Рішення

від 13.03.2020 по справі 420/5446/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 року м. Одеса справа № 420/5446/18

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації, третя особа - Державне підприємство «Виробнича фірма «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд» , в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача за № 971/А-2018 від 22 серпня 2018 року «Про надання Державному підприємству «Виробнича фірма «Агроцентренерго» корпорації «Украгропромбуд» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування» ,-

ВСТАНОВИВ:

19.10.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача за № 971/А-2018 від 22 серпня 2018 року Про надання Державному підприємству Виробнича фірма Агроцентренерго корпорації Украгропромбуд дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування , з тих підстав, по суті, що об`єкти бази відпочинку, що належать позивачу на праві приватної власності, розташовані на земельній ділянці, щодо якої відповідачем третій особі видано вищезазначений дозвіл.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22.08.2018 оскаржуваним розпорядженням відповідача ДП ВФ Агроцентренерго надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування орієнтованою площею 2,0 га, у тому числі: 1,6 га із земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та 0,4 га із земель водного фонду для культурно - оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, що не надані у власність або користування, за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км. буд.3, за межами населеного пункту (далі - розпорядження від 22.08.2018).

Водночас зазначив, що раніше розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 19.06.2017 йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтованою площею 0,9 га із земель рекреаційного призначення, що не надані у власність або користування за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Сичавка, вул. Сонячна, буд.3. (далі - розпорядження від 19.06.2017).

Стверджував, що земельні ділянки, зазначені в розпорядженнях від 19.06.2017 та від 22.08.2018, розташовані за однією і тією ж адресою, оскільки рішенням виконавчого комітету Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області від 28.12.2006 за №73 Про інвентаризацію житлових та садових будинків, інших приміщень, земельних ділянок на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, та надання їм юридичних адрес присвоєно базі відпочинку ОСОБА_1 . юридичну адресу: Одеська область, Комінтернівський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, буд 3 (в минулому вулиця Сонячна,3).

Також зазначив, що на вказаній земельній ділянці розташовані об`єкти бази відпочинку, які належать йому на підставі свідоцтва про право власності від 02.02. 2005 року.

На переконання позивача, видача третій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки в постійне користування, на якій розташовані об`єкти нерухомості, що належать позивачу, грубо порушує його конституційне право на власність.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 року суддею Цховребовою М.Г. залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство Виробнича фірма Агроцентренерго корпорації Украгропромбуд ( далі - ДП ВФ Агроцентренерго ).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019 року, у задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 31.10.2019 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.05.2019 року у цій справі скасовано та направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому у постанові Верховним Судом зазначено, що прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про надання дозволу на розробку землеустрою не повинно порушувати вже існуючого права власності.

Також Верховним судом вказано, що суди першої та апеляційної інстанції не встановили в повному обсязі фактичні обставини, не надали належну оцінку державному акту на право власності на земельну ділянку НЖ № 706841 від 12.12.2008, в свою чергу, відсутність в матеріалах справи рішення Господарського суду Одеської області від 12 квітня 2007 року у справі № 21/96-07-2635, на підставі якого його видано, позбавляє можливості встановити, які обставини стали підставою для передачі земельної ділянки площею 1,316 га позивачу та чи є наданий державний акт документом, який підтверджує право власності.

Верховним Судом зазначено, що в контексті зміни адреси земельної ділянки після розгляду справи судом першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено чи про одну й ту ж саму земельну ділянку йдеться в оскаржуваному розпорядженні та в акті про право власності на земельну ділянку.

Автоматизованою системою справу №420/5446/18 призначено до розгляду головуючому судді Іванову Е. ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 25.11.2019 року прийнято до провадження адміністративну справу №420/5446/18 та вирішено розглядати її за правилами загально позовного провадження.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Від представника Одеської обласної державної адміністрації надійшов відзив на адміністративний позов, який мотивований тим, що ним позовні вимоги не визнаються в повному обсязі оскільки земельна ділянка, яка перебуває у позивача на праві власності (відповідно до державного акта від 12.12.2008 року) не має жодного відношення до земельної ділянки, якою розпоряджається обласна державна адміністрація та щодо якої було надано дозволи на розробку проекту землеустрою - позивачу і третій особі.

Також як вбачається з пояснень відповідача, ним зазначено, що твердження позивача про те, що на земельній ділянці, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо якої надано позивачу, розташовані об`єкти нерухомості, що належать на праві приватної власності позивачу не підтверджується жодними належними і допустимими доказами.

Представником третьої особи Державного підприємства Виробнича фірма Агроцентренерго Корпорації Украгропромбуд надано до суду письмові пояснення відповідно до яких зазначено, що 18.05.2007 року позивач звернувся до ТОВ ІНАГРО з клопотанням про виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 1,316 га забудованих земель, що належать йому на праві власності згідно рішення Господарського суду Одеської області. Так вказана юридична особа виготовила технічну документацію на підставі якої ОСОБА_1 і була відведена земельна ділянка. В комплект документів, який позивач подавав до Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, окрім іншого, входив акт від 24 грудня 2007 року про відновлення в натурі меж земельної ділянки, наданої ФОП ОСОБА_1 . Межі земельної ділянки були погоджені представниками суміжних власників землі і землекористувачів в тому числі і представником ДП ВФ Агроцентренерго Комаровим М.В.

Крім того представником третьої особи вказано, що ситуаційна схема 1:2000, схема геоданннх та топографічний план підтверджують той факт, що позивач користується земельною ділянкою площею 1,316 га. де побудована база відпочинку. Площа бази відпочинку не змінювалась, кількість об`єктів нерухомості також. Сам же позивач не надав жодного підтвердження, щодо виділу йому у користування іншої земельної ділянки, за рахунок якого збільшилась загальна площа бази відпочинку, що надало йому можливість побудувати деякі об`єкти нерухомості і стверджувати, що саме під цими об`єктами він розробляє проект землеустрою і саме на цю земельну ділянку також наданий дозвіл і третій особі на розробку проекту землеустрою.

Та згідно будь-якої схеми або плану чітко можливо побачити, що з правого боку від бази відпочинку ОСОБА_1 , розташована база відпочинку, що належить ДП ВФ Агроцентренерго . Як вбачається з всіх пояснень наданих позивачем, то він не спростовує того факту, що така база відпочинку існує. На підтвердження права власності третьою особою була надана копія свідоцтва про право на нерухоме майно та копію технічного паспорту.

За вказаних обставин представник третьої особи, вважає що розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 971/А-2018 від 22.08.2018 року, яким надано дозвіл ДП ВФ Агроцентренерго на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування орієнтовною площею 2,0 га, у тому числі: 1,6 га із земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та 0,4 га із земель водного фонду для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, що не надані у власність або користування, за адресою: Одеська область. Лиманський район. Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітоподь-Новоазовськ, 54 км, буд. З (за межами населеного пункту), є цілком законним та логічним.

Ухвалою суду від 24.12.2019 року без виходу до нарадчої кімнати у Одеської обласної державної адміністрації витребувано заяву та графічні матеріали, які подавались до відповідача ОСОБА_1 , за результатами розгляду яких було прийнято розпорядження від 19.06.2017 року №488/А-2017.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати відомості за ким зареєстрована земельна ділянка кадастровий номер 5122785800:01:008:0005 та на підставі якого правовстановлюючого документу.

Ухвалою суду від 27.01.2020 року без виходу до нарадчої кімнати продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 18.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та представники відповідача та третьої особи до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином та своєчасно, від позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із відсутності потреби заслухати свідка чи експерта та з урахуванням клопотання наданого позивачем, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

23.07.2018 ДП ВФ Агроцентренерго звернулось до відповідача з клопотанням за вхід. № 5532/01-29/01, в якому просило надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок, орієнтованою загальною площею 2 га, у тому числі, 1,6 га - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та 0,4 га - для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, вид використання для експлуатації та обслуговування існуючої бази відпочинку, яка належить на праві державної власності та перебуває у повному господарському відданні ДП ВФ Агроцентренерго та розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, буд. 3 (за межами населеного пункту) (т.1 а.с.83зв).

До клопотання були надані документи, серед яких свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.08.2008, а саме: на базу відпочинку за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с/рада Сичавська, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ,54 км, буд.3, власником якої зазначено: Держава Україна в особі Верховної Ради України в повному господарському віданні ДП ВФ Агроцентренерго (т.1 а.с.83-94).

22.08.2018 відповідачем видано розпорядження Про надання Державному підприємству Виробнича фірма Агроцентренерго корпорації Украгропромбуд дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування № 971/А-2018, яким надано дозвіл ДП ВФ Агроцентренерго на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, орієнтовною площею 2,0 га, у тому числі: 1,6 га із земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та 0,4 га із земель водного фонду для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, що не надані у власність або користування, за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, буд. 3 (за межами населеного пункту) (т.1 а.с.80).

Не погоджуючись із розпорядженням відповідача від 22.08.2018, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Як пояснив позивач в судовому засіданні розробку проекту землеустрою він до цього часу не зробив.

Судом також встановлено, що розпорядженням відповідача від 19.06.2017 № 488/А-2017 був наданий ОСОБА_1 , як фізичній особі, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, 0,90 га із земель рекреаційного призначення в оренду для обслуговування та експлуатації бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 . При прийнятті зазначеного рішення також було враховано зареєстроване за позивачем право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.81).

Так, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.02.2005 серії САА №416597 (т.1 а.с.24) та витягу №6671261 від 04.03.2005 року (т.1 а.с.25), виданих на підставі рішення виконавчого комітету Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 30.12.2004 за № 88 (т.1 а.с.26-27), позивач є власником об`єкту нерухомого майна - бази відпочинку за вищезазначеною адресою.

Рішенням виконкому Сичавської сільської ради від 31.03.2008 № 20 Про інвентаризацію житлових та садових будинків, інших приміщень, земельних ділянок на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, та надання їм юридичних адрес внесені зміни до адреси бази відпочинку суб`єкта підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 , шляхом зміни адреси на наступну адресу: Одеська область Комінтернівський район територія Сичавської сільської ради 54-й км автодороги Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 3 (в минулому вулиця Сонячна, 3) (т.1 а.с.49).

Суд зазначає, що у даній справі виникла ситуація, за якої на земельну ділянку (фактично за однією й тією ж адресою) претендують дві особи.

Водночас, в матеріалах справи міститься Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія НЖ № 706841 від 12.12.2008 (т.1 а.с.169), виданий суб`єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 , який на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2007 у справі № 21/96-07-2653 (т.3 а.с.50-51) є власником земельної ділянки площею 1,316 га, у межах згідно з планом, розташованої на території Сичавської сільської ради, а саме 54-й км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 3, цільове призначення (використання) земельної ділянки: експлуатація та обслуговування існуючої бази відпочинку.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - ЗК України), законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 року № 5245-VI (далі - ЗУ № 5245-VI), «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року № 586-XIV (далі - ЗУ № 586-XIV).

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктами а, в, г частини 1 статті 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Частиною 2 ст. 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 9 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Згідно з ч. 4 ст. 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Відповідно до ч. 5 ст. 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з п. 4 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положень ЗУ № 5245-VI у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Відповідно до п. 7 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положень ЗУ № 5245-VI з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно з ч. 2 ст. 6 ЗУ № 586-XIV розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до п.п. 4, 7 ч. 1 ст. 13 ЗУ № 586-XIV до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно з п.п. 2, 11 ч. 1 ст. 21 ЗУ № 586-XIV місцева державна адміністрація: розпоряджається землями державної власності відповідно до закону; погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Суд зазначає, що, ч. 2 ст. 123 ЗК України передбачений вичерпний перелік матеріалів та документів, які додаються особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, до клопотання про надання дозволу на його розробку, а саме: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Частиною 2 ст. 123 ЗК України також забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

ДП «Виробнича фірма «Агроцентренерго» до клопотання, вхід. № 5532/01-29/01 від 23.07.2018 року, додані передбачені ч. 2 ст. 123 ЗК України матеріали та документи, та жодних зауважень з цього питання позивачем не наведено.

Разом з тим, ч. 7 ст. 118 ЗК України встановлений вичерпний перелік підстав відмови у наданні такого дозволу, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому чинним законодавством не передбачено право, зокрема, обласної державної адміністрації відступати від положень ст.118 ЗК України, в тому числі не передбачено й прийняття обласною державною адміністрацією розпорядження про відмову у задоволенні вимоги, порушеної в клопотанні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому вищенаведеними положеннями ст.186-1 ЗК України.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

В даному випадку, як третя особа, так і позивач мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Тому у відповідача не має підстав вважати приорітетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак - і порушеного права позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржене розпорядження відповідача узгоджується з критеріями правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені ст.2 КАС України.

Також суд вказує, що відповідач, як розпорядник землями державної власності, в межах, визначених ЗК України, повинен володіти інформацією щодо наявності або відсутності іншого права власності на земельні ділянки.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.04.2007 у справі № 21/96-07-2653 позов Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задоволено. Визнано за Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для експлуатації існуючої бази відпочинку, реакційного призначення, загальною площею 13160 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (за межами населеного пункту) (т.3 а.с.28-30).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,316 га, у межах згідно з планом, розташованої на території Сичавської сільської ради, а саме 54-й км автодороги Одеса АДРЕСА_2 , цільове призначення (використання) земельної ділянки: експлуатація та обслуговування існуючої бази відпочинку ( Океан ) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НЖ № 706841 від 12.12.2008 кадастровий номер №5122785800:01:008:0005 (т.3 а.с.163), виданий суб`єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 , на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2007 у справі № 21/96-07-2653 (т.3 а.с.50-51)

При цьому як встановлено судом відповідно до доказів, які наявні в матеріалах справи, а саме з: технічного паспорту виконаного ФОП ОСОБА_3 від 30.01.2019 року на замовлення ОСОБА_1 на базу відпочинку АДРЕСА_3 (т.3 а.с.31-37); технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна - бази відпочинку від 29.05.2006 року Державного підприємства виробничої фірми Агроцентренерго міста Сичавка, вул. Сонячна буд.3 (нині вулиця 54-й км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ) (т.3 а.с.38-42); відомостей з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою щодо бажаного місця розташування земельної ділянки на території Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області (т.3 а.с.89); технічного паспорту виконаного ФОП ОСОБА_3 від 14.01.2019 року на замовлення ОСОБА_1 на базу відпочинку АДРЕСА_3 (т.3 а.с.200-239). Нерухоме майно на яке має право власності ОСОБА_1 (відповідно до акту на право власності на земельну ділянку НЖ №706841 від 12.12.2008 року, виданого позивачу на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2007 року у справі №21/96-07-2635 (кадастровий номер 5122785800:01:008:0005), а саме база відпочинку №3 знаходиться поруч з ділянкою на яку позивач та третя особа отримали дозволи від Обласної державної адміністрації.

Тобто відповідач не розпоряджався земельною ділянкою, яка належить на праві власності позивачу або на якій знаходиться майно зареєстроване на праві власності позивача (т.2 а.с.160).

Також, щодо посилань позивача та відомостей відображених в наявних технічних паспортах виконаних на замовлення ОСОБА_1 щодо наявності на ділянці на яку оскаржуваним розпорядженням Обласною державною адміністрацією надано дозвіл ДП ВФ Агроцентренерго на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок, орієнтованою загальною площею 2 га, у тому числі, 1,6 га - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та 0,4 га - для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, вид використання для експлуатації та обслуговування існуючої бази відпочинку, яка належить на праві державної власності та перебуває у повному господарському відданні ДП ВФ Агроцентренерго та розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, буд. 3 (за межами населеного пункту) - об`єктів нерухомості, суд зазначає, що жодних доказів, що такі належать позивачу на праві приватної власності до суду не надано.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що на спірній земельній ділянці знаходиться його тимчасові споруди розташовані на бетонних блоках, які розміщені там без жодного дозвільного документу, та права власності на які в установленому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року №1952-IV порядку не зареєстровані та фактично є самовільним захопленням земельної ділянки державної власності.

Відповідно до ч.1-5 ст.376 Цивільного кодексу України самочинне будівництво - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Об`єкти нерухомості - база відпочинку, на яке позивач має право власності розташовані на належній йому на умовах приватної власності земельній ділянці кадастровий номер 5122785800:01:008:0005 (т.1 а.с.169).

Посилання позивача на технічні паспорти, які розроблялися щодо цих об`єктів нерухомості не містять інформації щодо земельної ділянки, на якій вони розташовані та складання технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна відбувається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.04.2001 року. Та згідно п.4 дія цієї Інструкції не поширюється на проведення інвентаризації земельних ділянок.

Суд також враховує, що позивач намагався вже після прийняття оскаржуваного розпорядження зареєструвати право власності на певні об`єкти нерухомого майна розташовані на спірній земельній ділянці про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №154978361 від 29.01.2019 року (т.1 а.с.217) проте як вбачається з витягу №163915667 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.04.2019 року, то вказана реєстрація була скасована 12.04.2019 року (т.2 а.с.132).

Таким чином як на момент прийняття оскаржуваного розпорядження так і на час розгляду справи в суді у позивача відсутні на спірній земельній ділянці об`єкти нерухомості право власності на яких зареєстровано, або дозвільні документи на будівництво на цій земельній ділянці.

Позивач не надав суду жодного доказу поновлення скасованих прав власності на об`єкти нерухомого майна на спірній земельній ділянці.

Таким чином враховуючи наведене суд доходить висновку, що оскаржуваним розпорядженням не порушується права власності позивача.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що вищенаведеними розпорядженнями відповідача і позивачу, і третій особі надано дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що не надані у власність або користування. Тобто, оскаржене розпорядження відповідача жодним чином не посягає на право власності (користування) позивача, оформлене в порядку, встановленому законодавством, щодо якого позивачем суду надані досліджені докази. Також, ці дозволи надані на різні орієнтовні площі земельних ділянок, хоча їх межі накладаються одна на одну.

Суд не приймає до уваги аргументи позивача, що третя особа Державне підприємство Виробнича фірма Агроцентренерго Корпорації Украгропромбуд не є Державним підприємством так як з виписок з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що його організаційно-правова форма Державне підприємство (т.2 а.с.195-197).

Згідно п.7 ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року №755-IV, державна реєстрація базується на таких основних принципах зокрема об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України №755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином враховуючи те, що в документах наданих третьою особою Державним підприємством Виробнича фірма Агроцентренерго Корпорації Украгропромбуд до відповідача містилась саме та інформація, яка відображена в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка до цього часу не змінена, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави вважати його не державним підприємством. Крім того організаційно-правова форма Державного підприємства Виробнича фірма Агроцентренерго Корпорації Украгропромбуд не є предметом спору по цій справі.

З врахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що Одеська обласна державна адміністрація при виданні оскаржуваного розпорядження від 22.08.2018 року №971/А-2018 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а порушення прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 допущено не було, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.