Постанова

від 03.03.2020 по справі 816/2270/16

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 р. Справа № 816/2270/16 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський край" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 (суддя С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 27.03.17) по справі № 816/2270/16

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський край"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Вишневе-Агро , перейменоване шляхом зміни назви з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Куйбишево , правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Придніпровський Край (надалі позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2016 року №0003031401, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 3 180 557,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про незгоду з висновками контролюючого органу щодо заниження Товариством податку на додану вартість по сільськогосподарській декларації за грудень 2014 року у розмірі 2 120 371,00 грн. Стверджує, що реалізація сільськогосподарської продукції за цінами нижче собівартості мала місце у зв`язку з несприятливими погодними умовами, низькою врожайністю та з огляду на необхідність залучення грошових активів для вчасного проведення весняно-польових робіт у 2015 році.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті реалізації продукції за цінами нижче собівартості її виробництва відбувається зменшення такої складової власного капіталу як активи, що призводить до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її реалізації. У разі встановлення, що ділова мета господарської діяльності є недобросовісною (зокрема у випадку збитковості господарських операцій з причин реалізації товару нижче його собівартості без наявності об`єктивних економічних причин для цього) відповідна операція може бути кваліфікована як така, що вичинена поза межами господарської діяльності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій зазначає про те, що судом першої інстанції при розгляді справи не повно з`ясовані обставини справи та досліджені докази по справі, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам самої справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому зазначена постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивачем зазначено, що інформація зазначена на сторінці 11 Акту перевірки, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ячмінь ярий в кількості 16,013 тон, соя в кількості 398,38 тон та кукурудза в кількості 1 459,729 тон були реалізовані у першому півріччі 2014 року (в акті зазначено, що реалізація була проведена у другому півріччі), предметом же проведеної перевірки являється дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2014 року по 31.12.2015 року. Дані обставини були залишені поза увагою судом першої інстанції, а висновок суду з приводу даних обставин не відповідав дійсним обставинам справи та доказам, що містяться в матеріалах справи. Вказує, що Полтавським окружним адміністративним судом вищенаведені доводи Позивача (скаржника) не взято до уваги взагалі та не надано залученим до матеріалів справи доказам належної оцінки. Судом першої інстанції залишено поза увагою як доказ інформацію щодо рівня звичайних та ринкових цін, які діяли у 2014 році на момент реалізації сільськогосподарської продукції, натомість проаналізовано урожайність сільськогосподарських культур в порівнянні з урожайністю сільськогосподарських культур по Полтавській області за 2014 рік згідно статистичних даних. Як вбачається з аналізу самої звітної форми №29-сг та її назви Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду дана форма свідчить лише про обсяги зібраного врожаю, загальну площу на якій зібрано відповідний врожай та відповідно рівень середньої урожайності в розрізі кожної сільськогосподарської культури. Дана інформація ніяким чином не впливає на ціну реалізації та кон`юнктуру ринку, яка склалась на момент реалізації тієї чи іншої сільськогосподарської культури. Зазначають те, що незрозумілим є висновок суду з посиланням на загальновідомість факту, що зменшення урожаю сільськогосподарської продукції призводить до збільшення попиту на її придбання та, як наслідок, підвищення закупівельної ціни (абз.11 стор.4 рішення). Посилаються на те, що висновок судом першої інстанції зроблено всупереч вимог ст. 69, 72 КАС України. А згідно ч.2 ст. 71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість суд доходить необґрунтованого з порушенням норм процесуального права висновку, що доводи позивача про низьку врожайність кукурудзи у 2014 році не є достатнім підтвердженням обґрунтованості її реалізації за цінами нижче собівартості (абз.12 стор.4 рішення). Вказують, що на протязі всього 2014 року СТОВ Агрофірма Куйбишево здійснювало господарську діяльність та проводило реалізацію власно вирощеної сільськогосподарської продукції. Результати господарської діяльності підприємства відображено в статистичній звітності зокрема у формі 50-СГ Звіт про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 2014 рік, яка є річною статистичною формою звітності. При цьому база оподаткування при постачанні товарів та послуг була визначена на основі ст.188 ПК України Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг . Згідно п.188.1 ст.188 ПК України, в редакції, що діяла на період проведення операцій (редакція податкового кодексу України, що діяла з 24.10.2013 року по 01.01.2015 року) реалізації товарів - база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). Вказують, що 28 грудня 2014 року Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих акті України щодо податкової реформи внесені відповідні зміни до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, а саме доповнено абзацом такого змісту: При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. Зазначена редакція Податкового кодексу України почала діяти з 01.01.2015 року. Зазначають, що за положеннями ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Тож, Позивачу, незрозумілою являється позиція Полтавського окружного адміністративного суду, стосовно того, що реалізація сільськогосподарської продукції була здійснена підприємством нижче виробничої собівартості, оскільки дана норма законодавства в період здійснення зазначених господарських операцій не підлягала застосуванню. На підставі вищевикладеного, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 березня 20017 року по справі № 816/2270/16 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 червня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 30.08.2016 року №0003031401.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що сам по собі факт реалізації товару за ціною нижче собівартості не є порушенням. Для встановлення причини реалізації товарів за ціною нижче собівартості, Головне управління ДФС у Полтавській області мало дослідити чи була у позивача можливість реалізовувати продукцію за ціною вище собівартості.

Не погоджуючись з рішення суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги повторюють доводи заперечення на позов.

Постановою Верховного Суду від 17.10.2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в постанові Верховного Суду від 17.10.2019 року, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам справи.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2019 року адміністративну справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 допущено заміну відповідача - Головне управління ДФС у Полтавській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях щодо обґрунтування економічних причин та ділової мети реалізації сільськогосподарської продукції за цінами нижче собівартості.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 березня 20017 року по справі № 816/2270/16 без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, додаткові пояснення позивача по справі та його представника, доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що СТОВ Агрофірма Куйбишево перейменоване шляхом зміни назви на СТОВ Вишневе-Агро код ЄДРПОУ 00845890, правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Придніпровський Край , код ЄДРПОУ 25207363, є юридичною особою (т.1, а.с. 172, т.3, а.с. 203-208).

Позивач є платником податку на додану вартість, у 2014 році був зареєстрований платником фіксованого сільськогосподарського податку (т.1, а.с. 223).

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

В період з 29.06.2016 року по 08.08.2016 року Головним управління ДФС у Полтавській області та Лубенською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області було проведено документальну планову виїзну перевірку СТОВ Вишневе-Агро , результати якої було оформлено Актом за № 325/16-31-14-01-09/00845890 від 15.08.2016 року (т.1, а.с. 14-52).

Перевіркою встановлено порушення платником податків вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого вказано на заниження СТОВ Вишневе-Агро податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 2 120 371,00 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки Головним управління ДФС у Полтавській області 30.08.2016 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0003031401, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем: Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100 у загальному розмірі 3 180 557,00 грн., в тому числі основний платіж - 2 120 371,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 060 186,00 грн. (т.1 а.с.13).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області від 30.08.2016 року за №0003031401, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Як на підставу для донарахування позивачу грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, контролюючий орган посилається на встановлений у ході проведення перевірки платника податків факт реалізації останнім у 2014 році сільськогосподарської продукції за цінами нижче виробничої собівартості такої продукції.

Позивачем зазначені обставини не заперечувались. Залученою до матеріалів справи бухгалтерською довідкою СТОВ Вишневе-Агро від 23.12.2016 року вих.№3605 підтверджено, що за 2014 рік загальний фінансовий результат господарських операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва склав збиток у розмірі 10 601 864,54 грн: дохід від реалізації продукції без ПДВ 43 930 962,69 грн. - виробнича собівартість такої продукції склала 54 532 827,23 грн. (т.2, а.с. 16).

Позивач пояснює, що збитковий результат господарських операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва упродовж 2014 року мали місця у зв`язку з несприятливими погодними умовами, низьким рівнем врожайності та з огляду на залучення додаткових грошових активів для вчасного проведення весняно-польових робіт у 2015 році. Прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами. Відтак продаж товариством продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцію поза межами його господарської діяльності. Адже до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних із виробництвом товару, належать такі фактори як рівень попиту на продукцію, сформована кон`юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни.

У свою чергу, відповідач зауважує, що окремі господарські операції підприємства можуть бути збитковими за наявності економічних причин та ділової мети. Однак, у ході проведення перевірки не встановлено об`єктивних причин збитковості господарських операцій, а позивачем не надано доказів в обґрунтування наявності відповідних обставин.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб`єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

За приписами абзацу а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції що діяла на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За змістом абзацу першого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що до оподатковуваних операцій, які регулюються цими нормами права, відносяться операції, які здійснюються у зв`язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу положень частини другої статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

У відповідності до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв`язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик.

