договору штраф у розмірі 25 відсотків від загальної вартості договору у сумі 15 000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви їого прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.11.2019 у справі №911/2242/19 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваленд-ЛТД", на користь Служби зовнішньої розвідки України 53 400 грн 00 коп. штрафних санкцій, 1 921 грн 00 коп. судового збору та 42, 24 грн. судових витрат.

Суд виходив з того, що відповідачем, у визначений договором строк відповідний товар поставлено не було, а тому, враховуючи п. 7.2, 7.4 договору, у позивача виникли підстави для стягнення штрафних санкцій у заявленому розмірі. Також суд встановив відсутність підстав для зменшення відповідачу заявленого розміру пені та штрафу відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваленд-ЛТД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2019 у справі №911/2242/19 змінити, зменшивши суму стягнення штрафних санкцій з 53 400 грн до 15 000 грн, з яких: штраф у розмірі 5 000 грн та пеня у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, у доводах апеляційного оскарження скаржник не заперечує факт того, що ним товар поставлено не було.

Водночас, скаржник вважає, що суд неповно з`ясував обставини, які є підставою для застосування приписів ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, оскільки розмір нарахованої неустойки є завищеним та непропорційним до вартості за договором. Також просить врахувати той факт, що через невиконання відповідачем зобов`язання за договором позивач не поніс збитків, зазначений випадок є винятковим, оскільки відповідач завжди себе проявляв добросовісним учасником договірних відносин.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що позивач у відповідності до п. 6.2.4 договору розірвав в односторонньому порядку договір з 12.11.2018, лише після того, як знайшов інших постачальників, натомість у відповідача таке право у договорі, зокрема, через неможливість його виконати, не передбачено.

Відтак, скаржник просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій до 15 000 грн.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач, використав своє право та подав відзив, у якому проти задоволення скарги заперечив, просив оскаржене рішення залишити без змін. Наголосив на тому, що укладаючи зазначений договір, відповідач як суб`єкт господарювання, мав розуміти всі господарські ризики та виконувати зобов`язання належним чином. Просив відмовити у задоволенні вимог відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, з огляду на недоведеність таких обставин, як важкий майновий стан, чи інших виключних обставин, які б слугували обґрунтованою підставою їх зменшення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2019, справу №911/2242/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Калатай Н.Ф., Майданевич А.Г.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019, у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці, справу №911/2242/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді судді - Кропивна Л.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Акваленд-ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2019 у справі №911/2242/19; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву, всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 03.02.2020.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/780/20 від 25.02.2020, у зв`язку з перебування судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2242/19.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2020, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Попікова О.В., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваленд-ЛТД" на рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2019 у справі №911/2242/19 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Попікова О.В., Кропивна Л.В. Продовжено розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Копію ухвали Північного апеляційного господарського суду надіслано учасникам апеляційного провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення 53 400,00 грн, вказана справа, у відповідності до приписів ГПК України, відноситься до малозначних справ.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

10 серпня 2018 року між ТОВ "Акваленд-ЛТД" (Постачальник) та Службою зовнішньої розвідки України (Замовник) укладено Договір №560/18 на постачання товарів за державні кошти, відповідно до умов якого, Постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а саме: металопластикові рами згідно специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору, а Замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Сума договору складає 60 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 10 000 грн. (п. 3.2. Договору).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється Замовником лише за фактично отриманий товар на підставі пред`явлених Постачальником рахунку на оплату та видаткової накладної, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року при наявності бюджетних призначень на ці цілі.

Пунктом 5.1 укладеного Договору встановлено, що поставка Товару здійснюється у визначене Замовником місце поставки в термін до 14 вересня 2018 року.

Однак, як зазначив позивач, відповідач не здійснив постачання товару.

Листом (вх. №5844/П від 27.11.2018) відповідач повідомив про неможливість виконати умови Договору, у зв`язку з тим, що третя особа не виконала перед відповідачем свої зобов`язання по виготовленню товару. (а/с 21)

Відповідно до пункту 6.2.4 Договору, Замовник має право у разі невиконання зобов`язань Постачальником, достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір шляхом письмового повідомлення Постачальника не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів до розірвання.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що за порушення строку поставки товару позивачу, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 1% ціни договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у разі одностороннього розірвання договору з підстав невиконання (відмови від виконання) взятих зобов`язань відповідачем, відповідач зобов`язується сплатити на користь позивача штраф у розмірі двадцяти п`яти відсотків від загальної вартості Договору протягом 5 робочих днів з моменту розірвання Договору.

Позивач стверджує, що у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором 04.12.2018, ним 13.11.2018 на підставі п. 6.2.4 договору, було направлено відповідачу Додаткову угоду №1 до Договору, якою встановлено, що Договір вважається розірваним з 12.11.2018 та визначено, що відповідно до пунктів 7.2 та 7.4 відповідач зобов`язаний протягом 5 робочих днів:

- сплатити на користь позивача штраф у розмірі 25 відсотків від ціни Договору, що складає 15000 грн.;

- сплатити на користь позивача пеню у розмірі 1 відсотка від ціни Договору за кожен день прострочення поставки Товару, а саме 57 днів (з 17.09.2018 по 12.11.2018 року), що складає 34 200, 00 грн.;

- сплатити на користь позивача штраф у розмірі 7 % від ціни Договору за кожен день прострочення поставки Товару понад 30 календарних днів, що складає 4200,00 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем направлено відповідачу претензію №5/3/492/ПБ від 21.03.2019 про сплату суми штрафних санкцій за порушення строку поставки товарів (пені за кожен день прострочення та штрафу за прострочення понад 30 днів) та штрафу при односторонньому розірванні з підстав невиконання (відмови від виконання) взятих зобов`язань на загальну суму 53 400,00 грн.

Втім, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, і ці обставини слугували підставою звернення до господарського суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Спір у справі стосується наявності правових підтсав стягнення штрафних за не поставку товару за договором за договором про закупівлю металопластикових рам № 560/18 від 10.08.2018.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються із ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Отже, з огляду на положення ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України та п. 5.1. Договору, відповідач зобов`язаний був поставити товар у строк до 14 вересня 2018 року.

Однак, як свідчать матеріали справи та не заперечено в тому числі відповідачем, у визначений Договором строк відповідний товар ним поставлено не було. Відтак, внаслідок порушення відповідачем обов`язку щодо поставки обумовленого Договором товару, позивач вказав на наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 53 400,00 грн, а саме:

- штрафу в розмірі 25 відсотків від ціни Договору, що складає 15000 грн. з посиланням на п. 7.2 договору;

- пені у розмірі 1 відсотка від ціни Договору за кожен день прострочення поставки Товару, а саме 57 днів (з 17.09.2018 по 12.11.2018 року, що складає 34 200,00 грн. та штрафу в розмірі 7% від ціни Договору за кожен день прострочення поставки Товару понад 30 календарних днів, що складає 4200,00 грн., що пред`явлені на підставі п. 7.4 договору.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

І цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань таким способом, як пеня.

Господарський кодекс України не містить поняття пені. Водночас, згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Як наслідок, враховуючи ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тлумачення положень ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №904/3565/18.

При цьому, слід зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Між тим, дослідивши здійснений позивачем розрахунок штрафу та пені, колегія суддів вважає його арифметично вірним, та таким, що здійснений з врахуванням норм чинного законодавства та умов договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та правомірно задоволено судом першої інстанції.

Крім того, місцевим господарським судом відмовлено у клопотанні відповідача про зменшення штрафних санкцій до 15 000,00 грн. з посиланням на недоведеність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. При цьому, судом встановлено, що розмір нарахованої неустойки не є завищеним та відповідає заборгованості за договором. Будь-яких обґрунтованих обставин, які були б підставою для зменшення суми неустойки відповідачем суду не наведено.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про наявність підстав для зменшення штрафу до 15 000,00 грн суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Посилаючись на застосування ч. 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, які надають суду право зменшити розмір штрафних санкцій, відповідач, як і у суді першої інстанції, вказав на те, що розмір нарахованої неустойки є завищеним та непропорційно великим до ціни договору. Також просив врахувати той факт, що через невиконання відповідачем зобов`язання за договором позивач не поніс збитків та не довів суду можливу суму таких збитків. Відповідач звернув увагу на те, що позивач у відповідності до п. 6.2.4 договору розірвав в односторонньому порядку договір з 12.11.2018, лише після того, як знайшов інших постачальників, натомість у відповідача таке право у договорі, зокрема, через неможливість його виконати, не передбачено. Відповідач зазначив, що у нього також існують інші аналогічні договірні зобов`язання з школами та садками, які є більш пріоритетними, і, незважаючи на різке подорожання товару у виробників, відповідач поставляв першочергово товар у ці заклади. Відтак, скаржник просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій до 15 000 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Однак, чинне законодавство України не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 905/1742/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 18.06.2019 у справі №914/891/16).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В той же час, відповідачем в порядку визначеному процесуальним законом, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді справи, не надано належних та допустимих доказів про наявність істотних та виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру неустойки.

Відповідачем не надано жодного доказу різкого здорожчання цін та обґрунтованої підтвердженої неможливості поставки товару позивачу. Самі лише посилання на це у відзиві на позов та апеляційній скарзі не доводять зазначеного.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Водночас, не є достатнім для зменшення розміру штрафу, посилання відповідача на відсутність збитків у позивача у зв`язку з не поставкою товару, оскільки, як вказувалось вище, зобов`язання мають бути виконані належним чином.

Посилання відповідача на пріоритетність та першочерговість виконання зобов`язання також не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності. Відповідач є господарюючим суб`єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що розмір нарахованої неустойки не є завищеним та відповідає заборгованості за договором.

Таким чином, оцінюючи викладене в сукупності, беручи до уваги, що питання зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках, врахувавши встановлений розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов`язання та розмір штрафу, а також обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафу до 15 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги викладеного не спростовують та в більшій мірі повторюють твердження, яким була надана належна правова оцінка судом першої інстанції, інших обґрунтованих доказів та обставин щодо зменшення розміру штрафу відповідачем не наведено.

Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на відповідача (скаржника).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270,273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2019 у справі №911/2242/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2242/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.В. Попікова

Л.В. Кропивна