Постанова

від 09.06.2020 по справі 540/2845/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2845/19

Категорія: 109020100

Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

Час і місце ухвалення: м. Херсон

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

при секретарі - Черкасовій Є. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області в якому просить:

визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області, яка викладена у наказі від 28 листопада 2019 року №5257-СГ,

скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області від 28 листопада 2019 року №5257-СГ;

зобов`язати відповідача надати дозвіл позивачу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 8,4 га на території Кізомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області для ведення фермерського господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХС №003332 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №97 від 17 серпня 1995 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач набув у постійне користування для ведення фермерського (селянського) господарства земельну ділянку площею 8,4 га в адміністративних межах Кізомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХС №003332 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №97 від 17 серпня 1995 року. Заявою від 23 жовтня 2019 року позивач звернувся до відповідача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості площею 8,4 га на території Кізомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області. Відповідач наказом від 28 листопада 2019 року №5257-СГ відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості), у зв`язку з тим, що площа земельної ділянки, зазначена у заяві, не відповідає фактичній площі, яка перебуває в користуванні громадянина відповідно до поданих розпорядчих документів та у зв`язку з відсутністю повноважень щодо розпорядження землями водного фонду.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним і скасування наказу від 28 листопада 2019 року №5257-СГ та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що на даний час розпорядження голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 22.07.2005 року не виконано, та в фактичному користуванні позивача перебуває земельна ділянка орієнтовною площею 8,4 га згідно плану зовнішніх меж, позначеному в Державному акті на право постійного користування землею серії ХС-ІІ-6-97 №003332.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХС №003332, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №97 від 17.08.1995р. позивач набув у постійне користування для ведення фермерського (селянського) господарства земельну ділянку площею 8,4 га в адміністративних межах Кізомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області.

23 жовтня 2019р. позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 8,4 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кизомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області, для ведення фермерського господарства, з метою визначення меж земельної ділянки 8,4 га, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ХС №03332.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №5257-СГ від 28.11.2019р. позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, розташованої за межами населеного пункту на території Кизомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 8,4000 га, із цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства, в зв`язку з тим, що площа земельної ділянки, зазначена у заяві, не відповідає фактичній площі, яка перебуває в користуванні громадянина відповідно до поданих розпорядчих документів та у зв`язку з відсутністю повноважень щодо розпорядження землями водного фонду.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до висновку про правомірність оскаржуваного наказу, оскільки площа земельної ділянки, зазначена у заяві (8,4 га), не відповідає фактичній площі (4,3 га), яка перебуває в користуванні громадянина відповідно до поданих розпорядчих документів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є відмова Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 28.11.2019 року у наданні позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Підставою для надання такої відмови слугувало те, що площа земельної ділянки, зазначена у заяві (8,4 га), не відповідає фактичній площі (4,3 га), яка перебуває в користуванні громадянина відповідно до поданих розпорядчих документів.

Надаючи оцінку спірному Наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 28.11.2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

В статті 79 Земельного кодексу України міститься визначення терміну "земельної ділянки" як частини земної поверхні з встановленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з ч.1 ст.31 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до п. а ч.1 ст.22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.

Як передбачено п. і ч.2 ст.25 ЗУ "Про землеустрій" одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з ст.26 ЗУ "Про землеустрій" замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовляється відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій".

Згідно з ст.55 ЗУ "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 року затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ті їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до п. 1.3 цієї Інструкції, замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Пунктом 2.8 Інструкції передбачено, Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт, технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності), матеріали польових топографо-геодезичних робіт, план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 за № 376, встановлення меж земельної ділянки в натурі (місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Комплекс робіт із встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо - геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (місцевості) та закріплення їх на місцевості межовими знаками.

Відповідно до положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Державна реєстрація таких земельних ділянок може бути здійснена також без подання заяв зазначених осіб центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі відсутності у зазначеного органу документації із землеустрою з визначенням координат поворотних точок меж земельних ділянок цей орган забезпечує організацію проведення робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і здійснення державної реєстрації таких земельних ділянок.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" (чинний та в редакції з 01.01.2013 року) встановлено, що документ, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності ним Законом, є чинним.

Таким чином, системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що особа, маючи намір отримати земельні ділянки у власність повинні отримати відповідний дозвіл для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В даному випадку позивач звернувся із відповідною заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

В поданому позові позивач зазначив, що звернення до відповідача із заявою про надання вказаного дозволу було обумовлено бажанням здійснити державну реєстрацію даної земельної ділянки (розміром 8,4 га).

Однак, в ході розгляду справи було встановлено, що на час звернення позивача до відповідача та на даний час у постійному користуванні позивача відповідно до розпорядчих документів перебувають дві земельні ділянки: земельна ділянка площею 4,0 га з кадастровим номером 6520382500:04:002:0005 та 0,3 га з кадастровим номером 6520381400:03:001:0021. Розмір земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні позивача зменшився з 8,4 га до 4,3 га у зв`язку з тим, що розпорядженням Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 22.07.2005р. №602 на підставі припису прокурора Білозерського району від 03.06.2005р. №5/160-01 припинено право постійного користування та вилучено земельну ділянку площею 4,1 га із землекористування голови ФГ Лотос ОСОБА_1 на території Кізомиської сільської ради. Пунктом 3 вказаного розпорядження було зобов`язано позивача звернутися до районного відділу земельних ресурсів для внесення змін у державний акт на право постійного користування.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що земельна ділянка площею 0,3 га-це канал, який відповідно до положень п. в ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 Водного кодексу України належить до земель водного фонду, а тому відповідач не має повноважень щодо розпорядження вказаними землями, а відтак доводи апелянта в цій частині являються помилковими.

Таким чином, оскільки припинено право постійного користування частини земельної ділянки із загальної площі земель (8,4 га), які перебували у позивача на праві постійного користування, позивач не має право на отримання дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки саме на 8,4 га.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту на території Кизомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 8,4000 га, із цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства, в зв`язку з тим, що площа земельної ділянки, зазначена у заяві, не відповідає фактичній площі, яка перебуває в користуванні громадянина відповідно до поданих розпорядчих документів та у зв`язку з відсутністю повноважень щодо розпорядження землями водного фонду.

Доводи апелянта, що порядок вилучення земельних ділянок визначений статтею 149 ЗК України не застосовувався Білозерською державною адміністрацією під час видання розпорядження від 22.07.2005 року № 602, не спростовують правомірність відмови позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, оскільки відповідно до розпорядчих документів фактична площа, яка перебуває в користуванні позивача складає 4,3 га.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний наказ прийнято відповідно до норм чинного законодавства з урахуванням наданих позивачем документів, а отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірний наказ скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року залишити без змін .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 15 червня 2020 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова