Постанова

від 05.03.2020 по справі 463/4584/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/4584/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/811/71/20 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Струс Л.Б.,

суддів Левика Я.А., Шандри М.М.

секретар Симець В.І.

за участю апелянта ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 22 листопада 2019 року в складі судді Нор Н.В.

у справі

за позовом ОСОБА_3 до редакції газети Високий Замок про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Винниківської міської ради, виконкому Винниківської міської ради, редакції газети Високий Замок про захист честі та гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Зобов`язано газету Високий Замок спростувати недостовірну, неправдиву інформацію поширену на ОСОБА_1 у випуску за 18-24 лютого 2016 року Чиновницький рекорд: одинадцять років на лікарняному , а саме спростувати неправдиву інформацію стосовно перебування на лікарняному та факту виплати згідно Рішення Євросуду на момент виходу публікації.

Стягнуто з ТзОВ Видавничий дім Високий Замок на користь ОСОБА_4 ини ОСОБА_5 5000 грнморальної шкоди.

В решті вимоги залишено без задоволення за безпідставністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім Високий Замок (місце знаходження: 79018, м. Львів, вул. Героїв УПА, 65, ЄДРПОУ 13807781) на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

Вказує, що з вини ВМР, виконкому ВМР на момент подання позову не отримує пенсію по інвалідності, оскільки не мала трудової книжки, а отже рішення ЄСПЛ не було виконано. На даний момент термін невиплати пенсії сягає більше 5 років з вини відповідачів.

Мер м.Винник ОСОБА_6 особисто надав інформацію в газету ІНФОРМАЦІЯ_1 про повне виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року та виконання рішень національних судів. Також він надав інформацію, про те, що ОСОБА_1 перебуває 11 років на лікарняному і їй оплачують ці лікарняні, що не відповідає дійсності.

Окрім того, судом не було враховано вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди.

Вказує, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; не довів обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; допустив невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права; неправильно порахував розмір матеріальної шкоди, оскільки не звернув уваги на подані квитанції, які є в матеріалах справи, поклав обов`язки лише на одного відповідача, хоча мав покласти на трьох; не врахував докази, які є в матеріалах справи про те, що відповідачі 1,2 надали неправдиву інформацію про повне виконання рішень всіх судів, оскільки є постанова Личаківського райвідділу поліції про визнання ОСОБА_1 потерпілою.

Просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2019 скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог з врахуванням всіх нанесених їй фінансових збитків та моральної шкоди.

Представник відповідача ТОВ Видавничий дім Високий Замок Гомзяк І.А. подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта Донець Г.М., представника ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 14 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Колегія суддів вважає, що рішення Личаківського районного суду міста Львова відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 34 Конституції України передбачає, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

У відповідності до ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Як встановлено судом першої інстанції , що редакція газети Високий Замок в тижневику 18-24 лютого 2016 року опублікувала статтю Чиновницький рекорд: одинадцять років на лікарняному (а.с. 3 т. 1)

Відповідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2010 р. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У відповідності до вимог ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Тому колегія суддів вважає, що районний суд прийшов до правильного висновку, що відповідальність за спричинену моральну шкоду позивачу підлягає стягненню тільки з відповідача - редакції газети Високий Замок .

Оскільки поширення відповідачем редакцією газети Високий Замок , певної інформації в тижневику 18-24 лютого ІНФОРМАЦІЯ_2 року газети Високий ІНФОРМАЦІЯ_1 , без доказів, підтверджуючих вказану інформацію суду. Та відповідачем - редакцією газети Високий Замок не перевіряючи достовірність фактів, без жодного доказу, зазначено про те, що кошти передбачені рішенням ОСОБА_7 з прав людини ОСОБА_8 виплатив держбюджет, хоча вказане не відповідає дійсності.

Тому, районний суд прийшов до висновку, що мало місце поширення інформації, котру слід визнати недостостовірною відносно позивача.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки у тій частині рішення суду не оскаржується, тому відповідно до вимог ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог стягнення моральної шкоди з відповідачів Винниківської міської ради, виконкому Винниківської міської ради .

Водночас, враховуючи, що вимоги про відшкодування моральної шкоди та зобов`язання відповідача спростувати недостовірну та негативну інформацію є похідними від вимоги про визнання недостовірною інформацію та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача ОСОБА_1 , суд першої інстанції вирішив стягнути моральну шкоду з відповідача редакції газети Високий Замок .

Колегія суддів вважає, що районний суд прийшов до правильного висновку, що відповідальність за спричинену моральну шкоду позивачу підлягає стягненню тільки з відповідача - редакції газети Високий Замок .

У відповідності до усталеної практики Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей , які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди від поширення недостовірної інформації, суд, керуючись загальними підставами щодо відповідальності за заподіяння шкоди, дійшов висновку про часткове задоволення стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.

Оцінюючи аргументи позивача про заподіяну їй моральну шкоду, яка полягає у приниженні її честі та гідності, а також ділової репутації, що спричинена поширенням відповідачем інформації районий суд враховуючи обставини справи прийшов до вірного висновку про задоволення стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 гривень з відповідача редакції газети Високий Замок , яким була поширена зазначена інформація у відповідності до вимог закону.

Підстав для висновку , що шкода позивачу спричинена спільними діями або бездіяльністю відповідачів немає.

Доводи апеляційної скарги, що позивачка з вини відповідачів ВМР, виконкому ВМР на момент подання позову не отримувала пенсію по інвалідності оскільки не мала трудової книжки та є потерпілою у кримінальній справі, тому заявлені вимоги про 200 тисяч гривень компенсації за завдану моральну шкоду є необґрунтованими, не можуть слугувати підставою для скасування рішення першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими, не підлягають задоволенню та не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального чи процесуального права під час розгляду даної справи, а тому оскаржуване рішення суду належить залишити без змін.

Колегія суддів вважає, що cудом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 22 листопада 2019 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 12 березня 2020р

Головуючий

Судді