Рішення

від 10.03.2020 по справі 394/875/19

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

2 6100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

10.03.2020

394/875/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді: Партоліної І.П.

при секретарі: Довгій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Небелівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, третя особа - голова Небелівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області Титаренко Алла Миколаївна, про визнання незаконними дій відповідача, стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача з тих підстав, що рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2017 року у справі № 394/225/17 позивача було поновлено на посаді завідуючої ДНЗ "Сонечко" та допущено негайне виконання рішення суду.

Проте відповідач видав наказ про поновлення позивача на роботі лише 07 грудня 2017 року.

У зв`язку з цим позивач просить суд визнати незаконними дії голови Небелівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області Титаренко Алли Миколаївни щодо невиконання судового рішення по цивільній справі № 394/225/17 від 17 листопада 2017 року в частині непоновлення ОСОБА_1 на посаді завідуючої дошкільним навчальним закладом "Сонечко" Небелівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області;

стягнути з Небелівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18 листопада 2017 року по 07 грудня 2017 року у розмірі 1594,60 грн.;

стягнути з Небелівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

В судове засідання позивач не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача та третя особа до суду не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення, причини неявки суд не повідомили.

У відповідності до вимог п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи в сукупності та заслухавши пояснення учасників розгляд, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2017 року було поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючої дошкільним навчальним закладом Сонечко Небелівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області.

Згідно вищезазначеного рішення допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на займаній посаді.

Відповідно до розпорядження Небелівського сільського голови Новоархангельського району Кіровоградської області № 17 від 07 грудня 2017 року ОСОБА_1 поновлено на посаді завідуючої дошкільним навчальним закладом Небелівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області з 08 грудня 2017 року.

Статтею 367 ЦПК України (в редакції на час виниклих правовідносин) визначено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України.

Згідно вимог ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до роз`яснень п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Пунктом 32 цієї ж постанови роз`яснено, що випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Додатковим рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2016 року по цивільній cпpaвi № 394/197/16-ц розмір середньоденного заробітку позивача було встановлено в сумі 113 грн. 90 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь тi caмi особи або особа, щодо якої встановлено цi обставини.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що у період із 18 листопада 2017 року по 07 грудня 2017 року позивачу був виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Тому, з врахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 та розміру середньоденного заробітку позивача на користь позивача підлягає до стягнення сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період із 18 листопада 2017 року по 07 грудня 2017 року в сумі 1594 грн. 60 коп. (113 грн. 90 коп. х 14 - кількість робочих днів за період).

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Обставини, які були встановлені судом під час розгляду спору давали підстави та зобов`язували відповідача у відповідності до вимог ст.129-1 Конституції України ,ст. ст.235, 236 КЗпП України негайно в обов`язковому порядку виконати рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його проголошення у судовому засіданні.

Обов`язковість рішення суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ч. 5 ст. 124 Конституції України).

Отже, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень за змістом ст. 14, 367 ЦПК України( які були чинні на час виниклих правовідносин), судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися та коли саме за ним відкрито виконавче провадження.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2 ст. 18 ЦПК України).

Статтею 236 КЗпП України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різницю в заробітку за час затримки.

За змістом норм статті 236 КЗпП України, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення.

У випадку невиконання цього обов`язку добровільно, рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України Про виконавче провадження .

Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу та здійснюється на підставі виконавчого документа.

Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття затримка ( зволікання , тяганина ) за змістом норм статті 236 КЗпП України, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом України при розгляді справи № 6-435цс15 у постанові від 01 липня 2015 року, що враховується судом у відповідності до вимог ст.. ч.4 ст. 263 ЦПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, а саме щодо позовної вимоги про визнання незаконними дій голови Небелівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області Титаренко Алли Миколаївни щодо невиконання судового рішення по цивільній справі № 394/225/17 від 17 листопада 2017 року в частині непоновлення ОСОБА_1 на посаді завідуючої дошкільним навчальним закладом "Сонечко" Небелівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області.

Щодо вимог з приводу стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Статтею 237-1 КЗпП України зазначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В постанові Пленуму Верховного Суду № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) шкоди роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір моральної шкоди заявленої позивачем підлягає частковому задоволенню, оскільки при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить зі ступеня вини заподіювача шкоди, характеру та обсягу заподіяних потерпілому моральних страждань, які виразились у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, часу невиконання рішення суду.

Також судом враховано ту обставину, що відповідач ігноруючи вимоги чинного трудового законодавства, знаючи про негайне виконання рішення суду щодо поновлення позивача на займаній посаді, вчасно не виніс відповідний наказ, цим самим позбавив позивача гарантованого Конституцією України права на працю та джерела доходу, спричинивши при цьому їй моральну шкоду, яку, з врахуванням вимог розумності та справедливості, суд визначає в сумі 200 грн.

При цьому суд також враховує співмірність розміру спричиненої моральної шкоди, яку відповідач спричинив незаконним її звільненням відповідно до рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2017 року.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову, тому з відповідача на користь держави підлягає до стягнення сума судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 235, 236, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 11, 15, 1167 ЦК України, ст. ст. 263-265, 430 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Небелівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18 листопада 2017 року по 07 грудня 2017 року у розмірі 1594 грн. 60 коп. з утриманням з даної суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Небелівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в сумі 200 грн.

Стягнути з Небелівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області на користь держави судовий збір в сумі 2102 грн.00 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку в порядку визначеному ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 .

Відповідач: Небелівська сільська рада Новоархангельського району Кіровоградської області, місцезнаходження - село Небелівка Новоархангельського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04367074.

Третя особа: голова Небелівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області Титаренко Алла Миколаївна, село Небелівка Новоархангельського району Кіровоградської області.

Повний текст рішення суду складено 13 березня 2020 року.

Суддя: