Рішення

від 12.03.2020 по справі 320/1815/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року № 320/1815/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельне об`єднання Будівельник до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельне об`єднання Будівельник до Головного управління ДФС у Київській області в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 28.12.2018 № 0039601401, №0039611401, №0039651401, №0039641401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання ТОВ ВТО Будівельник вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 не відповідають фактичним обставинам справи, при перевірці первинної документації посадовими особами відповідача не було взято до уваги докази реальності господарських операцій. Зроблені висновки побудовані виключно на припущеннях, які не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами. Позивач наголошує, що ним дотримано вимоги податкового законодавства під час господарських операцій з контрагентами, при цьому окремі їх недоліки у здійсненні господарської діяльності не можуть слугувати належною правовою підставою для позбавлення ТОВ ВТО Будівельник права на включення сум податку на додану вартість, відображених у податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН до податкового кредиту, а також ставити під сумнів реальність здійснюваних господарських операцій. Крім того, приймаючи наказ про проведення планової виїзної перевірки від 10.09.2018 № 1887 не було дотримано вимог ст. 81 та ст. 102 Податкового кодексу України. Оскільки в силу вказаних вимог закону відповідач мав право перевіряти період діяльності позивача лише з 28.09.2015. Рішення прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню. Також оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії. Так, як вбачається зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податкові зобов`язання жодним чином не стосуються ТОВ ВТО Будівельник , а отже і не повинні продовжувати обов`язок сплати останнім вказаних зобов`язань.

З урахуванням викладеного вважає, що контролюючий орган не мав правових підстав для застосування штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання.

7 травня 2019 року від представника відповідача через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що Головне управління ДФС у Київській області при проведенні перевірки ТОВ ВТО Будівельник та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законним. У ході перевірки було встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального характеру. Під час аналізу податкової звітності, поданої контрагентом позивача ТОВ АЛКОСБИТ до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно кримінального провадження № 42017080000000089 розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, ТОВ АЛКОСБИТ задіяний у злочинній схемі пов`язаній із мінімалізацією податкового навантаження шляхом штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. В порушення п. 208.3 ст. 208 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ ВТО Будівельник занижено показники, задекларовані в рядку 6 Декларацій Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України на загальну суму 47 677,00 грн., в т.ч. по періодах: за вересень 2016 року 47 677,00 грн. Також відповідачем встановлено нереальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ ЕЛГРАН ПРО . В порушення вимог податкового кодексу позивач завищив податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ ЕЛГРАН ПРО на загальну суму 488 527,00 грн.

7 травня 2019 року від позивача через службу діловодства суду надійшла відповідь на відзив відповідача. В якій зазначено, що у поданому відзиві взагалі відсутні заперечення щодо правових підстав позову та обставин наведених у ньому, а також відповідачем не подано жодного доказу на обґрунтування своєї позиції з приводу виниклих спірних правовідносин. Висновки викладені в акті перевірки є єдиним аргументом відповідача у обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Крім того, при складанні акту відповідачем допущено порушення встановленого законом порядку оформлення результатів перевірки, адже зазначений акт не був підписаний всіма посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку. Таким чином, акт, що не містить підпису Добрянського Р.М., як особи, яка проводила перевірку, в даному випадку не має жодної юридичної сили.

11 липня 2019 року від представників позивача та відвідача через службу діловодства суду надійшли заяви про закриття підготовчого провадження та перейти до розгляду справи по суті в той ж день, а також клопотання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання. Постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне об`єднання Будівельник (ідентифікаційний код 35967552) зареєстроване в якості юридичної особи 28.07.2008, номер запису: 1 340 102 0000 001007, за адресою: 08000, Київська область, Макарівський район, селище міського типу Макарів, вулиця Калініна, будинок 37.

Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача є: Код КВЕД 43.21 - електромонтажні роботи; Код КВЕД 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; Код КВЕД 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); Код КВЕД 42.11 - будівництво доріг і автострад; Код КВЕД 42.22 - будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

10 вересня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області прийнято наказ № 1887 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ВТО Будівельник , з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, з 28.09.2018 , тривалістю 20 робочих днів (а.с.131).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 16 листопада 2018 року № 1007/10-36-14-01/35967552 (далі - акт перевірки) (а.с. 133-165), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ ВТО Будівельник :

1) абзацу 8 ст. 4, ст. 8, ч. 2 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями); п. 5,7 П(С)БО Дохід ; затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (із змінами та доповненнями), п.5 П(С)БО №11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (із змінами доповненнями), п.44.1 ст.44; п.п. 134.1.1, п.134.1, ст. 134 Податкового Кодексу України 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2017 рік на загальну суму 861 662 грн. та встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2017 рік на загальну суму - 581 000 грн.;

2) п. 44.1, ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6, ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п.208.3 ст. 208 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-Vl (зі змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 225 678 грн. в періодах:

- за вересень 2016 року на суму47 677 грн.;

- за листопад 2017 року на суму 1 073 602 грн.;

- за травень 2018 року на суму 98 996 грн.;

- за червень 2018 року на суму 5 403 грн. та встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 384 128 грн., в тому числі по періодах: за березень 2018 року на суму 203 019 грн.; за червень 2018 року на суму 181 109 грн.

3)п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), занижено податок з доходу нерезидента у 2016 році на суму 30 948,71 грн.

4) п.2.6, п. 3.1. п.3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями), встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі у сумі 8 781,27 грн.

Також в акті зазначено, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку Підприємства, яке перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки відповідно до Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI.

На підставі вказаних висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.12.2018 № 0039601401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 077 077,50 грн., з яких 861 662,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 215 415,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0039611401, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмір 51 8000,00 грн. за звітній період 2017 року; №0039651401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 838 517,00 грн., з яких 1 225 678,00 грн. - за податковими зобов`язаннями, 612 893,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0039641401, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 192 064,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ ВТО Будівельник подало до Державної фіскальної служби України скаргу, у якій просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 28.12.2018 № 0039601401, №0039611401, №0039651401, №0039641401 (а.с.169-173).

Листом Державної фіскальної служби України від 12.02.2019 № 6830/6/99-99-61-04-01-25 залишено без розгляду скаргу ТОВ ВТО Будівельник . В обґрунтування зазначено, що додані до скарги документи не містять оригіналів або завірених належним чином копій документів, якими засвідчені повноваження Голуткан І.В., як представника ТОВ ВТО Будівельник (а.с.174).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України доходом з джерелом їх походження з України є - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з п.5 Наказу Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід : дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена .

Відповідно до п. п.7 Наказу Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід : чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Згідно до п.6, 9 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

До складу витрат не включаються витрати не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст.1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон України №996-ХІV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз даної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

За змістом частин першої та другої статті 9 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Згідно з пунктом 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15 Положення № 88).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі №820/3119/17.

Відтак, досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ ЕЛЕГРАН ПРО та ТОВ АЛКОСБИТ , рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання товару у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності ТОВ ВТО Будівельник є будівництво житлових і нежитлових будівель (Код КВЕД 41.20).

1 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛЕГРАН ПРО (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельне об`єднання Будівельник (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 0301/Бт-1. За умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця належну продавцю продукцію (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. Кількість товару визначається видатковими накладними, які є невід`ємними його частинами. Найменування товару, який є предметом купівлі-продажу - кабельно-провідникова продукція. Передача товару від продавця до покупця за цим договором здійснюється шляхом самовивозу. Прийом-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін на складі продавця за адресою, вказаною в п. 4.1 цього договору та оформлюється шляхом підписання сторонами видаткових накладних. Датою передачі товару вважається дата вручення товару представнику покупця, що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами. Продавець зобов`язаний передати у власність покупця товар у кількості, визначеній у видатковій накладній. Перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається в момент передачі товару покупцю та підписання сторонами видаткових накладних на товар. Загальна вартість товару за цим договором складає 4 000 000,00 грн. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку не менше терміну виконання сторонами всіх своїх обов`язків за договором (а.с.18-21).

Прийняття ТОВ ВТО Будівельник товару (кабельно-провідникової продукції) за договором купівлі-продажу № 0301/Бт-1 підтверджується видатковими накладними від 01.03.2018 № 25, № 26, № 27, № 28, № 29 та від 19.03.2018 № 36. В яких зазначено постачальника, покупця, найменування та кількість товару, а також його вартість.

У вказаних видаткових накладних містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника та покупця.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними б/н від 02.04.2018, від 16.04.2018, від 10.04.2018, від 23.04.2018, подорожніми листами № 877361, № 877365, № 877366, № 877364, № 877363 та накладними на переміщення від 01.05.2018 № 302, № 303, № 304, № 305, № 306, № 307.

При цьому, суд звертає увагу на те, що з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між витратами ТОВ Виробничо-торгівельне об`єднання Будівельник на придбання товарів у ТОВ ЕЛІГРАН ПРО та здійсненням ним господарської діяльності.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Відповідно до п.п.198.1, 198.2 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п.п. 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

В даному випадку право ТОВ ВТО Будівельник на включення сум ПДВ до податкового кредиту, в силу вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підтверджується податковими накладними від 01.03.2018 № 25, 26, 27, 28, 29 та від 19.03.2018 № 36, які зареєстровані у визначеному законом порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних. Той факт, що реєстрацію вказаних податкових накладних не було зупинено контролюючим органом свідчить про те, що ані господарська операція, ані платник податку не відповідали критеріям ризиковості.

Загальна сума ПДВ за вищезазначеними податковими накладними становила 488 527,00 грн., що відповідає розміру податкового кредиту за результатами господарських операцій між ТОВ ВТО Будівельник та ТОВ ЕЛГРАН ПРО , який контролючий орган за результатами перевірки визначив як завищений.

Також матеріалами справи підтверджено, що 1 листопада 2017 року між ТОВ ВТО Будівельник (покупець) та ТОВ АЛКОСБИТ (постачальник) укладено договір поставки № 28-11. За умовами якого постачальник зобов`язується поставляти партіями продукцію (товар) покупцю, а покупець зобов`язується приймати продукцію (товар), яка постачається та оплачувати її згідно з умовами цього договору. Кількість та ціна товару визначається видатковими накладними. Умови постачання продукції узгоджуються сторонами окремо по кожній партії. Ціни на продукцію зазначаються у видаткових накладних. Зміну цін та умов даного договору сторони погоджують додатково. Розрахунки за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника. Цей договір набирає сили в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку не менш терміну виконання сторонами всіх своїх обов?язків за договором (а.с. 53-57).

Постачання товару за вищевказаним договором поставки підтверджується видатковими накладними від 17.11.2017 № 670, № 681, № 776, № 777, № 819, № 833, № 918. В яких зазначено постачальника, покупця, найменування, кількість товару, а також його вартість.

У вказаних видаткових накладних містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника та покупця.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними б/н від 17.11.2017, 20.11.2017, 22.11.2017, 24.11.2017, 27.11.2017, подорожніми листами № 925910, № 877142, 925903, № 877597, № 926076, №925900, № 925926, № 925914 та накладними на переміщення від 01.12.2017 № 452, № 453, № 457, № 448, № 454, № 455, № 456, від 27.12.2017 № 449.

Отримання покупцем товару за договором підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Зазначені документи, які також були надані відповідачу під час проведення перевірки, підтверджують господарські операції між ТОВ ВТО Будівельник та ТОВ АЛКОСБИТ , що носили реальний характер. При їх складанні було дотримано вимог передбачених ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тобто вони є первинним документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Також наказом ТОВ ВТО Будівельник від 02.04.2018 № 32-03 Про введення в експлуатацію основних засобів , введено в експлуатацію товари за вищевказаними господарськими операціями (а.с. 129), а саме:

-А-подібна монтажна стріла МПС-25т - одна одиниця (інвентарний № 265);

-Агрегат піскострумневий АА-200-одна одиниця (інвентарний № 266);

-Будка поста охорони - дві одиниці (інвентарний № 267, 268);

-Верстат трубозгинальний гідравлічний НВМ-240/16-2-одна одиниця (інвентарний № 269);

-Електрична піч, 80-500 град С (пересувна) СНОЛ - одна одиниця (інвентарний № 270);

-Електрична піч, 80-500 град С (пересувна) СНОЛ 7.2/900- одна одиниця (інвентарний № 271);

-Електростанція пересувна, 10 кВт Diesel Texic - одна одиниця (інвентарний № 272);

-Компресор, 1 кВт РОСТЕХ КРТ - 24 - одна одиниця (інвентарний № 273).

Право на включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, в силу вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підтверджується вище переліченими податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН. Загальна сума ПДВ за якими становить 1 073 602,00 грн., що відповідає розміру завищення податкового кредиту за результатами господарських операцій між ТОВ ВТО Будівельник та ТОВ АЛКОСБИТ .

Відповідачем не надано належних та беззаперечних доказів, які підтверджують безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність матеріальних, транспортних, виробничих ресурсів, інформації щодо зберігання товару у контрагентів ТОВ ВТО Будівельник , відсутності ТМЦ по ланцюгу постачання, з огляду на наступне.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з ТОВ ЕЛГРАН ПРО та ТОВ АЛКОСБИТ за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи.

Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість. У свою чергу, відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов?язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а (ЄДРСР №73604829) зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов`язує право на зменшення об`єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 ( Булвес АД проти Болгарії ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Тобто, позивач не може нести відповідальність за окремі недоліки ведення діяльності його контрагентами.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред`явлено до суду будь-які належні докази нереальності правочинів, укладених між ТОВ ВТО Будівельник та ТОВ ЕЛГРАН ПРО , ТОВ АЛКОСБИТ , а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів та первинних документів до нього не уповноваженими на те особами.

В акті перевірки відповідач посилався на ухвали суду від 12.12.2017 та від 15.02.2017 постановлених в рамках кримінального провадження № 420170800000000089 (справа № 335/14997/17) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України та зазначив, що в ході досудового розслідування було встановлено створення низки суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з ознаками фіктивності, в тому числі й контрагента позивача - ТОВ АЛКОСБИТ .

Разом з тим, вищезазначені ухвали суду не є судовим вироком у кримінальному провадженні, а відтак не мають преюдиційного значення, а отже і не можуть бути належним доказом відсутності реального характеру здійснення господарських операцій між ТОВ ВТО Будівельник та його контрагентом.

Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на неможливість перевезення товару - стріли вистою 25 м, як на доказ відсутності реального характеру здійснення господарської операції, оскільки за загальним правилом будівельне обладнання таких розмірів має властивості розбиратися на окремі частини для здійснення його транспортування.

Враховуючи вищевикладене, зазначені обставини не можуть слугувати правовою підставою для позбавлення позивача права включення сум податку на додану вартість, відображених у податкових накладних зареєстрованих у ЄРПН до податкового кредиту, а також ставити під сумнів реальність здійснюваних господарських операцій.

Щодо формування об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 15 Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визначення доходу, наведені в даному Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Однак, дані критерії необхідно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно п. 5 П (С)БО № 11 Зобов`язання зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Отже, з врахуванням вищезазначених положень, грошові суми в розмірі 3 475 522,90 грн. та 1 892 487,10 грн. не підлягали відображенню як Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів та Дохід від безоплатно одержаних активів .

На момент проведення балансу вказане зобов`язання підлягало погашенню. Разом з тим, погашення позивачем такої заборгованості може призвести до зменшення економічних вигод у майбутньому, що з урахуванням вищенаведених норм виключає можливість відображення вказаних сум як Дохід від безоплатно одержаних активів . Тобто, в даному випадку висновок контролюючого органу є передчасним.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що п. 7 П (С)БО № 3 Звіт про фінансові результати , на який посилався контролюючий орган втратив чинність на підставі наказу Міністерства Фінансів України від 07.02.2013 № 73.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ ВТО Будівельник правильно визначено об`єкт оподаткування податком на прибуток.

Також судом встановлено порушення контролюючим органом порядку проведення перевірок, передбаченого чинним законодавством.

Так, згідно п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Відповідно до п. 2 розділу І Загальні положення Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.Отже, згідно вище перелічених положень чинного законодавства, акт документальної перевірки в обов`язковому порядку повинен бути підписаний посадовими особами контролюючого органу, які проводили відповідну перевірку.

Разом з тим, як вбачається з акту планової документальної перевірки від 16.11.2018 № 1007/10-36-14-01/35967552, всупереч вимог чинного законодавства, він не був підписаний Головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту Добрянським Романом Михайловичем, навпроти його прізвища, у місці де повинен проставлятися підпис, міститься запис відпустка .

Правова позиція про те, що Акт перевірки має відповідати нормам чинного законодавства, які встановлюють його форму, зміст та окремі структурні елементи викладена також Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 справа № 813/2451/17.

Крім того, відповідачем не спростовані твердження позивача про те, що контролюючим органом не надавався узагальнений перелік документів, які були використані при проведенні перевірки, зазначений у Додатку № 4 до акту.

Також як вбачається з акту перевірки від 16.11.2018 № 1007/10-36-14-01/35967552, однією з підстав для її проведення слугував наказ заступника начальника ГУ ДФС у Київській області від 10.09.2018 № 1887, яким передбачено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ВТО Будівельник з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, з 28.09.2018 тривалістю 20 робочих днів.

Пунктом 102.1. статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, враховуючи вимоги податкового законодавства відповідач мав право перевіряти дотримання ТОВ ВТО Будівельник податкового, валютного та іншого законодавства за період його діяльності починаючи з 28.09.2015, а не з 01.01.2015.

Також судом встановлено невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 28.12.2015 № 1204.

Так, відповідно до вимог зазначеного Порядку, у графі найменування юридичної особи (відокремленого підрозділу) - платника податків або прізвище, ім`я по батькові фізичної особи-платника податків зазначається найменування платника податку, якому адресовано ППР.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28.12.2018 № 0039651401, № 0039601401 у графі найменування юридичної особи (відокремленого підрозділу) - платника податків або прізвище, ім`я по батькові фізичної особи-платника податків зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю Українська швейна фабрика , а в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні № 0039611401 вказано Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОСОЛАР ПРО , при цьому інші реквізити позивача (код ЄДРПОУ та адреса) вказані правильно. Однак, зазанчені юридичні особи не були об`єктом перевірки та не є учасниками виниклих спірних правовідносин.

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень-рішень від від 28.12.2018 № 0039601401, №0039611401, №0039651401, №0039641401.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельне об`єднання Будівельник - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.12.2018 № 0039601401, від 28.12.2018 №0039611401, від 28.12.2018 №0039651401, від 28.12.2018 №0039641401, прийняті Головним управлінням ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5 а) стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельне об`єднання Будівельник (код ЄДРПОУ 35967552, місцезнаходження: 08000, Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Калініна, 37).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 12.03.2020

Суддя Я.В. Горобцова