А тому, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин та ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладання угод за ціною нижчою за собівартість продукції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у періоді, що перевірявся, мав господарські відносини з наступними підприємствами:

- ТОВ Гравел за договором купівлі-продажу №90 від 25.07.2014 року за умовами якого, СТОВ Агрофірма Куйбишево реалізувало кукурудзу в загальній кількості 500 тон на суму 1 050 000 грн., за ціною 2 100,00 грн. (т.2, а.с. 142-145);

- ТОВ СИБ-Агро укладено договір купівлі-продажу №93 від 04.08.2014 року відповідно до умов договору, продавцем реалізовано покупцю кукурудзу в загальній кількості 526,16 тон на суму 1 052 530,40 грн., за ціною 2 000,40 грн. (т.2, а.с. 149-157);

- ТОВ Украинское зерно укладено договір купівлі-продажу №89 відповідно до якого продавцем реалізовано покупцю кукурудзу в загальній кількості 224,62 тон на суму 449 329,86 грн., за ціною 2 000,40 грн/т. та сою в загальній кількості 59,12 тон на суму 331 077,91 грн., за ціною 5600,10 грн/т. (т.2, а.с. 162-165, т.3, а.с. 87-89);

- ТОВ Повстинагроальянс за договором купівлі-продажу №98 від 06.08.2014 року, відповідно до умов якого позивачем реалізовано кукурудзу в загальній кількості 25,78 тон на суму 54 138,00 грн., за ціною 2 100,00 грн/т. (т.2, а.с. 166-170);

- ПСП Лазірки та СТОВ Агрофірма Куйбишево 01.10.2013 року укладено договір купівлі-продажу №555, відповідно до якого реалізовано кукурудзу в загальній кількості 129,526 тон на суму 285 638,50 грн., за ціною 2 250,00 грн/т. (т.2, а.с. 171-180);

- СТОВ Агрофірма Зоря укладено договір купівлі-продажу №108 від 05.06.2014 року, відповідно до умов якого було здійснено реалізацію кукурудзи в загальній кількості 121,84 тон на суму 263 214,91 грн., за ціною 2 250,00 грн/т (т.2, а.с. 181-201)

- Inerco Trade S. A. по зовнішньоекономічному контракту № 1415-FC-I-KB від 01.08.2014 року було відвантажено кукурудзу 3 класу в загальній кількості 7 261,0 тони загальною вартістю 1 198 065,0 доларів США за ціною 170 доларів США за 1 тону. (т.2, а.с. 204-217)

- ТОВ Кернел-Трейд укладено договір купівлі-продажу №ПЗ-14/КБШ від 15.07.2012 року, згідно якого здійснено реалізацію соняшника у загальній кількості 6 016,76 тон на суму 24 059 539,24 грн., за цінами від 3 950,00 грн/т до 4 000,00 грн/т (т.3, а.с. 68-86).

Також в період листопад-грудень 2014 року товариством була здійснена реалізація кукурудзи фізичним особам на кінцевого споживача в рахунок орендної плати за земельні ділянки в загальній кількості 592,28 тони на загальну суму 1 006 876,00 грн., за ціною 1700,00 грн/т (т.2, а.с. 218-250, т.3, а.с. 1-67).

Слід зазначити, що відповідно до наданих позивачем графіків та довідки діапазону цін попиту на сільськогосподарську продукцію на українському ринку ТОВ АПК-Інформ Груп вих.№24 від 17.12.019 року ціни, за яким реалізовувалась сільськогосподарська продукція з якими позивач мав господарські відносини у перевіряємий період відповідали діапазону цін, що склались на ринку сільськогосподарської продукції (т.4, а.с. 11-14).

Додатково позивачем було направлено запит до ДП Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків з метою отримання довідкової інформації орієнтовного рівня відпускних цін на зазначену сільськогосподарську продукцію на внутрішньому ринку та експортних цін в Україні.

Як вбачається з наданої цінової довідки ДП Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків вих. №211/25 від 04.02.2020 року реалізація всієї переліченої продукції хоча і була здійснена за цінами нижче собівартості, але в межах відпускних цін, які відповідали звичайним цінам, що діяли на момент такої реалізації.

Здійснивши системний аналіз наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів приходить висновку про підтвердження реального виконання вищевказаних договорів, оскільки позивачем надано усі необхідні первинні документи, а саме: специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення. Всі первинні документи складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в акті перевірки № 325/16-31-14-01-09/00845890 від 15.08.2016 року жодних доказів щодо реалізації продукції СТОВ Вишневе-Агро за цінами, які не відповідають звичайним, відповідачем не наведено і під час судового розгляду справи також не надано.

Згідно п.п. 14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

14.1.219. ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відтак, з визначення звичайна ціна слідує, що для висновку про порушення підприємством п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України при здійсненні у 2014 році операцій з продажу сільськогосподарської продукції контролюючий орган повинен був встановити факт невідповідності застосованих у договорах підприємством та його покупцями цін рівню ринкових цін. Разом з тим, ні в акті перевірки, ні в письмових запереченнях на позов, ні в поясненнях наданих в суді апеляційної інстанції не наведено жодного обґрунтованого висновку про невідповідність застосованих у договорах цін на сільськогосподарську продукцію рівню ринкових цін, а отже такий висновок не підтверджується фактичним обставинам справи та документальними доказами.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Вишневе-Агро реалізовувало продукцію відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин). Згідно даної норми база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Будь-яка реалізація товару пов`язана з кон`юнктурою ринку, можливістю реалізації даної продукції на ринку за певною ціною, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних із виробництвом товару, належать: рівень попиту на продукцію, кон`юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни. Позивач обґрунтовує реалізацію продукції нижче собівартості необхідністю залучення грошових активів для вчасного проведення весняно-польових робіт у 2015 році. Мета реалізації продукції - отримання прибутку виходячи з цін, які склались на ринку сільськогосподарської продукції та уникнення додаткових витрат, пов`язаних із подальшим зберіганням та переробкою продукції.

Аналогічний висновок було висловлено Верховним Судом 10 грудня 2019 року у справі № П/811/1512/14, що прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами.

Відтак продаж платником ПДВ продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцію поза межами його господарської діяльності.

Позивачем надано документи щодо реалізації товару та інформацію щодо рівня середніх цін згідно довідок діапазону цін попиту на сільськогосподарську продукцію на українському ринку ТОВ АПК-Інформ Груп та цінової довідки ДП Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків .

При цьому колегія суддів зазначає, що сам по собі факт реалізації товару за ціною нижче собівартості не є порушенням.

Для встановлення причини реалізації товарів за ціною нижче собівартості, Головне управління ДФС у Полтавській області мало дослідити чи була у позивача можливість реалізовувати продукцію за цінами вище собівартості і чи відповідали ціни реалізації сільськогосподарської продукції цінам, які діяли на ринку в період реалізації продукції.

Як вбачається з акту перевірки, нарахування проводились виключно на підставі реалізації позивачем продукції за ціною нижче собівартості. В ході перевірки Головне управління ДФС у Полтавській області не запропонувало товариству надати пояснення з цього приводу.

Доводи позивача в позові, в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях щодо причин продажу товару по звичайній ціні, відповідач жодним чином не спростував.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково в рішенні враховує дані урожайності пшениці в 2014 році, мотивуючи це тим, що позивач безпідставно в позовній заяві посилається на низьку врожайність, оскільки в даному спорі предметом дослідження є не кількість товару, а можлива ціна реалізації товару і ділова мета даних операцій.

Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем відповідей на запити Головного управління ДФС у Полтавській області про надання документів, що містять дані про калькуляцію собівартості продукції, колегія суддів зазначає наступне.

Даний факт жодним чином не впливає на вирішення справи по суті. Суд зазначає, що ненадання відповіді на запит стосовно інформації про калькуляцію собівартості жодним чином не впливає на вирішення справи, оскільки позивач не оскаржує факт продажу продукції за ціною нижче собівартості.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.08.2016 року №0003031401 суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова з вищенаведених підстав підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи знаходяться оригінали платіжних доручень № 21112 від 23.09.2016 р. у сумі 47708, 35 грн., та оригінал платіжного доручення № 9988 від 29.09.2017 року на суму 52479, 19 грн. про сплату Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Вишневе-Агро" судового збору за подання позовної заяви та за подачу апеляційної скарги.

Таким чином, враховуючи задоволення позову, положення ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 100 187,54 грн.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський край" - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 по справі № 816/2270/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський край" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2016 №0003031401, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальному розмірі 3180557,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (ЄДРПОУ 43142831) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський край" (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Обухова, 52/3) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної зави та апеляційної скарги у розмірі 100 187,54 грн. ( сто тисяч сто вісімдесят сім 54 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко Постанова складена в повному обсязі 13.03.20.