Ухвала

від 13.03.2020 по справі 642/1377/13

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 березня 2020 року

м. Київ

справа № 642/1377/13

провадження № 61-4436ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 05 серпня 2013 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Тера про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Тера про стягнення боргу.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 05 серпня 2013 року позовну заяву ОСОБА_2 задавлено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ Тера на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики грошових коштів у сумі 777 419,67 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Апеляційну скаргу ТОВ Тера задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 05 серпня 2013 року змінено. У задоволені позову ОСОБА_2 до ТОВ Тера - відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Додатковим рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04 грудня 2013 року заяву ТОВ Тера про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ Тера суму судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про часткову зміну способу виконання рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 05 серпня 2013 року шляхом передачі останній у право особистої приватної власності 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_1 на праві власності на підставі рішення суду.

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Харкова від 09 вересня 2015 року судом прийнято вищезазначену заяву та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 09 вересня 2015 року скасовано, справу передано до того ж суду для розгляду заяви ОСОБА_2 про зміну способу виконання судового рішення.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 03 березня 2016 року заяву ОСОБА_2 про зміну способу виконання судового рішення залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 03 березня 2016 року скасовано, справу передано до того ж суду для продовження розгляду справи.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 17 травня 2016 року в задоволені заяви ОСОБА_2 про зміну способу виконання судового рішення відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2 про часткову зміну способу виконання рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 05 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ Тера про стягнення боргу - закрито.

07 березня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 05 серпня 2013 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року в зазначеній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Згідно із частиною першою статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

ЦПК України не передбачено права на оскарження у касаційному порядку рішення суду першої інстанції без перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Разом з цим рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 05 серпня 2013 року було предметом перегляду судом апеляційної інстанції, за результатами розгляду було прийнято рішення Апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2013 року.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Апеляційного суду Харківської області прийнято 30 жовтня 2013 року, оприлюднено 06 листопада 2013 року.

Частиною третьою статті 394 ЦПК України визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Враховуючи викладене та обізнаність заявника про існування рішення, то предметом оскарження в касаційному порядку не може бути вказане рішення суду першої інстанції.

Крім того перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ЦПК України не передбачено та до повноважень Верховного Суду як суду касаційної інстанції не відноситься.

Відсутність передбаченого процесуальним законом права на касаційне оскарження рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 05 серпня 2013 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року по справі унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 9 частини третьої статті 2, частиною третьою статті 3, частиною першою статті 389, статтею 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 05 серпня 2013 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Тера про стягнення боргу .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська