Ухвала

від 04.02.2020 по справі 521/1696/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/374/20

Номер справи місцевого суду: 521/1696/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуюча суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_9 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 13.06.2018 у кримінальному проваджені №12017160000000596, внесеному до ЄРДР 19.06.2017, яким

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Одеса, громадянина України, українця, із середьо-спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працює, згідно зі ст. 89 КК України раніше не судимого,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання, встановивши випробувальний термін строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_11 матеріальну шкоду в розмірі 26 963 гривні.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в розмірі 150 000 гривень.

Вироком також вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів,-

встановив:

Зміст оскарженого судового рішення.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_10 визнаний винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення за наступних обставин.

19 червня 2017 року, приблизно о 15 годині 10 хвилин, ОСОБА_10 , знаходячись в стані наркотичного сп`яніння, тим самим позбавивши себе можливості адекватно сприймати дорожню обстановку та контролювати рух керованого ним автомобіля «Dacia Logan» р. н. НОМЕР_1 , здійснював рух по вул. Головківська з боку вул. Дальницька в напрямку вул. Мельницька у м. Одеса.

На нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, а саме другорядної вул. Головківська та головної дороги вул. Мельницька, на якій полоси зустрічного руху відділені подвійною суцільною лінією дорожньої розмітки, яку перетинати заборонено, водій ОСОБА_10 , проігнорувавши вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не впевнившись у безпеці свого маневру, не надавши перевагу у русі мопеду «Yamaha», під керуванням ОСОБА_7 , який здійснював рух по головній дорозі вул. Мельницька, з боку вул. Михайлівська в напрямку вул. Банківська, при виконанні маневру лівого повороту виїхав на полосу зустрічного руху зазначеного перехрестя, де скоїв зіткнення з вказаним мопедом.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, з якими був госпіталізований до КУ «МКЛ №1».

Відповідно до висновку №1840 від 15.08.2017 ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень.

Таким чином, водій ОСОБА_10 своїми діями допустив порушення вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та пунктів 2.3. «б», 2.9 «а», 10.5, 16.11 та п. 34 п/п 1.3 Правил дорожнього руху (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001).

Відповідно до висновку авто-технічної експертизи по дослідженню обставин зіткнення №17-4169 від 21.09.2017, слідує наступне: «В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Dacia Logan» р. н. НОМЕР_1 , що виїжджав на перехрестя з другорядної дороги згідно вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» дорожньої розмітки 1.3 та п. п. 10.5, 16.11 Правил дорожнього руху повинен був відмовитися від маневрування ліворуч та дати дорогу мопеду «Yamaha». Належним виконанням вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» дорожньої розмітки 1.3 та п. п. 10.5, 16.11 Правил дорожнього руху водій автомобіля «Dacia Logan» р. н. НОМЕР_1 гарантовано мав технічну можливість запобігти зіткненню».

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

На вказаний вирок суду першої інстанції представник потерпілого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає вирок районного суду незаконним та необґрунтованим в частині вирішення цивільного позову, в зв`язку з чим, просить оскаржений вирок скасувати, призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат ОСОБА_9 зазначив, що суд безпідставно стягнув матеріальну та моральну шкоду тільки з обвинуваченого ОСОБА_10 , тоді як в цивільному позові потерпілий ОСОБА_7 просив суд стягнути шкоду з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» та солідарно з обвинуваченого та ТОВ «РВ-Лізинг».

Також апелянт зазначає, що районний суд помилково провів судовий розгляд у спрощеному порядку, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, так як обвинувачений ОСОБА_10 не визнав факт знаходження його в стані наркотичного сп`яніння під час вчинення ДТП.

Позиції учасників судового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, потерпілого та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги; обвинуваченого, який залишив вирішення апеляційної скарги на розсуд суду; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу представника потерпілого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.

Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судових рішень в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Як вбачається з оскарженого вироку, обвинувачений ОСОБА_10 свою провину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю та не заперечував факт порушення ним Правил дорожнього руху України під час керування транспортним засобом, внаслідок чого сталося ДТП і потерпілий ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Однак, при цьому обвинувачений ОСОБА_10 заперечив факт того, що він знаходився в стані наркотичного сп`яніння та пояснив, що був тверезий, а на питання захисника відповів, що раніше вживав наркотичні засоби, можливо за декілька днів до скоєння ДТП / а. с. 163, диск аудіо запису судового засідання від 12.06.2018/.

Крім того обвинувачений ОСОБА_10 частково визнав цивільний позов потерпілого, що знайшло відображення у вироку суду і що не може розцінюватися як повне визнання ним своєї провини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Незважаючи на фактичне часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_10 цивільного позову, та заперечення ним факту знаходження в стані наркотичного сп`яніння, суд першої інстанції, після допиту обвинуваченого за обставинами вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, прийняв рішення про можливість розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України і недоцільність дослідження у судовому засіданні доказів, які були зібрані під час досудового розслідування, а також надані потерпілим до цивільного позову, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

При цьому, в порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, в мотивувальній частині вироку не зазначено показання обвинуваченого ОСОБА_10 .

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.03.2018 в справі №521/11693/16, зазначено, що, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру застосовано бути не може.

Згідно до вимог п. 3 ст. 91 КПК України до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відноситься також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Статтею 92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

В даному випадку доказування розміру заподіяної внаслідок кримінального правопорушення матеріальної та моральної шкоди є обов`язком потерпілого і до цивільного позову було надано докази на підтвердження позовних вимог.

В зв`язку з прийнятим судом першої інстанції рішенням про розгляд кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, докази, якими потерпілий підтверджував розмір спричиненої йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної та моральної шкоди, судом першої інстанції не досліджувались.

Однак, без дослідження доказів, суд першої інстанції частково задовольнив позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 26963 гривні, посилаючись на розписки про часткове відшкодування матеріальної шкоди, які в судовому засіданні не досліджувались.

Також суд першої інстанції частково задовольнив цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди та стягнув з обвинуваченого ОСОБА_10 150000 гривень і при цьому своє рішення в цій частині взагалі не мотивував.

Таким чином слід вважати, що судом першої інстанції не перевірені обставини, що мають істотне значення для вирішення цивільного позову, які, відповідно до ст. 91 КПК України, входять до предмету доказування, а отже допущені такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджали суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги розгляду кримінального провадження, які передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України, в зв`язку з чим вирок суду підлягає беззаперечному скасуванню.

Також судом апеляційної інстанції встановлені інші порушення кримінального процесуального закону, яких допустився суд першої інстанції при винесенні вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 і які вимагають його безумовного скасування.

Так судом апеляційної інстанції встановлено, що під час досудового розслідування потерпілим цивільний позов не заявлявся / а.с. 7 /.

Ухвалою від 31.01.2018 суд призначив підготовче судове засідання за обвинувальним актом у відношенні обвинуваченого ОСОБА_10 і датою його проведення визначив 07.03.2018 / а.с. 17 /.

При цьому в судове засідання були викликані представник прокуратури, потерпілий, представник потерпілого, обвинувачений та його захисник / а.с. 17-18 /.

Згідно штампу канцелярії Малиновського районного суду м. Одеси, 07.03.2018 потерпілим ОСОБА_7 було подано цивільний позов про відшкодування на його користь матеріальної та моральної шкоди, спричиненої йому внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_10 кримінального правопорушення / а.с. 25-30 /.

В цивільному позові, в якості відповідачів, потерпілий ОСОБА_7 зазначив обвинуваченого ОСОБА_10 , а також ТОВ «РВ-Лізинг» та ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» / а.с. 25 /.

Журналом судового засідання від 07.03.2018 підтверджується, що цивільний позов прийнято судом, оголошено в судовому засіданні, а обвинувачений ОСОБА_10 отримав його копію / а.с. 119-120 /.

Судове засідання було відкладено на 17.04.2018, але в матеріалах справи відсутні свідчення про виклик в судове засідання відповідачів : ТОВ «РВ-Лізинг» та ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант».

Журнал судового засідання від 17.04.2018 свідчить про те, що представники ТОВ «РВ-Лізинг» та ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» в судовому засіданні були відсутні / а.с. 123-124 /.

В подальшому представники ТОВ «РВ-Лізинг» та ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» судом не викликались та в судовому засіданні участі не приймали / а.с. 128-129, 161-165 /.

При цьому суд першої інстанції у вироку вирішив цивільний позов у відсутності представників ТОВ «РВ-Лізинг» та ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», які були зазначені потерпілим ОСОБА_7 в якості відповідачів та прийняв рішення про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілого лише з обвинуваченого ОСОБА_10 і при цьому ніяк своє рішення в цій частині не мотивував.

Також судом першої інстанції не було прийнято ніякого процесуального рішення про долю цивільного позову потерпілого у відношенні ТОВ «РВ-Лізинг» та ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», які були зазначені потерпілим ОСОБА_7 в якості відповідачів.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції були порушені вимоги ст. 326 КПК України, згідно якої, цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред`явлений позов, а в даному випадку суд порушив норми КПК України стосовно розгляду в судовому засіданні цивільного позову, веде до безумовного скасування вироку в цій частині.

В зв`язку з тим, що кримінальне провадження було розглянуто судом першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, при якому докази в судовому засіданні не досліджувались, то апеляційний суд позбавлений можливості прийняти нове судове рішення, що вимагає призначення по кримінальному провадженні нового судового розгляду на підставі ст. 415 КПК України.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника потерпілого підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню з призначенням нового судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_9 задовольнити.

Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 13.06.2018 у кримінальному провадженні №12017160000000596, внесеному до ЄРДР 19.06.2017, відносно ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 286 КК України скасувати.

Призначити новий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні №12017160000000596, внесеному до ЄРДР 19.06.2017, відносно ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 286 КК України в тому ж суді в іншому складі суду зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4