УХВАЛА
18 березня 2021 року
Київ
справа №1.380.2019.004530
адміністративне провадження №К/9901/8022/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.004530 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро-ТЛ" до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішення,
УСТАНОВИВ:
Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що вперше касаційна скарга у цій справі подана Головним управлінням 22 грудня 2020 року, яку Верховний Суд ухвалою від 28 грудня 2020 року повернув згідно пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила передбачених частиною четвертої статті 328 цього Кодексу підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
09 березня 2021 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.004530.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно ж частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже зміст наведених положень КАС України свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Окрім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення у ній норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Недослідження судами зібраних у справі доказів, як порушення норм процесуального права і підстава для скасування судових рішень, може бути підставою для касаційного оскарження судового рішення (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України) за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, про що прямо зазначено в пункті 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.
В касаційній скарзі Головне управління ДПС у Львівській області, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається на пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України й те, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у цій справі, неправильно застосували норми податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податку на прибуток, та не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у низці його постанов, з яких наводить відповідні витяги.
Разом з тим, не погоджуючись із позицією судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, Головне управління ДПС у Львівській області посилається на обставини, викладені у акті перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Факро-ТЛ", яким суди надавали оцінку, тобто фактично доводи касаційної скарги зводяться лише до їх переоцінки, проте такі не є належною правовою аргументацією підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Висновки судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчать про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які вирішені залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення; наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.
Так, у справі, по якій подана касаційна скарга, суд апеляційної інстанції, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, погодився з позицією останнього, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника. Суди зазначили, шо відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентами своїх зобов`язань за угодами, укладеними із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
Однак скаржник не зазначає, в чому саме висновки суду апеляційної інстанції у цій справі не відповідають висновкам Верховного Суду, які викладені у наведених вище його постановах, й полягають в тому, що для виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод господарська операція має бути фактично здійснена, спричиняти зміни у майновому стані платника і підтверджуватися належним чином оформленими первинними та іншими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду.
Тобто у касаційній скарзі Головне управління ДПС у Львівській області не погоджується із наданою судами правовою оцінкою встановленим обставинам і дослідженим доказам, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.
Відтак, наведені скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень не свідчать про виконання ним положень частини четвертої статті 328 КАС України, що виключає підстави для оцінки касаційної скарги як такої, що відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 цього Кодексу.
З врахуванням зазначеного, не можуть бути взяті до уваги і доводи скаржника про наявність обставин для касаційного оскарження за пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, зважаючи на пункт 1 частини другої статті 353 цього Кодексу, оскільки згідно з останніми підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.004530 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
...........................
С.С. Пасічник,
Суддя Верховного Суду
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 18.03.2021 |
Оприлюднено | 19.03.2021 |
Номер документу | 95616308 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Пасічник С.С.
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Кушнерик Мар’ян Петрович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Кушнерик Мар’ян Петрович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Старунський Дмитро Миколайович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Старунський Дмитро Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні