Рішення

від 13.03.2020 по справі 540/2845/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2845/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області, яка викладена у наказі від 28 листопада 2019 року №5257-СГ, скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області від 28 листопада 2019 року №5257-СГ та зобов`язати відповідача надати дозвіл позивачу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 8,4 га на території Кізомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області для ведення фермерського господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХС №003332 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №97 від 17 серпня 1995 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач набув у постійне користування для ведення фермерського (селянського) господарства земельну ділянку площею 8,4 га в адміністративних межах Кізомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХС №003332 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №97 від 17 серпня 1995 року. Заявою від 23 жовтня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості площею 8,4 га на території Кізомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області. Відповідач наказом від 28 листопада 2019 року №5257-СГ відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості), у зв`язку з тим що площа земельної ділянки, зазначена у заяві, не відповідає фактичній площі, яка перебуває в користуванні громадянина відповідно до поданих розпорядчих документів та у зв`язку з відсутністю повноважень щодо розпорядження землями водного фонду.

Вказане рішення позивач вважає протиправним, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 28.12.2019р. вказаний позов залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків. Ухвала суду виконана, недоліки позову усунуті.

Ухвалою від 15.01.2020р. провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 07.02.2020 року залишено без розгляду заяву відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що останній заперечує проти позову з огляду на наступне. Зокрема, зазначає, що рішенням Білозерської районної ради народних депутатів Херсонської області від 26 травня 1995 р. №45 Про розширення земель для ведення фермерських господарств вирішено розширити земельні ділянки фермерським господарствам, зокрема, Фермерському господарству Лотос (голова Михальчук Іван Прокопович), за рахунок земель запасу Кізомиської сільської Ради - на 4 га. Крім того, розпорядженням Білозерської районної ради народних депутатів Херсонської області від 06.07.1995 року № 178-р Про збільшення розміру земельної ділянки для ведення фермерського господарства фермерському господарству Лотос розширили зазначену земельну ділянку на 4,4 га за рахунок земель запасу Кізомиської сільської ради (з яких: 4,1 га - інші угіддя, та 0,3 га - канал).

17.08.1995 року здійснено реєстрацію Державного акту на право постійного користування землею за № 97, відповідно до якого позивачу надано у постійне користування для ведення фермерського (селянського) господарства земельну ділянку загальною площею 8,4 га, розташовану на території Кизомиської сільської ради. Відповідно до Плану зовнішніх меж землекористування до складу зазначеної земельної ділянки входить: ділянка №1 площею 8,1 га (яри) та ділянка № 2 площею 0,3 га (канал). Втім, розпорядженням голови Білозерської районної державної адміністрації від 22.07.2005 № 602 було припинено право постійного користування та вилучено земельну ділянку площею 4,1 га із землекористування голови ФГ Лотос ОСОБА_1 на території Кізомиської сільської ради та зобов`язано позивача звернутися до районного відділу земельних ресурсів для внесення змін у державний акт на право постійного користування. Однак, позивач не виконав вказане зобов`язання та не вніс до Державного акту зміни в землекористуванні.

Зважаючи на викладене, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею у користуванні позивача перебувають дві земельні ділянки: земельна ділянка площею 4,0 га та 0,3 га (канал). Відтак площа земельної ділянки, зазначена у заяві Позивача про надання згоди на розробку технічної документації (8,4 га) не відповідає фактичній площі, яка перебуває в користуванні громадянина відповідно до поданих розпорядчих документів (4,3 га).

Крім того, відповідач зазначає, що згідно з правовстановлюючими документами земельна ділянка, яка перебуває у користуванні позивача, площею 0,3 га - це канал.

Відповідно до положень пункту в частини 1 статті 58 ЗК України та статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду України належать землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

У відповідності до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 №308, до повноважень Головного управління не належить розпорядження землями водного фонду.

Оскільки земельна ділянка площею 0,3 га - це канал, який відповідно до вимог чинного законодавства відноситься до земель водного фонду, а Головне управління немає повноважень, щодо розпорядження вказаними землями, наказом від 28.11.2019 № 5257-СГ позивачу було відмовлено в наданні дозволу.

Таким чином, відповідач вважає, що під час розгляду заяви позивача від 23.10.2019 та видання наказу від 28.11.2019 № 5257-СГ Головне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХС №003332, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №97 від 17.08.1995р. позивач набув у постійне користування для ведення фермерського (селянського) господарства земельну ділянку площею 8,4 га в адміністративних межах Кізомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області.

23 жовтня 2019р. позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 8,4 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кизомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області, для ведення фермерського господарства, з метою визначення меж земельної ділянки 8,4 га, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХС №03332.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №5257-СГ від 28.11.2019р. позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої за межами населеного пункту на території Кизомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 8,4000 га, із цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства, в зв`язку з тим, що площа земельної ділянки, зазначена у заяві, не відповідає фактичній площі, яка перебуває в користуванні громадянина відповідно до поданих розпорядчих документів та у зв`язку з відсутністю повноважень щодо розпорядження землями водного фонду.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

В статті 79 Земельного кодексу України міститься визначення терміну "земельної ділянки" як частини земної поверхні з встановленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами.

Механізм формування земельної ділянки як певного об`єкту цивільних прав визначено законодавцем у статті 79-1 Земельного кодексу України та полягає у визначенні її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Державній реєстрації у Державному земельному кадастрі підлягають сформовані земельні ділянки.

Відповідно до положень ст. 79-1 Земельного Кодексу, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 Земельного Кодексу України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України про Державний земельний кадастр , відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

У відповідності до п. а ч. 1 ст. 22 Закону України Про землеустрій землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.

За змістом п. і ч. 2 ст. 25 цього Закону одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 26 Закону України Про землеустрій визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовляється відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій".

Згідно статті 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 року затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ті їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до п. 1.3 цієї Інструкції, замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Пунктом 2.8 Інструкції передбачено, Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт, технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у

разі його наявності), матеріали польових топографо-геодезичних робіт, план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки,

лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 за № 376, встановлення меж земельної ділянки в натурі (місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Комплекс робіт із встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо - геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (місцевості) та закріплення їх на місцевості межовими знаками.

Відповідно до положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Державна реєстрація таких земельних ділянок може бути здійснена також без подання заяв зазначених осіб центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі відсутності у зазначеного органу документації із землеустрою з визначенням координат поворотних точок меж земельних ділянок цей орган забезпечує організацію проведення робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і здійснення державної реєстрації таких земельних ділянок.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" (чинний та в редакції з 01.01.2013 року) встановлено, що документ, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності ним Законом, є чинним.

Судом встановлено, що рішенням Білозерської районної ради народних депутатів Херсонської області №45 від 26.05.1995р. ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 4 га, розташованої за межами населеного пункту на території Кізомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області для ведення селянського (фермерського) господарства. ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства Лотос . Розпорядженням Білозерської районної ради народних депутатів Херсонської області від 06.07.1995р. №178р розширено земельну ділянку фермерському господарству Лотос на 4,4 га за рахунок земель запасу Кізомиської сільської Ради.

17 серпня 1995 року ОСОБА_1 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 8,4 га для ведення фермерського (селянського) господарства на території Кізомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області.

Разом з тим, розпорядженням Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 22.07.2005р. №602 на підставі припису прокурора Білозерського району від 03.06.2005р. №5/160-01 припинено право постійного користування та вилучено земельну ділянку площею 4,1 га із землекористування голови ФГ Лотос ОСОБА_1 на території Кізомиської сільської ради. Пунктом 3 вказаного розпорядження було зобов`язано позивача звернутися до районного відділу земельних ресурсів для внесення змін у державний акт на право постійного користування.

Разом з тим, чинним законодавством не передбачено процедури внесення змін до державних актів на право користування землею, у зв`язку із чим зміни у державний акт на право постійного користування землею, виданий позивачу не були внесені.

Суд звертає увагу на те, що доказів оскарження та скасування розпорядження Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 22.07.2005р. №602 до суду не надано.

Таким чином, у користуванні позивача перебувають дві земельні ділянки: земельна ділянка площею 4,0 га з кадастровим номером 6520382500:04:002:0005 та 0,3 га з кадастровим номером 6520381400:03:001:0021.

Крім того, судом встановлено, що під час проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності у 2019 році Державним підприємством Херсонська регіональна філія Центру ДЗК здійснено державну реєстрацію вилученої земельної ділянки площею 4,1 га, якій присвоєно кадастровий номер 6520382500:04:002:0004.

Слід відмітити, що Верховний Суд неодноразово у постановах, зокрема, від 19 грудня 2018 року у справі №808/3080/16 та від 17 квітня 2019 року у справі № 812/1143/17, вказував на те, що право отримати згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі має лише її користувач.

Отже, судом встановлено, що у користуванні позивача перебуває земельна ділянка у загальній площі 4,3 га, а не 8,4 га.

Як видно з оскаржуваного Наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 28.11.2019 року, відмова у наданні позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) обґрунтована саме тим, що площа земельної ділянки, зазначена у заяві (8,4 га), не відповідає фактичній площі (4,3 га), яка перебуває в користуванні громадянина відповідно до поданих розпорядчих документів.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на спростування викладених обставин, зокрема, щодо площі земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні. Натомість, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, надано до суду достатньо належних доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» .

З огляду на викладене суд доходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та правомірність оскаржуваного наказу.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним і скасування наказу від 28 листопада 2019 року №5257-СГ та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 109020100