Ухвала

від 11.02.2020 по справі 757/10634/15-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10634/15-ц

пр. 4-с-123/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар Габрись О.М.

учасники справи

стягувач: ОСОБА_1

боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Інститут економічних реформ

суб`єкти оскарження: Департамент ДВС Міністерства юстиції України, Печерський РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, начальника та старшого державного виконавця Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття заходів по зверненню стягнення на кошти боржника незаконною у виконавчому провадженні ВП 52260275,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, начальника та старшого державного виконавця Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття заходів по зверненню стягнення на кошти боржника у виконавчому провадженні ВП 52260275, а саме невжиття передбачених законом заходів щодо звернення стягнення на кошти боржника в сумі 4,5 тис. євро, присуджених йому рішенням Європейського суду з прав людини від 02.06.2016 року у справі № 61561/08 ТОВ Інститут економічних реформ проти України. Просила стягнути з ТОВ Інститут економічних реформ кошти у сумі 115 000 грн., зобов`язати суб`єктів оскарження звернути стягнення на кошти боржника в сумі 4,5 тис. євро та стягнути у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. (т. 2 а.с. 2-3).

Згодом стягувач уточнила свої вимоги скарги (т. 2 а.с. 20), відповідно до яких вона не підтримує вимоги щодо стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва (суддя Підпалий В.В.) від 16 березня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Міністерства юстиції України та Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відмовлено (т. 2 а.с. 125-127), яка ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 1 червня 2017 року скасована та розгляд скарги направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 167-171).

Постановою Верховного Суду від 4 березня 2019 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 червня 2017 року залишено без змін (т. 3 а.с. 15-19).

У вказаній постанові Верховним Судом зазначено про необхідність суду першої інстанції з`ясувати обставини, які мають значення для вирішення справи, зокрема: перевірити чи перерахована вказана скаржником сума на банківський рахунок боржника; чи вирішувалося питання щодо накладення арешту на зазначений рахунок; перевірити місцезнаходження боржника.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 7 червня 2017 року розгляд скарги розподілено судді Батрин О.В. (т. 2 а.с. 173), розгляд якої призначено на 29 червня 2017 року.

Ухвалою суду від 29 червня 2017 року, занесеною до журналу судового засідання (т. 2 а.с. 180), за клопотанням ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 177-178) витребувано у Департаменті ДВС Міністерства юстиції України постанову про відкриття виконавчого провадження за рішенням ЄСПЛ № 61561/08 від 2.06.2016 року у справі ТОВ Інститут економічних реформ проти України, заяву ТОВ Інститут економічних реформ про перерахування коштів на банківський рахунок, підтвердження Державної казначейської служби України про списання на вказаний банківський рахунок коштів, а у разі його відсутності - на депозитний рахунок Державної виконавчої служби.

10 липня 2017 року до суду від Департаменту ДВС Міністерства юстиції України надійшли письмові заперечення (т. 2 а.с. 184-186), відповідно до яких підстав для задоволення скарги немає. Державним виконавцем вжито низку виконавчих дій, спрямованих на виконання рішення суду про стягнення з ТОВ Інститут економічних реформ на користь ОСОБА_1 115 000 грн. Зокрема, виходом за адресою боржника державним виконавцем його не розшукано, про що складено відповідний акт. У січні 2017 року виконавцем скеровано до АТ Райффайзен Банк Аваль платіжні вимоги для примусового списання коштів з арештованого рахунку боржника. На рахунки боржника накладено арешт. Щодо звернення стягнення на кошти боржника, присуджені рішенням ЄСПЛ, представник Департаменту ДВС Міністерства юстиції України зазначила, що у виконавчому провадженні за рішенням ЄСПЛ Дорофеєва Л.В. не є стороною виконавчого провадження, а тому не має право на отримання цих грошових коштів. Департаментом ДВС Міністерства юстиції України було повідомлено ТОВ Інститут економічних реформ , що на виконання рішення ЄСПЛ надійшли кошти в гривневому еквіваленті 4 500 євро та направлені листи щодо надання банківських реквізитів для перерахування цих коштів. Проте, такі листи залишились без належного реагування, заява від ТОВ Інститут економічних реформ про перерахування коштів до Департаменту не надходила.

Після повернення справи з касаційної інстанції скаргу призначено до розгляду на 3 червня 2019 року.

Під час розгляду скарги ухвалою суду від 3 червня 2019 року (т. 3 а.с. 47), клопотання про застосування заходів процесуального примусу, яка за своїм змістом є клопотанням про витребування доказів (т. 3 а.с. 25), задоволено та витребувано у Департаменті ДВС Міністерства юстиції України постанову про відкриття виконавчого провадження за рішенням ЄСПЛ № 61561/08 від 2.06.2016 року у справі ТОВ Інститут економічних реформ проти України, заяву ТОВ Інститут економічних реформ про перерахування коштів на банківський рахунок, підтвердження Державної казначейської служби України про списання на вказаний банківський рахунок коштів, а у разі його відсутності - на депозитний рахунок Державної виконавчої служби, а також витребувано у Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Київ копії матеріалів виконавчого провадження № 52260275.

13 серпня 2019 року стягувачем ОСОБА_1 подано письмові пояснення до суду (т. 3 а.с. 185-190), відповідно до яких просила визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Київ Валевського О.О., начальника Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Київ Коблоша О.Й., директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Поліщука Д.В., заступника Міністра юстиції України Шкляра С.В. при примусовому виконанні рішення суду про стягнення з ТОВ Інститут економічних реформ на її користь грошових коштів в розмірі 115 000 грн. шляхом арешту банківського рахунку, на який надійшли кошти в розмірі 123 472,19 грн., присуджених боржникові на підставі рішення ЄСПЛ; зобов`язати вказаних осіб поновити порушене право шляхом перерахування грошових коштів в якості погашення боргу по виконавчому провадженні 52260275 на рахунок Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Київ з подальшим зарахуванням на її рахунок, відкритий в Ощадбанку та надіслати органу досудового розслідування повідомлення про вчинення зазначеними посадовими особами кримінальних правопорушень, передбачених ст. 382, 364 КК України.

Ухвалою суду від 13 серпня 2019 року за клопотанням ОСОБА_1 витребувано у Департаменту державної виконавчої служби Міністерства України оригінали матеріалів виконавчого провадження № 53077555 щодо перерахування 27 грудня 2016 року на спеціальний реєстраційний рахунок Департаменту ДВС Міністерства юстиції України коштів на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 2.06.2016 року № 6156/08 на користь ТОВ Інститут економічних реформ у розмірі 123 472,19 грн. та на рахунок останнього та чи було накладено арешт на зазначений рахунок боржника для їх огляду у судовому засіданні (т. 3 а.с. 204-208).

27 серпня 2019 року стягувачем до суду подані письмові пояснення щодо невідповідності матеріалів виконавчого провадження № 53077555 положенням Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 № 1829/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 червня 2017 р. за № 699/30567 (т. 3 а.с. 212).

Ухвалою суду від 27 серпня 2019 року за клопотанням ОСОБА_1 витребувано у Національного банку України, Державної фіскальної служби України, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України дані за період з 19.09.2016 по даний час про рахунки, які були відкриті ТОВ Інститут економічних реформ із зазначенням зарахованих у вказаний період коштів; а також підтвердити зарахування коштів в розмірі 123 472,19 грн. (еквівалент 4,5 тисяч євро), присуджених рішенням Європейського суду з прав людини від 2.06.2016 року у справі № 61561/08 ТОВ Інститут економічних реформ (т. 3 а.с. 211, 218).

Ухвалою суду від 10 жовтня 2019 року за клопотанням ОСОБА_1 витребувано у Національного банку України, Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України дані за період з 19.09.2016 по даний час про рахунки, які були відкриті ТОВ Інститут економічних реформ із зазначенням зарахованих у вказаний період коштів; а також підтвердити зарахування коштів в розмірі 123 472,19 грн. (еквівалент 4,5 тисяч євро), присуджених рішенням Європейського суду з прав людини від 2.06.2016 року у справі № 61561/08 ТОВ Інститут економічних реформ (т. 3 а.с. 225)

Ухвалою суду від 2 грудня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання стягувача про зобов`язання Рахункової палати здійснити заходи державного зовнішнього фінансового контролю аудиту Міністерства юстиції України з метою з`ясування надходження коштів до державного бюджету за рішенням ЄСПЛ на користь боржника ТОВ Інститут економічних реформ та їх використання (т. 4 а.с. 1, 11-12).

Крім того, ОСОБА_1 надано доповнення до письмових пояснень (т. 4 а.с. 5-6) та 11.02.2020 року письмові пояснення, у яких стягувач просила серед іншого стягнути 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Такі пояснення суд ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання долучив до матеріалів справи, крім вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки такі вимоги можуть бути розглянуті за правилами позовного провадження.

У судовому засіданні стягувач ОСОБА_1 вимоги скарги підтримала.

Державний виконавець Печерського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Валевський О.О. та представник Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Васіна І.О. заперечили щодо вимог скарги, просив відмовити у їх задоволенні.

Представник боржника ТОВ Інститут економічних реформ в судове засідання не з`явився. Тому, відповідно до положень ст. 386 ЦПК України суд розглянув скаргу у його відсутність.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши докази, матеріали виконавчого провадження, дійшов висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.08.2016 року задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто на її користь з ТОВ Інститут економічних реформ кошти в сумі 105 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., що разом становить 115 000 грн. (т. 1 а.с. 232-236).

На підставі вказаного рішення Печерським РВ ДВС у м. Києві (змінено найменування на Печерське РВ ДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) 19.09.2016 року відкрито виконавче провадження № 52260275 (т. 2 а.с. 106-107).

У поданій до суду скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що державним виконавцем Печерського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції не вживаються передбачені законом заходи щодо звернення стягнення на кошти боржника ТОВ Інститут економічних реформ в сумі 4,5 тис. євро, присуджені йому рішенням Європейського суду з прав людини від 02.06.2016 року у справі № 61561/08 ТОВ Інститут економічних реформ проти України.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 19.09.2916 державним виконавцем направлено запит до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві з приводу надання інформації про наявні транспортні засоби у відповідача (т. 2 а.с. 95).

Постановою державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Журбою Т.В. від 5.10.2016 року накладено арешт на кошти боржника ТОВ Інститут економічних реформ в сумі 12 6616,32 грн., які містяться на рахунку АТ Райффайзен Банк Аваль у м. Києві, та на всі інші відкриті рахунки, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику (т. 2 а.с. 99-100).

У листі ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 22.16.2016 року № 1635/15, підписаного начальником ОСОБА_2 , зазначається, що 11.10.2016 року державним виконавцем до АТ Райффайзен Банк Аваль направлено платіжні вимоги щодо примусового списання коштів з рахунку боржника, по даній платіжній вимозі кошти з рахунку боржника на депозитний рахунок відділу не перераховувались, платіжна вимога на адресу відділу не поверталася. Крім того, державним виконавцем 17.10.2016 року направлено вимогу щодо проведення виконавчих дій, а саме перевірки майнового стану боржника за адресою: АДРЕСА_1 . 11.11.2016 року державним виконавцем направлено вимогу керівнику підприємства про надання декларації про доходи на майно боржника, дана вимога повернулася на адресу відділу без вручення. 20.12.2016 року державним виконавцем повторно направлено платіжні вимоги щодо примусового списання коштів за рахунку боржника (т. 2 а.с. 93-94).

Разом з тим, вказані документи відсутні в матеріалах виконавчого провадження № 52260275 (т. 2 а.с. 56-110).

У зв`язку з чим, суд ставить під сумнів вчинення державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві зазначених дій щодо примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ТОВ Інститут економічних реформ на користь ОСОБА_1 коштів.

З матеріалів виконавчого провадження № 52260275 також вбачається, що виходом державного виконавця за адресою фактичного місця знаходження боржника ТОВ Інститут економічних реформ - м. Київ, вул. Турівська, 19-б (т. 2 а.с. 96) та за юридичної адресою - м. Київ, б-р Л. Українки, 29, пов. 9 (т. 2 а.с. 97) не розшукано, про що державним виконавцем складено відповідні акти від 25.10.2016 року та 19.10.2016 року відповідно. При цьому, судом встановлено, що юридичною адресою боржника є АДРЕСА_2 без зазначення поверху (т. 2 а.с. 118-120). Вказане свідчить про неналежне виконання державним виконавцем своїх обов`язків з приводу виконання рішення суду, оскільки даних щодо з`ясування місця знаходження боржника та перевірку його за місцем юридичної адреси не вчинено.

Разом з цим, ОСОБА_1 31.08.2016, 26.09.2016, 11.10.2016, 23.11.2016 зверталася із заявами про вжиття заходів примусового виконання рішення щодо виконання рішення суду, зокрема і щодо накладення арешту на грошові кошти, присуджені боржнику рішенням ЄСПЛ (т. 2 а.с5-7, 9), які зареєстровані ВДВС належним чином. Проте, матеріали виконавчого провадження таких заяв з часу відкриття виконавчого провадження не містять.

11.01.2017 року виконавцем повторно здійснено вихід за юридичною адресою боржника, а саме: АДРЕСА_2 та встановлено, що боржник за вказаною адресою відсутній, що підтверджується актом державного виконавця (т. 2 а.с. 92).

Лише 12.01.2017 року державним виконавцем було складено платіжну вимогу № 1635/19 щодо примусового списання коштів з рахунку боржника та направлено до АТ Райффайзен Банк Аваль (т. 2 а.с. 90), яка повернулась без виконання у зв`язку з відсутністю коштів у боржника (т. 2 а.с. 91) та 17.01.2017 року, 28.02.2017 надано відповідь ДФС України про наявний банківський рахунок боржника в АТ Райффайзен Банк Аваль (т. 2 а.с. 67, 60).

Крім того, 1.02.1017 року виконавцем направлено виклик боржнику про явку до нього із зобов`язанням надати інформацію щодо наявного майна, майнових прав, грошових коштів (т. 2 а.с. 73-74.)

1.02.2017 року виконавцем здійснено запит до ТОВ Редакція газети Вечірні вісті з приводу надання інформації про наявність корпоративних право майнових прав інтелектуальної власності, об`єктів інтелектуальної власності, творчої діяльності, що зареєстровані за боржником (т. 2 а.с. 76-77)

Таким чином, з часу відкриття виконавчого провадження (19.09.2916) у виконавчому провадженні державним виконавцем не вчинялись належних виконавчих дій щодо виконання рішення суду, окрім як винесення постанови про накладення арешту, з`ясування місяця знаходження боржника і лише на початку 2017 року державним виконавцем направлено платіжну вимоги щодо примусового списання грошових коштів з рахунку боржника та запити щодо отримання інформації про зареєстровані за ним транспортні засоби та про об`єкти інтелектуальної власності, вчинення яких здійснено за неодноразовими письмовими зверненнями стягувача до ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві та Міністерства юстиції України.

Судом також встановлено, що 01.02.2017 року на адресу відділу надійшла заява стягувача (т. 2 а.с. 68), в якій вона вказує, що на спеціальний реєстраційний рахунок Департаменту ДВС Міністерства юстиції України надійшли кошти щодо виплати справедливої статисфакції на користь ТОВ Інститут економічних реформ у розмірі 123 472,19 грн. на що 03.02.2017 року державним виконавцем на адресу Департаменту ДВС Міністерства юстиції України був направлений лист для перевірки вказаного факту (т. 2 а.с. 75).

Листом від 24.02.2017 року в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Ярушевської І.І. у відповідь на вказаний запит, повідомлено, що кошти знаходяться на спеціальному реєстраційному рахунку Департаменту ДВС, а тому не допускається виплата стягувачу стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із ст. 51 Закону України Про виконавче провадження ) (т. 2 а.с. 57-58).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; водночас основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законами України Про державну виконавчу службу та Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців є однією із засад виконавчого провадження, встановлених статтею 2 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження у редакції на час звернення ОСОБА_1 із заявою до ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві про списання грошових коштів з ТОВ Інститут економічних реформ , присуджених за рішенням ЄСПЛ та яка є діючою на даний час, не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону).

Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких ці суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником у іншому виконавчому провадженні).

Отже, вказані положення допускають примусове звернення на кошти, які стягнуті з боржника на користь стягувача, в тому числі і за рішенням ЄСПЛ (в даному випадку ТОВ Інститут економічних реформ ) лише у випадку, коли стягувач є одночасно боржником у іншому виконавчому провадженні.

У даному випадку ТОВ Інститут економічних реформ є боржником за виконавчим провадженням № 52260275 про стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_1 та одночасно стягувачем за виконавчим провадження № 53077555 щодо присудження з держави України на користь ТОВ Інститут економічних реформ грошової суми у розмірі 123 472,19 грн. (т. 2 а.с. 165-234).

Тому, у даному випадку відповідно ч. 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження можливе звернення стягнення на кошти боржника ТОВ Інститут економічних реформ за рішенням ЄСПЛ для виконання рішення суду про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 9 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини сума відшкодування, яка знаходиться на депозитному рахунку державної виконавчої служби, перераховується на рахунок стягувача після подання ним відповідної заяви.

Разом з тим, така заява від стягувача ТОВ Інститут економічних реформ за виконавчим провадження № 53077555 до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України не надходила.

Тому, грошові кошти за рішенням ЄСПЛ на рахунок ТОВ Інститут економічних реформ не надходили, що також стверджується матеріалами виконавчого провадження № 53077555 (т. 3 а.с. 124-181).

Згідно з ч. 7 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі суми зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум.

Таким чином, Департаментом ДВС Міністерства юстиції України грошові кошти, присуджені за рішенням ЄСПЛ звернуті 23.07.2018 року до Державного бюджету України, а виконавче провадження закінчене (т. 3 а.с. 109-112).

Тому, державні виконавці Департаменту ДВС Міністерства юстиції України при виконанні рішення ЄСПЛ діяли відповідно до норм Закону України Про виконавче провадження та Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

При цьому, доводи представника Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, що Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини не передбачено накладення арешту на кошти, стягнуті за рішенням ЄСПЛ, не спростовують наведених висновків суду щодо можливого примусового звернення на кошти у разі поєднання стягувача та боржника в одній особі.

Судом також встановлено, що державний виконавець Печерського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Валевський О.О. звернувся до суду з поданням від 5.04.2017 року за № 1635/19 про зобов`язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства України перерахувати кошти, яке надійшло до суду 6 квітня 2017 року, вх. № 41376 (т. 3 а.с. 200-203).

Разом з тим, відповідно до положень ч. 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець повинен був звернутись з поданням про звернення (а не зобов`язання) на стягнуті на користь ТОВ Інститут економічних реформ кошти, які присуджені рішенням ЄСПЛ для виконання рішення про стягнення коштів з ТОВ Інститут економічних реформ на користь ОСОБА_1 .

Не вчинення в належний спосіб державним виконавцем виконавчих дій призвело до невиконання рішення суду на користь ОСОБА_1 та зарахування стягнутих за рішенням ЄСПЛ коштів на користь боржника до Державного бюджету України.

Тому, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, начальника та старшого державного виконавця Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття заходів по зверненню стягнення на кошти боржника незаконною у виконавчому провадженні ВП 52260275, а саме:

- визнання неправомірною бездіяльності начальника та старшого державного виконавця Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття заходів по зверненню стягнення на кошти боржника у виконавчому провадженні ВП 52260275.

- зобов`язати державного виконавця Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валевського О.О. в порядку ч. 4 ст. 53 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому провадженні ВП 52260275 щодо виконання виконавчого листа у справі № 757/10634/15-ц про стягнення з ТОВ Інститут економічних реформ на користь ОСОБА_1 115 000 грн. звернути стягнення на кошти боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут економічних реформ , які були стягнуті Департаментом ДВС Міністерства юстиції України за рішенням № 61561/08 Європейського суду з прав людини в сумі 123 472,19 грн. у виконавчому провадженні ВП 53077555.

При цьому, суд визнає неправомірною бездіяльність начальника Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, оскільки він не вживав належних заходів до державного виконавця щодо виконання рішення суду, а дані, зазначені ним у листі від 22.16.2016 року № 1635/15 щодо вчинення виконавчих дій державним виконавцем (т. 2 а.с. 93-94) не знайшли свого підтвердження під час розгляду скарги та ним не вжито заходів щодо звернення стягнення на кошти боржника, який є стягувачем за рішенням ЄСПЛ.

Інші доводи скарги ОСОБА_1 суд відхиляє, як безпідставні.

Керуючись ст. 19, 28, 39, 47 Закону України Про виконавче провадження , ст. 447-453 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, начальника та старшого державного виконавця Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття заходів по зверненню стягнення на кошти боржника незаконною у виконавчому провадженні ВП 52260275 - задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність начальника та старшого державного виконавця Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття заходів по зверненню стягнення на кошти боржника у виконавчому провадженні ВП 52260275.

Зобов`язати державного виконавця Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валевського О.О. в порядку ч. 4 ст. 53 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому провадженні ВП 52260275 щодо виконання виконавчого листа у справі № 757/10634/15-ц про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут економічних реформ на користь ОСОБА_1 115 000 грн. звернути стягнення на кошти боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут економічних реформ , які були стягнуті Департаментом ДВС Міністерства юстиції України за рішенням № 61561/08 Європейського суду з прав людини в сумі 123 472,19 грн. у виконавчому провадженні ВП 53077555.

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

У задоволенні інших вимог скарги - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Суддя О.В.Батрин