Постанова

від 29.03.2010 по справі 19/322-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 березня 2010 р.                                                                                    

№ 19/322-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Шевчук С.Р. (доповідач)

Суддів

Демидової А.М.

Кролевець О.А.

розглянувши  касаційну          скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Трейд"

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2010р.

у справі

№19/322-09 господарського суду Київської області

за позовом

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Трейд"

про

стягнення 600000,00 грн.

          В судовому засіданні взяли участь представники:

-          позивача: ОСОБА_5 дов. №2655 від 13.07.2009р.

-          відповідача: Палюх З.А. дов. б/н від 23.03.2010р.

                              Молодецький О.С. дов. б/н від 28.09.2009р.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „МС-Трейд” про стягнення 626 500 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 10 грудня 2009 року (суддя Карпечкін Т.П.) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „МС-Трейд” на користь позивача 600 000 грн. 00 коп. –неустойки, 6 000 грн. 00 коп. –державного мита та 236 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2010 року (судді: Шкурдова Л.М., Тарасенко К.В., Шевченко В.Ю.) апеляційна скарга ТОВ „МС-Трейд” залишена без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 10 грудня 2009 року у справі № 19/322-09 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ „МС-Трейд” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 10.12.2009 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2010 року, з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та припинити провадження у справі.

У відзиві на касаційну скаргу фізична особа –підприємець ОСОБА_4 заперечує проти доводів скарги і просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 29.03.2010р. змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого               Шевчук С.Р., суддів Демидової А.М., Кролевець О.А.

Скаржник в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення справи, в зв‘язку з наданням йому можливості для ознайомлення з розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 29.03.2010р.

Колегія суддів надала можливість скаржнику в судовому засіданні ознайомитись із зазначеним розпорядженням, а клопотання про відкладення розгляду справи відхилила, як необґрунтоване.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 березня 2007 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „МС-Трейд” (орендар) укладено Договір оренди № 2, відповідно до умов якого орендодавець зобов’язується передати орендареві в строкове, платне користування транспортний засіб Mersedes - Benz 1517, 1998 pоку випуску. Пунктами 3.1.-3.3. договору № 2 встановлено, що орендна плата автомобіля, що передається в оренду, становить 50 000,00 грн. в місяць і сплачується орендарем не пізніше 5 числа кожного місяця, що слідує за місяцем, за який сплачується орендна плата або авансовим платежем не пізніше 31 числа кожного місяця, що передує за місяцем, за який сплачується орендна плата. Термін дії договору оренди згідно п. 7.1 договору встановлено до 29 березня 2008 року, однак п. 7.7 Договору передбачено автоматичне продовження договору на один рік на тих самих умовах, якщо після закінчення зазначеного терміну жодна із сторін не заявила про розірвання даного договору.

Дія договору оренди № 2 від 29.03.2007 року була продовжена на 1 рік, тобто до 29 березня 2009 року, з огляду на відсутність повідомлень сторін щодо його припинення.

01 вересня 2008 року позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення про відмову від Договору оренди № 2 від 29 березня 2007 року, в якому позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди № 2 від 29 березня 2007 року на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України з огляду на наявність заборгованості у розмірі 445 000,00 грн., яка не сплачена відповідачем протягом трьох місяців, та просив повернути предмет оренди –автомобіль Mersedeb-Benz 1517, 1998 pоку випуску, у встановленому порядку.

Статтею 782 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Судами встановлено, що повідомлення отримане відповідачем 11 вересня 2008 року, що підтверджується листом Центру поштового зв’язку № 9 УДППЗ „Укрпошта” від 03 серпня 2009 року за № 538.

Зважаючи на це, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір оренди № 2 від 29 березня 2007 року припинив свою дію з моменту отримання відповідачем повідомлення позивача про відмову від договору оренди, а саме з 11 вересня 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При розгляді справи судами встановлено, що в порушення зазначеної норми, після закінчення договору оренди № 2 від 29 березня 2007 р., відповідач не повернув предмет оренди за договором –автомобіль Mersedes-Benz 1517, 1998 pоку випуску, а продовжував ним користуватися, в зв’язку з чим позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про розшук автомобіля. 17 липня 2009 року автомобіль повернуто позивачу в примусовому порядку, що підтверджується висновком перевірки від                           21 липня 2009 року, затвердженого начальником ВДАІ по обслуговуванню Броварського району при УДІ ГУ МВС України в Київській області

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З огляду на встановлене та приписи зазначених норм матеріального права, колегія суддів визнає правильними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій  щодо задоволення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „МС-Трейд” 600 000,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення об’єкту оренди.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та апеляційного господарського судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з’ясовано дійсні права і обов’язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно задоволено позов.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.

При цьому, доводи касаційної скарги не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів.

За таких обставин, оскільки судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, відсутні підстави для їх скасування.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо порушення судами предметної підсудності з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Оскільки договір оренди № 2 від 29 березня 2007 р. укладено між юридичною особою та фізичною особою –підприємцем, даний спір підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МС-Трейд” залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.02.2010р. у справі № 19/322-09 залишити без змін.

Головуючий                                                                         Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                Демидова А.М.

С у д д я                                                                                           Кролевець О.А.