Ухвала

від 13.03.2020 по справі 552/774/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/774/20

Провадження № 2/552/534/20

У Х В А Л А

13.03.2020 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Павленко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика про визнання договору недійсним та зобов`язання повернути кошти,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло письмове клопотання представника відповідача ТОВ Фінансовий дім Позика про заперечення щодо вирішення спору в суді з посиланням на п.6 ч.1 ст. 257 ЦПК України. Клопотання обґрунтовано тим, що між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справу, суду надано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Згідно п.6 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

У рішенні Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 у справі№ 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) зазначено, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 12 ГПК України ), ст. 6 Закону України Про третейські суди ). Гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України ). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22 , ст. 64 Конституції України ).

При цьому, Закон України Про третейські суди передбачає виключно право, а не обов`язок сторін на звернення до цього суду. Окрім того, необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду спору по суті. При відсутності волі, в даному випадку, позивача, на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним чином не позбавляє його права на звернення до господарського суду.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року справа № 528/665/17.

Таким чином, позивач використала своє право та звернулась до Київського районного суду м. Полтави з даним позовом, а тому її право не може бути обмежене.

За таких обставин , клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 257, 260 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.В.Кузіна