Постанова

від 11.03.2020 по справі 904/3603/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3603/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Іщенко В.Г., ордер серія ДП № 1710/000008 від 11.03.2020 р., адвокат;

представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "ГРЕМКО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2019 , ухвалене суддею Ярошенко В.І., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 28.11.2019, у справі №904/3603/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арка-Строй", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

до Приватного підприємства "Фірма "Гремко", м. Дніпро

про стягнення 650 465,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арка-Строй" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Фірма "ГРЕМКО" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 650465, 29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем умов договору субпідряду №2018-73 від 02.05.2018 в частині оплати вартості виконаних субпідрядних робіт.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2019 у справі №904/3603/19 позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "ГРЕМКО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арка-Строй" основний борг у розмірі 650 465, 29 грн. та 9756,98 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне підприємство "Фірма "ГРЕМКО", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, просить рішення суду від 26.11.2019 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовної заяви.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на відсутність в тексті рішення дослідження оригіналів первинних документів, оскільки у відповідача існують обґрунтовані сумніви щодо їх справжності. За основу судом було прийнято копії видаткових накладних та акти прийому-передачі, які фактично є єдиними первинними документами, що надав Позивач.

Цим самим, суд першої інстанції порушив принцип рівності учасників судового процесу, обмежив доступ до правосуддя однієї із сторін, фактично позбавив Відповідача можливості викласти свою позицію та заперечення проти задоволення позовних вимог.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арка-Строй", відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (головуючий суддя - Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з підстав неподання доказів оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (14 635,50 грн) та неподання доказів направлення скарги позивачу листом з описом вкладення, з наданням апелянту строку на усунення недоліків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2020 (колегія суддів у складі: головуючий доповідач - Іванов О.Г., судді - Дармін М.О., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Фірма "ГРЕМКО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 у справі №904/3603/19; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 11.03.2019

Представник Відповідача (скаржника), належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900079812434, у судове засідання не з`явився

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника Відповідача.

В судовому засіданні 11.03.2020 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

02.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арка-Строй" (субпідрядник) та Приватним підприємством "Фірма "ГРЕМКО" (генеральний підрядник) було укладено договір субпідряду № 2018-73 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого за завданням генерального підрядника, субпідрядник зобов`язується виконати будівельно-монтажні роботи: з заміни та монтажу внутрішніх мереж водопроводу, каналізації, опалення, електричної мережі, з внутрішнього опорядження стін та укосів на об`єкті: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 - Капітальний ремонт загальноосвітньої школи № 7 у м. Синельникове Дніпропетровської області (ІІ черга) (ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація) (далі - роботи), а генеральний підрядник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що здавання-приймання виконаних робіт оформлюється актами виконаних робіт, які підписуються сторонами.

На виконання умов договору, позивачем виконано субпідрядні роботи на загальну суму 5 616 551,01 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 - квітень 2019 (форми КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт та витрати за травень 2018 - квітень 2019 (форма КБ-3), підписаними обома сторонами (арк. с. 84-250 том 1, арк. с. 1-28 том 2).

Відповідно до пункту 4.1 договору, розрахунок здійснюється у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених цим договором робіт та підписання сторонами актів надання послуг (виконаних робіт) по мірі надходження бюджетних коштів від замовника на розрахункові рахунки генерального підрядника в порядку виконання умов основного договору.

Відповідач здійснив часткову оплату вартості виконаних позивачем за договором субпідрядних робіт на суму 4 966 085, 72 грн.

Несплаченою залишається вартість виконаних субпідрядних робіт на суму 650 465,29 грн.

Позивач вказує, що обумовленні Договором роботи виконані Позивачем та прийняті Відповідачем без зауважень, що підтверджується відповідними актами з виконання робіт, які підписано представниками Позивача, Відповідача та скріплено печатками підприємств обох сторін, проте Відповідачем не в повному обсязі сплачено виконану Позивачем роботу, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем в розмірі 650 465,29 грн., несплата якої стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

На час розгляду спору Відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що строк оплати вартості виконаних субпідрядних робіт на суму 650 465, 29 грн. є таким, що настав. Однак, на момент розгляду справи доказів оплати Відповідачем виконаних робіт на дану суму до суду не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Положеннями ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору підряду, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що роботи, передбачені Договором субпідряду № 2018-73 від 02.05.2018, були виконані Позивачем на загальну суму 5 616 551,01 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 - квітень 2019 (форми КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт та витрати за травень 2018 - квітень 2019 (форма КБ-3), підписаними обома сторонами (арк. с. 84-250 том 1, арк. с. 1-28 том 2).

Даний факт Відповідач у апеляційній скарзі не оспорює, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

Останній за часом акт приймання виконаних будівельних робіт № 25 підписаний сторонами 16.04.2019 (т. 2 а.с. 28).

Отже, з урахуванням положень пункту 4.1 договору, на момент звернення із позовною заявою та розгляду справи, строк оплати виконаних субпідрядних робіт на суму 650 465, 29 грн. є таким, що настав.

На момент розгляду справи доказів оплати Відповідачем виконаних робіт на суму 650 465, 29 грн до суду не надано. А тому, позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 650 465, 29 грн. правомірно задоволена господарським судом.

Колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про не дослідження судом фактичних та документальних доказів, а саме, - прийняття судом за основу копій видаткових накладних та актів прийому-передачі замість дослідження оригіналів цих первинних документів, оскільки у відповідача існують обґрунтовані сумніви щодо їх справжності, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії , якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

І лише якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу , такий доказ не береться судом до уваги (ч. 6 ст. 91 ГПК України).

Колегія суддів констатує, що протягом усього розгляду справи у суді першої інстанції жоден з учасників справи, а також суд не ставили під сумнів відповідність наявних в матеріалах справи копій вищезазначених письмових доказів їх оригіналам.

У жодній з ухвал господарського суду суд не зобов`язував Позивача надати оригінали актів приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 - квітень 2019 (форми КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт та витрати за травень 2018 - квітень 2019 (форма КБ-3).

Отже, оригінали зазначених вище первинних документів не надавалися суду першої інстанції з причини відсутності у суду та учасників справи сумнівів у відповідності наявних в матеріалах справи копій письмових доказів їх оригіналам, а не з причини відсутності оригіналів документів як таких.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України саме у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Тобто, на протязі всього розгляду справи судом першої інстанції оригінали зазначених доказів не витребовувались через відсутність сумнівів у суду та відповідача стосовно відповідності копій письмових доказів оригіналам.

І лише в апеляційній скарзі Відповідач зазначає про існування у нього "обґрунтованих сумнівів щодо їх справжності".

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вищезазначене, з урахуванням того, що Відповідач має нести ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням ним процесуальних дій, а саме неподанням відзиву на позовну заяву із зазначенням сумнівів щодо достовірності копій письмових доказів, не заявленням ним клопотання про витребування у Відповідача їх оригіналів, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги про не дослідження та не встановлення судом фактичних обставин справи безпідставними, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України копія наявного в матеріалах справи письмового доказу не береться судом до уваги, лише якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу.

Оскільки, як вже було зазначено вище, протягом усього розгляду справи у суді першої інстанції жоден з учасників справи, а також суд не ставили під сумнів відповідність наявних в матеріалах справи копій вищезазначених письмових доказів їх оригіналам, у суду не було підстав не брати до уваги наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних робіт.

Більш того, зазначаючи "про наявність сумнівів у справжності доказів", Відповідач не конкретизує свої сумніви, не надає свої екземпляри первинних документів, а також не стверджує про їх відсутність як таких.

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції принципу рівності учасників судового процесу, обмеження доступу до правосуддя однієї із сторін, позбавлення Відповідача можливості викласти свою позицію та заперечення проти задоволення позовних вимог, спростовуються матеріалами справи, відповідно до яких Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, про дату, час та місце судових засідань. Більш того, представник відповідача приймав участь у судовому засіданні.

Отже, в даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право доступу до правосуддя. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив.

В свою чергу, саме Відповідач не скористався своїм правом на завчасне ознайомлення з матеріалами справи, подачу відзиву на позовну заяву. Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення Відповідача, тому не можуть бути визнані поважними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "ГРЕМКО", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2019 у справі №904/3603/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2019 у справі №904/3603/19 - залишити без змін.

Судові витрати Приватного підприємства "Фірма "ГРЕМКО", м. Дніпро за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.03.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік