Постанова

від 10.06.2020 по справі 420/5446/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5446/18 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Федусика А.Г.,

суддів: Бойко А.В. та Шевчук О.А.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: апелянта - ОСОБА_1 , представника апелянта - Добрянського Віктора Леонідовича та представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації, третя особа: Державне підприємство Виробнича фірма Агроцентренерго корпорації Украгропромбуд про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Одеської обласної державної адміністрації (далі ОДА) за № 971/А-2018 від 22 серпня 2018 року "Про надання Державному підприємству Виробнича фірма Агроцентренерго корпорації Украгропромбуд дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування".

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що у червні 2017 року розпорядженням ОДА йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтованою площею 0,9 га із земель рекреаційного призначення, що не надані у власність або користування за адресою АДРЕСА_1 ). Позивач зазначає, що на вказаній земельній ділянці розташовані об`єкти бази відпочинку, які належать йому на підставі свідоцтва про право власності від 02 лютого 2005 року.

Разом з тим, 22 серпня 2018 року оскаржуваним розпорядженням відповідача Державному підприємству Виробнича фірма Агроцентренерго корпорації Украгропромбуд (далі ДП) надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування орієнтованою площею 2,0 га, у тому числі: 1,6 га із земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, та 0,4 га із земель водного фонду для культурно - оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, що не надані у власність або користування, за адресою Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса АДРЕСА_2 Мелітополь-Новоазовськ, 54 км. буд.3, за межами населеного пункту. Позивач зазначає, що видача третій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у постійне користування, на якій розташовані об`єкти що належать позивачу, грубо порушує його конституційне право на власність.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2019 року у цій справі скасовано та направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просить його скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 липня 2018 року ДП звернулось до відповідача з клопотанням за вхід.№ 5532/01-29/01, в якому просило надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок, орієнтованою загальною площею 2 га, у тому числі, 1,6 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та 0,4 га для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, вид використання - для експлуатації та обслуговування існуючої бази відпочинку, яка належить на праві державної власності та перебуває у повному господарському відданні ДП та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 сільська рада, АДРЕСА_3 , 54 АДРЕСА_4 , буд. 3 (за межами населеного пункту).

До клопотання були надані документи, серед яких свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28 серпня 2008 року, а саме: на базу відпочинку за адресою: АДРЕСА_5 , власником якої зазначено: Держава Україна в особі Верховної Ради України в повному господарському віданні ДП.

22 серпня 2018 року відповідачем прийнято розпорядження Про надання Державному підприємству Виробнича фірма Агроцентренерго корпорації Украгропромбуд дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування №971/А-2018, яким надано дозвіл ДП на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, орієнтовною площею 2,0 га, у тому числі: 1,6 га із земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення та 0,4 га із земель водного фонду для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, що не надані у власність або користування, за адресою: АДРЕСА_5 (за межами населеного пункту).

Вважаючи винесення вказаного розпорядження протиправним та таким, що порушує його права, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено право, зокрема, обласної державної адміністрації відступати від положень ст.118 ЗК України, в тому числі не передбачено й прийняття обласною державною адміністрацією розпорядження про відмову у задоволенні вимоги, порушеної в клопотанні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі. Суд також зазначив, що відповідач не розпоряджався земельною ділянкою, яка належить на праві власності позивачу або на якій знаходиться майно зареєстроване на праві власності позивача. Також суд наголосив, що як на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, так і на час розгляду справи в суді, у позивача відсутні на спірній земельній ділянці об`єкти нерухомості, право власності на які зареєстровано або дозвільні документи на будівництво на цій земельній ділянці. Позивач не надав суду жодного доказу поновлення скасованих прав власності на об`єкти нерухомого майна на спірній земельній ділянці.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Одеської області від 12 квітня 2007 року у справі № 21/96-07-2653 позов суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ФОП ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для експлуатації існуючої бази відпочинку, реакційного призначення, загальною площею 13160 кв.м., розташованої за Адресою.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником вказаної земельної ділянки площею 1,316 га, у межах згідно з планом, розташованої на території Сичавської сільської ради, а саме АДРЕСА_6 АДРЕСА_3 , цільове призначення (використання) земельної ділянки: експлуатація та обслуговування існуючої бази відпочинку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НЖ №706841 від 12 грудня 2008 року, кадастровий номер №5122785800:01:008:0005, виданий суб`єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення Господарського суду Одеської області від 12 квітня 2007 року у справі № 21/96-07-2653.

Колегія суддів зазначає, що з технічного паспорту, виконаного ФОП ОСОБА_3 від 30 січня 2019 року на замовлення ОСОБА_1 на базу відпочинку; технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна - бази відпочинку від 29 травня 2006 року Державного підприємства виробничої фірми Агроцентренерго АДРЕСА_7 Сичавка, вул.Сонячна, буд.3; відомостей документації з землеустрою, що включені до Державного фонду документації із землеустрою щодо бажаного місця розташування земельної ділянки на території Сичавської сільської ради, Лиманського району Одеської області; технічного паспорту, виконаного ФОП ОСОБА_3 від 14 січня 2019 року на замовлення ОСОБА_1 на базу відпочинку АДРЕСА_8 , вбачається, що нерухоме майно, на яке має право власності позивач згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку НЖ №706841 від 12 грудня 2008 року, кадастровий номер 5122785800:01:008:0005, а саме база відпочинку № НОМЕР_1 знаходиться на земельній ділянці, яка розташована поруч з ділянкою, на яку позивач та третя особа отримали дозволи на розробку проекту землеустрою від ОДА та яка є спірною в даних правовідносинах.

Наведені обставини також підтверджено самим позивачем під час судового засідання 10 червня 2020 року в суді апеляційної інстанції, в якому ним було зазначено, що земельна ділянка, яка перебуває в його власності (згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку НЖ №706841 від 12 грудня 2008 року) є сусідньою (знаходиться поряд) по відношенню до спірної земельної ділянки, дозвіл на розроблення проекту землеустрою якої надано ДП спірним розпорядженням ОДА (12 хв. 50 сек. та 16 хв. 20-40 сек. аудіозапису судового засідання).

Також, представником позивача було зазначено, що спірна земельна ділянка, дозвіл на розроблення проекту землеустрою якої надано ДП розпорядженням ОДА, перебуває у державній власності (13 хв. 50 сек. аудіозапису судового засідання).

З аналізу наведеного вбачається, що земельна ділянка, яка знаходиться у власності позивача згідно Державного акту, та земельна ділянка, дозвіл на розроблення проекту землеустрою, якої надано ДП спірним розпорядженням ОДА та позивачу розпорядженням ОДА від 19 червня 2017 року, є різними земельними ділянками, які знаходяться поруч, що виключає факт наявності порушення майнового права власності позивача в даних спірних правовідносинах щодо володіння, користування та розпорядження саме земельною ділянкою.

Стосовно посилань позивача на наявність права власності у нього на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, колегія суддів зазначає таке.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.217) № 154978361 від 04 лютого 2019 року право власності на будинки відпочинку (А, Б1, Б2, В1, В2, В3, В4, В5, В6, В7, В8, В9, В10, В11, В12, В13, В14, В15, В16, В17, В18, Г1, Г2, Г3, Г4, Д1, Д2, Є1,Є2, Л, Л1, Л2, Л3, М, М1, М2, М3, М4, М5, М6, М7, Ш, Ш1, Ш2, Ш3, Ш4, Щ, Щ1, Щ2, Щ3, Ю1, Ю2, Ю3) за адресою: АДРЕСА_1 Комінтернівський АДРЕСА_9 н), с АДРЕСА_10 Сичавська, АДРЕСА_6 будинок 3, було зареєстровано 18 січня 2019 року (номер запису про право власності: 29966589) на підставі, зокрема: свідоцтва про право власності на базу відпочинку, серія та номер: САА № 416597, виданий 02 лютого 2005 року, видавник: Виконавчий комітет Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Водночас, колегія суддів зазначає, що вказане свідоцтво про право власності на базу відпочинку, серія та номер: САА №416597, видане 02 лютого 2005 року, видавник: Виконавчий комітет Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області вже було підставою для виникнення права власності у позивача на земельну ділянку згідно рішення Господарського суду Одеської області від 12 квітня 2007 року у справі № 21/96-07-2653, яким позов Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 задоволено та визнано за Суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для експлуатації існуючої бази відпочинку, реакційного призначення, загальною площею 13160 кв. м., розташовану за Адресою. При цьому, з вказаного рішення Господарського суду вбачається, що усі перелічені у свідоцтві про право власності на базу відпочинку, серія та номер: НОМЕР_2 , виданому 02 лютого 2005 року, об`єкти нерухомості розташовані саме на цій земельній ділянці загальною площею 13160 кв. м., на яку в подальшому позивач отримав державний акт на право власності серії НЖ №706841 від 12 грудня 2008 року.

Більше того, справа містить витяг №163915667 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 квітня 2019 року, з якого вбачається, що реєстрацію права власності на будинки відпочинку (А, Б1, Б2, В1, В2, В3, В4, В5, В6, В7, В8, В9, В10, В11, В12, В13, В14, В15, В16, В17, В18, Г1, Г2, Г3, Г4, Д1, Д2, Є1,Є2, Л, Л1, Л2, Л3, М, М1, М2, М3, М4, М5, М6, М7, Ш, Ш1, Ш2, Ш3, Ш4, Щ, Щ1, Щ2, Щ3, Ю1, Ю2, Ю3) за адресою: Одеська обл., Лиманський район (Комінтернівський р-н), с/рада Сичавська, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, будинок 3 (зареєстровано 18 січня 2019 року за номером запису про право власності: 29966589) - скасовано 12 квітня 2019 року, що свідчить про відсутність у позивача жодного права власності на нерухоме майно (база відпочинку, тимчасові споруди, інші будівлі) на спірній земельній ділянці та відсутність порушеного права позивача, в тому числі і майнового.

В ході розгляду справи позивачем не було надано суду будь-яких інших доказів наявності у нього права власності на будь-які інші об`єкти нерухомого майна, окрім перелічених у свідоцтві про право власності на базу відпочинку серія та номер: САА № 416597 від 02 лютого 2005 року, в тому числі об`єкти, які розташовані на спірній земельній ділянці, на розробку проекту землеустрою щодо якої відповідачем було видане спірне розпорядження.

Наведені висновки щодо не співпадіння земельної ділянки, що знаходиться у власності позивача, та земельної ділянки, дозвіл на розроблення проекту землеустрою якої надано ДП спірним розпорядженням ОДА та позивачу розпорядженням ОДА від 19 червня 2017 року, та висновок щодо відсутності доказів наявності у позивача права власності на нерухоме майно (будівлі) на спірній земельній ділянці, на думку колегії суддів свідчать, що в даних спірних правовідносинах спору про право немає, що, в свою чергу, свідчить про належність розгляду даної справи судом адміністративної юрисдикції та безпідставність заявленого ДП 22 травня 2020 року заяви про закриття провадження по справі в зв`язку з непідсудністю розгляду даних спірних правовідносин в адміністративному суді.

Колегія суддів зазначає, що дані спірні правовідносини склались виключно щодо порядку отримання ДП дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, що є спором адміністративної юрисдикції, та з приводу чого суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 2 ст.116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.2 ст.122 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Положеннями статті 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Колегія суддів зазначає, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наведене також узгоджується з практикою Верховного Суду, визначеною в постановах від 27 лютого 2018 року по справі № 545/808/17 та від 24 квітня 2018 року по справі № 814/1961/17.

З матеріалів справи вбачається, що спірним розпорядженням ОДА надано дозвіл ДП на розроблення проекту землеустрою на дві земельні ділянки, які не сформовані, та які перебувають в державній власності, що з урахуванням відсутності підстав для відмови ДП у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, свідчить про обґрунтованість спірного розпорядження ОДА.

Посилання позивача на надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою колегія суддів не вважає достатньою підставою для відмови ДП у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та не приймає до уваги, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (будь-яким суб`єктам) не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність/користування.

Вказане узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, визначеними в постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 та від 23 січня 2019 року у справі № 308/10112/16-а.

Також, колегія суддів не погоджується з вказаними доводами позивача з огляду на те, що підставою для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою в червні 2017 року було, зокрема, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02 лютого 2005 року, яке, як зазначено вище, було підставою для виникнення права власності у позивача на земельну ділянку згідно рішення Господарського суду Одеської області від 12 квітня 2007 року у справі № 21/96-07-2653, яким позов ФОП ОСОБА_1 задоволено та визнано за ним право власності на земельну ділянку для експлуатації існуючої бази відпочинку, реакційного призначення, загальною площею 13160 кв. м., розташованої за Адресою.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, площа земельної ділянки, на яку позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою (0,9 га), та площа, стосовно якої було прийнято спірне розпорядження ОДА (1,6 га+0,4 га), є різними, що також спростовує посилання позивача в обґрунтування свого позову на розпорядження ОДА, яким йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою в червні 2017 року.

Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження ОДА є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 червня 2020 року.

Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.