Рішення

від 04.03.2020 по справі 1.380.2019.004530

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004530

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача Чорненький В.І.,

від відповідача Боднар Л.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Факро-ТЛ до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Факро-ТЛ (далі - позивач, ТОВ Факро-ТЛ ) із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області ), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003251406 від 14.03.2019, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 182823,00 грн. повністю;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009631406 від 01.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 12617,25 грн. повністю.

В обґрунтування позову вказано про незгоду позивача із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки висновки акта перевірки від 12.02.2019 є безпідставними, такими, що суперечать чинному законодавству України та не відповідають фактичним обставинам справи. Прийняті на основі вказаного акта рішення контролюючого органу відповідно також не можуть вважатись правомірними, а тому слід скасувати.

Ухвалою суду від 06.09.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі.

30.09.2019 за вх. №35100 від Головного управління ДФС у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву /а.с.67/. Відповідач зазначив, що оскаржувані платником податків податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами перевірки, що оформлена актом від 12.02.2019. Вважає, що господарські операції позивача з його контрагентом ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 фіктивні, оскільки у вказаних контрагентів відсутні можливості для виконання операцій з придбання та виробництва ТМЦ (дошки) наявними трудовими ресурсами, відсутня інформація про походження товару (наявність сертифікатів походження та якості), відсутня інформація про зберігання товару (наявність власних орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа) відсутні можливості для транспортування (наявність власних чи орендованих транспортних засобів); відсутні власні чи орендовані активи, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності. Вказане свідчить про надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди. Вказав, що сам факт наявності чи відсутності податкових чи видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з контрагентами, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Вважає позовні вимоги безпідставними. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

02.10.2019 за вх. №35517 від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач вказав, що відзив відповідача дублює акт перевірки позивача. Покликання на постанови Верховного Суду України та Верховного Суду позивач вважає безпідставними, оскільки відповідач ні у акті перевірки, ні у відзиві не довів, що відомості у первинних документах позивача є недостовірними, неповними, суперечливими. Висновки ж акту перевірки ґрунтуються на припущеннях. Єдиним обґрунтуванням донарахування доходів на суму придбаних позивачем лісоматеріалів у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є висновки про те, що контрагенти позивача не могли такі продавати, а тому позивач отримав їх безоплатно.

Позивач вважає аргументи відповідача спростованими, долученими до матеріалів справи письмовими доказами, які надавались при проведенні перевірки. Просив позов задовольнити.

В підготовчому засіданні 02.10.2019 судом допущено заміну відповідача з Головного управління ДФС у Львівській області на Головне управління ДПС у Львівській області відповідно до ст. 52 КАС України.

Ухвалою суду від 06.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

18.02.2020 від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів та пояснень у справі. Зазначив у тому числі про те, що відповідно до п. 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно перерахування платником податків коштів за нереальною господарською операцією не зменшує активів платника податків (зменшення власного капіталу підприємства), що виключає можливість їх кваліфікації як витрати. Відображення платниками податків в даних бухгалтерського обліку первинних документів, складних за відсутністю в дійсності господарської операції, яка не опосередковувалася будь-яким рухом активів, ані від задекларованих постачальників чи від інших, буде порушенням.

Відповідач вказав, що допущене позивачем порушення призвело до заниження податку на прибуток підприємств.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечила повністю, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяві, поясненні у справі. Просила позов задовольнити.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, допитав свідка, з`ясував підстави позову та відзиву, фактичні обставини та відповідні їм правовідносини та, -

в с т а н о в и в :

ТОВ Факро-ТЛ зареєстроване як юридична особа 25.07.2002; ідентифікаційний код юридичної особи: 32126566.

Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 , про що складено акт №192/14.6/32126566 від 12.02.2019 /а.с.9-23/.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Факро-ТЛ п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п. 135.1 ст. 135; п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством:

- завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2015 - три квартали 2017 роки всього в сумі 182823,00 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 169859,00 грн., за І квартал 2017 року - 12964,00 грн.;

- занижено податок на прибуток за 2015 рік - три квартали 2017 року у сумі 2333,00 грн.

Контролюючим органом у зв`язку з виявленими порушеннями чинного податкового законодавства допущених позивачем, на підставі акта перевірки від 12.02.2019, винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0003241406 від 14.03.2019 форми Р за платежем податок на прибуток , відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання на 12034,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 3008,50 грн.;

- №0003251406 від 14.03.2019 форми Р за платежем податок на прибуток , відповідно до якого позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 182823,00 грн. /а.с.26, 28/.

Позивач не погодившись із такими податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку.

Згідно з рішенням про результати розгляду скарги №24163/6/99-99-11-04-02-25 від 27.05.2019 ДФС України податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 №0003241406 скасувало в частині застосування штрафної санкції з податку на прибуток за 2015 рік, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення №0003251406 від 14.03.2019 - залишено без змін, а скаргу, відповідно, задоволено частково /а.с.30-33/.

01.07.2019 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0009631406 від 01.07.2019 за платежем форми Р за платежем податок на прибуток , відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання на 12034,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 583,25 грн. /а.с.34/

Позивач не погоджуючись із податковими повідомленнями рішеннями №0003251406 від 14.03.2019 та №0009631406 від 01.07.2019, вважаючи такі протиправними та такими, що порушують його права, звернувся до суду за їх захистом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України).

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За приписами підпункту 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

Основним документом, який регулює формування доходу у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №290 (далі П(С)БО 15).

Відповідно до 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з п. 21 П(С)БО 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Відповідно до п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону №996-XIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вказане свідчить про те, що первинний документ містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону №996-XIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції відповідає викладеним вище приписам ПК України.

Таким чином з аналізу наведених норм ПК України в сукупності суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності обставин, зокрема, фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При формуванні такої правової позиції суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.01.2018 №К/9901/2803/18 (справа №820/11856/13-а), від 31.01.2018 №К/9901/5557/18 (справа №826/245/14), від 06.02.2018 №К/9901/7258/18 (справа №810/6695/14), 04.04.2018 №К/9901/27694/18 (справа №808/2519/15).

Щодо господарських операцій позивача та ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), позивача та ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ) судом встановлено таке.

Між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 21.12.2015 №ТЛ-5/2015, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує дошку соснову, фризу соснову не стругану (товар), у відповідності з додатками, які додані до цього договору і є його невід`ємною частиною. Продавець продає покупцю кількості 10000 м.куб., який відповідає якісній характеристиці, зазначеній в додатках, які подані до цього договору і є його невід`ємною частиною. Всі витрати, пов`язані із завантажуванням та транспортуванням товару до місця розвантаження у АДРЕСА_1 несе продавець.

На виконання умов вищевказаного договору ФОП ОСОБА_1 виписано покупцю видаткові накладні: у 2015 році: №1 від 24.12.2015 на товар дошка сосна на суму без ПДВ 53894,27 грн.; у 2016 році на загальну суму 97585,60 грн. без ПДВ: №2 від 17.02.2016 на товар: дошка сосна на суму 13204,42 грн. без ПДВ; №3 від 09.03.2016 на товар: дошка сосна на суму 6966,73 грн. без ПДВ; №4 від 20.04.2016 на товар: дошка сосна на суму 13366,18 грн. без ПДВ; №5 від 11.05.2016 на товар: дошка сосна на суму 7004,43 грн. без ПДВ; №6 від 25.05.2016 на товар: дошка сосна на суму 10745,64 грн. без ПДВ; №7 від 06.06.2016 на товар: дошка сосна на суму 2962,11 грн. без ПДВ; №636 від 15.08.2016 на товар: дошка сосна на суму 7673,68 грн. без ПДВ; №1075 від 20.12.2016 на товар: дошка сосна на суму 35662,41 грн. без ПДВ.

В акті перевірки від 12.02.2019 (стор. 3 акта) зафіксовано, що в бухгалтерському обліку підприємства вказані операції відображені бухгалтерськими проведеннями: Дт 201 Кт 631 - 151479,87 грн. Дт 631 Кт 311 на суму 151479,87 грн. - оплата за товар (дошка соснова). Розрахунки проведено у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку. Станом на 30.09.2016 дебетове/кредитове сальдо розрахунків по бухгалтерському обліку рахунки 631 Рахунки з вітчизняними постачальниками між відповідними контрагентами відсутнє.

Разом з тим в акті перевірки від 12.02.2019 також зазначено про те, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Новоград-Волинській об`єднаній ДПІ стан 0- платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

У поданій ФОП ОСОБА_1 за 2015 -2016 роки декларації платника єдиного податку зазначено фактичну чисельність працівників - 0. Вказана особа у 2016 році не подавала звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів.

Контролюючий орган скерував до ГУ ДФС у Житомирській області запити щодо проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1 , яка перебувала у господарських відносинах із ТОВ Факро-ТЛ . У відповідь на вказані запити надіслано довідку зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Факро-ТЛ , їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 №21 від 19.06.2018, у якій зокрема зазначено про ненадання інформації та підтверджуючих документів щодо використання у господарській діяльності власних або орендованих складських приміщень (об`єктів оподаткування). Згідно АІС Податковий блок відсутня інформація щодо об`єктів оподаткування (20-ОПП не подано). Таким чином у ФОП ОСОБА_1 відсутні власні або орендовані об`єкти оподаткування (складські приміщення, інші нежитлові приміщення, що використовуються у господарській діяльності).

Постачальником реалізованої продукції є ДП Новоград-Волинське дослідне лісомисливське господарство . Також у довідці вказано про інформацію щодо виготовлення продукції згідно з договором від 02.11.2014 №000/02 надання послуг по переробці лісоматеріалів між ФОП ОСОБА_3 (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник).

На запит контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 не надано підтверджуючих первинних документів про виконання умов договору про надання послуг по переробці лісоматеріалів щодо виготовлення готової продукції з давальницької сировини, а саме заявки на виготовлення продукції, що реалізована ТОВ Факро-ТЛ , акт виконаних послуг по переробці лісоматеріалів ФОП ОСОБА_3 , первинних документів, що свідчили про проведені розрахунки за виготовлення продукції. ФОП ОСОБА_1 не є платником ПДВ.

Також згідно з даними АІС Податковий блок відсутня інформація щодо наявності власних або орендованих транспортних засобів у ФОП ОСОБА_1 , в системі НАІС ДДАІ відсутні відомості про наявність рухомого майна.

ФОП ОСОБА_1 на запит ГУ ДФС у Житомирській області пояснила, що перевезення пиломатеріалів до ТОВ Факро-ТЛ здійснювалося приватними вантажними автомобілями, які знаходилися біля прохідної лісозаводу Новоград-Волинського ДЛМГ за усною домовленістю, за договірну плату. При цьому ФОП ОСОБА_1 до Новоград-Волинської ОДПІ не подано податковий розрахунок 1-ДФ, податок на доходи контрагентом як податковим агентом не сплачено.

Згідно з вказаною довідкою звіркою ФЛП ОСОБА_1 документально не підтверджено здійснення господарських відносин із ТОВ Факро-ТЛ , а саме реалізації ТМЦ за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 на загальну суму 97639,49 грн. Уповноважений представник контрагента отримав та підписав довідку звірки без зауважень.

Між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 26.01.2016 №ТЛ-7/2016, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує дошку соснову, фризу соснову не стругану (товар), у відповідності з додатками, які додані до цього договору і є його невід`ємною частиною. Продавець продає покупцю кількості 10000 м.куб., який відповідає якісній характеристиці, зазначеній в додатках, які подані до цього договору і є його невід`ємною частиною. Всі витрати, пов`язані із завантажуванням та транспортуванням товару до місця розвантаження у АДРЕСА_1 несе продавець.

На виконання умов вищевказаного договору ФОП ОСОБА_2 виписано покупцю видаткові накладні: у 2016 році на загальну суму 72273,86 грн. без ПДВ: №1 від 26.01.2016 на товар: дошка сосна на суму 18822,06 грн. без ПДВ; №2 від 02.02.2016 на товар: дошка сосна на суму 6546,14 грн. без ПДВ; №903 від 04.11.2016 на товар: дошка сосна на суму 34513,98 грн. без ПДВ; №971 від 24.11.2016 на товар: дошка сосна на суму 12391,68 грн. без ПДВ; у 2017 році: №159 від 24.02.2017 на товар: дошка сосна на суму 12964,26 грн. без ПДВ.

В акті перевірки від 12.02.2019 (стор. 6 акта) зафіксовано, що в бухгалтерському обліку підприємства вказані операції відображені бухгалтерськими проведеннями: Дт 201 Кт 631 - 85238,12 грн. Дт 631 Кт 311 на суму 85238,12 грн. - оплата за товар (дошка соснова). Розрахунки проведено у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку. Станом на 30.09.2017 дебетове/кредитове сальдо розрахунків по бухгалтерському обліку рахунки 631 Рахунки з вітчизняними постачальниками між відповідними контрагентами відсутнє.

Разом з тим в акті перевірки від 12.02.2019 також зазначено про те,що ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Новоград-Волинській об`єднаній ДПІ стан 0- платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (інші види діяльності: 20.14 виробництво інших основних органічних хімічних речовин; 46.13 діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 96.09 надання інших індивідуальних послуг).

У поданій ФОП ОСОБА_2 за 2016 -2017 роки декларації платника єдиного податку зазначено фактичну чисельність працівників - 0. Вказана особа за 2014, 2016 та 2017 роки не подавала звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів.

Контролюючий орган скерував до ГУ ДФС у Житомирській області запити щодо проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_2 , яка перебувала у господарських відносинах із ТОВ Факро-ТЛ . У відповідь на вказані запити надіслано довідку зустрічної звірки ФОП ОСОБА_2 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Факро-ТЛ , їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 №22 від 19.06.2018, у якій зокрема зазначено про ненадання інформації та підтверджуючих документів щодо використання у господарській діяльності власних або орендованих складських приміщень (об`єктів оподаткування). Згідно АІС Податковий блок відсутня інформація щодо об`єктів оподаткування (20-ОПП не подано). Таким чином у ФОП ОСОБА_2 відсутні власні або орендовані об`єкти оподаткування (складські приміщення, інші нежитлові приміщення, що використовуються у господарській діяльності).

Постачальником реалізованої продукції є ДП Новоград-Волинське дослідне лісомисливське господарство . Також у довідці вказано про інформацію щодо виготовлення продукції згідно з договором від 15.09.2013 №000/01 надання послуг по переробці лісоматеріалів між ФОП ОСОБА_3 (виконавець) та ФОП ОСОБА_2 (замовник).

На запит контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 не надано підтверджуючих первинних документів про виконання умов договору про надання послуг по переробці лісоматеріалів щодо виготовлення готової продукції з давальницької сировини, а саме заявки на виготовлення продукції, що реалізована ТОВ Факро-ТЛ , акт виконаних послуг по переробці лісоматеріалів ФОП ОСОБА_3 , первинних документів, що свідчили про проведені розрахунки за виготовлення продукції.

ФОП ОСОБА_2 надано пояснення про перевезення лісоматеріалів до ТОВ Факро-ТЛ власним автомобілем ЗИЛ 131, що підтверджується відомостями системи НАІС ДДАІ відсутні відомості про наявність рухомого майна у вказаного контрагента.

Згідно з АІС Податковий блок відсутня інформація щодо найманих працівників у ФОП ОСОБА_2 .

Згідно з вказаною довідкою звіркою ФОП ОСОБА_2 документально не підтверджено здійснення господарських відносин із ТОВ Факро-ТЛ , а саме реалізації ТМЦ за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 на загальну суму 85238,12 грн. Уповноважений представник контрагента отримав та підписав довідку звірки без зауважень.

Крім того контролюючий орган в акті перевірки покликався на те, що для виготовлення дошки соснової ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 залучили ФОП ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_3 ), у якого згідно Інформаційної системи Реєстр дозволів відсутні будь-які дозволи на експлуатацію устаткування деревообробної промисловості. Вказане свідчить про неможливість надання послуг по переробці з половника в дошку ФОП ОСОБА_3 для ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у період з 24.12.2015 по 24.02.2017.

Контролюючий орган зазначив, що позивач здійснював оприбуткування лісоматеріалів від ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , що відображено відповідними бухгалтерськими проводками, однак до перевірки не представлено документів, які б підтверджували походження товару та його якість, зокрема: сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції. Крім того не надано документів, що підтверджують транспортування товару зі складу продавця на склад позивача.

Контролюючий орган констатує, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з постачальниками лісо продукції, а ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов`язаних із наданням податкової вимоги третім особам.

Таким чином перевіркою встановлено:

- відсутність можливості виконання операцій ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 з придбання та виробництва товарно-матеріальних цінностей (дошки) (далі - ТМЦ) наявними трудовими ресурсами;

- відсутність можливості надання ФОП ОСОБА_3 для ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 операцій з виробництва ТМЦ (дошки);

- відсутність будь-якої інформації про походження товарів (наявність сертифікатів походження, якості і т.д.);

- відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця); відсутність інформації щодо підтвердження транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні);

- відсутність інформації по контрагентах про власні або орендовані фонди, необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства.

Відповідач вважає, що оскільки реальність вчинення господарських операцій позивача з відповідними контрагентами відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у позивача були відсутні підстави для податкового обліку відповідних операцій.

З позиції контролюючого органу надані до перевірки первинні документи не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України вважатись документами для підтвердження даних обліку доходів, витрат та звітності.

Відповідні ТМЦ не могли бути придбані у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та по суті є безоплатно одержаними підприємством. Як наслідок такі враховуються при визначенні доходу підприємством відповідно до п. 5 П(С)БО 15.

Контролюючий орган наголосив, що оплата за нереальною операцією з придбання товару не може впливати на визначення витрат згідно з п. 6 П(С)БО 16, оскільки валюта балансу залишається незмінною, тобто не відбувається зменшення активів, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства.

Суд зважає на вказані аргументи відповідача, однак вважає за доцільне зауважити таке.

Висновки акту перевірки не містять жодних зауважень щодо повноти та правильності складання усіх первинних та бухгалтерських документів по даним господарським операціям. Також відповідачем не надано жодних доказів, які б спростували доводи позивача та наявні у справі матеріали, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Зокрема, в акті перевірки відображено дослідження банківських виписок, якими підтверджується факт оплати товару, відображено дослідження видаткових накладних, якими підтверджується факт передачі товару, тому висновки відповідача про безоплатне отримання відповідних товарів не є документально підтвердженим. Відповідач не навів власних доводів із посиланням на відповідні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів, які б підтверджували нікчемність означених договорів чи відсутність зв`язку укладених угод та отриманого позивачем товару із його господарською діяльністю.

В судовому засіданні як свідка допитано директора ТОВ Факро-ТЛ ОСОБА_4 , який пояснив, що підприємство не здійснює підбору постачальників, оскільки позивач є великим підприємством, яке працює у тому числі на експорт, отримує достатньо пропозицій від різних постачальників. Вказав, що усі бесіди щодо продукції, поставок він проводить особисто та відбирає постачальників. Щодо контрагентів ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначив про їх комерційну привабливість в частині поставки товару та цін, за які реалізовано продукцію. Звернув особливу увагу на те, що в обов`язковому порядку при поставці товару перевіряє усі необхідні документи в частині якісних характеристик та інші документи за поставкою, оскільки реалізуючи товар на закордонний ринок позивач повинен відповідати високим стандартам. Зазначив, що отримані первинні документи надавалися контролюючому органу при проведенні перевірки. Також свідок зауважив, що його контрагенти є фізичними особами-підприємцями та не оскаржували довідок про результати зустрічних звірок, оскільки такі для них жодних наслідків не несуть. Зазначив, що операції з ними були реальними та спричинили зміну майнового стану позивача, оскільки ним отримано товар, однак понесено витрати на користь контрагентів, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними доручення.

Досліджені первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, є підставою для податкового обліку містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами. Контролюючим органом не заперечується те, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстрованими суб`єктами господарювання. Здійснені господарські операції фактично виконані та оформлені відповідними первинними (бухгалтерськими) документами.

Крім того наявна матеріально-технічна база позивача та специфіка його діяльності дає підстави стверджувати про фактичний рух придбаних товарно-матеріальних цінностей (дошки) та зміну в структурі активів позивача. Позивач зокрема займається постійним плануванням обсягів закупівлі лісо- та пиломатеріалів /а.с.187-190/. Судом встановлено, що позивач здійснював закупівлю дошки на аналогічних умовах і в інших суб`єктів господарювання - фізичних осіб-підприємців на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних /а.с.175-178/.

Суд зауважує, що позивач підтвердив наявність основних засобів для сушіння деревини відповідними бухгалтерськими довідками /а.с.190-192/.

Факти оплати підтверджено при перевірці банківськими виписками, що підтверджується у акті перевірки, під час судового розгляду відповідними платіжними дорученнями /а.с.50-63/

Суд зауважує, що господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У даному випадку досліджені в судовому засіданні докази вказують на реальні зміни майнового стану платника податків як обов`язкової ознаки господарських операцій здійснених з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

В ході судового розгляду факту узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями встановлено не було.

У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами.

Суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Своєю чергою при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх фіктивність , відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно з ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд критично оцінює покликання контролюючого органу на довідки про результати проведення зустрічних звірок позивача та ФОП ОСОБА_2 , та ФОП ОСОБА_1 , оскільки зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Проведення зустрічної звірки може розглядатися як юридичний факт, який впливає на законні інтереси платника податків, виключно у випадку коли дані, отримані за результатами проведення зустрічних звірок, можуть бути використані контролюючим органом як інформація про можливі порушення платником податків вимог податкового законодавства. Відповідна обставина, у свою чергу, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України є підставою для призначення податкової перевірки.

Доказів проведення відповідних перевірок контрагентів позивача чи неможливості їх проведення до матеріалів справи не надано.

Безпідставними з позиції суду є покликання у акті перевірки від 12.02.2019 на ненадання позивачем документів, що підтверджують транспортування товару зі складу продавця на склад позивача, оскільки поставка товару здійснювалась за рахунок та силами продавців - ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , що визначено у відповідних договорах.

У контексті викладеного, суд критично оцінює покликання контролюючого органу у акті перевірки від 12.02.2019 на відсутність у позивача сертифікатів походження, якості, відповідності, з огляду на те, що оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з`ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватися з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства.

Суд звертає увагу, що сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, оскільки вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому неподання платником сертифікаційних документів на придбаний товар не може слугувати спростуванням реального виконання господарської операції.

Тобто самі по собі паспорти/сертифікати якості/відповідності не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ПК України, не приймають участі у формування даних бухгалтерського та податкового обліку, а відтак не можуть слугувати підставами для висновків щодо реальності господарських операцій.

Верховний Суд у постановах від 17.10.2018 у справі № 802/364/16-а, від 16.10.2018 у справі № 804/9952/15 зазначив, що сертифікати відповідності (якості продукції) не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Таким чином відсутність зазначених документів ніяким чином не може вплинути на реальність господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту.

З огляду на викладене суд вважає, що у ході розгляду справи судом досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України є підставою для податкового обліку та з`ясовано реальність здійснення господарських операцій, зокрема, від контрагентів ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .. Вказані документи містять відомості, які повністю відображають суть господарських операцій між позивачем та його контрагентами та у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності позивача.

Натомість відповідачем не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про обізнаність щодо неправомірної поведінки позивача і його контрагентів та злагодженості дій між ними.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Визнання первинних документів та господарських операцій податковим органом недійсними лише із підстав недобросовісності, з позиції відповідача, контрагентів позивача, здійснено ним на підставі припущень в односторонньому порядку, які не породжують факту недійсності фінансових та первинних документів, пов`язаних з виконанням правочинів та здійсненням підприємницької діяльності.

Згідно зі статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовується судом з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже суду необхідно дотримуватися позиції, вказаної у п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

Суд проаналізувавши викладене у сукупності вважає, що наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки №192/14.6/32126566 від 12.02.2019 про порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5, п. 21 П(С)БО 15 Доходи є безпідставними та такими, що ґрунтуються на неналежних доказах. Тому прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення від 14.03.2019 №0003251406 та від 01.07.2019 №0009631406 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З врахуванням викладеного, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів порушення позивачем вимог податкового законодавства у спірних правовідносинах, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене понесені позивачем витрати у виді судового збору в сумі 2931,62 грн. відповідно до платіжного доручення №1226 від 12.07.2019 підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 77, 90, 242-246, 268-272, 287, 294, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0003251406 від 14.03.2019.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0009631406 від 01.07.2019.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Факро-ТЛ (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 355Б; ЄДРПОУ 32126566) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 43143039) судові витрати у виді судового збору у сумі 2931 (дві тисячі дев`ятсот тридцять один) грн. 62 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2020.

Суддя Кравців О.Р.